Постанова

від 05.11.2018 по справі 902/96/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року Справа №902/96/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: голова правління - Слісарчук М.П.

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18, повний текст рішення складено 06.07.2018 року,

за позовом Бершадського районного споживчого товариства

до Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство "ЛІМП"

про стягнення 366617,73 грн. збитків, завданих зайняттям приміщення магазину "1000 дрібниць" загальною площею 1180,1 кв.м., яке знаходиться в м. Бершадь Вінницької області, вул. Ю. Коваленка, 6 а.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 366617,73 грн. збитків, завданих зайняттям приміщення магазину "1000 дрібниць" загальною площею 1180,1 кв.м., яке знаходиться в м. Бершадь, вул. Ю. Коваленка, 6 а та 5499,28 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач протиправно, протягом тривалого часу використовував і не звільняв належне позивачу на праві власності приміщення, не виконував судове рішення про звільнення незаконно займаного приміщення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у позовній заяві позивача не міститься спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом, який позивач просить визначити у рішенні та відсутній обгрунтований розрахунок суми позову.

Жодним належним доказом не встановлена та обставина, що Гончарук О.А. займає спірне приміщення і здійснює у ньому торгівельну діяльність.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 року поновлено Фізичній особі-підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18 та призначено її до розгляду на "09" жовтня 2018 р. Зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі № 902/96/18.

У відповідності до абз. 3 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акту здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/96/18 у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 року прийнятои апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І.. та призначено її до розгляду на 05 листопада 2018 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 05.11.2018 року позивач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили. Про час, місце і дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2005р. виконавчим комітетом Бершадської міської ради прийнято рішення №132 про оформлення права колективної власності на нежитлову будівлю магазину "1000 дрібниць", розташовану в м. Бершадь по вул. Червоноармійська, (наразі Коваленка), 6 а за Бершадським районним споживчим товариством.

Право власності позивача на нежитлову будівлю магазину "1000 дрібниць" підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №917512 від 03.02.2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 630558 від 03.02.2006р. (а.с.17-18, т.1).

Разом з тим, використання вказаного приміщення фізичною особою - підприємцем Гончаруком О.А. та іншими суб'єктами господарювання без достатніх правових підстав, стало приводом для подання Бершадським районним споживчим товариством низки позовів до господарського суду Вінницької області.

Вході розгляду даної справи судом першої інстанції було витребувано та оглянуто матеріали господарських справ №4/33-08, №902/1478/15 і №902/234/17 і встановлено наступне.

22.02.2008р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі №4/33-08 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до суб'єкта підприємницької діяльності Гончарук Олени Іванівни про виселення з частини нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць" по вул. Червоноармійська, 6 а у м. Бершадь та 100 кв.м. в колишній конторі райспоживспілки по вул. Червоноармійська, 8 у м. Бершадь, в зв'язку із закінченням строку договору оренди, на який його було укладено.

Рішенням суду від 08.07.2008р. позов було задоволено. Вирішено виселити фізичну особу-підприємця Гончарук Олену Іванівну з частини нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць", загальною площею 300 кв. м, розташованого у м. Бершадь Вінницької області по вул. Червоноармійській, 6 а, частини нежитлового приміщення площею 100 кв.м на другому поверсі магазину "Кооператор", розташованого по вул. Червоноармійська, 8 в м. Бершадь.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2008р. по справі № 4/33-08 залишено без змін. 16.12.2008р. на виконання рішення суду видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009р. рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2008р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. по справі №4/33-08 залишено без змін.

05.02.2009р. на виконання наказу суду від 16.12.2008р. за № 4/33-08 про виселення Гончарук Олени Іванівни відділом державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Гончарук О.І. запропоновано добровільно виконати рішення суду до 20.02.2009р.

Як свідчать матеріали справи №4/33-08, Гончарук Олена Іванівна, не виконуючи вищевказане рішення суду від 08.07.2008р., неодноразово оскаржувала дії відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції з виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 16.12.2008р.

09.11.2015р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі № 902/1478/15 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до Споживчого товариства "Ніка-Бершадь" про витребування майна з чужого незаконного володіння приміщення магазину "1000 дрібниць по вул. Червоноармійська, 6 а в м. Бершадь.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.12.2015р. позов було задоволено та зобов'язано Споживче товариство "Ніка-Бершадь" звільнити на користь Бершадського районного споживчого товариства перший поверх площею 619,8 кв.м. та другий поверх площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць", що знаходиться в м. Бершадь по вул. Червоноармійській, 6 а, разом з товарно-матеріальними цінностями, що належать боржнику.

Ухвалою від 15.12.2015р. суд заборонив Споживчому товариству "Ніка-Бершадь" та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць".

28.01.2016р. відділом державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу суду № 902/1478/15 від 15.12.2015р.

09.02.2016р. до господарського суду Вінницької області надійшла заява Споживчого товариства "Ніка-Бершадь" про відстрочення виконання рішення суду, в задоволенні якої ухвалою суду від 03.03.2016р. було відмовлено.

15.09.2016р. відділом державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки майно Споживчого товариства "Ніка-Бершадь" в приміщенні магазину "1000 дрібниць" відсутнє, а є майно фізичної особи-підприємця Гончарука О.А.

Окрім того, 09.03.2017р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі №902/234/17 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до фізичної особи - підприємця Гончарука О.А. про виселення з приміщення магазину "1000 дрібниць" по вул. Червоноармійській, 6 а в м. Бершадь Вінницької області.

Рішенням суду від 24.05.2017р. у даній справі позов задоволено, фізичній особі-підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу ухвалено звільнити приміщення магазину "1000 дрібниць", яке належить Бершадському районному споживчому товариству на праві власності, шляхом виселення з першого поверху площею 619,8 кв.м. та другого поверху площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. з товарно-матеріальними цінностями, які належать фізичній особі - підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу і знаходяться по вул. Ю. Коваленка, 6 а в м. Бершадь Вінницької області.

При розгляді даної справи судом було встановлено, що листом Бершадського РСТ, адресованим ФОП Гончаруку О.А., позивачем поставлено вимогу до 10.01.2017 року вивезти з магазину товарно-матеріальні цінності і передати приміщення власнику по акту. Однак, відповідач вимоги позивача не виконав, в добровільному порядку приміщення не звільнив.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.05.2017 року, проведеним слідчим СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Завальнюком П.В., встановлено що на першому та другому поверхах приміщення будівлі "1000 дрібниць" у м. Бершадь знаходяться меблі, які відповідно до пояснень продавця, належать ПП Гончаруку О.А.

Актом, складеним 18.05.2017 року комісією у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6 - членів виконкому Бершадської міської ради, ОСОБА_7 - юриста Бершадського РСТ, ОСОБА_8 - бухгалтера Бершадського РСТ, в присутності продавця ОСОБА_8 проведено огляд приміщення магазину "1000 дрібниць", що розташований за адресою: м. Бершадь, вул. Ю. Коваленко 6-А та встановлено, що на першому та другому поверхах даного приміщення знаходяться меблі, що належать ПП Гончаруку О.А. За словами продавця ОСОБА_8, СТ "Ніка-Бершадь" припинило свою діяльність.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2017р. вищевказане рішення суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2017р. касаційну скаргу повернуто відповідачу без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.09.2018р. між позивачем - Бершадським районним споживчим товариством та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживчим товариством "ЛІМП" було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 26, т.1).

Відповідно до розділу 1 "Предмет договору" орендодавець - Бершадське районне споживче товариство - прийняло на себе зобов'язання передати орендарю - Споживчому товариству "ЛІМП" в довгострокове користування нежитлове приміщення "1000 дрібниць" по вул. Коваленка, 6 а в м. Бершадь (п. 1.1. договору).

Цільове призначення - використання приміщення для реалізації промислових товарів та товарів повсякденного попиту.

Передача відбудеться після виселення ФОП Гончарука О.А. з приміщення магазину "1000 дрібниць" та складання акту приймання - передачі (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору орендодавець зобов'язався в п'ятиденний строк після звільнення приміщення ФОП Гончаруком О.А. передати його орендареві.

За зазначене приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" орендар сплачує орендну плату в розмірі 20,0 грн. з дня вселення в приміщення (п. 4.1. договору).

Цей договір діє з моменту звільнення приміщення першого та другого поверху магазину "1000 дрібниць" ФОП Гончаруком О.А. на протязі трьох років (п. 6.1. договору).

Договір оренди нежитлового приміщення скріплено печатками та підписами керівників Бершадського районного споживчого товариства та Споживчого товариства "ЛІМП".

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство "ЛІМП" підтвердила суду укладення договору оренди з позивачем та намір використовувати приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" для здійснення торговельної діяльності зі сплатою позивачу встановленої договором орендної плати.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач міг би отримати доходи у вигляді щомісячної орендної плати від передачі в оренду приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" по вул. Коваленка, 6 а в м. Бершадь Вінницької області Споживчому товариству "ЛІМП".

Однак, внаслідок зайняття приміщення відповідачем, а також у зв'язку із невиконанням ним рішення суду, позивач був позбавлений можливості отримати дохід на підставі укладеного з третьою особою договору оренди, що є порушенням його цивільного права.

З огляду на встановлені обставини у справі №902/234/17 щодо протиправного зайняття приміщення магазину відповідачем, судпершої інстанції дійшов висновку, що внаслідок зайняття спірного приміщення відповідачем, позивач поніс збитки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України ).

Колегією суддів встановлено, що за наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що власником спірного майна є Бершадське районне споживче товариство.

Разом з тим, Фізична особа-підприємець Гончарук О.А. протягом тривалого часу використовує спірне майно без належних правових підстав, чим порушив право власності Бершадського районного споживчого товариства, доказів, які б свідчили про наявність у фізичної особи підприємця Гончарука О.А. прав на користування спірним нежитловим приміщенням, в матеріалах справи відсутні.

Факт використання ФОП Гончаруком О.А. підтверджується рішенням господарського суду Вінницької області від 24.05.2017р. у справі №902/234/17 яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 75 ГПК України , обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно, протягом тривалого часу використовував і не звільняв належне позивачу на праві власності приміщення, не виконував судове рішення про звільнення незаконно займаного приміщення.

Факт невиконання рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2017р. у справі №902/234/17 підтверджується актами Дердавного виконавця від 22.12.2017 року, від 06.02.2018 року.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази звільнення приміщення відповідачем (акт прийому-передачі приміщення, постанова про закриття виконавчого провадження тощо).

А тому, посилання апелянта на те, що жодним доказом не встановлена та обставина, що він використовує спірне приміщення, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вище наведене спростовується фактами встановленими у справі №902/234/17, а також долученими до матеріалів справи №902/96/18 доказами.

Щодо обґрунтованості розміру завданих відповідачем збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Припис ст. 49 ГК України встановлює загальний для всіх підприємців обов'язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України .

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що для застосування, обраного позивачем заходу відповідальності, слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Поряд з цим, при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд в обов'язковому порядку встановлює наявність таких умов відповідальності відповідача як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.

При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Як вже зазначалося вище, 13.09.2018р. між позивачем - Бершадським районним споживчим товариством та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживчим товариством "ЛІМП" було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 26, т.1).

За умовами договору за приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" орендар сплачує орендну плату в розмірі 20,0 грн. за 1 кв. м., з дня вселення в приміщення.

Договір оренди нежитлового приміщення скріплено печатками та підписами керівників Бершадського районного споживчого товариства та Споживчого товариства "ЛІМП".

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство "ЛІМП" підтвердила факт укладення договору оренди з позивачем та намір використовувати приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" для здійснення торговельної діяльності зі сплатою позивачу встановленої договором орендної плати (а.с. 63 т. 1).

Згідно розрахунку упущеної вигоди в сумі 366617,73 грн. (а.с. 32, т.1), остання обрахована наступним чином: за період з 13.09.2016р. по 13.09.2017р. - 12 міс. х 1180,1 х 20 грн./кв.м. = 283324,00 грн.; за період з 13.09.2017р. по 31.12.2017р. - 3 міс. 18 дн. х 1180,1 х 20 грн./кв.м. = 83393,73 грн.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний розрахунок є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору укладеним між Бершадським районним споживчим товариством та Споживчим товариством "ЛІМП", а також фактичним обставинам справи.

Посилання апелянта на те, що приміщення магазину "1000 дрібниць" перебуває в аварійному стані, що сума орендної плати за договором укладеним між Бершадським районним споживчим товариством та Споживчим товариством "ЛІМП" є теоретичною, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки доводи відповідача не спростовують протиправність використання цього ж приміщення відповідачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку фізичної особи підприємця Гончарука О.А. наявна протиправна винна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки власник спірного майна був позбавлений права вільно володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та отримувати прибуток.

Враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками господарського суду Вінницької області викладеними у рішенні від 26.06.2018 року у справі №902/96/18 .

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.06.2018 року у справі №902/96/18 залишити без змін.

3. Справу №902/96/18 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.