Постанова

від 19.02.2019 по справі 1940/1955/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4628/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 1940/1955/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Народна" про стягнення податкового боргу та накладення арешту,-

суддя в 1-й інстанції - Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення - 06.11.2018 року,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 08.11.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Народна про стягнення податкової заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що ТзОВ Нафтогазова компанія Народна як платник податків відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України зобов'язане сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

За відповідачем станом на 12.09.2018 рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з акцизного податку в сумі 2895,33 грн., з яких: основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 2895,33 грн., пеня - 0,00 грн.

Так як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того апелянт вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що керівником податкового органу не приймалося рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки відсутні будь-які нормативно-правові акти, які б зобов'язували податковий орган накладати арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року в частині відмови та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, за Товариством дійсно обліковується податковий борг, про який відповідач повідомлений належним чином, який ним не оспорений та у добровільному порядку не сплачений. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що керівником податкового органу не приймалося рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, тобто не дотримано усіх умов, за наявності яких суд може прийняти рішення про арешт коштів платника податків.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Народна (Код ЄДРПОУ 39807254) 28.05.2015 зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

За відповідачем, згідно довідки про наявність податкового боргу, станом на 12.09.2018 рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з акцизного податку в сумі 2895,33 грн., з яких: основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 2895,33 грн., пеня - 0,00 грн.

Заборгованість з акцизного податку виникла у зв'язку з несплатою узгодженого зобов'язання, нарахованого згідно податкових повідомлень-рішень:

№0019491205 від 18.09.2017, відповідно до якого загальна сума податкового зобов'язання становить - 1288,50 грн.

№0019511205 від 18.09.2017, відповідно до якого загальна сума податкового зобов'язання становить - 2026,18 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов'язання визначені в них, вважаються узгодженими.

Виникнення та існування такого податкового боргу по вказаних платежах також підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунками податкового боргу.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку Суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При розгляді апеляційної скарги, колегія суддів встановила про наявність податкового боргу, станом на 12.09.2018 рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами з акцизного податку в сумі 2895,33 грн., з яких: основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції 2895,33 грн., пеня - 0,00 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні наступні документи, які підтверджують відсутність у відповідача майна, а сам: згідно листа ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області №02-10/4451 від 12.09.2018 сільськогосподарська техніка за ТОВ Нафтогазова компанія Народна не зареєстрована; відповідно до службової записки №1862/02-32-13-03 від 04.09.2018 за ТОВ Нафтогазова компанія Народна не зареєстровано транспортних засобів; відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна у ТОВ Нафтогазова компанія Народна відсутні права власності на будь-яке нерухоме майно.

З огляду на вищевказане, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги у цій частині є обгрунтованими та підтвердженими, а тому підлягають до задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду в частині відмови слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. 229, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області - задовольнити .

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 1940/1955/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині задовольнити позовні вимоги .

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазова компанія Народна ( код ЄДРПОУ 39807254, юридична адреса: вул. Медова,18, м. Тернопіль, 46008) на суму 2895,33 (дві тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 33 (тридцять три) копійки.

В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 1940/1955/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 21.02.2019 року