Постанова

від 06.11.2018 по справі 924/1281/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Справа № 924/1281/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача: не з`явився

відповідач: не з`явився

прокурор: Лис Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року, ухваленого суддею Гладієм С.В. у м.Хмельницький, повний текст складено 18.04.18 у справі № 924/128/17

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах державив особі органу уповноваженого державаю здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства екології та природних ресурсів України

до Національного прирордного парку "Подільські Товтри"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля"

про визнання недійсною угоди №КП-16-13-15 на рекреаційну діяльність, яка укладена 06.07.2015р. між Національним природним парком "Подільські Товтри" та товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля"

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просить визнати недійсною угоду №КП-16-13-15 на рекреаційну діяльність, яка укладена 06 липня 2015 року між Національним природним парком "Подільські Товтри" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області (суддя Гладій С.В.) від 11 квітня 2018 року у справі №924/1281/17 позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповіді функції у спірних правовідносинах Міністерства екології та природних ресурсів України до Національного природного парку "Подільські Товтри" м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" м. Хмельницький про визнання недійсною угоди №КП-16-13-15 на рекреаційну діяльність, яка укладена 06 липня 2015 року між Національним природним парком "Подільські Товтри" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" було задоволено. Визнано недійсною угоду №КП-16-13-15 на рекреаційну діяльність від 06 липня 2015 року, укладену між Національним природним парком "Подільські Товтри" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля". Присуджено до стягнення з Національного природного парку "Подільські Товтри" Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський (площа Польський ринок, 6, код 23832341) на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький (пров. Військоматський, 3, код 02911102) 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" (м. Хмельницький, вул. Гагаріна,37/2, код 38353159) на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький (пров. Військоматський, 3, код 02911102) 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що розміщення тимчасових некапітальних споруд та облаштування гідроізоляційного вигрібу (вигрібної ями), безперечно порушить ґрунтовий покрив об`єкту природно-заповідного фонду, що суттєво вплине на стан природного комплексу та об`єкту заповідної зони, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Таким чином, суд прийшов до висновку, що положення пунктів 1.3, 1.6 та 2.4 угоди суперечать пункту 4.3.2 Положення про Національний природний парк "Подільські Товтри", статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки вчинення дій передбачених вищевказаними пунктами спірної угоди може призвести до зміни природного ландшафту, негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Простір Поділля" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у справі №924/1281/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити заступнику прокурора Хмельницької області в задоволені його позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що в порушення приписів статей 76, 77, 236 ГПК України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України в оскаржуваному судовому рішенні не зазначені передбачені законом підстави для визнання недійсною угоди на рекреаційну діяльність від 06 липня 2015 року. Судове рішення в порушення приписів статей 76, 77, 236 ГПК України обґрунтовано виключно припущенням суду про те, що розміщення в зоні регульованої рекреації тимчасових некапітальних споруд та облаштування гідроізоляційному вигрібу порушить грунтовий покрив об`єкту природно-заповідного фонду, що суттєво вплине на стан природного комплексу та об`єкту заповідної зони. В судовому рішенні не зазначено на підставі яких доказів суд прийшов до такого припущення. ТОВ "Простір Поділля" звертає увагу суду на те, що облаштування гідроізоляційного вигрібу для збору і видалення господарсько-фекальних стоків, передбачене пунктом 2.4 угоди на рекреаційну діяльність від 06 липня 2015 року згідно статей 203, 215 Цивільного кодексу України не є правової підставою для визнання угоди недійсною, а забезпечить виконання ТОВ "Простір Поділля" обов`язку щодо дотримання санітарно-гігієнічних правил. Безпідставним також є обґрунтування судового рішення так званим таксаційним планом. В судовому рішенні не зазначено норм чинного законодавства, які надають так званому таксаційному плану, який був наданий заступником прокурора Хмельницької області, можливість підтверджувати ті, чи інші обставини, і зокрема визначати зону рекреації.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1281/17 у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2018 року у справі №924/1281/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року по справі №924/1281/17, розгляд скарги призначено на 30 травня 2018 року о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мамченко Ю.А. судове засідання у справі №924/1281/17 30 травня 2018 року не відбулося.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 червня 2018 року у справі №924/1281/17 було призначено дату судового засідання на 05 липня 2018 року.

05 липня 2018 року від Прокуратури Хмельницької області надійшов відзив №05-1177-17 від 05 липня 2018 року на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України" та Лісовий кодекс України чітко визначають порядок надання в користування, у тому числі для здійснення рекреаційної діяльності, лісових ділянок, які розташовані на землях природно-заповідного фонду, а також вказують на необхідність комплексного аналізу норм законодавства при визначенні порядку надання лісової ділянки на території об`єкту природно-заповідного фонду для здійснення рекреаційної діяльності. Водночас, як підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується сторонами, будь-яких рішень відповідного органу виконавчої влади щодо передачі в користування ТОВ "Простір Поділля" лісових ділянок не приймалось. Також, безпідставним є твердження відповідача 2 про відсутність фактичних обставин, необхідних та достатніх для визнання спірної угоди недійсною, зокрема мотивуючи це тим, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою вказаних наслідків. Зокрема, однією із підстав для визнання правочину недійсним, є порушення встановленого державою порядку укладення угоди на здійснення рекреаційної діяльності на території лісової ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фонду, невідповідність спірної угоди вимогам цивільного законодавства та інтересам держави і суспільства, також те, що виконання цієї угоди призведе до завдання шкоди об`єкту природно-заповідного фонду.

В судовому засіданні 05 липня 2018 року розгляд апеляційної скарги ТОВ "Простір Поділля" було відкладено на 13 липня 2018 року.

Судове засідання 13 липня 2018 року не відбулося у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А.

Розпорядженням керівника апарату від 16 липня 2018 року у справі №924/1281/17 в зв`язку з перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №924/1281/17 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у справі №924/1281/17 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів; справу №924/1281/17 призначено до розгляду на "30" серпня 2018 р. об 11:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 в залі судових засідань № 4.

Ухвалою від 30 серпня 2018 року розгляд апеляційної скарги у справі №924/1281/17 відкладено на 17 вересня 2018 року.

07 вересня 2018 року від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшов відзив №1031/11-18 від 04 вересня 2018 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року відмовити повністю. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на доводи викладені в оскаржуваному рішенні.

Розпорядженням керівника апарату №01-03/831 від 17 вересня 2018 року призначено заміну судді-члена колегії у справі №924/1281/17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №924/1281/17 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Огороднік К.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року у справі №924/1281/17 апеляційну скаргу ТОВ "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року по справі №924/1281/17 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "22" жовтня 2018 року об 12:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно Указу Президента України №454/2017 від 29 грудня 2017 року Рівненський апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05 жовтня 2018 року в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01 жовтня 2018 року "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03 жовтня 2018 року до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга ТОВ "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у справі №924/1281/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2018 року для розгляду справи №924/1281/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2018 року у справі №924/1281/17 апеляційну скаргу ТОВ "Простір Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у справі №924/1281/17 прийнято до свого провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.; розгляд апеляційної скарги призначено на 07 листопада 2018 року.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.202 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26 січня 2005 року №46 затверджено Положення про Національний природний парк "Подільські Товтри", до якого внесені зміни та доповнення наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15 серпня 2013 року №353 (викладеного в новій редакції) та наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 28 липня 2015 року №280.

Згідно із пунктом 1.1 Положення про Національний природний парк "Подільські Товтри" створений відповідно до Указу Президента України від 27 червня 1996 року №474/96 "Про створення національного природного парку "Подільські Товтри", є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до пункту 1.6 Положення загальна площа парку становить 261316 га землі, у т.ч. 4453,06 га земель, що надаються у постійне користування Парку та 256862,994 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, наукове, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення (пункт 2.1. Положення).

Пунктом 3.4 Положення передбачено, що для забезпечення виконання основних завдань та проведення природоохоронних заходів, науково-дослідних, господарських робіт на території парку, адміністрація має право, зокрема, надавати в установленому порядку платні послуги згідно із законодавством.

В силу пункту 4.3. Положення на території парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська. Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів і їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Зокрема, відповідно до пункту 4.3.2. Положення, зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.

На території зони регульованої рекреації забороняється: рубки лісу головного користування, прохідні рубки; будь-яке будівництво, у тому числі, промислових, господарських і житлових об`єктів, не пов`язаних з діяльністю парку; розробка корисних копалин, кар`єрів, порушення ґрунтового покриву; промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин; проїзд та стоянка автомобільного та гужового транспорту, крім службового при виконанні своїх обов`язків; організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені адміністрацією парку; розведення вогнищ поза межами відведених для цього місць; застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування; порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон; використання плавзасобів, обладнаних двигунами внутрішнього згоряння, в межах водойм, які входять до зони регульованої рекреації, за виключенням плавзасобів, які використовуються спеціально уповноваженими органами державної влади по контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів, адміністрацією Парку, а також рятувальними службами під час виконання службових обов`язків; миття та обслуговування транспортних засобів та техніки, влаштування літніх таборів для худоби в прибережних захисних смугах водойм; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо) а також у потічки; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, полів фільтрації; інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території парку.

У зоні регульованої рекреації дозволяється у встановленому порядку: влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів та екологічних стежок, тимчасових наметових таборів, оглядових майданчиків, інших об`єктів благоустрою, організація природоохоронної пропаганди; проведення санітарних рубок і заходів, пов`язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об`єктів згідно з Проектом організації території; регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства; регулювання чисельності диких тварин до оптимальної чисельності та шкідливих тварин до санітарно встановленої норми на підставі наукового обґрунтування, рішення науково-технічної ради та відповідного дозволу; любительське рибальство на спеціально відведених ділянках відповідно до вимог Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15 лютого 1999 року №19, зареєстрованих у Мінюсті від 28 квітня 1999 року №269/3562; використання у встановленому порядку природних ресурсів для потреб працівників парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до діючих нормативів на спеціально відведених для цього земельних ділянках.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території парку, в тому числі, мисливство (пункт 4.4. Положення).

Майно парку складають основні фонди, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі парку. Майно парку є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Парк володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном за погодженням з Мінприроди, вчиняючи щодо нього дії, що не суперечать вимогам законодавства і цьому положенню (пункти 10.1., 10.2. Положення).

Парк має право за погодженням з Мінприроди здавати в установленому порядку в оренду або надавати в тимчасове користування майно і приміщення за цільовим призначення (пункт 10.5. Положення).

Відповідно до пункту 12.1. Положення рекреаційна діяльність на території парку організовується адміністрацією парку та здійснюється, в тому числі, на підставі угод з підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності.

Суб`єкти господарювання, які розташовані на території парку, здійснюють господарську діяльність на території парку з урахуванням обмежень, визначених законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, Проектом організації території, а також цим Положенням (пункт 12.2. Положення).

З суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території Парку, адміністрацією укладаються відповідні угоди (пункт 12.3. Положення).

Національному природному парку "Подільські Товтри" на підставі державного акту на право постійного користування землею №ІІ-ХМ №002534 від 06 травня 2002 року надано 569,19 га земель в межах згідно з планом землекористування на території Колодіївської сільської ради. Землю надано для збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів.

06 липня 2015 року між Національним природним парком "Подільські Товтри" (далі - адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" (далі - рекреант) було укладено угоду на рекреаційну діяльність № КП-16-13-15 (далі - угода), згідно пункту 1.1. якої адміністрація дозволяє рекреанту проводити рекреаційну діяльність у ділянках 13 (1,1 га), 15 (2,0 га) кварталу №16 Кам`янець-Подільського науково-дослідного природоохоронного відділення (схема додається) з виконанням вимог закону "Про природно-заповідний фонд України", Водного кодексу України, іншого чинного законодавства, без заподіяння шкоди природним комплексам НПП "Подільські Товтри" та порушення екологічної рівноваги (згідно положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України", затвердженого наказом Мінприроди України від 22 липня 2009 року №330, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2009 року за №679/16695, рекреаційна діяльність - діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивну рибальства тощо).

Адміністрація на вказану земельну ділянку має Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ХМ №002534 від 06 травня 2002 року.

На цій земельній ділянці можливо проводити короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.

