Рішення

від 07.11.2018 по справі 306/400/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2018 року м. Ужгород№ 306/400/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1;

відповідач: Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - представник - Секерня Оксана Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року до Свалявського районного суду Закарпатської області звернулася з позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Миру, 151 ж, код ЄДРПОУ 37857963), якою просить суд: "1. Визнати протиправною відмову Мукачівського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області в зарахуванні мого стажу, як фармацевта за період з 11.08.1998 року по 11.12.2008 року, з 09.04.2010 року по 31.05.2011 року, з 01.06.2011 року по 31.08.2017 року; 2. Зобов'язати Мукачівське об'єднане управління ПФУ в Закарпатській області зарахувати до мого стажу, як фармацевта періоди роботи в TOB "Свалява-Фарм", з 11.08.1998 року по 11.12.2008 року, у ПП ОСОБА_3 з 09.04.2010 року по 31.05.2011 року, у ПП ОСОБА_4 з 01.06.2011 року по 31.08.2017 року."

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2018 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2018 року дану справу за № 306/400/18 передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. 22 вересня 2017 року позивач звернулася до Мукачівського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області для призначення пенсії за вислугу років із врахуванням норм статті 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивачу на дату звернення, було встановлено загальний страховий стаж 33 роки 1 місяці 20 днів, а спеціальний стаж за вислугу років склав 13 років 0 місяців 3 дні. Зокрема, при розрахунку стажу періоди роботи позивачу не зараховані до спеціального стажу: періоди роботи з 11 серпня 1998 року по 11 грудня 2008 року у ТОВ "Свалява-фрам", у суб'єкта підприємництва ОСОБА_3 з 09 квітня 2010 року по 31 травня 2011 року та у суб'єкта підприємництва ОСОБА_4 з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2017 року, через невідповідність назв підприємств Переліку закладів охорони здоров'я затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року № 385. Вказані дії відповідача щодо відмови в зарахуванні вказаних періодів до спеціального стажу, позивач просив визнати неправомірними та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років з урахуванням вказаних переодів роботи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. З поданих позивачем документів управлінням було здійснено обрахунок загального стажу який склав 33 роки 4 місяці і 20 днів з них 13 років і 3 дні спеціального стажу, які відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дають право на пенсію за вислугу років. У зв'язку з не подачею додаткових документів та недостатністю необхідного спеціального стажу, який повинен скласти 25 років Мукачівським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено в призначенні пенсії протоколом №12 від 02 жовтня 2017 року засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з відмовою в призначенні пенсії. Крім того, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації, однак у пенсійного органу на час відмови в призначенні пенсії позивачу були відсутні відомості щодо акредитації аптечного кіоску в якому працювала позивач.

Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову а повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 92 частини 1 пункту 6 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХП (далі по тексту - Закон України № 1788-ХП) гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення. Право окремих категорій громадян на пенсію за вислугу років визначено статтею 51 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Судом встановлено, що згідно заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 22 вересня 2017 року остання звернулась до відповідача з документами для визначення права на пенсію за вислугою років, як працівник охорони здоров'я (а.с.а.с. 59, 60).

У відповідності до протоколу № 12 засідання комісії по розгляду питань, пов'язаних з відмовою у призначенні та перерахунку пенсії від 02 жовтня 2017 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по причині відсутності необхідного стажу набутого в закладах охорони здоров'я, що давав би право на пенсію по вислузі років (а.с. 61)

У відповідності до протоколу 1026 від 15 листопада 2017 року та листа Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року № 8418/06 позивачу на дату звернення, було встановлено загальний страховий стаж 33 роки 1 місяці 20 днів, а спеціальний стаж за вислугу років склав 13 років 0 місяців 3 дні. Зокрема, при розрахунку стажу періоди роботи позивачу не зараховані до спеціального стажу: періоди роботи з 11 серпня 1998 року по 11 грудня 2008 року у ТОВ "Свалява-фрам", у суб'єкта підприємництва ОСОБА_3 з 09 квітня 2010 року по 31 травня 2011 року та у суб'єкта підприємництва ОСОБА_4 з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2017 року, через невідповідність назв підприємств Переліку закладів охорони здоров'я затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року № 385 (а.с.а.с. 3, 62).

Згідно статті 77 пункту "и" Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 року № 2802-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2802-ХІІ), медичні працівники мають право на пільгові умови пенсійного забезпечення.

Право на пенсію за вислугу років для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення передбачено статтею 55 пунктом "е" Закону України № 1788-ХП при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року було затверджено Перелік закладів і установ охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі по тексту - Перелік № 909). Зазначеним переліком визначені заклади охорони здоров'я, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності, належності зазначених закладів і установ.

До досягнення віку, встановленого статтею 55 пунктом "е" абзацом 1 Закону України № 1788-ХП, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я: 1971 року народження і старші за наявності вислуги років, передбаченої статтею 55 пунктом "е" абзацами 2 - 11 Закону України № 1788-ХП: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, та після досягнення ними 50 років.

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-ХП, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу II пункту 2.4. Постанови правління Пенсійного Фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25.11.2005 року (далі по тексті - Постанова № 22-1), до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених розділом II пунктом 2.1 підпунктами 1-4, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії. Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 1.7. Постанови № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Проаналізувавши заяву позивача про призначення пенсії (а.с.а.с. 59, 60), а саме її зворотну сторону, судом не встановлено, що до позивача було доведено перелік документів, який з точки зору відповідача, є недостатньо для призначення пенсії, оскільки саме на цій стороні заяви відсутні відповідні підписи позивача.

Згідно з пункту 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі по тексту - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 працювала у таких установах і на таких посадах:

- 11 серпня 1998 року позивача було прийнято згідно наказу № 34 від 01 серпня 1998 року на посаду фармацевта в ТзОВ "Свалява-фарм" та 11 грудня 2008 року згідно наказу № 14-к від 11 грудня 2008 року, ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади за угодою сторін;

- 09 квітня 2010 року Приватним підприємцем ОСОБА_3, позивача було прийнято за трудовим договором від 09 квітня 2010 року № 93 зареєстрованим Свалявським РЦЗ на посаду фармацевта та 31 травня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади за власним бажанням;

- з 01 червня 2011 року Приватним підприємцем ОСОБА_4, позивача було прийнято по трудовій угоді від 01 червня 2011 року № 220 зареєстрованим Свалявським РЦЗ на посаду фармацевта та 31 травня 2011 року була звільнена за угодою сторін (а.с.а.с. 90-96).

Таким чином, відповідно до записів в трудовій книжці позивача, судом встановлено наявність записів у спірні періоди на посаді фармацевта.

Як було зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в разі відсутності відповідних записів, що визначають право на пенсію на пільгових умовах у трудовій книжці, органи Пенсійного Фонду України зобов'язані письмово повідомити заявника про необхідність подання довідки про підтвердження наявного трудового стажу, роз'яснити йому порядок подання цієї довідки та видати затверджений Порядком бланк довідки про підтвердження наявного трудового стажу.

Надання інших документів особою, яка має право на призначення пенсії за вислугу років - не передбачено.

Відповідно до пункту 4.7, пункту 4.2. підпункту 1 Постанови правління Пенсійного Фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію; орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до статті 101 Закону України № 1788-ХП, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем дану вимогу закону залишено поза увагою, в матеріалах справи відсутні жодні відомості щодо здійснення будь-яких дій для встановлення виду діяльності роботодавців за спірний період.

Відповідач мав сумніви щодо наявності відповідного стажу роботи позивача у ТОВ "Свалява-фарм", ФОП ОСОБА_3 та ФОА ОСОБА_4, однак не звертався до підприємств, установ та організацій, а також до фізичних осіб із відповідними запитами.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

У розділі 2 "Охорона здоров'я" цього Переліку № 909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначено не тільки аптеки, а й аптечні кіоски, аптечні магазини, але не зауважено, що вони мають бути обов'язково акредитованими. Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров'я" міститься у статті 3 Закону України № 2802-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Аптечний кіоск - це структурний підрозділ аптеки, основним завданням якого є забезпечення населення лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі готовими лікарськими засобами, які відпускаються без рецептів лікаря (пункт 2 Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1570).

Відповідно до статті 16 частини 5 Закону України № 2802-XII встановлено добровільне проходження закладами охорони здоров'я акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Установлений статтею 19 частиною 1 Закону України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР "Про лікарські засоби" порядок торгівлі лікарськими засобами, як і наведене в статті 3 Закону № 2802-XII визначення поняття "заклад охорони здоров'я", також пов'язує здійснення оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України підприємствами, установами, організаціями та ФОП виключно з отриманням ліцензії, яка має видаватися в порядку, встановленому законодавством, а не з отриманням ще й акредитаційного сертифіката.

При цьому в статті 19 частині 2 вказаного Закону підставою для видачі зазначеної ліцензії визначалося наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких установленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Отже, на підставі системного аналізу вищенаведених норм законодавства України можна зробити висновок, що особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, належних ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

На працівника аптечного закладу не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення акредитації відповідного закладу охорони здоров'я, оскільки контроль за додержанням аптечними закладами правил здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у тому числі в питаннях проходження акредитації, покладався чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 у справі № 492/446/15.

Відповідно до приписів статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1 пункту 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту Закон України № 2464-VI), основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Постановою № 909 передбачено, що до установ охорони здоров'я відносяться аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії.

Відповідно до пункту 2 приміток до Постанови № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28.10.2002 року затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я. Відповідно до пункту 3 вказаного Переліку, до фармацевтичних (аптечних) закладів належать: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Таким чином, лише вид діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його приналежність до установ охорони здоров'я.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-фарм" (код ЄДРПОУ 22070188) є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами та 06 квітня 2012 року було припинено юридичну особу (а.с.а.с. 110-117).

Крім цього, в матеріалах справи міститься видана ТзОВ "Свалява-Фарм" Ліцензія на зайняття роздрібною торгівлею лікарськими засобами, серія НОМЕР_2 від 26 травня 2005 року (а.с. 87, 88).

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (а.с.а.с. 98-103).

Разом з тим, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 видані Ліцензія на зайняття роздрібною торгівлею лікарськими засобами, серія НОМЕР_3 від 28 лютого 2006 року та Ліцензія на зайняття роздрібною торгівлею лікарськими засобами, серія НОМЕР_4 від 25 серпня 2010 року (а.с. 4, 86).

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с.а.с. 104-109).

Так, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 видана Ліцензія на зайняття роздрібною торгівлею лікарськими засобами, серія НОМЕР_5 від 21 серпня 2010 року, місце провадження діяльності - аптечний пункт № 1, АДРЕСА_2 (а.с. 5, 85).

Відповідно до пункту 1.11. абзацу 2 Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 723 від 31.10.2011 року, підставою для видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами є наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких встановленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності Держлікслужбою України або її територіальними органами - державними службами з лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 21 від 13.01.2010 року, термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (до яких, зокрема, відноситься оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами) є необмеженим, крім видів господарської діяльності, зазначених в абзаці 2 пункту 1-1 та пунктах 3 і 4 Постанови Кабінету Міністрів № 21 від 13.01.2010 року".

Отже, з урахуванням положень Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", наявність ліцензування у ліцензіата є опосередкованим підтвердженням віднесення його закладу до закладів охорони здоров'я та, одночасно, ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття суб'єктам господарювання певним видом господарської діяльності (оптова, роздрібна торгівля лікувальними засобами), а також засвідчує спроможність закладу здійснювати зазначену вище господарську діяльність.

Постановою № 909 передбачено, що до установ охорони здоров'я відносяться аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. До посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться - провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад).

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з висновками відповідача, які були покладені в основу відмови в зарахуванні позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, як фармацевта періоди роботи в TOB "Свалява-Фарм" з 11 серпня 1998 року по 11 грудень 2008 року, у ОСОБА_3 з 09 квітня 2010 року по 31 травень 2011 року, у ОСОБА_4 з 01 червня 2011 року по 31 серпень 2017 року.

Зі змісту статті 23 частини 3 Загальної Декларації прав людини, частини 1 пункту 4 Європейської Соціальної хартії та статті 46 частини 3 Конституції України випливає, що кожна особа людина має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в статті 2 частині 2 КАС України, та враховуючи, що відповідач не довів правомірності відмови в призначенні пенсії позивач, у суд прийшов до висновку, що відмова відповідача в зарахуванні позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи в TOB "Свалява-Фарм" з 11 серпня 1998 року по 11 грудень 2008 року, у ОСОБА_3 з 09 квітня 2010 року по 31 травень 2011 року, у ОСОБА_4 з 01 червня 2011 року по 31 серпень 2017 року - є незаконною та необґрунтованою.

Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

У відповідності до статті 12 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 151 Ж, код ЄДРПОУ 37857963) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .

Визнати протиправною відмову Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 151 Ж, код ЄДРПОУ 37857963) в зарахуванні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) спеціального стажу за вислугу років, як фармацевта за період роботи з 11 серпня 1998 року по 11 грудня 2008 року, з 09 квітня 2010 року по 31 травня 2011 року, з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2017 року.

Зобов'язати Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 151 Ж, код ЄДРПОУ 37857963) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до спеціального стажу за вислугу років, як фармацевта періоди роботи в TOB "Свалява-Фарм" з 11 серпня 1998 року по 11 грудень 2008 року, у ПП ОСОБА_3 з 09 квітня 2010 року по 31 травня 2011 року, у ПП ОСОБА_4 з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2017 року.

Стягнути з Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 151 Ж, код ЄДРПОУ 37857963) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (семиста чотирьох грн. 80 коп.) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 07 листопада 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 09 листопада 2018 року.

СуддяС.Є. Гаврилко