Постанова

від 08.11.2018 по справі 815/3557/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3557/17

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року по справі № 815/3557/17 за адміністративним позивом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велайс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велайс" (далі - ТОВ "Велайс") про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Велайс" згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС в Одеській області до ТОВ Велайс про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ Велайс згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог у повному обсязі, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п. п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на ІІ квартал 2017 року проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, 07.06.2017 року ГУ ДФС в Одеській області винесений наказ №1973 про проведення з 23.06.2017 року тривалістю 10 робочих днів документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ Велайс за період з 25.12.2015 року по 31.12.2016 року (а.с. 12).

На підставі зазначеного наказу та виписаних направлень на перевірку від 21.06.2017 року №3190/14-08, №3191/14-08, №3192/14-08, №3193/14-08, №3194/14-08, №3195/14-08 (а.с. 13-18), з метою проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача, співробітниками ГУ ДФС в Одеській області Примаченко В.С. та Графовою А.А. 29.06.2017 року здійснений вихід за податковою адресою ТОВ Велайс , директору ТОВ Велайс Колойденко А.П. вручено направлення на перевірку, однак ним не допущено зазначених посадових осіб до перевірки з підстав протиправності наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.06.2017 року №1973, що відображено в акті про відмову посадових осіб ТОВ Велайс у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки №001972/15-32-14-08/40198132 від 29.06.2017 року (а.с. 11).

Враховуючи зазначені обставини, заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області направлено начальнику ГУ ДФС в Одеській області звернення від 29.06.2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків №85/11/15-32-14-08 (а.с. 8), за результатами розгляду якого, 30.06.2017 року о 16.45 годині ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст. 94 Податкового кодексу України, прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ Велайс (а.с. 7).

У відповідності до вимог п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу має бути перевірена судом, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача, оскільки рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ Велайс винесено 30.06.2017 року, відповідно 96 годинний термін для підтвердження цього арешту, передбачений положеннями статті 94 Податкового кодексу України сплинув,

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків №632 від 14.07.2017 року (далі - Порядок №632) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно п.94.19 ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зазначеним положенням ПК України кореспондують положення Порядку №632. Так, згідно пункту 2 розділу VIII Порядку №632 припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється зокрема у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV цього Порядку, а саме 96 годин, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Також, відповідно до частини 1 статті 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 8 ст. 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною 6 статті 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, статтею 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на положення п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Проаналізувавши норми процесуального та матеріального права, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у законодавстві України, яке регулює спірні правовідносини є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що відповідно з частиною 6 статті 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням та заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна та вимог п.п.94.19.1п.94.19 ст.94 ПК України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги ПК України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом цього терміну.

Колегія суддів зазначає, що у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), адже належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Таким чином, оскільки після прийняття 30.06.2017 року начальником ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст. 94 Податкового кодексу України, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ Велайс сплинуло 96 год., то у відповідності до п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України умовний адміністративний арешт майна ТОВ ПАТ Мирний припинено, а отже позовні вимоги ГУ ДФС в Одеській області є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на звернення до суду з позовом в загальному порядку, суд не бере до уваги, оскільки в позовній заяві від 05.07.2017 року позивач просить суд прийняти постанову, якою підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року, саме в порядку ст.183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244, 245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року по справі № 815/3557/17 за адміністративним позивом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велайс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велайс" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду у випадках визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: К.В. Кравченко