У відповідності до пункту 1.3 угоди адміністрація, з метою організації відпочинку, ночівлі, споживання їжі, прокату спорядження, дозволяє встановлювати альтанки, розбірні каркасні павільйони, навіси, лави, столи, інформаційні стенди, дошки, вивіски, у погодженому з адміністрацією місті розмістити тимчасові, некапітальні споруди (це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту). Тимчасова споруда може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (не більше 30 м. кв. по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

У пункті 1.6 угоди передбачено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1913 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №827) на території НПП "Подільські Товтри" згідно наказу по НПП "Подільські Товтри" №14 від 23 березня 2015 року за відвідування рекреаційних зон введено плату - станом на час укладення цієї угоди вартість становить: одноденний відпочинок однієї людини в день - 7,00 грн, в`їзд до рекреаційної зони на транспортному засобі: автобус - один в`їзд 35,00 грн., мікроавтобус - 20,00 грн., легковий автомобіль - 10,00 грн., мотоцикл - 5,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 угоди рекреант зобов`язаний проводити рекреаційну діяльність на виділеній території Кам`янець - Подільського природоохоронного науково - дослідного відділення Староушицького НПП "Подільські Товтри" з дотриманням вимог цієї угоди, без заподіяння шкоди природним комплексам та порушення екологічної рівноваги з дотриманням встановленого режиму та правил протипожежної безпеки, сплачуючи за відвідування людьми та автотранспорту на закріпленій за рекреантом земельній ділянці по затвердженим тарифам.

Згідно пункту 2.4 угоди Рекреант зобов`язаний облаштувати на відстані не ближче 200 метрів від Дністровського водосховища гідроізоляційний вигріб для збору та видаленню господарсько - фекальних стоків, організувати збір сміття та періодичне вивезення його на полігон побутових відходів.

Після закінчення сезону проводити роботи по відновленню рослинного покриву та рекультивації на закріпленій земельній ділянці (пункт 2.8 угоди).

Строк дії угоди визначається з дати підписання по 31 грудня 2022 року.

Угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Як вбачається із проекту організації та розвитку лісового господарства Кам`янець-Подільського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Подільські Товтри" (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), виділ 13 та 15 кварталу 16 - зона регульованої рекреації та містить на своїй території лісові культури.

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області повідомила прокуратуру Хмельницької області у листі № 4195/03 від 28 вересня 2017 року, що НПП "Подільські Товтри" в різний час укладались договори (угоди) на рекреаційну діяльність, що суперечать законодавству.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що розміщення тимчасових некапітальних споруд та облаштування гідроізоляційного вигрібу (вигрібної ями), безперечно порушить ґрунтовий покрив об`єкту природно-заповідного фонду, що суттєво вплине на стан природного комплексу та об`єкту заповідної зони, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Таким чином, положення пунктів 1.3, 1.6 та 2.4 угоди суперечать пункту 4.3.2 Положення про Національний природний парк "Подільські Товтри", статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки вчинення дій передбачених вищевказаними пунктами спірної угоди може призвести до зміни природного ландшафту, негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони. Оскільки угода про рекреаційну діяльність №КП-16-13-15 від 06 липня 2015 року порушує вимоги природоохоронного законодавства, а її виконання може призвести до заподіяння шкоди та незворотних змін природного екологічного стану об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Національного природного парку "Подільські Товтри", укладену між відповідачами угоду судом першої інстанції визнано недійсною.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.

В силу статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

У відповідності до норм статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначалося вище, 06 липня 2015 року між Національним природним парком "Подільські Товтри" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" було укладено угоду на рекреаційну діяльність № КП-16-13-15, згідно пункту 1.1. якої адміністрація дозволяє рекреанту проводити рекреаційну діяльність у ділянках 13 (1,1 га), 15 (2,0 га) кварталу №16 Кам`янець-Подільського науково-дослідного природоохоронного відділення (схема додається) з виконанням вимог закону "Про природно-заповідний фонд України", Водного кодексу України, іншого чинного законодавства, без заподіяння шкоди природним комплексам НПП "Подільські Товтри" та порушення екологічної рівноваги (згідно положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України", затвердженого наказом Мінприроди України від 22 липня 2009 року №330, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2009 року за №679/16695, рекреаційна діяльність - діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивну рибальства тощо).

