Постанова

від 30.10.2018 по справі 161/11773/16-ц

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/11773/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/802/35/18 Категорія: 31 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю:

секретаря судового засідання - Лимаря Р. С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ковальова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр", ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення злочину, за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_3, та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 19 січня 2015 року сталася дорожньо- транспортна пригода за участю ОСОБА_5, який, керуючи транспортним засобом Huindai Accent, державний номер НОМЕР_1, що на праві власності належить ТзОВ Місцевий обчислювальний центр (далі МОЦ ), не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3 та порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення. В результаті даної ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я, а в подальшому вона отримала інвалідність ІІІ групи.

Спричинену матеріальну шкоду ОСОБА_3 оцінює у розмірі 30 913,87 грн., яка полягає у понесенні нею витрат на лікування.

Крім того, внаслідок втрати працездатності на підставі ст.ст.1195, 1197 ЦК України, вважає, що на її користь підлягають до стягнення 9 088,24 грн. втраченого заробітку, що пов'язано з ушкодженням здоров'я. Зазначає також, що на підставі положень ст.26 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на її користь підлягає відшкодуванню шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності, у розмірі 14 616,00 грн.

Відносно моральної шкоди, то позивач зазначає, що вона зазнала душевних страждань внаслідок ДТП, які полягали у необхідності проведення хірургічної операції, нестерпному болю, постійних запамороченнях. Крім того тривалий період лікувалась, була прикутою до ліжка. У подальшому, протягом півроку позивач вчилася ходити, спочатку з використанням візка, потім на милицях, спираючись на стіни, інші предмети, користуючись підтримкою чоловіка. Після перенесеної травми, вона не може довго стояти, ходити, постійно швидко втомлюється. Також позивач вказує, що у майбутньому не зможе повноцінно народити ще одну дитину без необхідності хірургічного втручання.

В ході розгляду справи судом залучено як співвідповідача третю особу - ОСОБА_5, та у зв'язку зі зміною і збільшенням позовних вимог ОСОБА_3 остаточно просила суд:

1) стягнути з відповідача ПАТ СК Універсальна на свою користь 30 193,87 грн. матеріальної шкоди, 9 088,00 грн. втраченого заробітку за час перебування на лікарняних, 14 616,00 грн. шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, та 2 730,91 грн. моральної шкоди;

2) стягнути з відповідача ТзОВ МОЦ на свою користь моральну шкоду у розмірі 774 869,09 грн.;

3) стягнути з відповідача ОСОБА_5 на свою користь моральну шкоду у розмірі 232 460,72 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог до ПАТ Страхова компанія Універсальна про стягнення матеріальної шкоди, втраченого заробітку за час тимчасової непрацездатності, шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, та моральної шкоди відмовлено повністю. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди відмовлено повністю.

Позовні вимоги до ТзОВ Місцевий обчислювальний центр про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ Місцевий обчислювальний центр на користь ОСОБА_3 301 563,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог до ТзОВ Місцевий обчислювальний центр відмовлено. Стягнуто з ТзОВ Місцевий обчислювальний центр на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач через свого представника ОСОБА_1 та відповідач ТзОВ Місцевий обчислювальний центр подали апеляційні скарги.

Позивач просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ПАТ Страхова компанія Універсальна на її користь 30193,87 грн матеріальної шкоди, 9088,00 грн втраченого заробітку при перебуванні на лікарняних, 14616,00 грн шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, та 2730,91 грн моральної шкоди. Просила стягнути з ТзОВ Місцевий обчислювальний центр на її користь 542408,36 на відшкодування моральної шкоди і стягнути з ОСОБА_5 на її користь моральну шкоду в розмірі 232460,72 грн.

ТзОВ Місцевий обчислювальний центр у своїй апеляційній скарзі просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до ТзОВ Місцевий обчислювальний центр відмовити.

17 серпня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Волинської області відкрито провадження у даній справі та ухвалою від 27 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду на 11 год. 00 хв. 19 вересня 2018 року.

У зв'язку із клопотанням апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" та перебуванням судді -доповідача у щорічній відпустці розгляд справи відкладено на 10 год 00 хв. 09 жовтня 2018 року.

Указом Президента України №452 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах було ліквідовано Апеляційний суд Волинської області та утворено Волинський апеляційний суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи суду та негайно передає до новоутвореного суду судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується.

Згідно з п.3 ч. 1, ч. 5 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу. У разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

У зв'язку із зазначеним матеріали судової справи №161/11773/16-ц (22-ц/773/998/18) передано до Волинського апеляційного суду відповідно до акту прийому-передачі №1 від 02 жовтня 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2018 року визначено суддів, які входять до складу колегії, а саме: головуючий суддя Федонюк С.Ю., судді Матвійчук Л.В та Русинчук М.М.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ СК Універсальна " зазначило, що заперечує проти апеляційної скарги позивача, а рішення вважає законним в частині відмови в задоволенні вимог щодо страхової компанії і просить його залишити без змін.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ТзОВ Місцевий обчислювальний центр - залишенню без задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 19 січня 2015 року близько 18.55 год., в темну пору доби, керуючи технічно справним автомобілем марки "Хюндай Акцент", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись у правій смузі руху по пр. Відродження в напрямку вулиці Рівненської зі сторони пр. Молоді в місті Луцьку зі швидкістю приблизно 45 км/год., проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, проігнорувавши положення Правил дорожнього руху та під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не переконався у відсутності пішохода, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, таким чином не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3, яка здійснювала перехід проїзної частини зліва направо відносно руху автомобіля, та здійснив на неї наїзд.

Внаслідок порушення правил дорожнього руху водій ОСОБА_5 спричинив пішоходу ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому поперечного відростка 5 поперекового хребця справа, перелом лонних кісток з обох сторін та крижової кістки зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №175 від 19.02.2015 року за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2015 р., що набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілій ОСОБА_3 завдано вказаних тілесних ушкоджень.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини ОСОБА_5, який на момент ДТП працював у ТзОВ МОЦ на посаді водія та керував транспортним засобом згідно зі шляховим листом від 19 січня 2015 року №10 (т.1 а.с.8).

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль Хюндай Акцент , реєстраційний номер НОМЕР_2, який став джерелом підвищеної небезпеки, що завдав шкоду позивачу, належить на праві власності відповідачу ТзОВ Місцевий обчислювальний центр (т.1 а.с.8).

В матеріалах справи також містяться шляхові листи на підтвердження того, що автомобілі, які були закріплені за ОСОБА_5 за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року використовувались у робочих цілях (т.3 а.с.54 - т.4 - т.5 - т.6 а.с.57).

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_5 та ТзОВ МОЦ колегія суддів вважає правильним, законним та обгрунтованим, виходячи з таких мотивів.

Цивільно-правова відповідальність ТзОВ МОЦ на час ДТП була застрахована у ПАТ СК Універсальна згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 6608005 від 23.04.2014 року (а. с. 9).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в Луцькій міській клінічній лікарні, що підтверджується листами непрацездатності, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана зокрема з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується його законним власником, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог лише до ТзОВ МОЦ колегія суддів вважає законними та обгрунтованими,

оскільки, чинним законодавством не передбачено одночасне присудження стягуваної шкоди як з володільця джерела підвищеної небезпеки, так і безпосередньо з особи, з вини якої вона була завдана, та яка перебувала з володільцем у трудових відносинах.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_5 на момент скоєння ним ДТП працював водієм на умовах трудового договору у відповідача ТЗО МОЦ . Попри те, що представник відповідача стверджував про вчинення ДТП ОСОБА_5 у позаробочий час, та самовільного використання ним автомобіля не в інтересах роботодавця, суд першої інстанції правильно зазначив, що у шляхових листах, у тому числі і за 19 січня 2015 року, наявні відмітки про час виїзду автомобіля з гаража, однак час повернення не проставлявся, оскільки водій виконував службові завдання та ставив автомобіль у гараж самостійно, на власний розсуд, тобто без контролю інших службових осіб підприємства.

Оскільки обов'язок повернення автомобіля в гараж лежав на водієві, а також зважаючи на те, що жодних даних про неправомірне (без дозволу адміністрації підприємства) заволодіння транспортним засобом та фактичне самовільне використання його ОСОБА_5 для певних робіт чи послуг у своїх інтересах чи в інтересах інших осіб не встановлено, то суд вірно дійшов висновку, що вчинення ДТП водієм під час виконання свого обов'язку щодо повернення службового автомобіля в гараж, належний ТЗОВ МОЦ , відбулося під час правомірного керування цим джерелом підвищеної небезпеки.

У зв'язку з наведеним колегія суддів не бере до уваги покликання представника відповідача на факт притягнення ОСОБА_5 до відповідальності у вигляді догани, оскільки підприємство має право застосовувати до працівника заходи дисциплінарного впливу в межах трудового законодавства за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку в частині робочого часу, однак це не спростовує встановлені обставини щодо правомірного керування водієм автомобіля з метою постановки його в гараж у момент скоєння ДТП.

Отже, виходячи з норм ст. 1172 ЦК України, якою визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, суд правильно дійшов висновку про покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця винного в ДТП працівника.

Відповідно до норм ст.23 ЦК України особа має право у разі порушення її прав на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях з приводу знищення чи пошкодження її майна.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи питання щодо відшкодування заявленої моральної шкоди, суд зокрема оцінює його доводи стосовно того, які саме моральні страждання були йому заподіяні та які існують докази на підтвердження цих обставин.

Отже, оцінюючи позовні вимоги в цій частині, слід відзначити наступне.

Доводи стосовно наявності в позивача душевних переживань підкріплені належними та допустимими доказами.

Враховуючи, те що під час розгляду справи, позивач належними доказами довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, підтвердила завдання їй відповідачем ТзОВ МОЦ моральної шкоди, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано стягнено з відповідача моральну шкоду саме в такому розмірі, виходячи із засад розумності та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди судом правильно враховано ступінь моральних страждань потерпілої, яка згідно з наданою медичною документацією проходила довготривале лікування в стаціонарних та амбулаторних умовах, внаслідок отриманої травми відчуває постійні болі, фізичні страждання, втратила частково працездатність, звичні життєві зв'язки, можливість у майбутньому народити дитину без необхідності хірургічного втручання під час пологів, а тому визначив його в розмірі 301 563,00 грн., що становить 81 мінімальну заробітну плату на день ухвалення рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру стягнутої судом моральної шкоди, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивач, тривалість характеру немайнових втрат та можливості їх відновлення, приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, а також беручи до уваги висновок судово-психологічної експертизи від 20 жовтня 2017 року №430 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким визначено суму відшкодування моральної шкоди в розмірі від 81 до 324 мінімальних заробітних плат на день ухвалення судового рішення.

Разом з тим судом першої інстанції відмовлено у позові до страхової компанії. У рішенні суд покликався на те, що позивач особисто не зверталася до ПАТ Страхова компанія Універсальна із заявою про виплату страхового відшкодування та доказів на підтвердження вказаних дій не надала, тому дійшов висновку, що позовні вимоги до страхової компанії є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Проте колегія суддів вважає вказані висновки хибними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з вимогами ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № № 6608005 від 23.04.2014 року ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю, становить 100 тис. грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а пункту 41.1 статті 41 цього Закону).

Згідно із п. 35.1 ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є, в тому числі і: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як визначено у п. 36.1 ст. 36 даного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом не взято до уваги, що позов ОСОБА_3 з вимогами про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, подано в суд, в тому числі і до страхової компанії, 09 вересня 2016 року, тобто у строк, що не перевищує три роки після ДТП.

З відповіді ПАТ СК Універсальна на адвокатський запит видно, що страхову компанію було повідомлено про пред'явлення ОСОБА_3 позову до компанії про стягнення страхового відшкодування, а тому рішення щодо виплати страхового відшкодування може бути прийняте на підставі відповідного рішення суду, згідно зі ст. 36 вищенаведеного Закону (а.с.95 т.6).

Отже, у трирічний строк потерпіла, якій завдано шкоди здоров'ю, мала право звернутися за захистом своїх прав як безпосередньо до страхової компанії, так і до суду. Лише у разі пропущення вказаного строку могло вирішуватися питання про підставність заявлених вимог. Однак вона такого строку звернення з вимогами до суду не пропустила, тому суд помилково у цій частині відмовив у позові.

Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст.23 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Позивач у позовній заяві просила стягнути в її користь зі страхової компанії 9088 грн шкоди, пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності. Судом встановлено, що розмір доходу ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року складав 9088 грн., відповідно до довідки з місця роботи ОСОБА_3, виданої Управлінням МВС України у Волинській області за №7/683 від 01.10.2015 р. Факт перебування потерпілої на лікуванні підтверджено відповідними листками непрацездатності, копії яких долучені до справи.

Із відзиву на апеляційну скаргу страхової компанії, а також із письмового заперечення на позов, поданих суду під час розгляду даної справи, не вбачається обгрунтованих заперечень щодо розміру та підстав для стягнення зі страховика зазначеної суми. Заперечення лише стосувалися строку звернення потерпілої до компанії та сум моральної шкоди і витрат на лікування, з яких, на думку відповідача, безпідставним є включення благодійних внесків на суму 1000 грн, товарних чеків без дати і номеру на одяг на суму 7080 грн. продуктів харчування і алкогольних напоїв на суму 2409,89 грн та немедичних витрат (шампуні, пеленки, дитяче харчування, гігієнічні товари та інше)(а.с.119-122 т.1).

Отже, виходячи із розміру заявлених позовних вимог, сума неотриманого позивачем доходу за час тимчасової втрати працездатності становить 9088 грн., яку слід стягнути з відповідача - страхової компанії.

Згідно зі ст. 26 даного Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок ДТП, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок ДТП, у разі встановлення ІІІ групи інвалідності становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становив 1218 гривень.

Факт отримання 3 групи інвалідності за наслідками травм, що спричинені даним ДТП, позивачем підтверджено відповідними медичними документами та не заперечується відповідачем.

Таким чином, розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, становить 14616 грн (12 міс. х 1218 грн), яку просила ОСОБА_3 стягнути зі страхової компанії, що і підлягає до задоволення.

Стаття 24 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлює, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним лікуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Так, на підтвердження заподіяної позивачу матеріальної шкоди в розмірі 30913,87 грн позивачем долучено квитанції та товарні чеки на придбання ліків, харчування, придбання одягу та сплатою благодійних внесків.

Однак, враховуючи вимоги наведеної вище норми Закону, доводи апеляційної скарги та пояснення у відзиві на апеляційну скаргу та письмовому запереченні ПАТ СК Універсальна , колегія суддів доходить висновку щодо часткової обгрунтованості вимог у цій частині, а саме - щодо стягнення понесених витрат, пов'язаних із купівлею лікарських засобів, на суму 18530,19 грн., що підтверджено документально, не враховуючи при цьому суму сплачених позивачкою благодійних внесків у загальному розмірі 1000 грн (а.с.66 т.1), суми за чеками про купівлю харчових продуктів у розмірі 3583,68 грн (а.с.82-91 т.1) та за чеками щодо купівлі одягу на загальну суму 7080 грн, в яких відсутні дати їх видачі та прізвища покупця (а.с.80-81 т.1).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

З огляду на обставини справи апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення частини відшкодування моральної шкоди з ПАТ СК Універсальна . Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню зі страховика, колегія суддів враховує положення статті 26-1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , згідно з якими страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме - 2111,71 грн (із розрахунку : (9088 грн за лікарняні + 14616 грн за інвалідність +18530,19 грн за лікування = 42234,19 грн) х 5%).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вищенаведених положень закону в повній мірі не врахував, неповно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до страхової компанії.

Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового - про часткове задоволення позову в частині відмови у позові до ПАТ СК Універсальна .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ПАТ СК Універсальна підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн. 00 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року в даній справі в частині відмови у позові до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" в користь ОСОБА_3 44 345 (сорок чотири тисячі триста сорок п"ять) грн. 90 коп. відшкодування за шкоду, заподіяну здоров"ю, з яких: 9088 (дев"ять тисяч вісімдесять вісім) грн -за шкоду пов"язану із тимчасовою втратою працездатності, 14 616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн - за шкоду, пов"язану із стійкою втратою працездатності, 18 530 (вісімнадцять тисяч п"ятсот тридцять) грн 19 коп. - за шкоду, пов"язану із лікуванням, 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 71 коп. - моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" в дохід держави 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 40 коп. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді