Постанова

від 06.11.2018 по справі 2140/1450/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. м.ОдесаСправа № 2140/1450/18

Категорія: 2 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. час і місце ухвалення: не зазначено, м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Семенюк Г.В.

суддів: Потапчук В.О. , Шляхтицький О.І. ,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною Херсонської міської ради Херсонської області Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 р. по справі за позовом Херсонської міської ради Херсонської області до Голови органу самоорганізації населення № 11 "Забалка" Щепьоткіної Лариси Володимирівни, Органу самоорганізації населення № 11 "Забалка" про визнання дій протиправними; визнання відсутності компетенції щодо надання адміністративних послуг, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного органу самоорганізації населення № 11 "Забалка" Щепьоткіної Лариси Володимирівни (далі-відповідач-1), Органу самоорганізації населення № 11 " Забалка" (далі-відповідач-2), в якому просить визнати дії відповідача-1 з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання громадян, надання адміністративних послуг протиправними; визнати відсутність компетенції (повноважень) у відповідача-2 щодо надання адміністративних послуг та здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання громадян.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року позов повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Херсонська міська рада Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не враховано, що позивачем у компетеційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Ухвалою суду від 30.07.2018 року позовну заяву Херсонської міської ради Херсонської області до Голови органу самоорганізації населення № 11 "Забалка" Щепьоткіної Лариси Володимирівни, Органу самоорганізації населення № 11 "Забалка" про визнання дій протиправними; визнання відсутності компетенції щодо надання адміністративних послуг, - було залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали від 30.07.2018 року усунути недоліки у позовній заяві та роз'яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.

Підставами для залишення позовної заяви без руху були: органи місцевого самоврядування наділені правом звертатися до суду щодо визнання незаконними саме актів, а позовні вимоги стосуються протиправності дій та встановлення компетенції; позивачем не зазначено в позові інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Позивач копію ухвали суду від 30.07.2018 року отримав 07.08.2018 року.

13.08.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла позовна заява на виконання ухвали від 30.07.2018 року, в якій зазначена позиція стосовно звернення до суду з відповідним позовом, а також стосовно місця знаходження оригіналів документів, що були подані разом з позовом.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно ст. 11 Європейської Хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Крім того, згідно ст. 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 1, 5, 14 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста. Вказані органи входять до системи місцевого самоврядування, а тому їх дії, рішення та бездіяльність або їх посадових осіб можуть бути оскарженні в судовому порядку.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Згідно ст. 28 Закону України Про органи самоорганізації населення рішення, дії та бездіяльність органів самоорганізації населення та їх членів можуть бути оскаржені до відповідної ради або до суду.

З наведеного слідує, що Відповідачі по справі є суб'єктами владних повноважень, у межах делегованих повноважень, а відповідно їх дії підлягають оскарженню.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, а саме: у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. У даному випадку мова йде про виконання повноважень з надання адміністративних послуг щодо реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В даному випадку, необхідність звернення міської ради до суду пов'язана з виконанням нею відповідних владних управлінських функцій, надання адміністративних послуг, в межах повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до приписів п.1, 2, 6 частини другої статті 173 КАС України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Тобто, суд першої інстанції з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі має повноваження запропонувати сторонам надати певні докази або зобов'язати відповідача надати такі.

Також, слід зазначити, що у правових висновках Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осі

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про повернення позову позивачеві з підстав зазначених в ухвалі від 17 серпня 2018 року.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява була неправомірно повернута з підстав, визначених відповідною ухвалою.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті Ухвали від 17 серпня 2018 року було неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана Ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області, - задовольнити.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року по справі № 2140/1450/18, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.