Згідно положень статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час затвердження Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Положення про НПП "Подільські Товтри") зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статей 43, 44, 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Колегією суддів встановлено, що предметом оспорюваного правочину є виключно надання Національним природним парком "Подільські Товтри" дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" надавати населенню усі види рекреаційних послуг на певній території земель природно-заповідного фонду (площею 3,1 га), але аж ніяк не передача у користування земельної ділянки іншого цільового (лісогосподарського) призначення з метою ведення підприємницької діяльності, що виключає порушення вимог лісового чи природоохоронного законодавства при вчиненні цього правочину.

За таких обставин, на спірні правовідносини щодо використання об`єкта природно-заповідного фонду не поширюються норми статей 1, 18, 46, 47 Лісового кодексу України.

Колегія суддів враховує також лист Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 28 вересня 2017 року №4195/03, на який посилався прокурор в позовній заяві та з якого чітко вбачається, що ані в результаті проведення у жовтні-листопаді 2016 року планової перевірки дотримання НПП "Подільські Товтри" вимог природоохоронного законодавства, ані внаслідок проведення пізніше позапланової перевірки та складання актів обстеження земельних ділянок Парку не було виявлено будь-яких порушень саме ТОВ "Простір Поділля" приписів природоохоронного, лісового чи земельного законодавства внаслідок укладення чи виконання оспорюваної угоди, зокрема, шляхом недотримання режимів охорони, відтворення та використання функціональних зон (заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації та господарської зони).

Таким чином прокурором і позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" після укладення угоди №КП-16-13-15 на територіях рекреаційних зон будь-якої господарської та іншої діяльності, що не пов`язана з їх цільовим призначенням, і може негативно впливати на навколишнє природне середовище або призвести до погіршення його стану та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Крім того, обґрунтовуючи недійсність спірної угоди, місцевий суд також покликається на пункт 2.4 угоди щодо облаштування гідроізоляційного вигрібу для збору, видаленню господарсько-фекальних стоків та можливе заподіяння шкоди внаслідок такого розміщення.

Відповідно до пункту 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України 17 березня 2011 року №145, вигрібна яма (вигріб) це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Згідно пункту 2.4 угоди на рекреаційну діяльність від 06 липня 2015 року №КП-16-13-15, рекреант зобов`язується облаштувати на відстані не ближче 200 метрів від Дністровського водосховища гідроізоляційний вигріб для збору і видаленню господарсько-фекальних стоків, організувати збір сміття та періодичне вивезення його на полігон побутових відходів (спалювання заборонено).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що прокурором не обґрунтовано яким чином пункт 2.4 спірної угоди тягне недійсність угоди на рекреаційну діяльність від 06 липня 2015 року №КП-16-13-15.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що облаштування гідроізоляційного вигрібу для збору, видаленню господарсько-фекальних стоків та можливе заподіяння шкоди внаслідок такого розміщення не є підставою для визнання угоди недійсною відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 924/1279/17.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спори про визнання правочину (господарського договору) недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктами 2.1, 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Таким чином, підставою для звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи.

Отже, виходячи із правової природи оскаржуваної угоди на рекреаційну діяльність від 06 липня 2015 року №КП-16-13-15, судом встановлено, що остання відповідає вимогам чинного законодавства, угодою не порушуються права і охоронювані законом інтереси сторін та держави, відтак правові підстави для визнання угоди недійсною в матеріалах справи відсутні та відповідними доказами не підтверджені.

Крім того, слід зазначити, що у позовній заяві Заступник прокурора Хмельницької області посилається на приписи статті 228 Цивільного кодексу України як правове обґрунтування підстав позову.

Зокрема, у відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зазначеною нормою визначений перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія зазначає, що прокурором не доведено факту порушення публічного порядку відповідачами при укладанні правочину, який за своєю суттю не є нікчемним, а носить характер оспорюваного, недійсність якого повинна бути встановлена тільки в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справах № 924/1275/17 , № 924/1277/17 та від 10.10.2018 у справах № 924/1279/17, 924/1257/17.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у позові слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно статті 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у справі № 924/1281/17 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (код 37552996, м. Київ, вул. Митрополита В.Липківського, 35) на користь ТзОВ "Простір Поділля" (код 38353159, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 37/2) 2643 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1281/17 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "12" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.