Постанова

від 05.11.2018 по справі 822/1680/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1680/18

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

05 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: Роюк Вікторії Юріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа дочірнє підприємство "Хмельницьке СУ-129 ВАТ "Центростальконструкція" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2018 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання призначати та виплатити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що факт його роботи на посаді електрозварника в Будівельно-монтажному управлінні № 39 та в ДП "Хмельницьке СУ-129 ВАТ "Центростальконструкція" підтверджується трудовою книжкою, архівними довідками про роботу. При цьому вказав на те, що факт атестації робочого місця на вказаному підприємстві підтверджується наказами про її проведення, у зв'язку з чим вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

17 вересня 2018 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представники позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_5 після досягнення 55 років - 14.03.2018 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 19.04.2018 року за вих. № 10354/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відмову у призначенні пільгової пенсії, мотивуючи свої дії тим, що у позивача немає необхідного стажу на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, оскільки не надано довідки уточнюючої характер робіт та проведення атестації посади.

Відповідачем до пільгового періоду не зараховано позивачу роботу електрозварником в Будівельно-монтажному управлінні № 39 з 20.07.1981 року по 09.10.1981 року, службу в лавах Радянської Армії з 17.10.1981 року по 22.11.1983 року та роботу з 25.01.1984 року по 20.08.2004 року електрозварником в ДП "Хмельницьке СУ-129 ВАТ "Центростальконструкція" .

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду підтверджено право позивача на призначення пенсії відповідно до "в" ст.13 п. Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Статтею 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.

Оцінюючи доводи апелянта стосовно правомірності винесення відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоди періоди роботи на посаді електрозварника в Будівельно-монтажному управлінні № 39 з 20.07.1981 року по 09.10.1981 року, службу в лавах Радянської Армії з 17.10.1981 року по 22.11.1983 року та роботу з 25.01.1984 року по 20.08.2004 року електрозварником в ДП "Хмельницьке СУ-129 ВАТ "Центростальконструкція", суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок). На підставі п. 3 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Розділом XXXII Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Радянської Армії Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, та до розділу XXXIII Списку№2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року професію "електрозварник" віднесено до професій, робота на яких враховується до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за нормами ст.100, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З матеріалів адміністративної справи, зокрема з трудової книжки встановлено, що позивач працював на посаді електрозварника в Будівельно-монтажному управлінні № 39 з 20.07.1981 року по 09.10.1981 року, з 17.10.1981 року по 22.11.1983 року проходив службу в лавах ОСОБА_6 та з 25.01.1984 року по 20.08.2004 року електрозварником в ДП "Хмельницьке СУ-129 ВАТ "Центростальконструкція".

Судова колегія зауважує, що записи в трудовій книжці ніким не оскаржувались та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Окрім, того записи в трудовій книжці позивача також підтверджені наявними в справі архівними довідками № Л-0131-3309-18-2 від 22.08.2018 року, № Л-01-31-3309-18-1, № Л-01-31-3309-18-3, № Л-01-31-3309-18-4, № 818 виданих архівним відділом Хмельницької міської ради.

Крім того, робота зварника підтверджується копією посвідчення серія №21/129, виданого ОСОБА_5 в жовтні 1982 року.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що записи трудової книжки ОСОБА_5 відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Водночас, колегія суддів зауважує, що пунктом 20 вказаного Порядку, на який посилається відповідач, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_5, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, в ній містяться відомості про виконувану ним роботу передбачену списком №2, а будь-якої правової підстави для уточнення цих відомостей від позивача на думку суду відповідач не має.

Разом з тим, суд зазначає, що Положеннями п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Аналіз вказаних вище норм вказує на те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основною метою атестації є регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п. 4 Порядку № 383 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Згідно з п. 4.4 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговими пенсійними забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт проведення атестації робочого місця на підприємстві ДП "Хмельницьке СУ-129 ВАТ "Центростальконструкція" підтверджується наказами "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умови праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2" та компенсації за шкідливі умови праці" № 74 від 23.08.1994 року, № 23 від 16 травня 2000 року та № 19 від 06.05.2005 року, копії яких містяться в матеріалах справи та досліджені судом під час апеляційного розгляду справи.

Необґрунтованими також колегія суддів вважає доводи апелянта щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу роботи період служби в лавах Радянської Армії з 17.10.1981 року по 22.11.1983 року, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Нормами п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року визначено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС. НКДБ. МДБ, Комітету Державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.

З матеріалів справи слідує, що до проходження строкової військової служби з 20.07.1981 року по 09.10.1981 року позивач працював електрозварником та після служби в лавах Радянської Армії з 25.01.1984 по 20.08.2004 року продовжував працювати електрозварником.

Тобто, відповідач безпідставно не зарахував до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період проходження позивачем строкової військової служби з 17.10.1981 року по 22.11.1983 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1.

Надаючи правову оцінку доводам апелянтів стосовно неможливості зарахувати періоди роботи з 01.01.1999 по серпень 2004 року, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями п. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

За приписами п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 20 вказаного Закону якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З даної норми вбачається, що застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасну або взагалі за несплату страхувальником нарахованих страхових внесків із суми її заробітної плати.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що положення Закону № 1058-IV не надають відповідачу повноважень не зараховувати ОСОБА_5 до страхового стажу періодів роботи, протягом яких з його заробітної плати здійснювалось відрахування страхових внесків, однак такі внески не були перераховані страхувальниками до органу Пенсійного фонду.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 01.01.1999 по серпень 2004 року на підставі викладених аргументів та доказів підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач досяг 55-річного віку, має понад 20 років пільгового стажу роботи електрозварником, у зв'язку з чим набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 листопада 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.