Рішення

від 01.11.2018 по справі 2040/5866/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 р. № 2040/5866/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представників позивача - Кальницького О.А., Вільхової С.В.,

представника відповідача - Гусаченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" до Головного Управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування постанови та припису, -

В С Т А Н О В И В :

Обслуговуючий Кооператив "Спартак" в особі Голови Кальницької Вікторії Юріївни звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Держпраці у Харківській області по складанню направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування об'єкту відвідування №01.01-94/02.03/1199 від 01.06.2018 р.;

- визнати протиправними дії Головного Управління Держпраці у Харківській області по складанню акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК0487/291/АВ від 11.06.2018 р.;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного Управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень від 18.06.2018 року №ХК0487/291/АВ/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК0487/291/АВ/П/ТД-ФС від 12.07.2018 року відносно Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" в розмірі 446760,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржувані постанова та припис прийняті на підставі складених з порушенням законодавства направлення та акту перевірки, без з'ясування фактичних обставин та без врахуванням письмових пояснень. Крім того, вважає, що в діях Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" відсутні порушення вимог законодавства, оскільки в укладених з фізичними особами цивільно-правових договорах про надання послуг від 01.06.2018 немає ознак трудового договору. Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець, який виконує роботи згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який працює відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам цивільно - правового договору. У зв'язку із чим вважає, що припис Головного Управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень від 18.06.2018 року №ХК0487/291/АВ/П та постанова про накладення штрафу №ХК0487/291/АВ/П/ТД-ФС від 12.07.2018 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року закінчено підготовче засідання та справа призначена до розгляду по суті.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідно до наданого відзиву пояснив, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що позивачем було допущено працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, у зв'язку з чим оскаржувана в даній справі постанова Головного управління Держпраці у Харківській області постанова Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК0487/291/АВ/П/ТД-ФС від 12.07.2018 року та припис про усунення виявлених порушень від 18.06.2018 року №ХК0487/291/АВ/П є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу №01.01-07/589 від 01.06.2018 та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №01.01-94/02.03/1199 від 01.06.2018 здійснено захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування - Обслуговуючого Кооперативу "Спартак", місцезнаходження вул. Новгородська, буд. 2, м. Харків; вул. Миколи Бажана, буд. 29, м. Харків.

Перевірку було здійснено на підставі надходження до Головного Управління Держпраці у Харківській області звернення особи (за вх.№АА-475/УГЛ від 25.05.2018) з Урядової гарячої лінії, на підставі наказу №01.01-07/589 від 01.06.2018, прийнятого на підставі п.п.3 п.5 Порядку - за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №01.01-94/02.03/1199 від 01.06.2018.

Судом, з наданих до суду пояснень представника Головного Управління Держпраці у Харківській області, встановлено, що зазначення в направленні на перевірку підстави для здійснення заходу державного нагляду (контролю) наказ від 01.06.2018 №01.01-07/1199, а не вірного №01.01-07/589 є технічною помилкою.

За результатами інспекційного відвідання, складено акт інспекційного відвідування №ХК0487/291/АВ від 11.06.2018 р. та припис Головного Управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень від 18.06.2018 року №ХК0487/291/АВ/П, якими встановлено факт допуску позивачем працівників, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до роботи без укладення договору у письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу в порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.3 ст.24 КЗпП України.

Не погоджуючись з порушеннями вимог законодавства, виявленими під час заходу державного нагляду (контролю), 13 червня 2018 року позивачем були підготовлені письмові заперечення на акт №ХК0487/291/АВ від 11.06.2018 р., які було отримано відповідачем 13 червня 2018 року (вх. № 6820).

Заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. було винесено постанову за №ХК0487/291/АВ/П/ТД-ФС від 12.07.2018 року про накладення штрафу в розмірі 446760,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з пп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

У відповідності до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Так, згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки, як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що встановлено статтею 259 Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до положень п.2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань. Крім того, немає імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб'єкт владних повноважень, а відтак інспектори у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб'єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.

Відповідно до п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до п. 5. Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати.

У відповідності до вимог ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Враховуючи вищевикладене, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.

