Рішення

від 08.11.2018 по справі 140/1989/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 140/1989/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства К.О.Т до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство К.О.Т (далі - МПП К.О.Т , позивач) звернулося до суду з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Ковельський МВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 142573,72 грн., зобов'язати відповідача усунути порушення та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.06.2018 по виконавчому провадженні №54552679.

Ухвалою суду від 02.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове засідання призначено на 11:00 год. 08.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.06.2018 заступником начальника Ковельського МВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Мацюхом Д.Ю. винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору ВП №54552679 у розмірі 142573,72 грн.

Позивач вважає дії, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та саму оскаржувану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче прова дження від 02.06.2016 № 1404-VIII, відповідно до статті 27 якого виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за приму сове виконання рішення органами державної виконавчої служби та стягу ється державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом. Тобто підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконав чого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення дер жавним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувана зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору з МПП К.О.Т не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа № 159/5611/15-ц, окрім суми, яка була фактич но сплачена позивачем у розмірі 80000,00 грн., а тому вважає, що державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 142573,72 грн. Враховуючи наведене просив позов задовольнити повністю (а.с.2-6).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.65-66) вказує на те, що в ході виконавчих дій спрямованих на примусове виконання виконавчого документу та відповідно до результатів обробки запитів державного виконавця до ДПСУ та ПФУ було описане та арештоване майно боржника. Проведено часткове стягнення по виконавчому документу. Залишок заборгованості по виконавчому документу становив 1434169,78 грн. 23.06.2018 у виконавчому проваджені винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Норми статті 40 Закону України Про виконавче провадження вказують на те, що якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку встановленому цим Законом. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням Закону та скасуванню не підлягає. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не прибули, при цьому представник позивача та представник відповідача подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.72,77).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи, відповідно до ухвали суду від 08.11.2018.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що на виконанні у Ковельському МВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження №54552679 з виконання виконавчого листа №159/5611/15-ц виданого 13.09.2016 Ковельським міськрайонний судом Волинської області, яким визнано та дозволено виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 серпня 2015 року у справі АС №311у/2014 про стягнення з МПП К.О.Т 36000 євро основного боргу, що станом на 24.05.2016 за офіційним курсом НБУ становить 1014343 (один мільйон чотирнадцять тисяч триста сорок три) гривні 96 копійок, 14245 євро боргу по процентах за користування грошовими коштами, що станом на 24.05.2016 за офіційним курсом НБУ становить 401370 (чотириста одна тисяча триста сімдесят) гривень 68 копійок, 3195 євро для відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що станом на 24.05.2016 за офіційним курсом НБУ становить 90023 (дев'яносто тисяч двадцять три) гривні 03 копійки, а всього 53 440 євро, що станом на 24.05.2016 за офіційним курсом НБУ становить 1505737 (один мільйон п'ятсот п'ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 25 копійок (а.с.74).

З матеріалів справи вбачається, що представником стягувача 23.06.2018 до відповідача подано письмову заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.

В той же день заступником начальника Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Мацюхом Д.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження (а.с.76).

В подальшому, 23.06.2018 цим же державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника МПП К.О.Т виконавчий збір у розмірі 142573,72 грн. (а.с.13-13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом України №1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону України №1404-VIII (чинної на час вчинення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що частинами першою та другою статті 27 Закону України №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору.

Так обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, статтею 27 Закону України №1404-VIII чітко визначено, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору 23.06.2018 позивачем сплачено на рахунок відповідача по вищевказаному виконавчому провадженні 80000,00 грн. (а.с.15-16).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що станом на 23.06.2018 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови №54552679 про стягнення з МПП К.О.Т виконавчого збору в розмірі 142573,72 грн.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору.

Вказане також підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично була стягнута на користь стягувача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13.

Згідно з вимогами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак на думку суду, державний виконавець всупереч вимогам чинного законодавства виніс постанову від 23.06.2018 ВП №54552679 про стягнення виконавчого збору у розмірі 142573,72 грн.

Аналізуючи зібрані та дослідженні в ході судового розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог статей 27, 42 Закону України № 1404-VIII, а тому її слід визнати протиправною та скасувати.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дій щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 142573,72 грн., та зобов'язати відповідача усунути порушення (поновити порушено право позивача) не підлягають до задоволення, враховуючи наступне.

В межах розгляду вказаного спору судом дано правову оцінку постанові державного виконавця про стягнення виконавчого збору за результатами якої суд дійшов до висновку про її протиправність та скасування. Визнання протиправною постанови відповідача та її скасування судом є достатнім для захисту порушених прав позивача та не потребує додаткового визнання протиправним дій державного виконавця по її винесенню чи стягненню з одночасним зобов'язанням відповідача усунути порушення (поновити порушено право позивача).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про часткову підставність та обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Також, за правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь Малого приватного підприємства К.О.Т слід стягнути судовий збір у розмірі 2138,61 грн., сплачений відповідно до квитанції №3802420111 від 24.10.2018 (а.с.32).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 205, 229, 243, 245, 246, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про виконавче провадження , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Мацюха Д.Ю. про стягнення виконавчого збору від 23.06.2018 у розмірі 142573,72 грн., у виконавчому провадженні №54552679.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Кармелюка, 4, код ЄДРПОУ 34898111) на користь Малого приватного підприємства К.О.Т (89300, Закарпатська область, місто Свалява, вулиця Старолюбовнянська, 88, код ЄДРПОУ 30707500) судовий збір у розмірі 2138,61 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім гривень шістдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський