Постанова

від 07.11.2018 по справі 2240/2403/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2240/2403/18

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

07 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Грішіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року (повний текст якого складено 17 серпня 2018 року у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Алекс-3" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2018 року позивач - Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного підприємства "Алекс-3", в якому просило: стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 12945,84 грн.; стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 730,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належні для них умови праці, оскільки на підприємстві у відповідача існує 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Крім того, у встановлений законом термін, визначену суму адміністративно-господарських санкцій в сумі 12945,84 грн. за невиконаний норматив у 2017 році відповідач не сплатив, а у зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій з 15 квітня 2018 року відповідачу нарахована пеня.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Так, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач не виконав нормативу кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів з порушенням термінів.

Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року та від 26 вересня 2018 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду колегією суддів у складі: судді-доповідача Сапальової Т.В., суддів Курка О.П., Совгири Д.І. на 07 листопада 2018 року.

На виконання Указу Президента України від 28.09.2018 №296/2018, головою Вінницького апеляційного адміністративного суду прийнято розпорядження № 433 від 29.09.2018, відповідно до якого адміністративні справи, що перебували в провадженні Вінницького апеляційного адміністративного суду передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду, здійснено повторний автоматизований розподіл невирішених судових справ.

За результатами повторного автоматизованого розподілу згідно порядку ст. 31 КАС України головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено - Білу Л.М., суддів - Граб Л.С., Гонтарука В.М.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, відповідач - приватне підприємство "Алекс-3" є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 34412498, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2017 рік складає 12 чоловік.

В приватному підприємстві "Алекс-3" особи з інвалідністю не працюють, що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу на вказаному підприємстві - 1 чол., у зв'язку із чим, на переконання позивача, відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі 12945,84 грн. та пеня у розмірі 730,38 грн.

Враховуючи, що відповідачем добровільно не сплачено суми адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду для стягнення вказаної заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або які були направлені центром зайнятості та не взяті на роботу, а також доказів того, що відповідач не подавав відповідну звітність про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю суду не надано, то підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з пп. 1 п. 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14 квітня 2011 року №129, Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" №875-XII від 21 березня 1991 року (далі - Закон №875-XII).

Нормами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Обов'язок підприємства, установи, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлений ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

За приписами ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст. 18 Закону № 875-ХІІ. У той же час підприємство зобов'язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, суд апеляційної інстанції вказує на таке.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В матеріалах справи міститься копія звіту форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка підтверджує факт повідомлення центру зайнятості про наявність у відповідача вакантних місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 26-27)

Відповідно до відомостей, які містяться у звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік поданого позивачу 03 липня 2018 року встановлено, що:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 12 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 0 працівників;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 - 1 особа.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що попри відсутність факту працевлаштування 1 особи з інвалідністю на ПП "Алекс-3", функціями роботодавця є саме створення відповідного робочого місця та повідомлення уповноважених органів про наявність вільних вакансій, що можуть бути заповнені інвалідами.

Так, у відповідності до ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Положеннями ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Тобто, законом дійсно передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема, і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 наведеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Водночас, матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідачем своєчасно подано звіт форми №3-ПН з метою забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Більше того, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Між тим, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі №806/1368/17,

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, виключно при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Натомість, доказів того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або які були направлені центром зайнятості та не взяті на роботу, а також доказів, які б підтвердили неподання відповідачем звітності до державної служби зайнятості про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем не надано, а відтак вимога стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню є протиправною.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 листопада 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.