Постанова

від 08.11.2018 по справі 680/860/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 680/860/17

Головуючий у 1-й інстанції: Волкова О.М.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

08 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року (час ухвалення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 03 березня 2018, місце ухвалення рішення - смт. Віньківці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі та зобов'язання поновити виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суду з позовом, у якому з урахуванням подальшого уточнення, просила визнати незаконним рішення Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 28.03.2017 року № 4 про припинення їй виплати пенсії з 01.04.2017 року, та зобов'язати Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області сплатити невиплачену пенсію за час з 01.04.2017 року по 01.10.2017 року. Позов мотивовано тим, що позивач вважає протиправним рішенням відповідача від 28.03.2017 року про припинення їй виплати пенсії на підставі підпункту 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам в зв`язку з встановленням факту тривалої відсутності за місцем проживання одержувача пенсії (отримання інформації від компетентних органів).

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним рішення Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 28.03.2017 року № 4 про припинення ОСОБА_3 виплати пенсії з 01.04.2017 року. Зобов'язано Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області сплатити невиплачену ОСОБА_3 пенсію за період з 01.04.2017 року по 01.10.2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 640 гривень.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, подало апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення заміну неналежного відповідача належним та про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та порушені норми матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задоволено.

Оскільки відповідно до постанови КМУ від 08 листопада 2017 року №821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і згідно витягу з ЄДРПОУ Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області 11 квітня 2018 року припинено, на підставі приписів ст.52 КАС України допущено заміну Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Головному управлінню Пенсійного фонду України Хмельницької області поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення у даній справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18-а.

04 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18-а ухвалено постанову, яка набрала законної сили з дати її прийняття.

В подальшому дана справа разом з апеляційною скаргою надійшла до Сьомого апеляційного адміністративного суду відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суду, якому передаються справи Вінницького апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах".

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Як встановив суд, ОСОБА_3 1938 року народження, до початку проведення антитерористичної операції на сході України позивач отримувала пенсію за віком за зареєстрованим місцем проживання в м. Брянка, Луганської області.

З 01.08.2014 року по 01.12.2017 року позивач перебувала на обліку у Віньковецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію, що підтверджується листом відповідача № 31/К-7 від 12.09.2017 року та довідкою № 804/03 від 08.02.2018 року (а.с. 13, а.с. 79).

Відповідно до запиту управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 06.10.2017 року № 7581/02-22, ОСОБА_3 знята з обліку з 01.12.2017 року у зв'язку з виїздом, пенсія їй виплачена по 30.11.2017 року (а.с. 79).

Згідно з рішенням Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про припинення виплати пенсії від 28.03.2017 року № 4 (пенсійна справа № 132817), на підставі підпункту 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, перебування , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, виплату пенсії ОСОБА_3 припинено у зв'язку із встановленням факту тривалої відсутності за місцем проживання одержувача пенсії (отримання інформації від компетентних органів), починаючи з 01.04.2017 року (а.с. 14).

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 31.03.2017 року комісії з розгляду заяв громадян з питань призначення державних соціальних допомог та субсидій малозабезпечним сім`ям, та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Новоушицької райдержадміністрації, відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_3 згідно підпункту 2 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (а.с. 61).

Відтак, суд встановив, що 28 березня 2017 року відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_3 на підставі Листа Пенсійного фонду України від 16.03.17 р., яким було рекомендовано на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та /або результатів додаткової перевірки ,- призупинити виплату пенсій особам, включеним до списків.

Між тим, в матеріалах справи відсутні дані про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 16.12.2014 року № 6811000068 органом, який її видав- Управлінням соціального захисту населення, отже, вона є чинною.

07.09.2017 року позивач звернулась до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про поновлення їй виплати призначеної пенсії з 01.04.2017 року (а.с. 11).

Листом від № 31/К-7 від 12.09.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви, та зазначив, що з врахуванням витягу з протоколу № 6 засідання комісії з розгляду заяв з питань призначення державних соціальних допомог та субсидій малозабезпеченим сім'ям, та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 28.04.2017 року, позивачу буде відновлено виплату пенсії з 01.10.2017 року через шість місяців після припинення (а.с. 13).

З прийнятим рішенням позивач не погодилась і звернулась до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

08.06.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Відповідно до п 1,2 Порядку №365 цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Отже, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме - отримання пенсії.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, відповідно до вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або на підставі рішення суду і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону №1058-IV.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене, за висновком суду першої інстанції, припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом 1058-IV, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.