Постанова

від 08.11.2018 по справі 805/1008/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №805/1008/16-а

адміністративне провадження №К/9901/11358/18, К/9901/11360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №805/1008/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у місті Слов'янську Донецької області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Ляшенка Д.В., суддів: Ястребової Л.В., Компанієць І.Д.) та ОСОБА_1 на додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Чебанова О.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області середній (реорганізована шляхом приєднання у Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області) заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 19289,43 грн; стягнути з ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 7000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Донецьким окружним адміністративним судом було винесено рішення від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а, яким зобов'язано ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області сплатити заборгованість із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення. Загальна сума заборгованості склала 50884,83 грн. 08 грудня 2015 року податковий орган по даному рішенню сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 40196,91грн. З даної суми були утримані податки на доходи фізичних осіб у розмірі 9567,97 грн, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 377,09 грн, та військового збору у розмірі 763,27 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №805/728/15-а було визнано існуючу заборгованість податкового органу перед ним у сумі 3431, 52грн. 31 березня 2016 року, відповідачем було сплачено грошові кошти у сумі 3431,52 грн. Позивач посилається на частину першу статті 116 КЗпП України, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Також позивач зазначає, що відповідно до положень статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 19289,43 грн, за період з 08 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року, за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також позивач зазначає, що, внаслідок несвоєчасної сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, він зазнав душевних та моральних страждань, змушений був додати додаткові зусилля для організації життя. Таким чином, просив стягнути спричинену моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 04 липня 2016 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що середній заробіток за час затримки розрахунку за своєю суттю не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, що нараховується в розмірі середнього заробітку. Відповідно, так як середній заробіток за час затримки розрахунку не відноситься до сум, належних працівникові при звільненні та є компенсаційною виплатою, а також те, що нормами діючого законодавства не передбачено виплату середнього заробітку за час затримки виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум працівникові при його звільненні суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

4. 09 серпня 2016 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 8 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року у розмірі 19289 гривень 43 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а здійснений відповідачем тільки 31 березня 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувала свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 8 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року.

6. 04 жовтня 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Заяву Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про ухвалення додаткового судового рішення у справі 805/1008/16-а задовольнити частково.

Абзац третій резолютивної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі 805/1008/16-а доповнити словам з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів .

7. Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що оскільки, обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), то, визначення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору покладається на відповідача. Проте, за результатами розгляду даної справи по суті судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено та прийнято рішення, але, не було вирішено питання про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тому в цій частині заява відповідача підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

8. 02 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року.

10. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

11. 21 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року та залишити без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про ухвалення додаткового судового рішення.

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року прийнято до провадження касаційні скарги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та ОСОБА_1 у справі №805/1008/16-а.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про розгляд справи за її участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 08 листопада 2018 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області)

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області зазначає, що у справі №805/5169/15-а Донецький апеляційний адміністративний суд чітко визначив строк остаточного розрахунку ДПІ з ОСОБА_1, а саме з 30 квітня 2015 року по 08 грудня 2015 року. Таким чином, твердження позивача щодо визначення іншої дати остаточного розрахунку ніж 08 грудня 2015 року є безпідставним та не відповідає вимогам законодавства України. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від: наявністю спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати суми у зв'язку із його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. Разом із тим, при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, а тому необхідно застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.

16. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ОСОБА_1)

Касаційна скарга обґрунтована тим, що додаткова постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що статтею 168 Кодексу адміністративного судочинства України наведено перелік підстав за яких суд може прийняти додаткове судове рішення. По всіх із заявлених позовних вимогах, судом надано належну правову оцінку всім обставинам справи, досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, вирішено всі позовні вимоги ОСОБА_1 та визначено спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Таким чином, були відсутні підстави для прийняття додаткової постанови, оскільки рішення є зрозумілим та не потребує додаткового визначення способу або порядку його виконання.

Крім того, вирішення питання щодо відрахування та сплати податків на доходи фізичних осіб та військового збору, які просить визначити відповідач із розрахованої судом суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, не було предметом розгляду даної справи. Позивач вважає, що суд визначаючи суми,що підлягають стягненню, попередньо не відраховує з їх складу податки, оскільки відповідно до статті 18 Податкового кодексу України органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку. Аналогічна позиція викладена у пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці . У вказаній постанові зазначено, що суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про, що зазначає в резолютивній частині рішення.

17. Доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ОСОБА_1.)

ОСОБА_1 посилається на те, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року є законною та обґрунтованою. Вказує, що доводи наведені відповідачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, без врахування правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 29 січня 2014 року (№6-144ц13), відповідно до якої непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України, тобто виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за серпень-вересень 2014 року, вихідної допомоги при звільненні у загальному розмірі 14 503 грн 50 коп. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 36 381 грн 33 коп.

19. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а залишено без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а залишено без змін.

20. За результатами касаційного оскарження вказаного судового рішення касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року повернуто скаржнику.

21. З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька 08 грудня 2015 року на рахунок позивача були надіслані грошові кошти у сумі 40176 грн 50 коп.

22. Оскільки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька виплатило вищезазначені кошти із затримкою, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто по 08 грудня 2015 року.

23. За результатами розгляду вказаної справи, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі №805/5169/15-а задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року. Скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у справі №805/5169/15-а. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 36 869 гривень 67 коп.

24. Приймаючи рішення у справі №805/5169/15-а, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а був здійснений відповідачем тільки 8 грудня 2015 року, то період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувало свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 30 квітня 2015 року по 8 грудня 2015 року.

25. В подальшому відповідач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та роз'ясненні судового рішення від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а.

26. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року суд задовольнив заяву про роз'яснення судового рішення. Роз'яснив, що відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області необхідно здійснити: з суми заборгованості з недорахованої та невиплаченої як різниці середньої заробітної плати за серпень-вересень 2014 року у розмірі 2454,43 грн:

- нарахування, утримання та сплату до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 63 грн 82 коп.;

- нарахування, утримання та компенсацію податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15%;

з суми вихідної допомоги при звільненні у загальному розмірі 12049,07 грн:

- нарахування, утримання та компенсацію податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15%;

з суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 36381,33 грн:

- нарахування, утримання та сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військовий збору у загальному розмірі 7212 грн 99 коп.

27. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №805/728/15-а, суд задовольнив частково заяву відповідача про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Визнав виконавчі листи №805/728/15-а, видані Донецьким окружним адміністративним судом за результати розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці середньої заробітної плати за липень-вересень 2014 року, стягнення недорахованої та невиплаченої різниці вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди, такими, що не підлягають виконанню частково, на суму у розмірі 7276 грн 81 коп., визначивши наявною заборгованість Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області перед ОСОБА_1 у розмірі 3431 грн 52 коп.

28. 31 березня 2016 року на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 3431 грн 52 коп., на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №805/728/15-а.

29. Таким чином, позивач вважає, що оскільки остаточний розрахунок з ним за рішенням суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а був здійснений відповідачем тільки 31 березня 2016 року, то період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувало свій обов'язок щодо виплати належних йому, як звільненому працівникові, сум є період з 8 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року.

30. Спірним питанням у межах даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з ним, як звільненим працівником, за період з 08 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року, день фактичного розрахунку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

31. Конституція України.

31.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

32.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

32.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32.3. Частина перша статті 168 . Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

33. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

33.1. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

33.2. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

35. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

36. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

37. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №805/728/15-а здійснений відповідачем тільки 31 березня 2016 року, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що період, протягом якого Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області не виконувало свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 8 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року.

38. Твердження Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, спростовується вищенаведеними обставинами.

39. Крім того, приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не було зазначено про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

40. Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

41. Отже, аналізуючи наведене роз'яснення, можна зробити висновок, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.

42. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вірно вказав про необхідність стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з подальшим відрахуванням відповідачем податків, зборів та інших платежів.

43. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

45. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі №805/1008/16-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх