Постанова

від 07.11.2018 по справі 533/1274/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/1274/17 Номер провадження 22-ц/814/170/18Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, Фермерського господарства ВЛАМАКС на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року (час ухвалення рішення з 12:30 до 13:39; дата виготовлення повного тексту рішення - 14 серпня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2, Фермерського господарства ВЛАМАКС до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятих частин земельних ділянок, які належать громадянам на праві приватної власності, відновлення меж земельних ділянок, межових знаків та поновлення порушеного права, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , державне підприємство Центр державного земельного кадастру , ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, Козельщинська селищна рада Козельщинського району Полтавської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 та ФГ ВЛАМАКС звернулись до суду з вказаним позовом, просили ухвалити рішення, яким :

-поновити порушене право на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_5, яка належить ОСОБА_2, шляхом зобов'язання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки в межах встановлених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок;

-поновити порушене право на володіння та користування земельними ділянками: кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_7, кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_6, та перебувають в оренді ФК ВЛАМАКС , згідно договорів про оренду землі, шляхом зобов'язання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити частини самовільно зайнятих земельних ділянок в межах, встановлених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок;

- зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за власні кошти відновити межовий знак № 2016.10-001-00211, який був встановлений на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_8 згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок;

- зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за власні кошти відновити межовий знак № 2016.10-001-00205, який був встановлений на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_5 згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок.

В обґрунтування заявлених вимог посилались на те, що земельні ділянки які належать ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 перебувають в оренді ФГ ВЛАМАКС . У липні 2017 року відповідачі порушили встановлені межі між суміжними ділянками шляхом демонтажу та знищення межових знаків і переорали польову дорогу, яка розділяє земельні ділянки між власниками, і є власністю Пашківської сільської ради.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ФГ ВЛАМАКС відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 та ФГ ВЛАМАКС на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі по 10 000,00 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ФГ ВЛАМАКС , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 та ФГ ВЛАМАКС вказували, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема технічній документації з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою, а також технічному звіту зі встановлення в натурі меж земельних ділянок, переданих у приватну власність громадянам членам КСП Пашківське . Зазначені документи містять вичерпну очевидну інформацію про допущені грубі помилки при визначені меж земельних ділянок.

Судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме п.2 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ Про державний земельний кадастр , положень Порядку ведення Державного земельного кадастру, ст.79-1 ЗК України, а тому зроблений помилковий висновок про те, що відсутність підписів відповідачів у технічній документації позивачів щодо погодження меж земельних ділянок є підставою для того, щоб не вважати ці документ належними доказами.

Окрім того, зазначається, що при визначенні суми відшкодування витрат на юридичну допомогу суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також фінансовий стан обох сторін. Наведені вимоги судом не виконані.

В апеляційній скарзі наголошується на тому, що рішення суду першої інстанції оскаржується виключно у частині відмовлених позовних вимог ФГ ВЛАМАКС і ОСОБА_2 про покладення на відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 звільнити земельні ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що суд виконав вимоги ст. 89 ЦПК України і дав належну оцінку наявним у справі доказам, зробивши правильний висновок про недоведеність обставин, на які посилалися позивачі в обґрунтування заявлених вимог, а саме щодо факту захоплення відповідачами частин земель, що належать позивачам та (або) перебувають у їхньому користуванні.

Звертається увага на те, що вимоги апеляційної скарги не відповідають вимогам, заявленим у позові, а також на те, що земельні ділянки, про звільнення яких заявлено в апеляційній скарзі, не межують із земельною ділянкою ОСОБА_4

Сам факт відсутності кадастрового номера у земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, не може свідчити про те, що ця земельна ділянка не сформована та не має чітких встановлених меж в силу приписів п.2 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ Про державний земельний кадастр .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 стверджує про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилаючись на правильну оцінку судом як фактичних обставин, так і наданих у справу доказів, зокрема технічної документації, показань свідків, актів про порушення встановлених меж. ОСОБА_11 також звертається увага на зміну позивачами заявлених вимог в апеляційній скарзі, що є недопустимим.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 7,1500 га, що розташована на території Пашківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_6 від 13.02.1998 року, виданого на підставі розпорядження Козельщинської райдержадміністрації від 24.10.1997 року № 386 (т.1 а.с.17 21).

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 7,1500 га, що розташована на території Пашківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт серія НОМЕР_7 від 13.02.1998 року, виданий на підставі розпорядження Козельщинської райдержадміністрації від 24.10.1997 року № 386).( т.1 а.с.27)

Межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (вид третій дерев'яний стовп) у кількості 2 (двох) штук, за номерами: 1) 2016.10-001-00204; 2) 2016.10-001-00205 на підставі звіту до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ФГ ВЛАМАКС , виконаного ДП Центр державного земельного кадастру згідно Договору № 1617990100468 від 06.10.2016 р. (т.1 а.с.28- 30, 68-70).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_6 належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, площею 3,5750 га, що розташована на території Пашківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт серія НОМЕР_8 від 13.11.2008 року, виданого на підставі Свідоцтва про право на спадщину Козельщинського державною нотаріальною конторою 21.11.2003 року, реєстраційний номер 2682) (т.1 а.с 36,40).

Межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (вид третій дерев'яний стовп) у кількості 3 (трьох) штук, за номерами: 1) 2016.10-001-00202; 2) 2016.10-001-00203; 3) 2016.10-001-00250 на підставі звіту до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ФГ ВЛАМАКС , виконаного ДП Центр державного земельного кадастру згідно Договору № 1617990100468 від 06.10.2016 р.(т.1 а.с.38-39, 64- 66)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_7 належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,5750 га, що розташована на території Пашківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт серія ІІІ-ПЛ № 079251 від 21.09.2004 року, виданого на підставі Свідоцтва про право на спадщину Козельщинського державною нотаріальною конторою 21.11.2003 року, реєстраційний номер 2682)(т.1 а.с.47,51, 201, 202-203).

Межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_7, встановлені між власниками суміжних земельних ділянок ОСОБА_12, ОСОБА_13, Пашківською сільською радою та ОСОБА_6, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (вид третій дерев'яний стовп) у кількості 2 (двох) штук за номерами: 1) 2016.10-001-00210; 2) 2016.10-001-00211 на підставі звіту до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ФГ ВЛАМАКС , виконаного ДП Центр державного земельного кадастру згідно Договору № 1617990100468 від 06.10.2016 р.

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_8 належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, площею 7,2000 га, що розташована на території Пашківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт серія НОМЕР_9 від 20.12.1996 року, виданого на підставі розпорядження Козельщинської райдержадміністрації від 29.04.1996 року № 159) (т.1 а.с.55, 59).

Межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_8, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (вид третій дерев'яний стовп) у кількості 2 (двох) штук за номерами: 1) 2016.10-001-00210; 2) 2016.10-001-00211 на підставі звіту до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ФГ ВЛАМАКС , виконаного ДП Центр державного земельного кадастру згідно Договору № 1617990100468 від 06.10.2016 р. (т.1 а.с.56,58, 71 зворот - 73).

Всі вищезазначені земельні ділянки перебувають в оренді ФГ ВЛАМАКС (т.1 а.с.22-24, 32-34, 42-45, 52-54, 60-62).

У 1997-1998 року розроблений та належним чином затверджений Технічний звіт встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у приватну власність громадянам КСП Пашківське із земель колективної власності КСП Пашківське на території Пашківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області. Цією технічною документацією виділено в натурі земельні ділянки ОСОБА_14 та іншим громадянам в кількості 38 осіб, в тому числі позивачу та орендодавцям ФГ ФЛАМАКС . Крім цього, в ній містяться акти про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі датовані ще 27.10.1997 року з підписами суміжних власників земельних ділянок (т.1 а.с.117-141, 204-211, 219-277).

У 1998 році Українською академією Аграрних наук інституту землеустрою розроблений проект передачі земель колективної власності КСП Пашківське Козельщинського району Полтавської області у приватну власність громадянам - членам КСП Пашківське (т.2 а.с.81-86).

Земельні ділянки позивачів внесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на протягом 2013-2014 років.

Згідно актів про порушення встановлених меж земельних ділянок від 05 липня 2017 року, 10 липня 2017 року, 16 липня 2017 року, від 21 липня 2017 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 порушили межі суміжних ділянок, належних позивачам шляхом демонтажу та знищення межових знаків (т.1 а.с.74 - 77).

Згідно звітів до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ФГ ФЛАМАКС (орендованих) та ОСОБА_2, які виготовлені ДП Центр державного земельного кадастру у 2014 році, за результатами аналізу та складання Робочого інвентаризаційного плану виявлені численні накладки ділянок одна на одну та на існуючу мережу доріг, лісосмуг та інших об'єктів , невідповідність даних ділянки в електронному виді їх фактичному місцю розташуванню. Виявлені зміни конфігурації земельних ділянок відбулися за рахунок уточнення меж (т.2 а.с.89 - 198).

Встановивши наведені обставини та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які посилалися позивачі в обгрунтування заявлених вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані такими нормами матеріального права.

Відповідно до ст.22 Земельного України 1990 року (втратив чинність з 01 січня 2002 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 96 ЗК України 1990 року встановлено, що Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про землю з метою організації її раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад народних депутатів щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Основні положення землеустрою визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.99).

Землеустрій передбачає, зокрема складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території; складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування, відмежування в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і відведених земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земельного фонду (ст.100).

Розгляд і затвердження землевпорядних проектів , зокрема проектів відведення земельних ділянок у власність або користування здійснюється Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки (ст.102).

Відповідно до ст.79-1 ЗК України (чинного) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею другою ЗУ Про Державний земельний кадастр визначено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, зокрема при регулюванні земельних відносин і здійсненні землеустрою.

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель (ст.21).

У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок (ст.37).

Пунктом другим Прикінцевих та перехідних положень (Розділ VII) цього Закону встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності (ст.12, ст.13 ЦПК України), за змістом як их учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом положень параграфу першого глави п'ятої ЦПК України (ст.76 - 81, ст.89) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, шляхом подання суду належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту заявлених позовних вимог і долучених до позову доказів вбачається, що по суті предметом спору є вимога позивачів про покладення на відповідачів обов'язку відновити межі суміжних земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок.

В обгрунтування заявлених вимог стверджується про те, що відповідачі самовільно демонтували і знищили межові знаки, внаслідок чого існуючі межі земельних ділянок не відповідають тим, які визначені Звітами до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ФГ Вламакс , а також Технічною документацією з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою, які перебувають у власності учасників спору.

На підтвердження факту самовільного демонтажу і знищення межових знаків позивачі подали суду акти (т.1 а.с.74 - 77), окрім того судом допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Проаналізувавши зазначені докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони (докази) не є достатніми для визнання доведеним факту вчинення відповідачами протиправних дій, які полягали у демонтажу і знищенні межових знаків. Слід також погодитися із мотивами, які навів суд, даючи оцінку цим доказам.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується учасниками справи та підтверджено належними і допустимими доказами те, що у період 1996 - 1998 роках позивачка ОСОБА_2, треті особи у справі - орендодавці ФГ Вламакс та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 набули у встановленому на той час законодавством порядку у власність земельні ділянки як члени КСП Пашківське . Передача земель у власність здійснена уповноваженим органом на підставі відповідної технічної документації - технічних звітів встановлення в натурі меж земельних ділянок, переданих у приватну власність громадянам - членам КСП Пашківське (т.1 а.с. 117- 187, 209 - 232).

Проаналізувавши зазначені факти і документи, що їх підтверджують, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.22 ЗК України 1990 року, ст.79-1 ЗК України, п.2 Розділу VII ЗУ Про Державний земельний кадастр , і дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельні ділянки як позивачів, так і відповідачів виділені в натурі із встановленням меж та сформовані у 1998 році. Відсутність кадастрового номеру земельної ділянки у такому випадку не має правового значення.

Зі змісту технічної документації з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою, виготовленої ДП Центр Державного земельного кадастру Полтавської регіональної філії у 2014 році (т.2 а.с.89 - 198; т.3 а.с.9 - 173) слідує, що у всьому масиві земель, де розташовані земельні ділянки учасників справи, спеціалістами виявлені численні накладки ділянок одна на одну та на існуючу мережу доріг, лісосмуг та інші об'єкти, невідповідність земельних ділянок в електронному виді їх фактичному місцю розташування. Конфігурації земельних ділянок змінені за рахунок уточнення меж.

Наведена технічна документація не містить висновків про те, що такі невідповідності стали наслідком неправомірних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Інших об'єктивних доказів у підтвердження фактів, на які посилаються позивачі в обґрунтування заявлених вимог, позивачами суду не надано. Технічна документація з інвентаризації земель при здійсненні землеустрою, виготовлена ДП Центр Державного земельного кадастру Полтавської регіональної філії у 2014 році може свідчити лише про наявність помилок у відомостях про земельні ділянки учасників справи, порядок виправлення яких визначений нормами ЗУ Про Державний земельний кадастр .

Перевіривши доводи апеляційної скарги про неправильне вирішення судом першої інстанції питання про судові витрати (на правову допомогу), апеляційний суд приходить до висновку, що вони не є обґрунтованими та спростовуються наявними у справі документами, а саме попереднім розрахунком суми судових витрат, фіскальними чеками, ордером про надання правової допомоги (т.1 а.с.232, 233,242 ), протоколами судових засідань, адвокатськими запитами (т.2 а.с.45-48, 212-216, 217-225; т.3 а.с.238 - 257), договором про надання правової допомоги, додатковою угодою до нього, актом виконаних робіт, детальним описом виконаних робіт, квитанціями (т.4 а.с.15-22).

Наведені докази підтверджують, що судом першої інстанції правильно застосовані норми ст.137 і ст.141 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції, виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, Фермерського господарства ВЛАМАКС залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2018 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов