Постанова

від 08.11.2018 по справі 820/3269/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №820/3269/17

адміністративне провадження №К/9901/52781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 (суддя - Шляхова О.М.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (судді - Бершов Г.Є., Катунов В.В., Ральченко І.М.)

у справі № 820/3269/17

за позовом Державного підприємства Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Державне підприємство Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу від 14.07.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності Підприємства порушень податкового законодавства, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень та вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 року № 0000371408, № 0000381408, №0000391408, рішення № 0001861316 від 14.07.2017 та вимогу № Ю-0000111316 від 14.07.2017. Стягнуто на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.

Підприємство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.10.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.10.2016 складено акт від 26.06.2017.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача наступних порушень:

- п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, та п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами декларації з податку на прибуток на суму 24268 грн.;

- п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість до сплати в розмірі 22 470,00 грн.;

- ст. 7, ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено суми єдиного соціального внеску за вересень 2016 року на суму 203,53 грн.

На цій підставі відповідачем 14.07.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000371408, яким донараховано податок на прибуток підприємств (організацій), що перебувають у державній власності в сумі 24 268,00 грн.;

- № 0000381408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань в сумі 2985,00 грн.;

- № 0000391408, яким донараховано податок на додану вартість у загальному розмірі 28 087,50 грн., з яких: 22 470,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 5617,50 грн. - штрафні санкції.

Крім того, 14.07.2017 ГУ ДФС у Харківській області прийняло рішення № 0001861316 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 101,77 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0000111316 від 14.07.2017 зі сплати єдиного внеску у сумі 203,53 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області мотивує тим, що під час перевірки позивачем не надано доказів реального виконання господарських операцій за договором, укладеним з ТОВ Елконт Інвест . Крім того, позивачем порушено порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спірні правовідносини щодо визначення позивачем розміру грошових зобов'язань з податків на прибуток та на додану вартість внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статей 14, 44, 198, 200, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ГУ ДФС у Харківській області щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладеного між позивачем та ТОВ Елконт Інвест договору поставки від 01.06.2014, фактичне отримання позивачем обумовленої господарською угодою продукції - ламп ГС-14Б, ГК-9Б, прийняття їх на облік та використання отриманого Підприємством у його господарській діяльності, в тому числі і на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

Натомість, у порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

По суті, доводи відповідача щодо безтоварності укладеної між Товариством та його контрагентом господарської угоди та її нереальності зводяться до того, що видаткові та податкові накладні, видані ТОВ Елконт Інвест , містять певні недоліки щодо їх змісту.

Судами попередніх інстанцій враховано ці доводи та дано їм оцінку. Так суди дійшли висновку, що договір, укладений між позивачем та ТОВ Елконт Інвест, виконаний у повному обсязі, оскільки первинні документи, які свідчать про придбання та постачання товару, оформлені із дотриманням вимог чинного законодавства, податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами Податкового кодексу України. При цьому податкові накладні прийняті та зареєстровані ДФС України без зауважень, що є підставою для висновку про те, що податкові накладні, зареєстровані на підставі договору поставки № 01/06 від 01.06.2014, мають усі необхідні реквізити, встановлені чинним податковим законодавством.

Щодо висновків ДФС про порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464, то судами першої та апеляційної інстанцій дано належну оцінку діям Підприємства під час виплати працівнику, якому до 01.09.2016 висновком медико-соціальної експертної комісії встановлено третю групу інвалідності, за період з 01.09.2016 по 03.10.2016 підтверджена третя група інвалідності, а з 04.10.2016 встановлена друга група інвалідності.

При цьому вказаний працівник находився на лікарняному з 07.07.2016 по 03.10.2016 в комунальному закладі охорони здоров'я та пройшов медико-соціальну експертизу 12.10.2016.

В той же час, позивач у період тимчасової непрацездатності свого працівника-інваліда продовжував сплачувати єдиний внесок на підставі приписів частини 13 статті 7 Закону №2464, тобто у розмірі 8,41 відсотка, визначеному пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування до Підприємства штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску в розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ГУ ДФС у Харківській області не спростовує правильності доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова