Постанова

від 30.10.2018 по справі 804/3614/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

30 жовтня 2018 року м. Дніпросправа № 804/3614/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.)

у справі № 804/3614/18

за позовом ОСОБА_1,

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1 від 09.02.2018 в частині податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 108784,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю розрахунків щодо нарахування сум земельного податку у 2017 році. Податкове повідомлення-рішення містить інформацію щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, проте, позивач має нерухомість на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, позивач не мав у 2017 році та не має на дату подання позову правовстановлюючих документів на земельну ділянку, за користування якої відповідач нарахував позивачу суму за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд виходив з того, що за змістом ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, з часу, коли позивач набула у власність будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1, у неї виникло право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці об'єкти.

Суд погодився з доводами відповідача, що оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань зі плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, фактично є недоведеними обставини, що позивач є належним землекористувачем у відповідності до приписів п.287.6 ст.287 ПК України та проведена державна реєстрація права власності позивача на спірну земельну ділянку. Також судом безпідставно не застосовані приписи п.287.6 ст.287 ПК України, ст.125 Земельного кодексу України, згідно яким право користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації, відповідно, обов'язок сплати податку за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Крім того, судом безпідставно не застосовані норми ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України. Стосовно застосування судом правової позиції Верховного Суду України, наведеній в постанові від 24.12.2010, позивач зазначила, що вказана правова позиція була дійсною з урахуванням чинного на 2010 рік законодавства. Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Позивач не мала у 2017 році та не має на дату подання позову та апеляційної скарги правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачу - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2006, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О.І. та зареєстрованим за № 3781 в установленому порядку, на праві власності належать будівлі та споруди, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: столярний цех з навісом Б-1, б загальною площею 84,8 кв.м., бетонний цех (напівзруйнований) В-1 - цегла, димохід в - цегла, убиральня З - цегла, споруди, мостіння № 3-5, 7, І.

09.02.2018 відповідачем - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми Ф №153105-1319-0464/1, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, за 2015 рік - в розмірі 12237,01 грн., за 2016 рік - в розмірі 61576,02 грн., за 2017 рік - в розмірі 108784,51 грн. (а.с. 19).

Спірним в межах даної справи є правомірність визначення грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб означеним податковим повідомленням-рішенням за 2017 рік.

Як вбачається з розрахунку земельного податку на 2017 рік (а.с.57), підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відповідно до яких земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, під будівлями та спорудами - кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,3425 га.

Сума земельного податку 108784,51 грн. визначена контролюючим органом, виходячи з нормативної грошової оцінки за 1 кв.м. земельної ділянки згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.07.2017 № 8-4-0.38-931/107-17 - 1058,73 грн., площі земельної ділянки, визначеної в довідці Управління земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку від 19.01.2007 № 7356, - 3425 кв.м.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.07.2017 № 8-4-0.38-931/107-17 (а.с.34) нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки за вказаним вище кадастровим номером в 2017 році буде складати 1058,73 грн., із застосуванням Кф=2,0, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів від 25.11.2016 № 489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777 при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Ставка податку визначена відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України та, зокрема, рішення Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 № 5/6 Про місце податки та збори на території міста з урахуванням змін, внесених, зокрема, рішеннями міської ради від 13.07.2016 № 7/11, від 15.02.2017 №12/18, згідно з пунктами 1.6 та підпунктами 1.7.2 додатку 2 яких встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, погоджується з судом першої інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині з огляду на наступне.

За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції з 01.01.2017 плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

За правилами п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1 ст.270 ПК України).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст.126 ЗК України).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, якою визначені строки сплати плати за землю, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.6 ст.286 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З огляду на вказані правові норми в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що у позивача як особи, яка в установленому порядку набула право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2006, виник обов'язок щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій вказане нерухоме майно розташоване, з дати державної реєстрації права власності на це майно, не зважаючи на те, чи оформлена ця земельна ділянка належним чином, чи ні.

Як встановлено вище, платником земельного податку є власник земельної ділянки, землекористувач, тобто особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку на земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постанові від 21.08.2018 у справі № 826/10590/15, яка враховується судом згідно ч.5 ст.242 КАС України.

Стосовно розрахунку земельного податку на 2017 рік апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В будь-якому випадку відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (абз.1 п.286.5 ст.286 ПК України).

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами ст.ст.10, 265 ПК України плата за землю належить до місцевих податків.

Відповідно до пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України).

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України).

Як встановлено судом, виходячи з наведених правових норм та встановлених фактичних обставин, в даному випадку розрахунок земельного податку позивача на 2017 рік вірно обрахований контролюючим органом із застосуванням відповідного рішення Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 № 5/6 Про місце податки та збори на території міста , з урахуванням внесених змін, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розрахована відповідним територіальним органом Держгеокадастру.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 804/3614/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко