Рішення

від 09.11.2018 по справі 642/6582/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"09" листопада 2018 р.

Справа № 642/6582/16

2/642/415/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 30.09.2016р.) в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

при секретарі Алімурадовій Т.Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в жовтні 2016 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому з урахуванням поданих уточнень та доповнень позовної заяви просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право особистої приватної власності на: квартиру АДРЕСА_1, нежитлові приміщення цокольного поверху №8,11 площею 33,0 кв.м. та 31/100 часток місць загального користування приміщень №1,2,7 площею 6,56 кв.м. в житловому будинку літ.А-10, загальною площею 39,56 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 34,7 кв.м. по АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на 56/100 частки нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3, визнати автомобіль HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину доходу, отриманого від здачі в оренду нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3, а саме грошові кошти у розмірі 126 000 грн. та в порядку поділу майна подружжя, залишити у власності ОСОБА_2 наступне майно: житловий будинок літ.А-2, загальною площею 143,20 кв.м., житловою 44,50 кв.м, з надвірними будівлями: що розташовані за адресою АДРЕСА_4, земельну ділянку площею 0,1725 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Дергачівського району, Харківської області, автомобіль SUZUKI, модель SX-4, 2013 р.в., д.н.з.НОМЕР_2, який було придбано та зареєстровано 08.05.2015р., 44/100 частки нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3.

В обґрунтування позову вказала, що 17.04.1993р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Шлюб був зареєстрований 17.04.1993р. Ленінським відділом РАЦС м. Харкова, актовий запис №191. У зв'язку з погіршенням сімейних відносин з 20 травня 2015 року сторони припинили сімейні відносини та припинили спільне ведення господарства. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016р. було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який було зареєстровано 17.04.1993 року Ленінським РАЦС м. Харкова, актовий запис №191. Вказане рішення набрало законної сили 07.09.2016р. Але угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто. За час проживання у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1, нежитлові приміщення підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3, земельна ділянка площею 0,1725 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Дергачівського району, Харківської області, автомобіль SUZUKI, модель SX-4, 2013 р.в., д.н.з.НОМЕР_2, який було придбано та зареєстровано 08.05.2015р.за ОСОБА_2, житловий будинок літ.А-2, загальною площею 143,20 кв.м., житловою 44,50 кв.м, з надвірними будівлями: що розташовані за адресою АДРЕСА_4, гаражний бокс (на два автомобілі) у гаражному будівельному кооперативі Патрон , що розташований за адресою АДРЕСА_5, нежитлові приміщення цокольного поверху №8,11 площею 33,0 кв.м. та 31/100 часток місць загального користування приміщень №1,2,7 площею 6,56 кв.м. в житловому будинку літ.А-10, загальною площею 39,56 кв.м. по АДРЕСА_1. Також зазначила, що після розірвання шлюбу між сторонами було визначено порядок користування спільним майном подружжя саме в такому порядку, в якому позивач просить розподілити вищезазначене майно. Крім того, вказала, що шлюбні відносини та ведення спільного господарство сторони припинили ще з 20.05.2015р. Так, в період коли сторони вже більше року не проживали разом, не вели спільного господарства, а саме 18.08.2016р. ОСОБА_1 за власні кошти було придбано автомобіль HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1, а тому вважає вказаний автомобіль своєю особистою приватною власністю. Також зазначила, що нежитлові приміщення підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3, які являються спільною сумісною власністю подружжя, з метою отримання прибутку за рахунок спільного майна подружжя, ще під час спільного проживання сторін, неодноразово з моменту їх придбання, здавались в оренду певним особам. Так на сьогоднішній день вказані нежитлові приміщення з вересня 2016 року знаходяться в оренді у ФО-П ОСОБА_4, де останній здійснює підприємницьку діяльність, а саме відкрив Тату студію ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до договору оренди укладеного між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_6, орендар сплачує за користування вказаними нежитловими приміщеннями грошові кошти у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. на місяць. При цьому, грошові кошти за користування вказаними нежитловими приміщеннями, які є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач отримує самостійно, та у зв'язку з погіршенням стосунків між сторонами, відповідач не передає позивачу належну їй ? частку від зазначених грошових коштів.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право особистої приватної власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1725 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Дергачівського району, Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_5, житлового будинку літ.А-2, загальною площею 143,20 кв.м., житловою 44,50 кв.м, з надвірними будівлями: що розташовані за адресою АДРЕСА_4, гаражного боксу за адресою АДРЕСА_3, житлових приміщень №8,11 цокольного поверху загальною площею 39,56 кв.м. по АДРЕСА_1, виділити ОСОБА_1 у приватну власність автомобіль HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1, припинивши на нього спільну сумісну власність, стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію в розмірі 113309 грн. за належну йому ? частину в спільній сумісній власності на автомобіль HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1.

Також відповідач ОСОБА_2 03.01.2017р. та 18.04.2017р. подав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що завжди визнавав та визнає, що квартира, гаражний бокс, нежитлові будівлі, земельна ділянка, будинок, автомобіль є спільним майном подружжя і частка кожного з них дорівнює ? частину в кожному об'єкті права власності. Неодноразово пропонував та пропонує позивачці вирішити питання шляхом укладення відповідної угоди та посвідчення її нотаріусом. Позивач не навела доказів наявності спору між колишнім подружжям стосовно поділу вказаного в позові майна, тому цивільну справу вважає наслідком зловживання ОСОБА_7 право на звернення до суду. Також вказав, що уточнені та доповнені вимоги ОСОБА_1 не визнає. Все майно, зазначене в позовних заявах, є спільною сумісною власністю подружжя, придбане за спільні заощадження для задоволення потреб сім'ї. Він завжди багато працював, займався підприємницькою діяльністю. Станом на 22.11.2004 року на банківських рахунках мав 65000 доларів США, а 11.06.2007р. на збереження до банку вніс грошовий вклад в розмірі 560 000 грн. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами. Таким чином, на придбання нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та автомобіля HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1 їх сім'я мала достатні грошові кошти, значно перевищуючі вартість майна, купленого в період з 2008 р. до вересня 2016р. Шлюб між сторонами розірваний тільки 07.09.2016р. Будь яких доказів того, що автомобіль і нежитлове приміщення придбані за особисті, власні кошти, позивачка не надала. Під час укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в присутності ОСОБА_1 він надавав нотаріусу заяву, в якій підтвердив, що купівлі здійснюється за кошти сім'ї у спільну власність. Дружина проти цього не заперечувала. Не задовго до розлучення вони за кошти сім'ї 15.07.2016р. купили ще одне нежитлове приміщення в тому ж будинку по вул. Єлізарова у спільну сумісну власність, на придбання якого він також давав згоду. Потім 07 листопада минулого року це приміщення вони подарували синові. Наведені обставини спростовують позицію позивачки відносно того, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 і автомобіль HYUNDAI GETZ є її особистою власністю, а тому воно підлягає поділу між колишнім подружжям як об'єкти спільної сумісної власності. Також зазначив, що все майно, крім транспортних засобів є подільним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовну заяву з урахуванням уточнень та доповнень підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 проти первісного позову заперечували та просили задовольнити зустрічний позов.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 24.10.2016 року відкрито провадження по вищезазначеній справі.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 24.10.2016 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2; накладено арешт на нежитлові приміщення підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., що розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3, які зареєстровані за ОСОБА_2; накладено арешт на гаражний бокс у гаражному будівельному кооперативі Патрон , що розташований за адресою АДРЕСА_3), який зареєстрований за ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.11.2016 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена. Ухвала Ленінського райсуду м. Харкова від 24.10.2016 року про відкриття провадження по справі залишена без змін.

06.01.2017 року представник позивача - ОСОБА_8 подав клопотання про витребування доказів з КП ХМБТІ , кооперативу Патрон , ФОП ОСОБА_4 , які мають істотне значення для розгляду справи та подав уточнення та доповнення до позовної заяви.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 06.01.2017 року заяву представника позивача - ОСОБА_8 про забезпечення доказів задоволена. Вирішено витребувати з КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_8 "ПАТРОН" та у ФОП ОСОБА_4 необхідних відомостей, зазначених в клопотанні від 06.01.2017 року

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 27.01.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

24.03.2017 року представник позивача - ОСОБА_8 у судовому засіданні подав уточнення та доповнення до позовної заяви.

18.04.2017 року ОСОБА_2 подав заперечення проти уточнених та доповнених вимог ОСОБА_1, які не визнав, зазначив, що все майно є спільною сумісною власністю подружжя та наполягав на задоволенні його зустрічної позовної заяви.

20.04.2017 року представник позивача - ОСОБА_8 у судовому засіданні подав клопотання про залучення письмових доказів.

29.05.2017 року представник позивача - ОСОБА_8 подав до суду клопотання про призначення по справі комплексної судової експертизи.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 30.05.2017 року по справі призначено судову економічну експертизу. Проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса. На час проведення експертизи провадження по справі призупинено.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 24.05. 2018 року, у зв'язку з проведенням експертизи, надісланим висновком судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної економічної експертизи №9830/8557-8561 від 18.04.2018 року, обставини, що викликали зупинення провадження у даній справі відпали, поновлено провадження по вищезазначеній справі.

25.06.2018 року представник позивача - ОСОБА_8 у судовому засіданні подав, з урахуванням висновків експертизи, уточнення та доповнення до позовної заяви.

27.07.2018 року ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді, посилаючись на сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 27.07.2018 року, у зв'язку з заявленим відводом судді, провадження по справі зупинено. Передано справу для вирішення заявленого відводу на автоматизований розподіл.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 31.07.2018 року, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Ольховського Є.Б. відмовлено за безпідставністю.

04.10.2018 року ОСОБА_2 повторно подав заяву про відвід судді.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 04.10.2018 року, у зв'язку з заявленим відводом судді, провадження по справі зупинено. Передано справу для вирішення заявленого відводу на автоматизований розподіл.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 09.10.2018 року, в задоволенні повторної заяви ОСОБА_2 про відвід судді Ольховського Є.Б. відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 31.10.2018 року прийнято до розгляду по суті уточнений позов від 25.06.2018 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині поділу спільного майна подружжя, окрім вимоги про стягнення суми доходу від оренди за підвал № 169 по АДРЕСА_3, залишивши позов в цій частині без розгляду.

Вислухавши відповідача та представників сторін, допитавши свідка та експерта, дослідивши матеріали справи судом було встановлено наступне.

17.04.1993р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб.

У зв'язку з погіршенням сімейних відносин з 20 травня 2015 року сторони припинили сімейні відносини та припинили спільне ведення господарства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016р. було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вказане рішення набрало законної сили 07.09.2016р.

Так, за час спільного перебування в шлюбі та спільного проживання, сторонами було набуто у власність наступне майно: квартира АДРЕСА_1, нежитлові приміщення підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3, земельна ділянка площею 0,1725 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Дергачівського району, Харківської області, житловий будинок літ.А-2, загальною площею 143,20 кв.м., житловою 44,50 кв.м, з надвірними будівлями: що розташовані за адресою АДРЕСА_4, гаражний бокс (на два автомобілі) у гаражному будівельному кооперативі Патрон , що розташований за адресою АДРЕСА_5, нежитлові приміщення цокольного поверху №8,11 площею 33,0 кв.м. та 31/100 часток місць загального користування приміщень №1,2,7 площею 6,56 кв.м. в житловому будинку літ.А-10, загальною площею 39,56 кв.м. по АДРЕСА_1, автомобіль SUZUKI, модель SX-4, 2013 р.в., д.н.з.НОМЕР_2.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, оскільки учасниками справи визнається обсяг спільного майна подружжя набутого за час перебування у шлюбі, за винятком автомобіля HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1, а також враховуючи, що у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин з огляду на копії правовстановлюючих документів, що містяться в матеріалах справи, а тому суд приходить до висновку, що зазначена обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне правило закріплено в ч. 1 ст. 22 КпШС України (який діяв на час набуття частини спірного нерухомого майна та який втратив чинність 27.07.2010р.), де вказано про те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Правила розподілу спільного майна подружжя визначені в ст.70 СК України, яка визначає загальне правило рівності часток подружжя в спільному майні та передбачає можливість відступлення від загального правила рівності часток при наявності обставин, що мають істотне значення.

Аналогічні положення містились і ст. 28 КпШС України, який діяв на час набуття частини спірного нерухомого майна у власність.

Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи, що сторони визнають факт належності вказаного майна по ? частці кожному, що в силу положень ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по ? частці вищезазначеного нерухомого та рухомого майна.

Вирішуючи спір між сторонами щодо фактичного поділу майна подружжя суд виходить з наступного.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

З огляду на пояснення представника позивача, відповідача, який був допитаний як свідок, та представника відповідача, свідка ОСОБА_5 з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1, заперечень проти первісного позову та зустрічного позову відповідача, суд приходить до висновку, що сторони не можуть досягти угоди про добровільний фактичний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, а тому враховуючи кількість об'єктів спільного неподільного майна, а також враховуючи, що визначення ідеальних часток кожного з подружжя не вирішить спір між ними, а навпаки ще більше ускладнить його, бо сторони у разі розподілу спільного майна по ? частці кожному, не зможуть домовитись щодо користування та розпорядження майном, яке все рівно залишиться у спільній частковій власності, то суд приходить до висновку про можливість фактичного виділу частини нерухомого та рухомого майна в натурі кожній з сторін за варіантом запропонованим позивачем ОСОБА_1

При цьому, суд виходить з наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2017р. з метою визначення ринкової вартості вищезазначеного рухомого та нерухомого майна була призначена експертиза.

Згідно висновку оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №9830/8557-8616 від 18.04.2018р. ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 складає 1256550 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят грн.), ринкова вартість нежитлових приміщень цокольного поверху №8,11 площею 33,0 кв.м. та 31/100 часток місць загального користування приміщень №1,2,7 площею 6,56 кв.м. в житловому будинку літ.А-10, загальною площею 39,56 кв.м. по АДРЕСА_1 складає 389393 грн. (триста вісімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто три грн.), ринкова вартість гаражу №5 загальною площею 34,7 кв.м. по АДРЕСА_2 складає 212355 грн. (двісті дванадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять грн.), ринкова вартість нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7), загальною площею 138,5 кв.м. в будівлі літ.А-7 по АДРЕСА_3 складає 1794783 грн. (один мільйон сімсот дев'яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят три грн.), ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1725 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 Дергачівського району Харківської області складає 161119 грн. (сто шістдесят одна тисяча сто дев'ятнадцять грн.), ринкова вартість житлового будинку літ.А-2 загальною площею 143,20 кв.м., житловою площею 44,50 кв.м. з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 Дергачівського району Харківської області складає 1 544 225 грн. (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі двісті двадцять п'ять грн.)

Допитана в судовому засіданні експерт висновки експертизи підтвердила.

Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи №11553 від 16.11.2017р. ринкова вартість автомобіля SUZUKI, модель SX-4, 2013 р.в., д.н.з.НОМЕР_2 на момент проведення експертизи складає 253612,04 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот дванадцять грн. 04 коп.)

Таким чином, враховуючи загальну вартість вищезазначеного спільного майна подружжя у розмірі 5612037,04 грн. (п'ять мільйонів шістсот дванадцять тисяч тридцять сім грн. 04 коп.), з огляду на рівність часток кожного з подружжя, суд приходить до висновку, що кожній стороні належить майно на загальну суму 2806018,52 грн. (два мільйони вісімсот шість тисяч вісімнадцять грн. 52 коп.)

Суд відхиляє заперечення проти первісного позову з боку представника ОСОБА_2 в частині подільності, на його думку, об'єктів нерухомості оскільки належних та припустимих доказів цього у вигляді відповідного експертного дослідження, суду - не надано. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд не погоджується з доводами представника ОСОБА_2 в частині необхідності відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 за тих підстав що в ньому відсутні вимоги про виділ долі з спільної часткової власності та про припинення в цьому випадку права власності іншого з подружжя оскільки ці положення є похідними від заявленої вимоги про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, а також враховуючи визначений сторонами після розірвання шлюбу порядок користування спільним майном подружжя, який не заперечувався сторонами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині виділу їй в натурі майна загальною вартістю 1858298 грн. (один мільйон вісімсот п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'яносто вісім грн.), а саме квартири АДРЕСА_1 (вартістю - 1256550 грн.), нежитлових приміщень цокольного поверху №8,11 площею 33,0 кв.м. та 31/100 часток місць загального користування приміщень №1,2,7 площею 6,56 кв.м. в житловому будинку літ.А-10, загальною площею 39,56 кв.м. по АДРЕСА_1 (вартістю - 389393 грн.) та гаражу №5 загальною площею 34,7 кв.м. по АДРЕСА_2 (вартістю - 212355 грн.) та залишення у власності відповідача ОСОБА_2 майна на загальну вартість 1958956,04 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 04 коп.), а саме житловий будинок літ.А-2, загальною площею 143,20 кв.м., житловою 44,50 кв.м, з надвірними будівлями: що розташовані за адресою АДРЕСА_4 (вартістю - 1 544 225 грн.), земельну ділянку площею 0,1725 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Дергачівського району, Харківської області (вартістю - 161119 грн.) та автомобіль SUZUKI, модель SX-4, 2013 р.в., д.н.з.НОМЕР_2 (вартістю - 253612,04 грн.).

З урахуванням висновку суду про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо виділу частини майна в натурі кожній з сторін, суд відмовляє у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на ? частину вказаного нерухомого майна.

Щодо поділу між сторонами нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7), загальною площею 138,5 кв.м. в будівлі літ.А-7 по АДРЕСА_3, вартістю 1794783 грн. (один мільйон сімсот дев'яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят три грн.), то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, оскільки вказані нежитлові приміщення підвалу є неподільною річчю та не можуть бути виділені в натурі одній зі сторін з врахуванням їх вартості, суд визнає ідеальні частки подружжя в зазначених приміщеннях без його реального поділу і залишає вказані приміщення у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

При цьому, визначаючи ідеальні частки кожної сторони, суд враховує різницю між загальною вартістю майна, яке суд виділив в натурі кожній стороні, а саме 100658,04 грн. (сто тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 04 коп.), яка належить ОСОБА_1

Таким чином, враховуючи ринкову вартість вказаних нежитлових приміщень у розмірі 1794783 грн, суд приходить до висновку, що вартість частки ОСОБА_1 у вказаних нежитлових приміщеннях складає 998049,54 грн. (53/100 частки), а вартість частки ОСОБА_2 складає 796733,46 грн. (47/100 частки), а тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення ідеальних часток вказаних нежитлових приміщень.

Щодо вирішення справи в частині поділу між сторонами автомобіля HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Так, в обґрунтування позовної вимоги щодо визнання вказаного автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_1, позивач посилається на той факт, що шлюбні відносини та ведення спільного господарство сторони припинили ще з 20.05.2015р., що було визнано ОСОБА_2 при розгляді справи про розірвання шлюбу, де ОСОБА_2 заявляв клопотання про надання строку на примирення, оскільки вважав, що збереження сім'ї можливе, що підтверджується вищезазначеним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова, а зазначений автомобіль було придбано через рік після припинення шлюбних відносин для особистого використання ОСОБА_1, оскільки інший автомобіль SUZUKI, модель SX-4, д.н.з.НОМЕР_2, який придбавався для задоволення потреб сім'ї, залишився у користуванні ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням змісту рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016р. по цивільній справі №642/967/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який було зареєстровано 17.04.1993 року Ленінським РАЦС м. Харкова, актовий запис №191, а також з врахуванням того, що відповідач не надав жодного доказу щодо спростування того факту, що шлюбні відносини між сторонами та ведення спільного господарства припинились в травні 2015 року, а також враховуючи той факт, що вказаний автомобіль не відповідає критеріям, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що автомобіль HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1 який було придбано ОСОБА_1 18.08.2016р., що підтверджується довідкою регіонального сервісного центру в Харківській області від 11.11.2016р. №31/20-6296, є її особистою власністю, а тому суд задовольняє вказану позовну вимогу ОСОБА_1 в частині визначення зазначеного автомобіля особистою її особистою власністю та відмовляє у задоволенні зустрічної вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошової компенсації в розмірі 113309 грн. за належну ОСОБА_2 ? частину вказаного автомобіля.

Вказана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного суду України викладеній в постановах ВСУ по справі №6-2333цс15, по справі №6-612цс15 від 01.07.2015р

При цьому, суд не приймає доводів відповідача щодо наявності у нього на день придбання автомобіля грошових коштів, оскільки факт наявності коштів у ОСОБА_2 не спростовує факту купівлі вказаного автомобіля вже після припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка син сторін - ОСОБА_5 пояснив що обидва автомобілі батьки купували за спільні кошти, зокрема автомобіль HYUNDAI GETZ, в період коли шлюб фактично ще існував. Зазначене обґрунтував тим що в період придбання вказаного автомобілю сторони разом відвідували психолога і намагались відновити подружні стосунки хоча судовим рішенням про розірвання шлюбу встановлено що шлюбні відносини було фактично припинено і сторони цього не заперечували.

Суд критично ставиться до вказаних пояснень свідка оскільки він не може вважатись неупередженою особою. Суд, керуючись внутрішнім переконанням вважає, що свідок критично відноситься до судового процесу про поділ майна між його батьками та намагається не займати чиюсь сторону даючи покази про рівність часток обох батьків без надання переваги комусь особисто.

Таким чином суд вважає що автомобіль HYUNDAI GETZ не є майном яке підлягає поділу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в межах наявних в матеріалах справи письмових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 364 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_1,

- нежитлові приміщення цокольного поверху №8,11 площею 33,0 кв.м. та 31/100 часток місць загального користування приміщень №1,2,7 площею 6,56 кв.м. в житловому будинку літ.А-10, загальною площею 39,56 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_1),

- гараж №5 загальною площею 34,7 кв.м. по АДРЕСА_2,

Визнати за ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) право власності на 53/100 частки нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3.

Визнати автомобіль HYUNDAI GETZ, номерний знак НОМЕР_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 (код НОМЕР_3).

В порядку поділу майна подружжя, залишити у власності ОСОБА_2 наступне майно:

- житловий будинок літ.А-2, загальною площею 143,20 кв.м., житловою 44,50 кв.м, з надвірними будівлями: що розташовані за адресою АДРЕСА_4.

- земельну ділянку площею 0,1725 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 Дергачівського району, Харківської області,

- автомобіль SUZUKI, модель SX-4, 2013 р.в., д.н.з.НОМЕР_2, який було придбано та зареєстровано 08.05.2015р.

- 47/100 частки нежитлових приміщень підвалу №169 (приміщення №1-№7) загальною площею 138,5 кв.м., розташовані в будівлі літ.А-7, яка знаходиться по АДРЕСА_3.

В інший частині позов залишити без задоволення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ін. НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3500 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя - Є.Б. Ольховський