Постанова

від 08.11.2018 по справі 819/2279/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1258/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря - Болюк Н. В.

представника позивача - Мартинюка Т. Б.

представника відповідача - Булаш З. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 819/2279/17 (рішення ухвалене о 15:25 год. у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Подлісної І. М., повний текст рішення виготовлено 16 березня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агростатус до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Агростатус (далі - ТзОВ Компанія Агростатус ) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс великих платників податків ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року № 0008734813.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року № 0003911401 на момент винесення оскаржуваного рішення було не узгодженим у зв'язку з оскарженням в судовому порядку, що в свою чергу виключало можливість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім цього, вказувало на допущення відповідачем порушень вимог законодавства при складанні акту перевірки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що на дату складання акту перевірки ними отримано відповідь із Головного управління ДФС у Тернопільській області про відсутність адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року № 0003911401. Крім цього, зазначає, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 07 серпня 2017 року № 147/28-10-48-15/37405279, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є помилковим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Компанія Агростатус" (ЄДРПОУ 37405279) зареєстроване, як юридична особа Тернопільською державною районною адміністрацією 25 листопада 2010 року.

Офісом великих платників податків ДФС відповідно до підпунктів 78.1.2., 78.1.15 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 24 липня 2017 року № 1602 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС за результатами якої складено акт перевірки від 07 серпня 2017 року № 147/28-10-48-15/37405249 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено, що під час попередньої перевірки, яка оформлена актом перевірки від 27 вересня 2016 року № 391/14-01/37405279, зафіксовано порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині неподання ТзОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС звіту про контрольовані операції за 2015 рік. За результатами зазначеної первинної перевірки згідно пункту 120.3 статті 120 ПК України до ТзОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС застосовані штрафні санкції у сумі 365 400,00 грн. за неподання звіту про контрольовані операції (податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року № 0003911401).

Не погодившись із висновками щодо порушення ТзОВ КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС податкового законодавства, які викладені в акті від 07 серпня 2017 року № 147/28-10-48-15/37405249 позивач подав заперечення на зазначений акт перевірки.

01 вересня 2017 року TзOB КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС отримано відповідь № 45393/10/28-10-4813 від 29 серпня 2017 року про те, що заперечення є необгрунтованими.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки (акт від 07 серпня 2017 року № 147/28-10-48-15/37405249) Офісом великих платників податків ДФС винесено податкове повідомлення - рішення від 30 серпня 2017 року № 0008734813, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 327 620,00 грн. відповідно до пункту 120.4 статті 120 Кодексу, за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафу.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням TзOB КОМПАНІЯ АГРОСТАТУС оскаржило його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена лише з 01 січня 2017 року, а тому позивач не може нести відповідальність за таке діяння вчинене у 2016 році, оскільки на той час таке діяння не визнавалося законом як правопорушення. Крім цього, вказував на те, що податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року № 0003911401 на момент винесення оскаржуваного рішення було не узгодженим у зв'язку з оскарженням в судовому порядку.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI.

Відповідно до підпунктів 39.4.1., 39.4.2. пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції чинній на момент неподання звітності у 2016 році) для цілей податкового контролю за трансферним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції, що діяла на момент неподання звітності) визначено, що неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладання штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

Законом України № 1797-VIІІ від 21 грудня 2016 року внесено зміни до ПК України, в тому числі в новій редакції викладено пункт 39.4.2 статті 39 та пункт 120.3 статті 120 ПК України.

Так, відповідно до пункту 39.4.2 статті 39 ПК України в редакції Закону №1797-VIІІ від 21 грудня 2016 року, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

В подальшому із 01 січня 2017 року норми пункту 120.3 статті 120 ПК України почали діяти в новій редакції, згідно з якою неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01 січня 2017 року.

Таким чином, на момент неподання звітності за період 2015 року та виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 травня 2018 року у справі № 804/5049/17.

Крім цього, суд вказує на те, що податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2016 року № 0003911401 на момент винесення оскаржуваного рішення було не узгодженим, що в свою чергу виключало можливість накладення штрафу за неподання звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Так, 08 серпня 2017 року ТзОВ Компанія Агростатус подало позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06 вересня 2016 року № 0003911401.

09 серпня 2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу про відкриття провадженні по справі. Справу № 819/1325/17 призначено до розгляду на 30 серпня 2017 року.

08 вересня 2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом винесено постанову якою в задоволенні позову ТзОВ Компанія Агростатус до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003911401 від 06 вересня 2016 року - відмовлено.

Водночас, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0008734813 винесене 30 серпня 2017 року, тобто до винесення та набрання законної сили рішенням у справі № 819/1325/17.

Вказаних обставин відповідач не врахував та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застсовано штрафні санкції у сумі 1 327 620 грн.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відповідно про наявність підстав для його скасування.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 819/2279/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський Повний текст постанови складено 09.11.2018 року