Згідно пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається допущення до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органу і вказана перевірка була проведена з відома позивача, що підтверджується власноручним підписом уповноваженого представника позивача Кальницького О.А в направленні. Вказаний контрольний захід призначений у зв'язку з надходження до Головного Управління Держпраці у Харківській області звернення особи (за вх.№АА-475/УГЛ від 25.05.2018) з Урядової гарячої лінії щодо праці не оформлених осіб, що відповідно до п.п.3 п.5 Порядку № 295 є підставою для призначення інспекційного відвідування.

Як вже зазначалось вище, не вірне зазначення номеру наказу в направленні на проведення інспекційного відвідування є технічною помилкою.

Суд зазначає, що позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, в зв'язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу. Процедура проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю була здійснена суб'єктом владних повноважень саме з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Порядку № 295, які мають імперативний характер для суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправними дій Головного Управління Держпраці у Харківській області по складанню направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування №01.01-94/02.03/1199 від 01.06.2018 р та дій відповідача по складанню акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК0487/291/АВ від 11.06.2018 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 18.06.2018 року №ХК0487/291/АВ/П та визнання протиправною та скасування постанови Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК0487/291/АВ/П/ТД-ФС від 12.07.2018 року відносно Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" в розмірі 446760,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Обслуговуючим Кооперативом "Спартак" (в якості замовника) та фізичними особами - виконавцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 було укладено цивільно-правові договори надання послуг №01/06-3, №01/06-2, №01/06-1 №01/06-6 від 01.06.2018, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.31-38).

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що за дорученням замовника виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Протягом строку дії даних договорів виконавець самостійно визначає часові інтервали для надання конкретних послуг, вказаних в п.2.1. Договору, однак при цьому про час надання послуг повідомляє Замовника для того, щоб замовник їх зміг прийняти належним чином. Факт виконання відповідних робіт з боку виконавців засвідчується актами приймання-передачі наданих послуг. Розрахунок за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами - виконавцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 цивільно - правових договорів порушення чинного законодавства України.

Суд зазначає, що вищевказані договори були надані Обслуговуючим Кооперативом "Спартак" 11.06.2018 на Вимогу Головного Управління Держпраці у Харківській області про надання документів від 04.06.2018 №ХК0487/291/ПД.

Допитані в якості свідків, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт укладання вказаних договорів з позивачем.

Згідно даних договорів факт надання послуг з боку Виконавця засвідчується актами здачі-прийняття наданих послуг, які підписуються сторонами після надання послуг та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду додаткові угоди до договорів та акти прийому-передачі наданих послуг.(а.с.39-46).

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків, щодо допуску до роботи осіб з якими не укладено трудовий договір, оскільки між вказаними особами склались відносини цивільно-правового характеру, відповідно до цивільно-правових договорів. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час заходу інспекційного відвідування інспекторами праці пояснення відбирались у формі пояснень-анкети, що в свою чергу унеможливлювало опитуваним особам надавати пояснення у вільній формі.

Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що складення припису та накладення відповідачем штрафу не може вважатись правомірним.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати Обслуговуючий Кооператив "Спартак" та фізичних осіб укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону праці" працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізичні особи залучалися Обслуговуючим Кооперативом "Спартак" до виконання послуг на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів чи контрактів, вони відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону праці" не вважалися працівниками, а тому на них не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови та припису.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова та припис є необґрунтованими, прийнятими не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про їх протиправність та скасування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" (вул. Новгородська, буд. 2, м. Харків, 61145, код 36986728) до Головного Управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків, 61002, код 39779919) про визнання дій протиправними, скасування постанови та припису - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного Управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень від 18.06.2018 року №ХК0487/291/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК0487/291/АВ/П/ТД-ФС від 12.07.2018 року відносно Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" в розмірі 446760,00 грн. (чотириста сорок шість тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Обслуговуючого Кооперативу "Спартак" (вул. Новгородська, буд. 2, м. Харків, 61145, код 36986728) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків, 61002, код 39779919) суму сплаченого судового збору у розмірі 8463,40 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят три гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин