Рішення

від 06.11.2018 по справі 1940/1955/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1955/18

06 листопада 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Народна" про стягнення податкового боргу та накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Народна про стягнення податкової заборгованості.

Позов Головне управління ДФС у Вінницькій області мотивує тим, що ТзОВ Нафтогазова компанія Народна як платник податків відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України зобов'язане сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

За відповідачем станом на 12.09.2018 рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з акцизного податку в сумі 2895,33 грн., з яких: основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 2895,33 грн., пеня - 0,00 грн.

Так як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

У строк встановлений судом відповідач відзиву на позовну заяву не направив. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі представника суду не надходило.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Народна (Код ЄДРПОУ 39807254) 28.05.2015 зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Виконанням податкового обов'язку згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідною граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11. ст. 56 ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається податковим боргом.

За відповідачем, згідно довідки про наявність податкового боргу, станом на 12.09.2018 рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з акцизного податку в сумі 2895,33 грн., з яких: основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 2895,33 грн., пеня - 0,00 грн.

Заборгованість з акцизного податку виникла у зв'язку з несплатою узгодженого зобов'язання, нарахованого згідно податкових повідомлень-рішень:

№0019491205 від 18.09.2017, відповідно до якого загальна сума податкового зобов'язання становить - 1288,50 грн.

№0019511205 від 18.09.2017, відповідно до якого загальна сума податкового зобов'язання становить - 2026,18 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов'язання визначені в них, вважаються узгодженими.

Виникнення та існування такого податкового боргу по вказаних платежах також підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунками податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 59.1 ст. 59 ПК України контролюючим органом виставлено та направлено боржнику податкову вимогу форми Ю №643-51 від 03.11.2017 з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Так як відповідачем не сплачено податковий борг в сумі 2895,33 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з рахунків в установах банків платника податку податкового боргу в сумі 2895,33 грн. підлягає до задоволення.

Разом з тим, позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, на думку суду, не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, відповідно до розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 №632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

У разі прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Податковим кодексом України (ст.94) та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладений контролюючими органами на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

В той же час, пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що окрім права податкового органу звертатись з вказаним позовом до суду, у податкового органу існує і певний обов'язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно та\або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та\або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, сама по собі наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування арешту коштів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем не приймалось рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку, а відтак, відсутні законодавчо передбачені обставини, які б давали право для вирішення питання про арешт майна платника податку.

Також суд зазначає про те, що коли у податкового органу виникає право стягнення податкової заборгованості за податковою вимогою, це також кореспондує його право у встановлений чинним законодавством термін звернутися до суду щодо стягнення такої заборгованості. Лише при наявності рішення суду про стягнення податкової заборгованості та невиконання такого рішення платником податку на користь податкового органу, на думку суду, у відповідного податкового органу виникає право здійснювати заходи щодо стягнення таких коштів у примусовому порядку за рахунок належного платнику податків майна чи коштів на рахунках у банку чи готівки шляхом здійснення опису майна платника податків.

Судом не здобуто, а позивачем не представлене рішення суду про стягнення податкового боргу з відповідача.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, а відтак в цій частині позовних вимог ГУ ДФС у Вінницькій області слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.2 ст.139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Народна , що обслуговують такого платника кошти у розмірі податкового боргу по акцизному податку в сумі 2895,33 (дві тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 33 (тридцять три) копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Реквізити сторін: позивач - Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ - 39402165; відповідач - вул. Медова, 18, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 39807254.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.