Рішення

від 01.11.2018 по справі 911/1710/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. Справа № 911/1710/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Лізингова Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагом-Україна"

про стягнення 347 502,88грн

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф.Савчук

Представники сторін:

від позивача: Вербовецька Я.І. (довіреність б/н від 24.11.2016);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Лізингова Компанія" (далі - ТОВ "Перша Лізингова Компанія") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагом-Україна" (далі - ТОВ "Лагом-Україна") про стягнення 347 502,88грн, а саме:

- 103 894,66грн - сума заборгованості по лізинговим платежам за листопад 2017;

- 176 267,13грн - штраф за дострокове припинення лізингової угоди;

- 54 173,49грн - сума заборгованості у розмірі збитків за пошкодження транспортного засобу;

- 831,16грн - сума інфляційних втрат за період з 23.03.2018 по 17.07.2018;

- 999,10грн - 3% річних за період з 23.03.2018 по 17.07.2018;

- 11 337,33грн - пеня за період з 23.03.2018 по 12.07.2018 та з 13.07.2018 по 17.07.2018 ;

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов лізингової угоди №OL-0873-13-KY від 17.12.2012 та лізингового протоколу №ОР-09151-0-13-60 від 17.12.2013 в частині оплати щомісячних лізингових платежів у встановлений умовами угоди строк. Також позивачем не сплачено штрафу за дострокове повернення транспортного засобу та не компенсовані збитки завдані транспортному засобі, шляхом його пошкодження, під час експлуатації, що не відносяться до нормального зносу.

Відповідач у справі - ТОВ "Лагом-Україна" документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 03.09.2018.

03.09.2018 представником позивача подано клопотання №А0311-18 від 03.09.2018 про виправлення технічної помилки зазначеної у позовній заяві, а саме: замість помилково зазначеного лізингового протоколу №ОР-09151-0-13-60 від 17.12.2013 вважати вірним лізинговий протокол №ОР-09150-0-13-60 від 17.12.2013 . Лізинговий протокол №ОР-09150-0-13-60 від 17.12.2013 долучено до матеріалів справи. Судом прийнято до розгляду відповідне клопотання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2018 підготовче судове засідання відкладено та призначено на 20.09.2018.

06.09.2018 представником позивача подано клопотання про долучення доказів направлення відповідачу клопотання від 03.09.2018 №А0313-18 про виправлення технічної помилки зазначеної у позовній заяві з лізинговим протоколом №ОР-09150-0-13-60 від 17.12.2013. (а.с. 69)

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2018 підготовче судове засідання відкладено та призначено на 04.10.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2018.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

17.12.2013 між ТОВ "Перша Лізингова Компанія" (далі - лізингодавець) та ТОВ "Лагом-Україна" (далі - лізингоотримувач) (разом - сторони) укладено лізингову угоду №OL-0873-13-KY (далі - лізингова угода), на підставі чого, 17.12.2013 сторони підписали лізинговий протокол №ОР-09150-0-13-60 (далі - лізинговий протокол).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 лізингової угоди транспортний засіб вважається взятим у лізинг з моменту підписання додатку 2 - акта прийом-передачі.

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу об'єкт лізингу - легковий автомобіль VOLKSWAGEN Pasat B7 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, що підтверджується підписаним між сторонами Додатком № 2 до Угоди (а.с. 27).

За п. 2.1. Угоди транспортний засіб вважається прийнятим Лізингоодержувачем від Лізингодавця у лізинг на умовах лізингової Угоди з моменту підписання Лізингодавцем та Лізингоодержувачем Додатку 2 до цієї лізингової Угоди. Додаток 2 акту прийом-передачі підписаний сторонами 30.12.2013, крім того, в пункті 3 цього додатку зазначено дату отримання транспортного засобу як 30.12.2013. (а.с. 27)

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до розділу 8 Угоди лізингоотримувач сплачує лізингодавцеві щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні до сплати за цією лізинговою угодою, протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків - фактур, з урахуванням положень, викладених у п.п. 6.3. відповідного додатку 1 до цієї лізингової угоди. Дата встановлення рахунку вказується у відповідному додатку 1 до цієї лізингової угоди.

Заборгованість відповідача за користування предметом договору за даними позивача (а.с. 11):

- за листопад 2017 року, згідно рахунку-фактури № ПЛ-0038196 від 27.11.2017р. складає 14 695,72 грн;

- за грудень 2017 року, згідно рахунку-фактури № ПЛ-0039358 від 26.12.2017р. складає 36 032,94 грн;

- за січень 2018 року, згідно рахунку-фактури № ПЛ000000657 від 25.01.2018р. складає 37 211,76 грн;

- за період з 01.02.2018-13.02.2018 року, згідно рахунку-фактури № ПЛ000001252 від 15.02.2018р. складає 15 954,24 грн.

Відповідач не сплачена документів на підтвердження сплати або спростування наявності заборгованості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2.3. лізингової угоди строк лізингу транспортного засобу становить 60 календарних місяців. Дата повернення транспортного засобу вказана у додатку 2 лізингової угоди - 29.12.2018. (а.с. 27)

Листом №290 від 05.02.2018 лізингоодержувач виявив намір достроково повернути транспортний засіб, гарантувавши оплату штрафу за дострокове повернення транспортного засобу та усіх належних платежів. (а.с. 29)

Відповідно до п. 13 у разі, якщо лізингоотримувач в односторонньому порядку відмовиться від цієї лізингової угоди повністю або частково (на підставах, не пов'язаних з порушенням цієї лізингової угоди лізингодавцем), тобто виявить бажання достроково розірвати цю лізингову угоду щодо всіх або щодо окремого транспортного засобу, він повинен:

- повернути транспортний засіб лізингодавцеві у доброму стані, з урахуванням нормального зносу, як визначено у додатку А, проінформувавши лізингодавця письмово про таке розірвання не менше ніж за 30 (тридцять) днів до бажаної дати розірвання чи повернення транспортного засобу;

- не пізніше дня повернення транспортного засобу сплатити на користь лізингодавця штраф, що обчислюється наступним чином: 20% від суми решти щомісячних лізингових платежів, які залишилося сплатити (однак не менше розміру одного щомісячного лізингового платежу), якщо вартість транспортного засобу не перевищує еквівалент 55 000 доларів США з ПДВ згідно курсу НБУ на дату передачі транспортного засобу у лізинг та, крім того, плюс 3 (три) кратний розмір останнього щомісячного лізингового платежу згідно графіку лізингових платежів (додаток 1 до цієї лізингової угоди).

Актом повернення №021983 від 13.02.2018 легковий автомобіль VOLKSWAGEN Pasat B7 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 повернуто лізингодавцю.

Таким чином, з урахуванням вимог пп. 13.1.1. лізингової угоди, лізингоодержувачу нараховано штраф за дострокове повернення транспортного засобу у розмірі 176 267,13грн. (а.с.38)

Відповідач не заперечив щодо суми нарахування штрафу за дострокове повернення транспортного засобу.

Частина 1 ст. 785 зазначає, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 10.7. лізингоотримувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю наступні витрати: на всі ремонтні роботи, запасні частини, вузли та агрегати , необхідні для здійснення таких ремонтних робіт, додаткове технічне обслуговування та інші послуги, вартість яких не покривається за рахунок лізингових платежів (перелік робіт та послуг, що покривається за рахунок лізингових платежів визначений у додатку 1 до цієї лізингової угоди).

Крім того, п. 12 договору передбачає, що відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізингоотримувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням нормального зносу за адресою, вказаною лізингодавцем. У разі повернення транспортного засобу, лізингоодержувач згідно з письмовою вимогою сплачує останньому як вартість ремонту та полагодження будь-якого роду пошкодження або псування транспортного засобу, за винятком нормального зносу, як визначено в додатку А до цієї угоди , так і вартість заміни відступних складових транспортного засобу (у тому числі запасного колеса та інструментів), а також платіж за надмірний пробіг, несплачений протягом строку лізингу. Вартість вищенаведеного ремонту та заміни вузлів агрегатів транспортного засобу визначається згідно з розрахунками (калькуляціями) спеціалізованих транспортних станцій наведених в додатку 3 до цієї лізингової угоди.

Так, після повернення транспортного засобу 13.02.2018, за участю представників сторін, було складено протокол інспектування транспортного засобу, яким зафіксовано пошкодження транспортного засобу, що не відносяться до нормального зносу, як це визначено в додатку А - визначення нормального зносу до лізингової угоди. (а.с.30)

Враховуючи зазначене лізингоодержувачеві виставлено рахунок-фактуру №ПЛ000001370 від 22.02.2018 на суму 54 173,49 (а.с. 42), яка нарахована згідно звіту про стан транспортного засобу від 21.02.2018 (а.с. 31).

Пояснень чи заперечень щодо даної обставини відповідачем не надано.

Таким чином, заборгованість на користь лізингодавця складає 334 335,28грн, де:

- 103 894,66грн - сума заборгованості по лізингових платежах;

- 176 267,13грн - штраф за дострокове припинення лізингової угоди;

- 54 173,49грн - штраф у розмірі 100% збитків у результаті пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів відповідних оплат не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за лізинговими платежами, штрафу за дострокове припинення лізингової угоди та штрафу у розмірі 100% збитків у результаті пошкодження транспортного засобу на загальну суму 334 335,28грн належить до задоволення судом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 11 337,33грн. пені (за період з 23.03.2018 по 17.07.2018) за прострочення оплати лізингових платежів.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Частиною 5 ст. 254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до розділу 8 Угоди лізингоотримувач сплачує лізингодавцеві щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні до сплати за цією лізинговою угодою, протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків - фактур, з урахуванням положень, викладених у п.п. 6.3. відповідного додатку 1 до цієї лізингової угоди. Дата встановлення рахунку вказується у відповідному додатку 1 до цієї лізингової угоди.

П. 8.3. лізингової угоди передбачено, що у разі прострочення лізингоодержувачем оплати щомісячних лізингових або будь-яких інших платежів, належних до сплати цією лізинговою угодою, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в оплаті та будь-які витрати лізингодавця пов'язані із стягненням таких платежів.

Згідно розрахунків суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10 130,07грн. Вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1207,26грн задоволенню не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 831,16 грн. інфляційних втрат та 999,10 грн. процентів річних.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат за період вказаний позивачем, а саме, з 23.03.2018 по 17.07.2018 становить 98,08грн. Розрахунок 3% річних є арифметично вірним і становить 999,10грн.

Враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачем, вимога позивача про стягнення 98,08грн. інфляційних втрат та 999,10грн процентів річних є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Вимоги в частині стягнення 733,08грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2. ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається судом у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагом-Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, 9, ідентифікаційний код - 33053845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, ідентифікаційний код - 30436756) грошові кошти: суму боргу за лізинговою угодою - 334 335,28грн. (триста тридцять чотири тисячі триста тридцять п'ять гривень 28 копійок), суму пені - 10130,07грн. (десять тисяч сто тридцять гривень 7 копійок), 3% річних - 999,10грн (дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 10 копійок), інфляційні втрати - 98,08грн (дев'яносто вісім гривень 08 копійок), а також 5183,44,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.11.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова