Постанова

від 07.11.2018 по справі 925/135/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. м. Київ Справа№ 925/135/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від прокурора: Толстореброва О.О. прокурор військової прокуратури Центрального регіону України відділу організації представництва інтересів держави в судах та при виконанні судових рішень - за посвідченням № 047854 від 06.09.2017; від позивача: не з`явився; від відповідача: Петровський В.В. довіреність № 350/143/1089 від 07.11.2018 від третьої особи -1: не з`явився; від третьої особи -2: не з`явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішенняГосподарського суду Черкаської області від13.06.2018суддя Грачов В.М.повний текст складений27.07.2018за позовомВійськового прокурора Черкаського гарнізону, м. Черкаси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області, м. ЧеркасидоВійськової частини НОМЕР_1 , с. Дубіївка, Черкаський р-н, Черкаська обл.треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Дубіївської сільської ради, с. Дубіївка, Черкаський р-н, Черкаська обл. 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, Київська обл.простягнення 167 942, 11 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Черкаського гарнізону (надалі-прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області (надалі позивач), звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач) про відшкодування відповідачем збитків, заподіяних державі засміченням та забрудненням земельних ділянок загальною площею208 кв. м у розмірі 167 942,11 грн.

Обґрунтовуючи позов, прокурор вказував на те, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси було задоволено клопотання старшого слідчого Черкарського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про тимчасовий доступ до речей та документів. Надано дозвіл на проведення позапланової перевірки з дотримання посадовими особами військової частини А 3177, розташованої а адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Проведення даної перевірки доручено Державній економічній інспекції у Черкаській області.

Як вказує прокурор, що за наслідками позапланової перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеною Державною екологічною інспекцією у Черкаській області у листопаді 2017 року було встановлено, що відповідальними особами військової частини НОМЕР_1 допущено засмічення та забруднення земельних ділянок загальною площею 208 кв. м будівельними відходами, відходами деревини, скла, тощо, що є порушенням вимог ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Внаслідок таких протиправних дій відповідача державі завдано збитків у розмірі 167 942,11 грн., яка розрахована у відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 відкрито провадження у справі № 925/135/18, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дубіївську сільську раду (надалі - третя особа-1) і Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (надалі - третя особа-2), справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у позові відмовити, посилаючись, зокрема, на відсутність його вини у заподіянні спірних збитків та неправильності розрахунку позивачем розміру відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі № 925/135/18 позов задоволено частково; закрито провадження у справі № 925/135/18 в частині вимог про стягнення 158 916,73 грн. збитків, завданих засміченням земель; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України відповідно до норм розподілу між бюджетами 9 025,38 грн. збитків за забруднення земель. Вирішено питання судових витрат.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції встановив факт не виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування завданої ним шкоди забрудненню земельних ділянок та прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 (надалі-скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі № 925/135/18 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної Військова частина НОМЕР_1 вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що позивачем у порушення вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України не було доведено, а місцевим господарським судом не було встановлено всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що в матеріалах справи відсутній акт відбору проб ґрунтів та протокол вимірювань показників та властивостей ґрунтів, який є формою вираження інструментально-лабораторного контролю.

Скаржник посилається на неправильність розрахунку розміру відшкодування збитків.

Заявник апеляційної скарги зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано п. 3.3. Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджених наказом Мінекобезпеки від 27.10.1997 № 171, відповідно до якого факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що Державною екологічною інспекцією у Черкаській області протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Також, Військова частина НОМЕР_1 вказує, що позапланова перевірка дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів була проведена у відповідності до «Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, однак зазначений порядок втратив чинність відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 169-р.

10.09.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Військового прокурора Черкаського гарнізону надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Військовий прокурор Черкаського гарнізону зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

За актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 925/135/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018, справу № 925/135/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 прийнято до свого провадження скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі № 925/135/18 до колегією суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.; розгляд скарги призначено на 08.11.2018.

Позивач та треті особи 1,2 не подали суду відзивів на апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 . Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав викладених у апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав наведених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності позивача та третіх осіб 1,2.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Проте, оскаржуване рішення першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що Військовою прокуратурою Черкаського гарнізону 16.06.2017 року відкрито кримінальне провадження № 42017250020000059 по факту порушення командуванням військової частини НОМЕР_1 правил раціонального використання земель за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України. Матеріали кримінального провадження скеровані до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області для здійснення досудового розслідування, процесуальне керівництво залишене за військовою прокуратурою Черкаського гарнізону (а.с. 20, 21-22).

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.11.2017 року у справі № 712/13918/17, провадження № 1-кс/712/6012/17 задоволено клопотання старшого слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області про тимчасовий доступ до речей та документів, в межах кримінального провадження № 42017250020000059 від 16.06.2017 року надано дозвіл на проведення позапланової перевірки з питань дотримання посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 , розташованої в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (а.с. 23-25).

Так, 16.11.2017 року працівниками позивача - Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в присутності працівників відповідача, проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 за його місцезнаходженням в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

За результатами позапланової перевірки складено акт № 6/02/2017 від 16.11.2017.

В акті перевірки зафіксовано, що на обстеженій території відповідача виявлено утворені несанкціоновані сміттєзвалища з будівельних відходів, відходів деревини, скла, ПЕТ-пляшок та інше, що призвело до засмічення земельної ділянки.

Відділом інструментально-лабораторного контролю позивача Державної екологічної інспекції у Черкаській області відібрано проби ґрунтів з метою оцінки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складено акт відбору проб ґрунтів від 16.11.2017 року № 28-11-17. Заміри площ земельних ділянок (засмічених) проводились повіреною вимірювальною рулеткою (а.с. 26-33).

За результатами виявленого порушення 17.07.2017 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області був винесений припис № 188, яким зобов`язано відповідача у визначені строки привести земельні ділянки у відповідність до норм земельного та природоохоронного законодавства, здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, передавати їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (а.с. 34).

У зв`язку з виявленим фактом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства працівниками позивача - державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Бицак О.В. і Петренко О.М., на підставі акту позапланової перевірки від 16.11.2017 року, Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171 проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок засмічення і забруднення земельних ділянок Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до здійсненого розрахунку, загальний розмір шкоди від засмічення земельних ділянок складає 158 916,73 грн., від забруднення 13 123,11 грн. (а.с. 36-40, 41-46).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2017 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області було направлено відповідачу претензію за вих. № 10-14/114/юр, в якій військовій частині НОМЕР_1 запропоновано добровільно відшкодувати збитки, завдані засміченням та забрудненням земельних ділянок загальною площею 208 кв. м на загальну суму 167 942,11 грн. виявлених в ході позапланової перевірки від 16.11.2017 року, та попереджено, що у разі відмови у виконанні цієї претензії спір буду передано на вирішення до Господарського суду Черкаської області.

З акта позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 від 18.05.2018 року № 113/02/2018 вбачається, що працівниками позивача - Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в присутності працівників відповідача, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 за його місцезнаходженням в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Перевіркою встановлено, що вимоги припису № 188 від 17.11.2017 року щодо усунення порушень, виявлених позаплановою перевіркою від 16.11.2017 року (акт перевірки № 06/02/2017 від 16.11.2017), виконані повністю, несанкціоновані сміттєзвалища військовою частиною НОМЕР_1 ліквідовані (а.с. 168-175, 196-197).

18.05.2018 після відкриття провадження у справі, військовою частиною НОМЕР_1 було сплачено збитки за засмічення земельних ділянок розмірі 158 916,73 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Положеннями ст. 56 Закону України «Про охорону земель» визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтею 167 Земельного кодексу України та ст. 45 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що господарська діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі-Методика).

Згідно з пунктом 1.3. цієї Методики вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Пунктами 31, 3.2, 3.3 Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності до такого розрахунку загальний розмір шкоди від засмічення земельних ділянок складає 158 916,73 грн., від забруднення 131 23,11 грн.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин засмічення земельної ділянки, яке відображене у акті позапланової перевірки, відбулося внаслідок дій відповідача, що підтверджується підписаним ним актом позапланової перевірки № 16.11.2017 без заперечень.

Крім того, як вбачається із акта позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 від 18.05.2018 року № 113/02/2018, що працівниками позивача - Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в присутності працівників відповідача, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 за його місцезнаходженням в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Перевіркою встановлено, що вимоги припису № 188 від 17.11.2017 року щодо усунення порушень, виявлених позаплановою перевіркою від 16.11.2017 року (акт перевірки № 06/02/2017 від 16.11.2017), виконані повністю, несанкціоновані сміттєзвалища військовою частиною НОМЕР_1 ліквідовані.

Як вже зазначалося вище, відповідачем було сплачено збитки за засмічення земельних ділянок розмірі 158 916,73 грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині стягнення 158 916,73 грн. збитків на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки зазначена сума коштів була перерахована відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у забруднені і засміченні земельних ділянок; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди. При цьому, як зазначалось вище, відповідачем було усунуто недоліки зафіксовані в акті позапланової перевірки від 16.11.2017, та, відповідно, здійснено часткову оплату збитків за засмічення земельних ділянок.

Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції інформації про приведення забруднених земельних ділянок у попередній стан акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 від 18.05.2018 року № 113/02/2018.

Не відшкодованими з боку відповідача залишилися 9 025,38 грн. збитків.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати вищезазначеної суми відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 9 025,38 грн. є обґрунтованими.

Твердження скаржника про те, що позивач склав акт не у спосіб визначений законом, а тому даний акт не міг оцінюватися судом, як доказ, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки як вбачається зі змісту вказаного акту, останній підписаний відповідачем без зауважень та ним не оскаржувався, а також відповідачем було добровільною сплачено частину збитків за засмічення земельних ділянок.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що на посадову особу відповідача не було складено протокол про адміністративне правопорушення, та, відповідно, не накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, згідно з п. 4.1. методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, а тому складення/не складення протоколу про адміністративне правопорушення та факт накладення такого штрафу на посадову особу не може бути лише єдиним та достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Так, ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

Разом з тим, зазначений Закон не визначає розміру частин грошових стягнень які мають перераховуватись вказаним фондам охорони навколишнього природного середовища, при цьому у п. 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Пункт сьомий частини третьої ст. 29 Бюджетного кодексу України визначає, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдані збитки навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, фонду охорони навколишнього природного середовища Черкаської обласної ради та фонду охорони навколишнього природного середовища Дубіївської сільської ради.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Господарським судом Черкаської області надано вірну правову оцінку обставинам справи та правовідносинам між сторонами, зроблено вірний висновок про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Проте, суд першої інстанції не здійснив розподіл коштів між відповідними бюджетами у відповідних сумах, а тому судове рішення підлягає зміні в його резолютивній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 - підлягає зміні частині розподілу збитків заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі № 925/135/18 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

« 1. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (19631, Черкаська обл., Черкаський район, с. Дубіївка, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до: спеціального фонду Державного бюджету України охорони навколишнього природного середовища 2 707 ( дві тисячі сімсот сім) грн. 61 коп., фонду охорони навколишнього природного середовища Черкаської обласної ради 1 805 (одну тисячу вісімсот п`ять) грн. 08 коп., фонду охорони навколишнього природного середовища Дубіївської сільської ради збитків за забруднення земель».

3. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 залишити без змін.

4. Справу № 925/135/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 12.11.2018.

Головуючий суддяТ.І. Разіна

СуддіІ.М. Скрипка

Ю.Б.Михальська