Рішення

від 05.11.2018 по справі 910/10595/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2018Справа № 910/10595/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (03113, м. Київ, вул. Шевцова, 1; ідентифікаційний код 30523984)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна пластикова мануфактура" (04073, м Київ, проспект Степана Бандери, 6; ідентифікаційний код 41079119)

про стягнення 34 846, 74 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна пластикова мануфактура" , в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34 846, 74грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем та не оплатив вартість товару у повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 34 846, 74 грн., яка складається з суми основного боргу - 20 640,72 грн., 3% річних - 6 115, 32 грн., пені - 3 619, 11 грн., інфляційний нарахувань - 4 471, 59 грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та належним чином засвідченої копії договору по надання правової допомоги.

27.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та належним чином засвідчену копію договору по надання правової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 відкрито провадження у справі №9 10/10595/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.09.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на відсутність будь-якого документу, який би підтверджував наявність згоди сторін щодо всіх істотних умов договору, у зв'язку з чим договір поставки, за твердженням відповідача, є неукладеним.

Крім того, відповідач вказав на те, що жодними домовленостями між сторонами не було визначено строку оплати товару, у зв'язку з чим відсутні докази виникнення у відповідача прострочення з оплати товару.

Відповіді на відзив позивачем суду не подано.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені сторонами у заявах по суті справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 5040 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №07-09/10 від 07.09.2017 на суму 5040 грн. 00 коп., 10.10.2017 - товар на суму 1467 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №10-10/17 від 10.10.2017 на суму 1467 грн. 00 коп., 19.10.2017 - товар на суму 16222 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №19-10/26 від 19.10.2017 на суму 16222 грн. 80 коп., 26.10.2017 - товар на суму 6054 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №26-10/10 від 26.10.2017 на суму 6054 грн. 00 коп., 01.11.2017 - товар на суму 4665 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №01-11/3 від 01.11.2017 на суму 4665 грн. 00 коп., 07.11.2017 - товар на суму 8810 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №07-11/1 від 07.11.2017 на суму 8810 грн. 40 коп., 09.11.2017 - товар на суму 27478 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №09-11/11 від 09.11.2017 на суму 27478 грн. 80 коп., 13.11.2017 - товар на суму 4324 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №13-11/9 від 13.11.2017 на суму 4324 грн. 80 коп., 22.11.2017 - товар на суму 2099 грн. 52 коп., що підтверджується видатковою накладною №22-1/2 від 22.11.2017 на суму 2099 грн. 52 коп., 22.11.2017 - товар на суму 10927 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною №22-11/6 від 22.11.2017 на суму 10927 грн. 20 коп.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт та Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура (належним чином засвідчені їх копії долучені позивачем до позовної заяви).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не було надано будь-яких заперечень щодо фату отримання від позивача товару, зазначеного у вказаних видаткових накладних.

Таким чином, за період з 07.09.2017 по 22.11.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 87089 грн. 52 коп. (за вказаними видатковими накладними).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки (щодо кожної видаткової накладної окремо).

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору, зокрема, строків, що свідчить про неукладеність договору поставки.

Так, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1 та 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 29.08.2018 у справі №915/839/17, від 08.10.2018 у справі №910/8943/17 та від 19.10.2018 у справі №920/558/17.

Відтак, фактичне виконання договору (поставка товару продавцем та прийняття товару покупцем, в тому числі із здійсненням оплат) уномежливлює визнання договору неукладеним, так як визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, суд дійшов висновку щодо необхідності застосування положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець повинен оплачувати товар після його прийняття.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо відсутності строку виконання покупцем обов'язку оплатити товар.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №07-09/10 від 07.09.2017 на суму 5040 грн. 00 коп. - 07.09.2017, за видатковою накладною №10-10/17 від 10.10.2017 на суму 1467 грн. 00 коп. - 10.10.2017; за видатковою накладною №19-10/26 від 19.10.2017 на суму 16222 грн. 80 коп. - 19.10.2017; за видатковою накладною №26-10/10 від 26.10.2017 на суму 6054 грн. 00 коп. - 26.10.2017; за видатковою накладною №01-11/3 від 01.11.2017 на суму 4665 грн. 00 коп. - 01.11.2017; за видатковою накладною №07-11/1 від 07.11.2017 на суму 8810 грн. 40 коп. - 07.11.2017; за видатковою накладною №09-11/11 від 09.11.2017 на суму 27478 грн. 80 коп. - 09.11.2017; за видатковою накладною №13-11/9 від 13.11.2017 на суму 4324 грн. 80 коп. - 13.11.2017; за видатковою накладною №22-1/2 від 22.11.2017 на суму 2099 грн. 52 коп. - 22.11.2017 та за видатковою накладною №22-11/6 від 22.11.2017 на суму 10927 грн. 20 коп. - 22.11.2017.

Відповідачем не надано суду доказів здійснення оплат товару, поставленого позивачем за вказаними видатковими накладними.

Водночас, як вбачається з акту звірки розрахунків, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, позивачем вказано, що 07.09.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5040 грн. 00 коп., 10.10.2017 - грошові кошти у розмірі 1467 грн. 00 коп., 19.10.2017 - грошові кошти у розмірі4222 грн. 80 коп., 31.10.2017 - грошові кошти у розмірі 12000 грн. 00 коп., 09.11.2017 - грошові кошти у розмірі 6054 грн. 00 коп., 13.11.2017 - грошові кошти у розмірі 4665 грн. 00 коп., 30.01.2018 - грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., 20.01.2018 - грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., 23.03.2018 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 04.04.2018 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 11.04.2018 - грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп., що разом становить 66448 грн. 80 коп.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 87089 грн. 52 коп., тоді як відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у сумі 66448 грн. 80 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20640 грн. 72 коп.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 20640 грн. 72 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура у сумі 20640 грн. 72 коп. (за спірними видатковими накладними) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура суми основного боргу у розмірі 20640 грн. 72 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3619 грн. 11 коп.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому суд зазначає, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що договорами поставок (спірними видатковими накладними) сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасну сплату (покупцем) відповідачем грошових коштів за отриманий товар, та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення оплати товару, поставленого за спірними видатковими накладними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура пені у розмірі 3619 грн. 11 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6115 грн. 32 коп. за період з 23.11.2017 по 02.08.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах, заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 53640.72 23.11.2017 - 29.01.2018 68 3 % 299.80 43640.72 30.01.2018 - 19.02.2018 21 3 % 75.33 33640.72 20.02.2018 - 22.03.2018 31 3 % 85.71 28640.72 23.03.2018 - 03.04.2018 12 3 % 28.25 23640.72 04.04.2018 - 10.04.2018 7 3 % 13.60 20640.72 11.04.2018 - 02.08.2018 114 3 % 193.40 Всього: 696,09 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 696 грн. 09 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура 3% річних у розмірі 6115 грн. 32 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 696 грн. 09 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4471 грн. 59 коп. за період з 23.11.2017 по 07.08.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах, заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 23.11.2017 - 29.01.2018 53640.72 1.025 1349.06 54989.78 30.01.2018 - 19.02.2018 43640.72 1.009 392.77 44033.49 20.02.2018 - 22.03.2018 33640.72 1.011 370.05 34010.77 23.03.2018 - 03.04.2018 28640.72 1.000 0.00 28640.72 04.04.2018 - 10.04.2018 23640.72 1.000 0.00 23640.72 11.04.2018 - 07.08.2018 20640.72 1.001 19.48 20660.20 2131,36 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 2131 грн. 36 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура інфляційних втрат у розмірі 4471 грн. 59 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2131 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію ордеру на надання правовою допомоги КВ№368309 на ім'я Крижановського І.В., копію Договору про надання правової допомоги №10-А від 01.08.2018, укладеного між адвокатом Крижановським І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Технопласт , а також копію Додаткової угоди № 1 від 01.08.2018 до вказаного договору.

У п. 1 Додаткової угоди № 1 від 01.08.2018 зазначено, що вона визначає розмір та порядок оплати послуг адвоката за надання правової допомоги за позовом клієнта (Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт ) про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура .

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 01.08.2018 до моменту відкриття провадження та під час розгляду справи адвокат надає наступні послуги: - підготовка позовної заяви про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 34846 грн. 74 коп. та направлення її до Господарського суду міста Києва; - представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва; - підготовка та надання необхідних заяв по суті справи у процесі її розгляду.

Загальна вартість вказаних послуг становить 6252 грн. 16 коп.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 від 01.08.2018 оплата передбачених послуг здійснюється у наступному порядку: 50% вартості послуги сплачується протягом 3-х банківських днів після відкриття провадження у справі; решта суми - протягом 3-х банківських днів з дня винесення рішення судом першої інстанції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем 27.08.2018 долучено до матеріалів справи опис послуг, які надаються адвокатом, де зазначено, що адвокат надає послуги з підготовки позовної заяви про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 34846 грн. 74 коп. та направлення її до Господарського суду міста Києва; представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва; підготовки та наданні необхідних заяв по суті справи у процесі її розгляду.

Загальна вартість вказаних послуг становить 6252 грн. 16 коп.

Втім, суд зазначає, що справа №910/10598/18 розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань (без повідомлення, виклику учасників справи), з огляду на що відсутні підстави стверджувати, що адвокатом надавались послуги з представництва інтересів позивача у суді.

При цьому, матеріали справи не містять доказів вчинення адвокатом будь-яких дій, крім подання позовної заяви до суду та заяви про усунення недоліків, які б свідчили про представництво адвокатом інтересів клієнта в суді, підготовку та надання будь-яких заяв по суті справи, інших заяв, клопотань, тощо (зокрема, відповіді на відзив адвокатом до суду не подано).

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо недоведеності надання адвокатом послуг на правничу допомогу на загальну суму 6252 грн. 16 коп.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката (платіжного доручення, банківської виписки, квитанції, тощо).

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна пластикова мануфактура (04073, м. Київ, проспект Бандери Степана, буд. 6; ідентифікаційний код: 41079119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технопласт (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд. 1; ідентифікаційний код: 30523984) суму основного боргу у розмірі 20640 (двадцять тисяч шістсот сорок) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 2131 (дві тисяча сто тридцять одна) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 65 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.11.2018

Суддя Д.О. Баранов