Постанова

від 06.11.2018 по справі 922/1067/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. Справа № 922/1067/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (керівник)

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №500/17 від 19.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (вх. № 234 Х/3 від 16.10.2018) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 у справі №922/1067/18 (суддя Шарко Л.В.; повний текст рішення складено 31.08.2018)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошево, Харківський район, Харківська область

до Комунального підприємства Харківської районної ради Комуненерго , смт. Хорошево, Харківський район, Харківська область

про розірвання договору та витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 у справі № 922/1067/18 закрито провадження по справі в частині розірвання договору №13.17 КП, укладеного 13.10.2017 між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації та Комунальним підприємством Харківської районної ради Комуненерго , у зв'язку з відсутністю предмету спору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (позивач) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 у справі №922/1067/18 в частині відмови у витребуванні майна з чужого володіння та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Комунального підприємства Харківської районної ради Комуненерго повернути за описом та шляхом підписання актів приймання-передачі Комунальному підприємству теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації належне йому майно, а саме: оригінали (екземпляри КПТМ) наступних документів:

11) Договір №17.17 КП від 02.01.2018 про повернення боргу;

12) Договір №13.17 КП від 13.10.2017 про надання послуг по веденню претензійно-позовної роботи, нарахуванню та прийому платежів;

13) Договір № КЕ-458/10/15 від 30.09.2015 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення;

14) Договір доручення №97/15 від 03.08.2015.

15) Договір відшкодування електроенергії №14-17/5 КЕ від 03.01.2017;

16) Акти виконаних робіт за авто послуги від 25.05.2017, 26.05.2017, 29.05.2017, 30.05.2017, 01.06.2017, 02.06.2017, 31.05.2017;

17) Договір суборенди авто №11 від 09.10.2015;

18) Договір суборенди авто №14 від 02.11.2015;

19) Договір суборенди нежитлового приміщення №17 від 01.08.2015;

20) Договір суборенди авто №19 від 01.08.2015;

- оригінали договорів, актів (екземпляри КПТМ) виконаних робіт (наданих послуг) за всіма договорами, укладеними від імені КПТМ та акти звірки розрахунків до них (в разі наявності), які знаходяться у володінні КП Комуненерго ;

- оригінали укладених договорів зі споживачами КПТМ (юридичними та фізичними особами) на відпуск теплової енергії та про надання послуг з водопостачання та водовідведення та оригіналів договорів з реструктуризації заборгованості за послуги з водопостачання, водовідведення та теплопостачання, які були укладені зі споживачами КПТМ; оригінали (екземпляри КПТМ) всіх позовних заяв, заяв про видачу судових наказів, відзивів на позовні заяви, всіх виконавчих листів, судових наказів, заяв до виконавчої служби, постанови органів виконавчої служби, укладених договорів зі споживачами КПТМ юридичними та фізичними особами, які належать КПТМ;

- повернути шляхом підписання акту приймання-передачі Комунальному підприємству теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації інформацію на електронному носії інформації у вигляді баз даних споживачів КПТМ (або у вигляді формату ХLS із зазначенням особового рахунку, адреси, нарахуваннями, оплатами, заборгованостями за весь період кожного споживача) з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, яким надавались послуги протягом 2009-2017 років;

- повернути шляхом підписання акту приймання-передачі Комунальному підприємству теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації інформацію на електронному носії інформації бази даних 1С підприємства або оборотно-сальдові відомості КПТМ у електронному вигляді в форматі XLS. Крім того, скаржник просить покласти на відповідача у справі судовий збір в сумі 5286,00 грн, сплачений за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2018 у справі №922/1067/18. Встановлено відповідачу строк до 16.10.2018, на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу №922/1067/18 до розгляду на 23.10.2018 о 10:00 год., у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 86 від 12.10.2018), в якому проти доводів скаржника категорично заперечує та вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Поряд із цим, на підставі Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 454/2017 ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпункту 8 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно частини шостої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно Указу Президента України Про переведення суддів від 28.09.2018 № 295/2018 суддів Харківського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини шостої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів в газеті Голос України (№ 185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частинами п'ятою та сьомою статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату суду Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційного господарських судів відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №922/1067/18, що перебувала у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 для здійснення апеляційного розгляду справи №922/1067/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Медуниці О.Є., судді Пелипенко Н.М.

Ухвалою від 18.10.2018 справу № 922/1067/18 прийнято до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено до апеляційного розгляду на 06.11.2018 о 12:30 год.

Уповноважений представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні 06.11.2018, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 у справі № 922/1067/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Комунального підприємства Харківської районної ради Комуненерго повернути за описом та шляхом підписання актів приймання-передачі Комунальному підприємству теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації належне йому майно (оригінали (екземпляри КПТМ)) документів, перелік яких міститься у позовній заяві.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2018 підтримав доводи, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вважаючи, що правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

У відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача у судовому засіданні 06.11.2018, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на наступне.

Частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарським судом першої інстанції встановлено і це не оспорюється сторонами у даній справі, 13.10.2017 між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (замовником) та Комунальним підприємством Харківської районної ради Комуненерго (виконавцем) укладено договір за №13.17 КП по наданню послуг, веденню баз споживачів, здійсненню інших послуг.

Позивач стверджує, що з метою виконання Комунальним підприємством Харківської районної ради Комуненерго (далі - КП ХРР Комуненерго ) своїх обов'язків за договором № 13.17 КП від 13.10.2017, замовник - Комунальне підприємство теплових мереж (далі - КПТМ) передав виконавцю всю документацію, пов'язану з діяльністю підприємства, а саме:

- базу споживачів КПТМ, яка містить інформацію про місце реєстрації, прізвище, ім'я по батькові споживачів, номер особового рахунку споживача, інформацію про оплату та заборгованість за житлово-комунальні послуги;

- оригінали всіх договорів з додатками, укладених КПТМ як зі споживачами, так і з іншими контрагентами;

- оборотно-сальдові відомості підприємства.

14.02.2018 листом № 183/3 КП ХРР Комуненерго повідомило про свій намір продовжити договірні правовідносини з КПТМ щодо надання послуг по веденню претензійно-позовної роботи, розрахунку та прийманню платежів (том 1 аркуш справи 14).

Позивач зазначає, що на початку 2018 року, у зв'язку з тим, що КПТМ перестало здійснювати основні види своєї діяльності, у підприємства відпала необхідність в отриманні послуг від КП ХРР Комуненерго , а тому своїм листом № 1760/1 від 21.02.2018 КПТМ повідомило КП ХРР Комуненерго про свій намір розірвати всі договірні правовідносини та просило повернути КПТМ всі передані документи, всю інформацію по споживачам, всю базу даних споживачів КПТМ, все виконане КП Комуненерго за договорами, в тому числі і оригінали документів, які належать КПТМ (оригінали договорів, актів виконаних робіт, наданих послуг, судові рішення, судові накази, інші документи, що належать КПТМ та оборотно-сальдові відомості (том 1 аркуші справи 15-16). А вже 05.03.2018 КПТМ отримано лист № 239/10 від КП ХРР Комуненерго , згідно якого КП ХРР Комуненерго відмовило КПТМ в поверненні всіх документів, які належать КПТМ. Щодо повернення документації КПТМ, то КП ХРР Комуненерго повідомило, що це питання буде розглянуто після проведення повних взаєморозрахунків між підприємствами (том 1 аркуш справи 17).

Також позивач вказує на те, що ним 21.03.2018 отримано від КП ХРР Комуненерго заяву про залік однорідних зустрічних вимог від 19.03.2018 № 324/10, з якої КПТМ дізналось частковий перелік договорів (один із екземпляру оригіналу яких належить КПТМ), які знаходяться у КП ХРР Комуненерго (том 1 аркуші справи 18-21). Саме зі змісту цієї заяви про залік однорідних зустрічних вимог позивач стверджує, що він дізнався про номер і дату укладення договору по наданню послуг № 13.17 КП від 13.10.2017.

Матеріали справи свідчать про те, що листом від 14.03.2018 №1775/1 позивач повідомив відповідача про те, що КПТМ вважає всі укладені договори з КП ХРР Комуненерго припиненими та просить повернути всю документацію (том 1 аркуші справи 39-40).

15.03.2018 КП ХРР Комуненерго направило КПТМ повідомлення вх. № 312/14 про дострокове розірвання договору від 13.10.2017 №13.17 КП, яким не заперечує та підтримує пропозицію КПТМ про дострокове розірвання договору та направило свій екземпляр додаткової угоди про розірвання спірного договору (том1 аркуш справи 41).

КПТМ в свою чергу, направило на адресу КП ХРР Комуненерго листа № 1786/1 від 26.03.2018 зі своїми запереченнями, в якому повідомило про те, що на даний момент оригінал примірника договору від 13.10.2017 № 13.17 КП, який належить КПТМ, знаходиться на підприємстві КП ХРР Комуненерго , а тому КПТМ не має змоги визначити наслідки розірвання цього договору та порядок і строки підписання відповідних актів наданих послуг, як і не має можливості визначити об'єм наданих КП ХРР Комуненерго послуг та стан розрахунків між підприємствами за цим договором. У зв'язку з цим, КПТМ направило КП ХРР Комуненерго свій проект додаткової угоди до договору від 13.10.2017 № 13.17 КП про надання послуг і просило розглянути та підписати його протягом 20 днів з дати отримання. При цьому, КПТМ повернуло проект додаткової угоди про розірвання спірного договору, що запропонована КП ХРР Комуненерго , з підстав наявності в цьому проекті помилок в реквізитах замовника (том 1 аркуш справи 42).

18.04.2018 КПТМ отримало листи від КП ХРР Комуненерго № 483/14 та № 482/14 від 13.04.2018, в яких відповідач відмовився від підписання екземпляру додаткової угоди КПТМ з тих підстав, що запропоновані КПТМ пункти 2, 3 додаткової угоди не мають ніякого відношення до змісту договору від 13.10.2017 № 13.17 КП. В цьому листі КП ХРР Комуненерго вважає, що дія договору припинена за згодою сторін шляхом обміну листами, а договір № 13.17 КП не передбачає необхідності укладати письмову угоду в цьому випадку.

КПТМ не погодившись із такою позицією, стверджує про те, що відповідач - КП ХРР Комуненерго , направляючи лист № 312/14 від 15.03.2018 про дострокове розірвання договору від 13.10.2017 № 13.17 КП, керувався саме умовами пункту 6.3. цього договору, яким передбачена необхідність укладання додаткової угоди про його розірвання.

Оскільки, відповідач відмовився від підписання додаткової угоди в редакції позивача та не повернув витребувану документацію, а позивач в свою чергу не може підписати угоду про розірвання договору через те, що в нього не має оригіналу свого примірника договору № 13.17 КП від 13.10.2017, і тому він не може визначити порядок розірвання цього договору та пов'язані з цим правові наслідки, КПТМ посилаючись на недосягнення між сторонами згоди на його розірвання звернулося до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Звернений до відповідача позов у даній справі містить вимоги про розірвання вищевказаного договору від 13.10.2017 №13.17 КП та повернення внаслідок його розірвання належного КПТМ майна, інформації, результатів робіт, послуг та документів, перелік яких зазначено у заяві про уточнення позовних вимог (том 1 аркуші справи 121-123).

Закриваючи провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання договору від 13.10.2017 №13.17 КП, суд першої інстанції виходив з обставин обопільної згоди сторін на його розірвання (шляхом листування), що, на думку суду, свідчить про відсутність предмета спору.

Свої рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що саме позивач був ініціатором розірвання спірного договору та просив відповідача не виконувати ніяких обов'язків за цим договором (том 1 аркуші справи 15, 39, 42), а відповідач у свою чергу письмово підтвердив розірвання договору №13.17К від 13.10.2017 (том 1 аркуші справи 22-26, 41). Отже, за висновками суду першої інстанції письмова пропозиція позивача про припинення спірного договору була письмово підтверджена відповідачем.

Проте з таким рішенням місцевого господарського суду щодо закриття провадження у справі в означеній частині позовних вимог з підстав відсутності предмета спору не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), тобто, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предметом даного судового розгляду є, зокрема, вимога КПТМ про розірвання договору про надання послуг від 13.10.2017 №13.17 КП.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України.

Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Норма частини першої статті 654 Цивільного кодексу України пов'язує форму, у якій повинна вчинятись зміна чи розірвання договору, не з формою, яка є обов'язковою для відповідного договору на час вчинення зміни чи розірвання, а з формою, у якій договір вчинено.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).

Вимагаючи розірвання договору від 13.10.2017 №13.17 КП в судовому порядку позивач стверджує, що згоди на розірвання договору він відповідачу не надавав, посилаючись на відсутність на його підприємстві примірника спірного договору та, як наслідок, неможливість визначення результатів такого розірвання, а також порядку та строків підписання актів наданих послуг, визначення об'єму наданих послуг та стану розрахунків між підприємствами за цим договором.

Поряд із цим із матеріалів справи вбачається, що лист-повідомлення відповідача - КП ХРР Комуненерго № 312/4 від 15.03.2018 містить посилання на пункт 6.3. договору про надання послуг від 13.10.2017 №13.17 КП, яким передбачено, що усі зміни до даного договору є дійсними у тому випадку, коли вони оформлені письмово та підписані уповноваженими представниками кожної із сторін.

Вказане може свідчити про те, що підписавши спірний Договір, позивач та відповідач фактично погодились саме із таким порядком внесення до нього змін.

Однак в матеріалах справи відсутні докази оформлення між сторонами відповідної письмової угоди, направленої на розірвання договору про надання послуг від 13.10.2017 №13.17 КП та врегулювання всіх невирішених питань, на які звертає увагу позивач.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що наявне у справі листування між сторонами є належним чином оформленою, двосторонньою згодою сторін договору від 13.10.2017 №13.17 КП на його розірвання.

Відтак колегія суддів вважає, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, відносини між сторонами залишились неврегульованими, адже позивач, повертаючи відповідачу проект додаткової угоди про розірвання договору без підписання, у своїх листах наполягав на невизначеності порядку та строків підписання актів наданих послуг, неможливості визначення об'єму наданих послуг та стану розрахунків між підприємствами за цим договором.

А отже, ці питання між сторонами у визначеному законом та договором порядку не були вирішені, тому висновок місцевого господарського суду про відсутність предмету спору є необґрунтованим. Наявність визначених законом підстав для закриття провадження у справі в даному випадку відсутня.

Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин спору в частині вимог позивача про розірвання договору від 13.10.2017 №13.17 призвело до безпідставного закриття провадження у справі за цією частиною позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Однак, враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження в частині позовних вимог про розірвання спірного договору не можна визнати законним, що має наслідком його скасування в апеляційному порядку в цій частині.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що перевірка обґрунтованості позовної вимоги про розірвання спірного договору з підстав, визначених у позові, не виявляється можливою, оскільки позивачем цей договір до справи не було надано, а тому у суду відсутня можливість дослідити та перевірити обставини, на які посилається КПТМ, надати оцінку домовленостям сторін за спірним договором щодо умов та порядку його розірвання, строків дії договору, термінів вчинення сторонами дій згідно його умов, та, відповідно, надати правову кваліфікацію спірних відносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в частині розірвання договору від 13.10.2017 №13.17.

Що стосується вимог позивача про повернення документів, перелік яких зазначений в уточненнях до позовної заяви, то суд першої інстанції, надавши правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами, та обставинам спору з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем в підтвердження вимоги про зобов'язання відповідача повернути документи за описом шляхом підписання актів приймання-передачі, не надано до справи жодних доказів їх передачі відповідачу.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що чіткого та належним чином оформленого між сторонами переліку документів, що передані для виконання спірного договору, і підлягають поверненню після вчинення сторонами певних дій за його умовами, матеріали справи не містять.

Відповідні акти приймання-передачі документів, котрі позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути, до справи не були надані, а з наданих позивачем в підтвердження його вимог документів не вбачається, які саме документи позивача знаходяться у відповідача.

Стосовно вимоги позивача про витребування у відповідача, зокрема, екземпляру спірного договору позивача, то суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що договори складаються та підписуються сторонами у двох екземплярах, для кожної сторони, та мають однакову юридичну силу. Оригінал екземпляру договору кожної сторони зберігається у неї та має бути переданий іншій стороні. Тому посилання позивача на те, що ним передано оригінал і свого екземпляру спірного договору відповідачу, є безпідставними.

Більше того, враховуючи ненадання позивачем до справи примірника договору від 13.10.2017 №13.17 КП, у суду відсутня можливість перевірки його умов стосовно необхідності передачі відповідачем позивачу саме тих документів, які перелічені в позовній заяві.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції позовні вимоги про витребування документів (оригіналів договорів, актів виконаних робіт за всіма договорами, актів звірок розрахунків до них, оригіналів укладених договорів зі споживачами КПТМ на відпуск теплової енергії та про надання послуг з водопостачання та водовідведення та оригіналів договорів з реструктуризації заборгованості за послуги з водопостачання, водовідведення та теплопостачання, оригіналів всіх позовних заяв, заяв про видачу судових наказів, відзивів на позовні заяви, всіх виконавчих листів, судових наказів, заяв до виконавчої служби, постанов органів виконавчої служби, укладених договорів зі споживачами КПТМ юридичними та фізичними особами, тощо) носять загальний характер, без зазначення конкретних документів, дат їх складання, періодів, а тому не можуть бути задоволені.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач у листі № 239/10 від 05.03.2018 не заперечував проти повернення документації, переліченої в листі позивача від 21.02.2018, жодним чином не доводять того факту, що відповідач має обов'язок з повернення позивачу саме того переліку документів, які містяться у позові. Більш того, зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідач повідомив позивача лише про можливий розгляд питання щодо повернення документації (без зазначення якої саме) лише після проведення повних взаєморозрахунків між підприємствами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає також необхідним зазначити, що із матеріалів справи взагалі не вбачається обов'язок відповідача повернути позивачу саме ті документи, що зазначені у позовній заяві (з урахуванням уточнень), та за яких умов і в які строки це повинно відбутися.

В апеляційній скарзі позивач також посилається на неналежне дослідження судом першої інстанції показань свідків позивача (директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3.) а також порушення судом процесуальних вимог щодо опитування свідка ОСОБА_2

Однак вказані твердження не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, зважаючи на наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано заяви свідків ОСОБА_1 - директора Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 - бухгалтера Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (том 1 аркуші справи 131-132).

В цих заявах свідки вказали, що 05.03.2018 вони, знаходячись на підприємстві відповідача, звертались до начальника служби "Теплозбут" ОСОБА_4, начальника юридичного відділу ОСОБА_2, головного бухгалтера КП "Комуненерго" ОСОБА_5 з проханням повернути документи і інформацію, яка належить КПТМ, але отримали відмову.

Однак вказані пояснення обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів по справі, оскільки ці твердження усно спростовані начальником юридичного відділу ОСОБА_2, як уповноваженим представником відповідача, а також як особою, котра зазначена в обох заявах свідків, у судовому засіданні 27.08.2018. під час з'ясування судом обставин спору.

Так, ОСОБА_2 повідомила суду першої інстанції про неправдивість відомостей, що зазначені у заявах свідків, оскільки в дійсності 05.03.2018 ОСОБА_1 усно звертався до неї з вимогою про повернення наявної у неї спірної документації, втім, ОСОБА_2 повернула на його прохання всі наявні в неї документи щодо господарської діяльності по договору. Таким чином, на виконання даної усної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 було передано всі наявні в неї документи позивача по договору № 13.17 КП, укладеному 13.10.2017. Крім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні 27.08.2018 при розгляді даної справи, запис якої здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, було повідомлено, що головного бухгалтера КП "Комуненерго" ОСОБА_5 вона взагалі не знає, ніколи не спілкувалась із цією особою, та остання до неї жодного разу не зверталась з вимогою про повернення наявних у неї документів позивача.

Беручі до уваги те, що повідомлені ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини, суперечать відомостям, зазначеним в заявах свідків, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про неможливість прийняття наданих до суду доказів - заяв свідків, в якості підстав доведення позиції позивача, а тому обґрунтовано їх відхилив.

Виходячи з наведеного у сукупності є вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині повернення документів.

Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції в цій частині, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а тому в їх задоволенні судом апеляційної інстанції відмовляється.

Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктами 1, 4 частини першої статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошево, Харківський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 в частині закриття провадження у справі № 922/1067/18 щодо вимог позивача про розірвання договору №13.17 КП від 13.10.2017 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2018 у справі № 922/1067/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09.11.2018

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.М. Пелипенко