Ухвала

від 12.11.2018 по справі 915/1198/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

12 листопада 2018 року Справа № 915/1198/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БІАКС , 56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Соборності, 17, кВ.1

До відповідача: Вознесенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, 56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Пушкінська, 15

про: зняття арешту накладеного на все майно боржника на підставі постанови №34510224 від 22.02.2012

05.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю БІАКС звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 29.10.2018 до Вознесенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в якій просить суд зняти арешт накладений на все майно боржника на підставі постанови №34510224 від 22.02.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.02.2013 в рамках виконавчого провадження та у зв'язку з невиконанням ТОВ БІАКС вимог виконавчого документу державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на всі рахунки боржника, відкриті та які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту в банківській установі - АТ УкрСиббанк , Філії ВАТ Укрексімбанк . 13.02.2014 в рамках виконавчого провадження та у зв'язку з невиконанням ТОВ БІАКС вимог виконавчого документу державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на всі рахунки боржника, відкриті та які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту в банківській установі - Миколаївське РУ Приватбанк а також винесена постанова про розшук майна боржника. 30.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , зазначеною постановою арешт накладений в межах виконавчого провадження та у відповідності до ст.50, 60 Закону України Про виконавче провадження знятий не був та правові підстави для зняття арешту відсутні, оглянути виконавче провадження не має можливості, оскільки воно було передано до архіву та знищено на підставі п.п.9.9, 9.10, 9.11, 9.12 Порядку роботи з документами в органах ДВС. Станом на 05.05.2018 зазначений виконавчий документ повторно на виконання не надходив. На даний час на виконанні виконавчі провадження де боржником визначено ТОВ Біакс у відділі не знаходиться. З посиланням на ст.40 Закону України Про виконавче провадження вказує що 30.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, але не було вчинено жодних дій для зняття арешту з майна (коштів) боржника. Зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №142301158 від 23.08.2018 підтверджується чинність арешту, накладеного постановою Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області №34510224 від 22.02.2013 на все майно яке належить боржнику. Це свідчить про бездіяльність Вознесенського мійськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо не зняття арешту з майна боржника. Оскільки така бездіяльність є неправомірною, то позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про зобов'язання щодо зняття арешту з усього майна боржника ТОВ Біакс накладеного постановою Вознесенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області №34510224 від 22.02.2013 на підставі ст.40 Закону України Про виконавче провадження .

Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Положеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, згідно з ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України Про третейські суди , якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно поданої позивачем позовної заяви він просить суд зняти арешт накладений на все майно боржника на підставі постанови №34510224 від 22.02.2012 винесеної Вознесенським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з примусового виконання наказу виданого господарським судом Миколаївської області від 07.09.2012 у справі №5016/1502/2012 про стягнення з ТОВ Біакс на користь ТОВ Торговий д/м Інтер - Трейд Україна боргу у розмірі 26 609,50 грн.

Отже, вказані позовні вимоги не відносяться до тих спорів, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та не підпадають під визначені ч.1 ст. 20 ГПК України випадки.

Так, арешт на вказане майно був накладений в ході примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 07.09.2012 у справі №5016/1502/2012(13/70). 30.12.2014 державним виконавцем винесено поставну про повернення виконавчого документа стягувачу, але не було вчинено жодних дій для зняття арешту з майна (коштів) боржника. Тобто, фактично оскаржується бездіяльність Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо не зняття арешту з майна боржника при поверненні наказу Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2012 справа №5016/1502/2012 стягувачеві (ст.339 ГПК України).

Підстави для зняття арешту з майна боржника, встановлені положеннями Закону України Про виконавче провадження , а неправомірність дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, що в даному випадку може полягати у не знятті арешту з майна позивача, оскаржується в порядку, визначеному розділом VІ Господарського процесуального кодексу України, а не в порядку позовного провадження.

Керуючись ст.12, 20, п.1 ч.1 статті 175, ст.232, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі.

2. Позовні матеріали повернути Товариству з обмеженою відповідальністю БІАКС .

Додаток:

- позовна заява №б/н від 29.10.2018 з додатками на 8- ми аркушах.

- акт відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської

області від 05.11.2018 (для позивача) - на 1-му аркуші .

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2018

Суддя Н.О. Семенчук