Рішення

від 08.11.2018 по справі 1440/1811/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р. № 1440/1811/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - технічне підприємсто "Промбезпека", вул. Адм. Макарова, 56, кв.55, м. Миколаїв, 54000

до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2018 № 00052721407,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - технічне підприємсто "Промбезпека" (далі - позивач) зернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідмлень-рішень від 03.07.2018р. № №00052721407 про збільшення ТОВ НТП Промбезпека розміру податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 423408,75 гри, яка складається із 338727,00 грн збільшеного податкового зобов'язання та 84681,75 грн штрафної (фінансової) санкції та №00052721407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додатну вартість, завищеного в січні 2017 року на суму 3747,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2018р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем прийняте рішення про збільшення суми податкового зобов'язання з податку н додану вартість та зменшення суми від'ємного значення цього податку є необгрунтованим та таким, що прийняте без передбачених законом підстав. Крім того, позивач зазначає, що ним своєчасно (24.05.2018р., тобто в день призначення та початку перевірки) були надані перевіряючим копії витребуваних документів та додатково листом від 29.05.2018р. надані пояснення та їх документальне підтвердження. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч нормам податкового законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач вказав, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з певними контрагентами, а ті первинні документи, які були надані позивчаем при перевірці суперечать нормам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не відображають реального руху товарів, а зазначені в них відомості суперечать податковій інформації, яка наявна в базах даних контролюючого органу, тобто є недостовірними. Також, позиваче не надано при перевірці сертифікати якості товарів, паспорти відповідності, янші документи, що підтверджують походження товарів, передбачених договорами з контрагентами.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

За рузультатами проведеденої перевірки ТОВ НХП "Промбезпека", 0 3.07.2018р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00052721407 про збільшеня розміру податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 423408,755грн., яка складається з 338727,00грн. збільшеного податкового зобов'язання та 84681,75 грн. - штрафної(фінансової) санкції;

- №00052721407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, завищеного в січні 2017року на суму 3747,00 грн.

Згідно висновку акту перевірки від 07.06.2018 р. №1434/14-29-14-07/3433808 відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB РАТЕК-НК , ТОВ БУД КОМПЛЕКТ ГРУП .

При цьому, як вважає позивач, ним своєчасно - 24.05.2018 р., тобто в день призначення та початку перевірки, надані перевіряючим копії витребуваних документів та додатково листом від 29.05.2018 р. надані пояснення та їх документальне підтвердження.

Відповідно до виду своєї господарської діяльності, позивач використовує товари та послуги, отримані від контрагентів, виконуючи роботи (надаючи послуги) іншим суб'єктам господарювання, тобто позивач не є кінцевим споживачем товарів і послуг.

До матеріалів справи позивач надав відповідні документи, що підтверджують рух товарів від контрагентів TOB РАТЕК-НК , ТОВ БУД КОМПЛЕКТ ГРУП до позивача.

Зокрема позивач отримав від ТОВ РАТЕК-НК :

- по договору №2016/1 від 02.12.2016 р. послуги з розробки експлуатаційної документації для облаштування автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та сповіщення населення автозаправочної станції транспортно-складського цеху та розрахунку ризику виникнення аварійної ситуації на автозаправочній станції з врахуванням експлуатації автоматизованої системи;

- по договору №2016/2 від 02.12.2016 р. послуги з розробки експлуатаційної документації для облаштування автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та сповіщення населення дільниці випарювання та розрахунку ризику виникнення аварійної ситуації на дільниці випарювання з врахуванням експлуатації автоматизованої системи;

- по договору №2016/3 від 02.12.2016 р. послуги з розробки експлуатаційної документації для облаштування автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та сповіщення населення на складі промислових газів та розрахунку ризику виникнення аварійної ситуації на складі промислових газів з врахуванням експлуатації автоматизованої системи;

- та по договору №2016/3 від 02.12.2016 р. послуги з розробки документації в сфері техногенної безпеки для ємностей зберігання фосфатидного концентрату (лецитина).

Отримана позивачем технічна документація в результаті виконання сторонами зобов'язань по зазначеним вище договорам, була використана позивачем у господарських правовідносинах з ТОВ Миколаївській глиноземний завод (далі - ТОВ МГЗ і ТОВ Європейська транспортна стивідорна компанія (далі -ТОВ ЄТСК ), а саме:

- під час улаштування автоматизованої системи раннього виявлення загрози

виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення населення на автозаправочній станції транспортно-складського цеху ТОВ МГЗ (договір №8310С249/НГЗ-Д-16-326 від 11.08.2016 р.);

- під час улаштування автоматизованої системи раннього виявлення загрози

виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення населення дільниці випарювання ТОВ МГЗ (договір № 310С25З/НГЗ-Д-16-417 від 25.10.2016 р.);

- під час улаштування автоматизованої системи раннього виявлення загрози

виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення населення складу промислових газів ТОВ МГЗ (договір №8310С250/НГЗ-Д-16-364 від 25.10.2016 р.);

- під час проведення оцінки необхідних заходів пожежної та техногенної безпеки при улаштуванні ємностей зберігання фосфатидного концентрату (лецитину) в існуючому резервуарному парку рослинної олії виробничо-перевантажувального комплексу ТОВ ЄТСК (договір № 825 від 30.01.2017 р.).

Крім цього, по договору №01/09-2017 від 04.09.2017 р. позивач отримав від ТОВ БУД КОМПЛЕКТ ГРУП матеріали та обладнання, які в подальшому використані позивачем при виконанні монтажних робіт у господарських відносинах з ТОВ МГЗ .

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто діюче законодавство України встановлює презумпцію дійсності правочину, зазначаючи, що він є дійсним до моменту коли його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним та передбачає певні вимоги, недотримання яких надасть можливість визнати у суді договір недійсним.

Законодавство України не передбачає таких підстав недійсності правочину, як неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій .

Податковий кодекс України також не передбачає такої підстави недійсності договору, чи його нереальності, як неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій .

Наявність чи відсутність документів, підтверджуючих яким чином здійснена господарська операція ніяким чином не впливає на його дійсність чи реальність.

Крім того, судом досліджено, що в акті перевірки не зазначені передбачені законом підстави та відсутні посилання на рішення суду, які б вказували, що укладені договори є недійсними чи не реальними.

Також судом встановлено, що в акті перевірки йдеться про відсутність у позивача сертифікатів якості.

З цього приводу суд вважає за неохідне зазначити, що сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Жодні сертифікаційні документи на товар, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, а тому не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції. Відсутність сертифікаційних документів не може бути доказом безтоварності господарської операції та спростовувати її реальність. Відсутність сертифікаційних документів не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Аналогічної, наведеній вище, правової позиції притримувався і Вищий адміністративний суд України, як суд касаційної інстанції у справах № 804/2852/14, № 826/13512/15 та ін.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію, отриману від інших податкових органів відносно можливих порушень податкового законодавства контрагентами, суд зазначає, що це не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів, оскільки не грунтується та не випливає з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника.

Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію є лише твердженнями перевіряючих, які не містять фактичних даних і не можуть бути такими, що містять фактичні дані.

У зв'язку із цим, суд не приймає доуваги такі твердження перевіряючих, оскільки вони не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Також не може бути доказом не реальності здійснення господарських операцій посилання податкового органу на незабезпеченість контрагента у достатній кількості трудовими ресурсами, технікою (машинами та механізмами), оскільки до такого висновку податковий орган прийшов без дослідження первинних документів відповідних суб'єктів господарювання, а виключно на підставі даних, що містяться в електронних базах органів фіскальної служби, при цьому відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції.

Отже суд вважає, що висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій є припущеннями перевіряючих, а також є необ'єктивними та зробленими без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими під час перевірки безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані.

У зв'язку із цим твердження відповідача не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Зазначене вказує на те, що ТОВ НТП Промбезпека при здійсненні господарських операцій з контрагентами, про яких вказано в акті перевірки, діяло у відповідності до вимог законодавства та виконало вимоги Податкового кодексу України, зокрема п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обгрунтованим, позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, що досліджувались перевіряючими та про яких зазначено в акті перевірки від 07.06.2018р. В свою чергу, відповідачем не доведено, що висновки, зафіксовані в акті перевірки цілком відповідають нормам податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - технічне підприємсто "Промбезпека" (вул. Адм. Макарова, 56, кв.55, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 36433808) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідмлення-рішення від 03.07.2018р. № №00052721407 про збільшення ТОВ НТП Промбезпека розміру податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 423408,75 гри, яка складається із 338727,00 грн збільшеного податкового зобов'язання та 84681,75 грн штрафної (фінансової) санкції та №00052721407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додатну вартість, завищеного в січні 2017 року на суму 3747,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - технічне підприємсто "Промбезпека" (вул. Адм. Макарова, 56, кв.55, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 36433808) судовий збір в розмірі 6351,14 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят одна гривня 14 коп.), сплачений платіжним дорученням № 3248 від 10.07.2018р. та судовий збір в розмірі 56,21грн. (п'ятдесят шість гривень 21 коп.), сплачений платіжним дорученням № 3272 від 23.07.2018р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов