Рішення

від 12.11.2018 по справі 815/3118/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3118/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖТЕХТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖТЕХТОРГ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, посилаючись на відсутність з боку ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ встановлених ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки №961/15-32-14-07/40314648 від 04.05.2018р., порушень податкового законодавства, оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні товару, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , ТОВ САВОН ПЛЮС , котрими на виконання умов Договорів, у повному обсязі поставлено товар, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, на думку позивача, відсутність документів на транспортування товару, та документів про якість товару не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, та, за наявності інших документів первинного бухгалтерського обліку, не може автоматично свідчити про безтоварність операцій. Крім того, позивач стверджує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з придбання даних товарів, у зв'язку з чим ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи донарахування доходів від так званих невстановлених осіб , за можливу неправомірну діяльність його контрагентів. До того ж, контролюючим органом не надано вироку суду відносно посадових осіб ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ або посадових осіб його контрагентів за спірними операціями, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності таких осіб та підприємств з метою отримання необгрунтованої додаткової вигоди за спірними операціями.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 25.07.2018р. вхід.№21527/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, оскільки ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ занижено податок на додану вартість, що призвело до порушення приписів п.п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України; не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 Податкового кодексу України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених Податковим кодексом України, внаслідок чого порушено положення п.п.44.1, 44.3 ст.44, п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідач наголошує на відсутності у ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ товарно-транспортних накладних та документів, що свідчать про якість товару.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/3118/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖТЕХТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407.

Ухвалою суду від 30.08.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 19.04.2018р. по 25.04.2018р. на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, Наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 13.04.2018р. №2656, фахівцями контролюючого органу, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальникамти ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , ТОВ САВОН ПЛЮС за період з 01.10.2017р. по 30.11.2017р.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №961/15-32-14-07/40314648 від 04.05.2018р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальникамти ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , ТОВ САВОН ПЛЮС за період з 01.10.2017р. по 30.11.2017р. , у висновках котрого наголошено, що ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ занижено податок на додану вартість, що призвело до порушення приписів п.п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України; не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 Податкового кодексу України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених Податковим кодексом України, внаслідок чого порушено положення п.п.44.1, 44.3 ст.44, п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №961/15-32-14-07/40314648 від 04.05.2018р. Головним управлінням ДФС в Одеській області 18.05.2018р. винесено податкові повідомлення-рішення №0019891407, №0019901407.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, позивач - ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, контролюючим органом винесено неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 28.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАРВІЛ-ТРЕЙД (Постачальник) укладено Договір постачання №М28/09-2, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п.1.2 даного договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договром, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що є додатками до цього договору.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Специфікації №1 від 28.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю МАРВІЛ-ТРЕЙД редуктор циліндричний грейферного механізму підйому в зборі кат.№6.13.0083/1А (Німеччина), кількістю 1 шт., загальною вартістю 2184600грн., у тому числі ПДВ 364100грн.

Судом також з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю САВОН ПЛЮС (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №МТ 5/10 від 05.10.2017р., за умовами якого Продавець зобов'язується передати на підставі цього договору належний йому товар в асортименті згідно до замовлення, у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору. Найменування товару: будівельні матеріали та вироби (паркани, ворота, хвіртки, суміші, бетон, тощо).

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів (виконання робіт), та їх отримання іншою стороною.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у справі документів, а саме: специфікацій, рахунків на оплату, банківських виписок, видаткових накладних, останні складено з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального, та фактичного виконання робіт.

Судом також з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання позивачем виписаних контрагентами позивача податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Так, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними контрагентами позивача, з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платниками податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, суду не надано.

Також, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне й не доведено здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ , та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ , та його контрагентами правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов'язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з ясовано судом, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , та ТОВ САВОН ПЛЮС підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи специфікаціями, рахунками на оплату, банківськими виписками, видатковими накладними, податковими накладними, котрі складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

До того ж, судом з'ясовано, що придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ у Товариства з обмеженою відповідальністю МАРВІЛ-ТРЕЙД , товар, а саме: редуктор циліндричний грейферного механізму підйому в зборі кат.№6.13.0083/1А (Німеччина), кількістю 1 шт., загальною вартістю 2184600грн., у тому числі ПДВ 364100грн., у подальшому, з метою отримання прибутку, Товариством позивача було реалізовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ , що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями відповідного Договору поставки №МТТ/04 від 04.10.2017р., Специфікації №1 від 04.10.2017р., Видаткової накладної №55 від 01.11.2017р.

Також, придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ у Товариства з обмеженою відповідальністю САВОН ПЛЮС товар, у подальшому, з метою отримання прибутку, Товариством позивача було реалізовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІОН -2007 , про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії Договору купівлі-продажу №09/08-МТ від 09.08.2017р., Видаткової накладної №48 від 16.11.2017р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами), судом встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з'ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018р. №0019891407 відповідачем не наведено обставин, які б вказували на фіктивність вищеокреслених правочинів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Зокрема, судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів, та досягнення Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення Товариством з обмеженою відповідальністю МОНТАЖТЕХТОРГ спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , ТОВ САВОН ПЛЮС , повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського, та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність, та неправомірність донарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області Товариству позивача податку на додану вартість.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, як на підставу для правомірності донарахування ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ спірних сум податку на додану вартість, посилання податкового органу на факт не надання Товариством позивача до перевірки товарно-транспортних накладних, та документів, що свідчать про якість товару, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, судом вставновлено, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997року, не встановлено правил податкового обліку платників податку, а лише встановлено права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018р. у справі № 804/4940/14 , ЄДРСРУ №72029288).

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Більше того, означені документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу в Акті первірки №961/15-32-14-07/40314648 від 04.05.2018р. на наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, оскільки податковому органу, на думку суду, в першу чергу слід дослідити фактичні обставини господарських правовідносин безпосередньо позивача із вищеокресленими господарюючими суб'єктами, а не приймати вказану інформацію як безумовний доказ для відповідних висновків.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що отримання податковим органом податкової інформації, у якій зазначено про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, жодним чином не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту порушення платником податків законодавчих вимог.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності донарахування контролюючим органом ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ спірних сум податку на додану вартість.

Також, судом встановлено неправомірність винесення Головним управлінням ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 18.05.2018р. №0019901407 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 510грн. за порушення ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ вимог п.п.44.1, 44.3 ст.44, п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, а саме не забезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 Податкового кодексу України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених Податковим кодексом України, оскільки як встановлено судом, та зазначено вище, товарно-транспортні накладні та документи, що свідчать про якість товару не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії , заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії , заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ( Лелас проти Хорватії , п. 74).

Отже, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням дослідження наданих позивачем, та наявних у матеріалах справи письмових доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ , з урахуванням принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податків приписів податкового законодавства, що відповідно свідчить про наявність законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ МОНТАЖТЕХТОРГ , та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖТЕХТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖТЕХТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407, задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.05.2018р. №0019891407, №0019901407.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖТЕХТОРГ" (65026, м.Одеса, вул.Приморська,18, офіс 33, код ЄДРПОУ 40314648) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 7678(сім тисяч шістсот сімдесят вісім)грн. 57коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.