Постанова

від 07.11.2018 по справі 826/1773/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Справа № 826/1773/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Виконавчого комітету Охтирської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2018 року у справі

за позовом приватного підприємства ЛЕГАТТО

до Виконавчого комітету Охтирської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство ЛЕГАТТО (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Охтирської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування вішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 20.12.2017 р. № 201 в частині затвердження акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 15.11.2017 р. № 02-09/17.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2018 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в позові, наполягаючи на тому, що процедура складання акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не порушує вимог законодавства і була дотримана, а також, що використання землі є платним, однак позивач, користуючись земельною ділянкою з 2015 року без договору оренди, порушує права територіальної громади міста на отримання доходу у вигляді орендної плати за землю.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апелянта, вважаючи їх надуманими та необґрунтованими.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство Легатто (код ЄДРПОУ 35734539) зареєстровано ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та відповідно до витягу з ЄДРПОУ підприємство серед інших послуг займається здачею в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за позивачем на праві приватної власності із часткою 1/1 обліковується нежитлове приміщення (аптека), яка знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, пл. Леніна, буд. 3 , приміщення 27, загальною площеню 77,0 кв.м.

15.11.2017 р. відповідачем було складено акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 15.11.2017 № 02-09/17, яким позивачу визначено збитки на суму 10215,87 грн. за неправомірне використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на користування на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства України.

Рішенням від 20.12.2017 р. № 201 відповідачем затверджено вказаний акт, про що позивачу направлено повідомлення від 29.12.2017 р. № 0113/3922.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним та стверджуючи, що як підстави для відшкодування збитків, так і недоодержаний дохід, відсутні, звернувся до суду з цим позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .

У п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 с. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, варто враховувати, що хоча публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, в якому обов'язковою є участь суб'єкта владних повноважень, все ж таки сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.

При цьому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені діями суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення господарських правовідносин, що мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових інтересів, то визнання протиправними таких дій є способом захисту господарських прав та інтересів.

Колегія суддів встановила, що предметом спору у даній справі є рішення відповідача щодо затвердження акту про визначення позивачу фактичних збитків за використання земельної ділянки за відсутності належним чином оформлених документів.

При цьому, підставою звернення до суду стало те, що на думку позивача, законодавством не передбачено відшкодування збитків за використання земельної ділянки без належним чином оформлених документів, а відповідачем не обґрунтовано наявності підстав для такого відшкодування та/або наявності неодержаного доходу.

Таким чином, спір у даній справі стосується незгоди підприємства з нарахуванням йому відповідачем збитків за фактичне використання землі без оформлення правовстановлюючих документів.

При цьому, позовні вимоги, заявлені ПП Легатто у даній справі, спрямовані не на статусні та/або процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а на правомірність визначення йому збитків цим органом як розпорядником (власником) об'єктів комунальної власності. Тобто, в основу спору покладені господарські відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Аналогічні правові висновки та правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. по справі № 676/223/17, від 12.06.2018 р. по справі № 742/1503/17, від 17.10.2018 р. по справі № 201/10369/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для апеляційного суду при розгляді даної справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

При цьому, колегією суддів також враховується правова позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 р. по справі Сокуренко і Стригун проти України , в якому Суд зазначив, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі Zand v. Austria визначено, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів .

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було порушено правила предметної юрисдикції, регламентовані статтею 19 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Виконавчого комітету Охтирської міської ради підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2018 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Охтирської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом приватного підприємства ЛЕГАТТО до Виконавчого комітету Охтирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 07 листопада 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: