Рішення

від 07.11.2018 по справі 917/689/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2018 Справа № 917/689/18

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП", вул. Луценка, буд. 52, кв. 104, м. Полтава, 36002

до Фізичної особи-підприємця Осташка Романа Миколайовича, с. Трубайці, Хорольський район, Полтавська обл., 37861

про стягнення 275455,32 грн.,

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: Шимко А.Р. (адвокат);

від відповідача: Долженко О.М. (адвокат).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" (далі - позивач/ ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Осташка Романа Миколайовича (далі - відповідач/ ФОП Осташко Р.М.) 275455,32 грн. збитків від втрати вантажу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на замовлення позивача згідно договору про надання транспортних послуг по Україні № 019-ПР від 22.02.2017. та заявки на перевезення вантажу № 64 від 23.03.2018., водієм відповідача здійснювалося перевезення товару, власником якого є ТОВ "Агрозахист Донбас"; під час перевезення частину вантажу було втрачено внаслідок крадіжки; вартість втраченого товару була відшкодована позивачем як експедитором за договором транспортного експедирування № 1-ЗМ від 03.01.2017. ТОВ "Агрозахист Донбас", який є замовником по вказаному договору, в результаті чого позивачем понесено збитки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.08.2018.

Ухвалою від 14.08.2018. підготовче засідання у справі було відкладено на 06.09.2018.

06.09.2018. суд за клопотанням відповідача продовжив строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 26.09.2018.

В підготовчому засіданні 26.09.2018. судом було оголошено перерву до 09.10.2018.

В судовому засіданні 09.10.2018. суд закрив підготовче провадження у справі, перейшов до розгляду справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні до 24.10.2018.

В судовому засіданні 24.10.2018. суд оголосив перерву до 07.11.2018.

31.10.2018. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи. Враховуючи стадію судового процесу, а саме, розгляд справи по суті, перерва була оголошена вже після дослідження доказів, вказане клопотання залишилось без розгляду.

В судовому засіданні 07.11.2018. представник позивача наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечує.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що товар було втрачено під час перевезення внаслідок злочинних дій третіх осіб, що звільняє відповідача від відповідальності за втрату вантажу, а також на те, що позивачем належними доказами не підтверджено розмір збитків.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017. між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (виконавець/перевізник за договором) укладено договір про надання транспортних послуг по Україні № 019-ПР (далі - Договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно умов Договору замовник - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за говором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі (п. п. 1.4., 1.5. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору перевізник від свого імені, за плату і за рахунок замовника забезпечує організацію здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом.

Перевізник здійснює додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу: перевірка кількості та стану вантажів, їх зберігання під час перевезення, передачу вантажів уповноваженим на одержання вантажів особам (одержувачам) (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявки замовника на перевезення вантажу, складеної відповідно до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору і підписується уповноваженим представником замовника.

23.03.2018. замовником подано, а перевізником прийнято заявку на перевезення вантажу № 64 (далі - Заявка, копія Заявки - в матеріалах справи). Згідно вказаної Заявки, перевезення повинно здійснюватися автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепом НОМЕР_7, водій - ОСОБА_5 Назва вантажу: засоби захисту рослин. Місце завантаження: м. Полтава, вул. Половка, 64 Д, склад KM. Місце розвантаження: 1) м. Первомайськ, вул. Київська 133; 2) м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23 ; 3) м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 64.

Позивач зазначає, що 28.03.2018. під час розвантаження автомобіля у м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 19, - було виявлено та належним чином зафіксовано факт нестачі вантажу. По факту виявлення нестачі вантажу складено Акт приймання продукції (товарів) по кількості та якості від 28.03.2018. (далі -Акт).

Власником вантажу є ТОВ Агрозахист Донбас , котре уклало договір транспортного експедирування № 1-ЗМ від 01.03.2018. з позивачем (далі - Договір № 1-ЗМ; копія договору - в матеріалах справи). На виконання Договору № 1-ЗМ ТОВ Агрозахист Донбас подано, а позивачем прийнято заявку на перевезення вантажу від 26.03.2018. (копія заявки - в матеріалах справи).

Згідно п. 6.5. Договору № 1-ЗМ експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким Експедитор фактично не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

У зв'язку з виявленою нестачею вантажу, ТОВ Агрозахист Донбас звернулося з претензією № 1 до ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП від 20.04.2018. та вимагало від останнього відшкодувати завдані збитки у розмірі 275455,32 грн. (копія претензії - в матеріалах справи).

В свою чергу позивач звернувся з претензією від 02.05.2018. до перевізника ФОП Осташко P.M. (копія претензії та докази відправлення - в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідачем відповіді на претензію не надано, а під час телефонної розмови ФОП Осташко P.M. повідомив, що відмовляється добровільно відшкодувати завдані збитки мотивуючи тим, що вантаж було викрадено.

ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП повністю задоволено вимоги власника вантажу ТОВ Агрозахист Донбас щодо відшкодування завданих збитків на підставі претензії. Платіжними дорученнями № № 736, 737 від 23.05.2018. та платіжним дорученням № 739 від 24.05.2018. ТОВ ДМК ТРАНС ГРУП було відшкодовано ТОВ Агрозахист Донбас вартість втраченого вантажу в розмірі 275455,32 грн. (копії платіжних доручень - в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача у порядку регресу 275455,32 грн. збитків від втрати вантажу.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на п. 7.1. Договору, згідно якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у випадках виникнення форс-мажорних обставин на час дії таких обставин. Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють: стихійні лиха (пожежі, повені, зсуви, тощо), воєнні дії, злочинні дії третіх осіб, епідемії, страйки, ембарго, бойкот, рішення і дії органів державної влади.

Так, відповідач зазначає, що ним було вжито всі заходи для збереження товару, а саме, на транспортний засіб, крім заводського, було встановлено спеціальний замок, ключ від якого знаходився тільки у водія, контроль за рухом водія був забезпечений ТОВ "Монітерра", з яким відповідачем укладено договір № 1615 UD від 30.12.2014., відповідно до якого ТОВ "Монітерра" забезпечує моніторинг рухомих об'єктів замовника - ФОП Осташко Р.М.

Таким чином, відповідач стверджує, що він не повинен нести відповідальність за протиправні дії третіх осіб, до яких він непричетний, які є форс-мажорними обставинами згідно з умовами Договору.

Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем належними доказами не підтверджено вартість втраченого товару.

Так, відповідач зазначає, що наданий позивачем Акт, який підписаний директором Одеського представництва ООО Агрозахист Донбас - Овсепьяном Д.В., комірником Одеського представництва ООО Агрозахист Донбас - ОСОБА_9 та представником перевізника - водієм ОСОБА_10 не є належним доказом підтвердження розміру недостачі, оскільки представники Одеського представництва ООО Агрозахист Донбас не були присутніми при завантаженні товару, а таким чином не можуть достовірно підтвердити його недостачу. Крім цього водій ОСОБА_5 не може підтвердити, що викрадені саме зазначені види товару та саме в зазначеній їх кількості, оскільки товар є специфічним - засоби захисту рослин (гербіциди та фугніцид), водій не є обізнаним, як саме зазначений товар повинен виглядати, крім того, в зв'язку зі специфічністю товару, він відвантажувався у запалетованих піддонах, через що він не міг бачити, що саме в них знаходиться.

Також, відповідно до Заявки маса вантажу - 20 т., а при складенні Акту ніхто його не перевантажив. Таким чином, кількість недопоставленого вантажу належним чином не доказана та не підтверджена. Крім того, відповідно до Заявки від 26.03.2018. від ТОВ Агрозахист Донбас позивачу, вага товару, що доставляється - 16000 кг. На думку відповідача, невідповідність у тоннажі товару викликає сумніви у доводах позивача. Крім цього, відповідач зазначає, що Акт не відповідає вимогам до складання актів про недостачу продукції, які встановлені у Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості № П-6 від 15.06.1965р.

Також відповідач наголошує на тому, що відсутні належні докази вартості недопоставленого вантажу.

На вказані заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно товарно-транспортної накладної № П582 від 26.03.2018. водій ОСОБА_5 перевізника ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" отримав від вантажовідправника ТОВ "Агрозахист Донбас" (м. Полтава, вул. Половка, 64д) для перевезення вантажоодержувачу ТОВ "Агрозахист Донбас" (м. Одеса, Новомосковська дорога 19) вантаж у кількості дев'ятсот місць (вага не вказана), одиниця виміру (л.), а саме: Таффін 320 КС (2х10л) - 730 л; UN 3082 Пульсар 4%, в.р. (2х10л) кл. 9 ГУ ІІІ - 20 л; Таффін 320 КС (2х10 л) - 50 л; UN 3082 Іншур Перформ 12%, к.с. (4х5л) кл. 9 ГУ ІІІ - 100 л.

При цьому, в розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" вказаної ТТН відсутні записи. Проте, від руки в ТТН № П582 зроблено запис наступного змісту: "Одесса Получил Таффин - 770 л Пульсар - 20 л Иншур Перформ - 100 л ОСОБА_9 (підпис)".

У графі "Супровідні документи на вантаж" вказано накладну на переміщення № 582 від 22.03.2018.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № П731 від 27.03.2018. водій ОСОБА_5 перевізника ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" отримав від вантажовідправника ТОВ "Агрозахист Донбас" (Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Київська 133а) для перевезення вантажоодержувачу ТОВ "Агрозахист Донбас" (м. Одеса, Новомосковська дорога 19) вантаж у кількості 5800 місць (вага не вказана), одиниця виміру (л.), а саме: Капало, с.е. (4х5л) - 5800л.

В розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" вказаної ТТН також відсутні записи. Від руки в ТТН № П731 зроблено запис наступного змісту: "Одесса Получил Каппало - 20 л ОСОБА_9 (підпис)".

У графі "Супровідні документи на вантаж" вказано накладні на переміщення № 580, 584, 585, 731.

Згідно наданої позивачем копії акту приймання продукції (товарів) по кількості та якості від 28.03.2018., комісія у складі директора Одеського представництва Овсепьяна Д.В., комірника Одеського представництва ОСОБА_9 та водія ОСОБА_10 при прийманні товару згідно накладних на переміщення № № 580, 584, 582 від 22.03.2018. та накладної на переміщення № 731 від 27.03.2018. була виявлена недостача наступних товарів:

-Євро-лайтінг 4,8 %, в.р. (2*10 л) у кількості 40 л (партія 0017806397);

- Хлормекват хлорид 75 %, в.р. (2*10 л) у кількості 740 л (партія 22788168Е0);

- Капало, с.е. (4*5) у кількості 220 л (партія 0018429485);

- Таффін 320КС (10 л) у кількості 10 л (партія 201706015).

При цьому, водієм ОСОБА_10 у вказаному Акті зроблено відмітку про те, що товар він приймав по кількості запалетованих піддонів, найменування товару на піддонах він не бачив та не може підтвердити. Також ОСОБА_10 вказано, що під час перевезення товару з м. Первомайськ у м. Одеса було зламано автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_1 та під час руху автомобіля викрадено частину товару. По факту крадіжки відкрито кримінальне провадження № 12018160360000100 від 28.03.2018.

Також на підтвердження завданих йому збитків позивач надав копію претензії ТОВ "Агрозахист Донбас" про відшкодування ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" збитків у розмірі 275455,32 грн., копію рахунку, виставленого ТОВ "Агрозахист Донбас" позивачу на суму 275455,32 грн. і докази сплати позивачем на рахунок ТОВ "Агрозахист Донбас" 275455,32 грн. (копії платіжних доручень № 737 від 23.05.2018., № 739 від 24.05.2018., № 736 від 23.05.2018.).

Крім цього, позивачем надано копію розрахунку завданих збитків, який складено ТОВ "Агрозахист Донбас" (а.с. 119-120).

На підтвердження цін втраченого товару позивачем надано копії видаткових накладних про поставку ТОВ "БАСФ Т.О.В." ТОВ "Агрозахист Донбас" Євро-Лайтінгу (видаткова накладна № 34330490618 від 05.02.2018. (а.с. 143), Хлормекват-хлориду (видаткова накладна № НОМЕР_4 від 12.03.2018. (а.с. 144), Капало (видаткова накладна № НОМЕР_5 від 20.03.2018. (а.с. 145), а також копію митної декларації на підтвердження вартості Таффіну (а.с. 147).

При оцінці наданих позивачем доказів суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази на підтвердження кількості втраченого товару, суд встановив, що належними доказами, а саме товарно-транспортними накладними (а.с. 105-106) та актом прийомки товару по кількості та якості (а.с. 104) підтверджено недостачу лише 220 л капало та 10 л Таффіну.

При цьому, заперечення представника відповідача щодо того, що водій не перевіряв найменування та кількість товару, а приймав товар по кількості запалетованих місць (як зазначено ним в акті) не приймаються судом до уваги, оскільки водій ОСОБА_5 прийняв товар для перевезення згідно ТТН, як первинним документом, без зауважень. А відповідно до умов вищевказаного договору про надання транспортних послуг по Україні та відповідно до заявки на перевезення вантажу № 64 від 23.03.18. зобов'язаний був перевірити кількість та стан вантажу, відповідно до ТТН, та несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття його в автомобіль до моменту повного його вивантаження (п. 5 заявки).

Суд звертає увагу на те, що у акті прийомки товару по кількості та якості від 28.03.2018. вказано про недостачу евро-лайтингу в кількості 40 л та хлормекват хлориду в кількості 740 л, проте у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перевезення водієм ОСОБА_10 вказаного товару, у ТТН вказані товари не зазначені.

Щодо заперечень відповідача, що Акт не відповідає вимогам до складання актів про недостачу продукції, які встановлені у Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості № П-6 від 15.06.1965р., суд зазначає, що згідно п. 1 Інструкції № П-6 вказана інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості.

Так, права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97. та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998. за № 128/2568 (далі - Правила). Ці Правила передбачають складання акта за відповідною формою (додаток 4 Правил). Отже, Інструкції № П-6 до цих правовідносин не застосовується.

Окрім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно обов'язкової присутності при складанні акту осіб, що були присутні при завантаженні товару. Суд звертає увагу на те, що вантажовідправником та вантажоодержувачем є одна юридична особа ТОВ "Агрозахист Донбас".

Згідно п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1. Правил).

Згідно п. п. 13.1 та 13.2 перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Згідно п. 15 Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Тобто, заперечення відповідача щодо того, що при прийнятті товару вантажоодержувачем не було проведено зважування, судом до уваги не береться, оскільки приймання товару по ТТН відбувалося не за вагою, а за кількістю місць.

Судом встановлено, що на зворотному боці ТТН відсутній запис про складання акту, проте, вказаний недолік не є підставою для звільнення перевізника від відповідальності за втрачений вантаж.

Згідно п. 13.6. Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Так, відповідач не заперечує сам факт недостачі. Проте, відповідач, як перевізник, не скористався своїм правом вимагати проведення експертизи для визначення суми, на яку зменшилася вартість вантажу, відповідно до п. 13.6. Правил.

Таким чином, в даному випадку позивач не має відповідати за недоліки (дефекти) Акту чи ТТН, оскільки не приймав участі, ні у їх складанні відповідних документів, ні у передачі-прийманні товару. Саме відповідач, як перевізник, був зацікавлений в належному, відповідному оформлені вищевказаних документів.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено вартість втраченого товару 220 л капало - 151815,84 грн. та 10 л Таффіну - 6363,00 грн., всього на загальну суму 158178,84 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ДМК ТРАНС ГРУП" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами про договір перевезення вантажу.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У спірних правовідносинах позивач діяв як експедитор на підставі договору транспортного експедирування, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (а.с. 60-63).

В свою чергу згідно умов договору про надання транспортних послуг по Україні № 019-ПР від 22.02.2017. відповідач діяв як перевізник.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання транспортних послуг по Україні № 019-ПР від 22.02.2017 року, перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявки замовника на перевезення вантажу, складеної відповідно до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору і підписується уповноваженим представником замовника.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (ст. 228 ГК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Таким чином, Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

В обґрунтування факту понесення збитків позивач зазначав, що він здійснив оплату у розмірі 275455,32 грн. ТОВ "Агрозахист Донбас" як відшкодування вартості втраченого при перевезенні відповідачем товару.

Матеріалами справи дійсно підтверджується сплата позивачем 275455,32 грн. ТОВ "Агрозахист Донбас". Проте, як зазначено вище, наданими позивачем доказами у сукупності підтверджується втрата при перевезенні відповідачем товару на загальну суму 158178,84 грн.

Щодо твердження відповідача про відсутність його вини у недостачі товарів, яка відбулася внаслідок викрадення товару невідомими особами під час його транспортування, суд зазначає, що відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у втраті товару. Порушення кримінальної справи по факту крадіжки саме по собі не спростовує вину відповідача, як перевізника у втраті товару.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, невиконання відповідачем зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками щодо втраченого товару на загальну суму 158178,84 грн.

В свою чергу відповідач не довів відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 158178,84 грн. збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14.08.2018. від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (а.с. 79-80). До вказаного клопотання додано договір про надання правової допомоги № 017 від 01.05.2018, укладений між позивачем та адвокатом Шимком Артемом Романовичем з додатком (а.с. 81-82, 87), а також квитанцію № 017 від 07.08.2018. на суму 8000,00 грн. та акт виконаних робіт від 07.08.2018. на суму 8000,00 грн. Крім цього, в матеріалах справи міститься ордер ПТ № 042152 про надання правової допомоги позивачу адвокатом Шимком А.Р. від 01.05.2018.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях від 03.10.2018. просить зменшити позивачу витрати на правничу допомогу до 2000,00 грн., посилаючись при цьому на те, що адвокатом завищено кількість годин на надання правової допомоги, а також на те, що згідно п. 2 акту виконаних робіт, адвокатом до переліку робіт включено написання претензії до перевізника ФОП Осташко Р.М. від 02.05.2018. (1 год. вартістю 500 грн.), проте єдина претензія, отримана відповідачем, датована 30.04.2018р., тоді як договір адвоката з позивачем укладено 01.05.2018р.- тобто вже після складання зазначеної претензії.

Суд погоджується з запереченням відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься лише претензія від 27.04.2018., яка складена до укладення договору про правову допомогу між позивачем та адвокатом Шимком А.Р., претензія від 02.05.2018. в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, адвокатом безпідставно включено до акту виконаних робіт від 07.08.2018. п. 2: написання претензії до перевізника ФОП Осташко Р.М. від 02.05.2018. - 1 год. вартістю 500 грн.

Щодо інших заперечень відповідача стосовно розміру правової допомоги, суд враховуючи складність справи та ціну позову, вважає такі заперечення безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 131 рішення у справі "Заїченко проти України" від 26 лютого 2015 року) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, за виключенням витрат на написання претензії, підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Осташка Романа Миколайовича (с. Трубайці, Хорольський район, Полтавська обл., 37861; ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК ТРАНС ГРУП" (вул. Луценка, буд. 52, кв. 104, м. Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 38803416) 153178 грн. 84 коп. збитків від втрати вантажу, 2372 грн. 68 коп. судового збору, 4170 грн. 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.11.2018.

Суддя О.С. Семчук