Постанова

від 01.11.2018 по справі 906/458/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 906/458/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий А.В. Маціщук, судді Г.Є. Олексюк, М.Г. Петухов) від 24.07.2018

за позовом Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради,

Комунального підприємства "Регулювання орендних правовідносин" Житомирської міської ради,

Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради

та Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Геліос"

про стягнення 74 341 грн 78 коп., розірвання договору оренди нерухомого майна № 2027 від 30.12.2015, зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 123,7 кв. м.

Учасники справи:

представник прокурора - Збарих С.М., Генеральна прокуратура України,

представник позивача 1 - не з'явився,

представник позивача 2 - не з'явився,

представник позивача 3 - не з'явився,

представник позивача 4 - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 24.05.2017 Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі - Позивач 1), Комунального підприємства "Регулювання орендних правовідносин" Житомирської міської ради (далі - Позивач 2), Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (далі - Позивач 3) та Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Житомирської міської ради (далі - Позивач 4) подав позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Геліос" (далі - Відповідач) 39 149 грн 86 коп. заборгованості з орендної плати та 5 857 грн 14 коп. пені, про розірвання договору оренди нерухомого майна № 2027 від 30.12.2015, укладеного між Позивачем 3 та Відповідачем (далі - Договір), та зобов'язання Відповідача звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 67 загальною площею 123,7 кв. м, яке перебуває на балансі Позивача 4, вартістю 241 275 грн 00 коп., та повернути його орендодавцю - Позивачу 2, та балансоутримувачу - - Позивачу 4.

2. Позовна заява мотивована невиконанням орендарем (Відповідачем) умов та своїх обов'язків за Договором щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого станом на 20.03.2017 за період вересень-грудень 2016 та січень-лютий 2017 утворилась заборгованість в сумі 39 149 грн. 86 коп., у зв'язку із чим Договір за заявою орендодавця за рішенням суду може бути розірваний. Також Прокурор вказав про обов'язок Відповідача сплатити пеню за прострочення орендних платежів за 2016 та 2017 роки відповідно до умов Договору та вимог законодавства. Крім цього права та обов'язки орендодавця за Договором перейшли від Позивача 3 до Позивача 2, якого було створено за рішенням Позивача 1 № 949 від 29.07.2015 та основними напрямками діяльності якого відповідно до статуту Позивача 2 є здійснення повноважень та функцій орендодавця (уповноваженого органу управління) нерухомого майна, що передається в оренду згідно з рішенням органу управління, внаслідок чого між Позивачем 2, Позивачем 3 та Відповідачем 04.01.2017 укладено додаткову угоду з передачею прав та обов'язків орендодавця за Договором Позивачу 2, умови якої застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення - з 01.01.2017 - дати фактичного користування орендарем (Відповідачем) орендованим нерухомим майном. Звернення Прокурора із цим позовом обґрунтовано невжиттям Позивачем 1, як органом місцевого самоврядування, що наділений повноваженнями щодо захисту в судовому порядку інтересів територіальної громади, заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за Договором та звільнення комунального майна, а також тим, що несплата орендної плати Відповідачем є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, а використання комунального майна без сплати орендної плати підриває авторитет органів місцевого самоврядування серед населення та позбавляє Позивача 1 можливості реалізовувати повноваження власника майна тощо. Також Прокурор додав, що незважаючи на направлення і Позивачем 3, і Позивачем 2 вимог про оплату заборгованості, вказані особи між тим не вчинили заходи, спрямовані на розірвання Договору, стягнення заборгованості в судовому порядку та звільнення комунального майна. Залучення до участі у справі Позивача 4 обґрунтовано тим, що ця особа є балансоутримувачем орендованого Відповідачем за Договором комунального майна, а тому рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

3. 03.08.2017 Прокурор подав заяву про зміну предмету позову та розміру позовних вимог, в якій просив змінити другий пункт прохальної частини позовної заяви: стягнути на користь Позивача 2 з Відповідача 40 548 грн 73 коп. та 1 432 грн 11 коп. пені; а також доповнити позовні вимоги вимогами про стягнення на користь Позивача 3 з Відповідача 26 719 грн 21 коп. заборгованості з орендної плати та 5 641 грн. 73 коп. пені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 17.08.2017 Господарський суд Житомирської області вирішив позов задовольнити частково: стягнути на користь Позивача 2 з Відповідача 40 548 грн 73 коп. заборгованості з орендної плати та 1 382 грн 51 коп. пені, стягнути на користь Позивача 3 з Відповідача 26 719 грн 21 коп. заборгованості з орендної плати та 5 567 грн. 52 коп. пені, розірвати Договір, Відповідачу звільнити приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 67 загальною площею 123,7 кв. м вартістю 241 275 грн 00 коп. та передати його орендодавцю - Позивачу 2, та балансоутримувачу - Позивачу 4; у решті позову відмовити.

5. Рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати як такої, нарахування якої здійснено відповідно до умов Договору з подальшою індексацією та згідно з нормами чинного законодавства. За результатами здійснених судом розрахунків нарахування пені визнано обґрунтованим в сумі 5 567 грн 52 за період з 12.04.2016 по 20.03.2017, та в сумі 1382 грн 51 коп. за період з 11.03.2017 по 30.06.2017, через що визнані безпідставно нарахованими вимоги щодо стягнення пені в сумі 123 грн 81 коп. Істотне порушення Відповідачем умов Договору - щодо несплати орендних платежів, є підставою для розірвання Договору, наслідком чого є повернення орендованого приміщення орендодавцю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 24.07.2018 Рівненський апеляційний господарський суд (з урахуванням ухвали від 27.07.2018 про виправлення описки) постановив: задовольнити апеляційну скаргу Відповідача частково, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2017 в частині задоволення позовних вимог Прокурора про розірвання Договору та звільнення нежитлового приміщення та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову; заяву Відповідача та позивачів про затвердження мирової угоди задовольнити та затвердити мирову угоду від 01.06.2018, укладену між позивачами та Відповідачем (далі - Мирова угода) на умовах, відповідно до яких Відповідач визнав заборгованість перед Позивачем 2 в сумі 40 548 грн 73 коп. заборгованості з орендної плати та 1 382 грн 51 коп. пені, перед Позивачем 3 - в сумі 26 719 грн 21 коп. заборгованості з орендної плати та 5 567 грн. 52 коп. пені, зобов'язався сплатити на користь прокуратури Житомирської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у цій справі, визначена умовами мирової угоди заборгованість буде погашатись Відповідачем з 06.06.2018 по 20.01.2019 відповідно до графіку з правом Відповідача достроково погасити заборгованість, сторони після підписання цієї мирової угоди не матимуть жодних претензій до Відповідача з приводу заборгованості, визначеної в цій угоді, а у випадку порушення Відповідачем угоди в частині сплати платежів сторони мають право вживати заходи до її примусового виконання тощо. Крім цього рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2017 визнано нечинним в частині стягнення з Відповідача заборгованості та пені за Договором, а провадження у справі в цій частині закрите.

7. Рішення апеляційного суду мотивоване укладенням між сторонами у справі мирової угоди щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за Договором, яка підписана уповноваженими особами, умови мирової угоди не суперечать вимогам законодавства та стосуються прав та обов'язків сторін у справі, не порушують права чи охоронювані законом інтереси цих та інших осіб. Суд не прийняв відмову позивачів від решти позовних вимог з огляду на те, що Прокурор не підтримав цю відмову та заявив вимогу розглядати справу в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги та поданих відзивів. Відмова в позові про розірвання Договору та повернення Відповідачем з оренди власнику та балансоутримувачу орендованих приміщень мотивована тим, що Прокурор не підтвердив наявність законних підстав представництва у цій справі, оскільки не довів порушення інтересів держави внаслідок неналежного виконання господарського зобов'язання за Договором, господарській спір з цього приводу на час звернення Прокурора з позовом перебував у стадії досудового врегулювання сторонами, а вимога про розірвання договору оренди та повернення орендованого приміщення є правом сторони як альтернативний вид відповідальності за неналежне виконання умов договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 22.08.2018 Прокурор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 і залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Мирову угоду затверджено постановою, а не ухвалою, чим порушено норми процесуального права

10. Затвердження у справі мирової угоди в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та відмова в частині вимог про розірвання Договору та повернення Відповідачем орендованого майна власнику не відповідає інтересам держави, оскільки несплата орендної плати Відповідачем є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення виконання задач і функцій держави та місцевого самоврядування, майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, використання Відповідачем комунального майна без сплати орендної плати підриває авторитет органів місцевого самоврядування серед населення та позбавляє Позивача 1 можливості реалізовувати повноваження власника майна тощо.

11. Позиція позивачів у цій справі не відповідає інтересам держави, що зумовило та чим обґрунтовано звернення Прокурора із позовними вимогами у цій справі.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для заперечення прокурором укладеної сторонами мирової угоди

12. Частиною 7 статті 46 ГПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії cудового процесу.

Відповідно до статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

13. Апеляційним судом встановлено, що мирова угода у справі укладена між сторонами (позивачами та відповідачем), тоді як з позовом у справі звернувся Прокурор.

14. Відповідно до частини 3 цієї статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

15. Отже, з метою встановлення, чи мали місце обставини, які є перешкодою згідно з частиною 5 статті 192 ГПК України для затвердження мирової угоди у справі, з позовом у якій з метою захисту інтересів держави звернувся прокурор, підлягають встановленню обставини, чи порушують умови мирової угоди права чи охоронювані законом інтереси інших осіб (стаття 2 Цивільного кодексу України) .

16. Суд відхиляє аргументи скаржника, що укладення сторонами та затвердження апеляційним судом мирової угоди не відповідає інтересам держави, з посиланням Прокурора на те, що несплата орендної плати Відповідачем є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення виконання задач тощо з огляду на таке.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 761 цього кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Вказаній нормі кореспондують норми статей 317 та 319 ЦК України, якими визначені права власника: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України); власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦК України).

Права та повноваження органів місцевого самоврядування з розпорядження майном комунальної власності шляхом передання його в оренду, а також напрями використання коштів, отриманих від передання в оренду об'єктів комунальної власності визначені в Законі України "Про місцеве самоврядування" та в Законі України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" ("Право комунальної власності") територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів , інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності , а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з частинами 4 та 5 вказаної статті Закону України "Про місцеве самоврядування" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду , продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

17. Апеляційним судом встановлено, що передані Відповідачу в оренду за Договором нежитлові приміщення є об'єктом комунальної власності, власником якого є територіальна громада міста Житомира, а предметом мирової угоди стала заявлена Прокурором до стягнення сума заборгованості Відповідача з орендної плати за користування згідно з Договором нерухомим майном комунальної власності, від імені власника якого (територіальної громади міста Житомира) діє Позивач 1.

18. Частиною 1 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування" ("місцеві бюджети") передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4 та 5 цієї статті Закону України "Про місцеве самоврядування" самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону . Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності , засновником яких є районні, міські ради, об'єднані територіальні громади.

Отже, орендна плата за користування майном комунальної власності відноситься до одного із видів доходу місцевого бюджету, самостійність якого гарантується, у тому числі через право органу місцевого самоврядування самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону, тобто право органу місцевого самоврядування розпоряджатись отриманим доходами, у тому числі від передання об'єктів комунальної власності в оренду, а втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевого бюджету не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

19. З урахуванням викладеного, а також статей 15, 16, 316, 317, 319, 761 Цивільного кодексу України, статей 60, 61 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статей 5, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Суд дійшов висновку, що спори, які виникають у зв'язку із користуванням (у тому числі переданням в оренду) об'єктами комунальної власності, пов'язані з реалізацією прав та охоронюваних законом інтересів власника цього майна - відповідної територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє відповідний орган місцевого самоврядування, а питання заборгованості за користування цим майном належать до питань формування відповідного місцевого бюджету, у зв'язку із чим також стосуються прав та охоронюваних законом інтересів відповідної територіальної громади та органу, який представляє та захищає права та охоронювані законом інтереси цієї територіальної громади.

20. Апеляційним судом не встановлено обставин, які б перешкоджали укладенню мирової угоди стосовно спору з договору оренди комунального майна, а Прокурором в касаційній скарзі з посиланням на норми закону не обґрунтовано неправомірність укладення такої мирової угоди.

21. Дійшовши викладених висновків та враховуючи право власника розпоряджатись своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України), Суд відхиляє аргументи скаржника, що позиція позивачів у цій справі не відповідає інтересам держави (пункти 10, 11).

22. Поряд з викладеним щодо настання будь-яких негативних наслідків для власника переданого Відповідачу орендованого майна у зв'язку із відмовою в задоволенні вимог в частині розірвання договору, звільнення та повернення орендованих приміщень, а також щодо доводів Прокурора про необхідність забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування та непорушення інтересів органів місцевого самоврядування в цій частині (пункт 10), Суд вказує на положення статті 193 ГПК України, якими визначений механізм захисту прав та охоронюваних інтересів сторони (сторін) затвердженої судом мирової угоди у разі її невиконання.

23. Крім цього Суд відхиляє доводи скаржника (пункт 9), що затвердження апеляційним судом мирової угоди постановою, а не ухвалою є порушенням статті 192 ГПК України, оскільки апеляційним судом оскаржуваною постановою ухвалено рішення не тільки про затвердження Мирової угоди, а й здійснений перегляд судового рішення першої інстанції в частині вимог про розірвання Договору, звільнення та повернення орендованих приміщень і в цій частині прийнято нове рішення - про відмову у позові по суті заявлених вимог, а відповідно до частини 1 статті 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

24. Таким чином висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові про затвердження Мирової угоди щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та про відмову в позові в частині вимог про розірвання Договору, повернення та звільнення орендованих Відповідачем приміщень зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 15, 16, 316, 317, 319, 759, 761 ЦК України, статей 5, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 60, 61 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 64 Бюджетного кодексу України, статей 4, 193, 281 ГПК України, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

25. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Прокурора.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 906/458/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак