Постанова

від 11.11.2018 по справі 1840/2931/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/2931/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року, (суддя В.М. Соколов, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 29.08.2018 року) по справі № 1840/2931/18

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Сумське об`єднане управління пенсійного фонду України Сумської області відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити позивачу з перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту здійснення перерахунку;

- визнати дії Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області при вирішенні звернення ОСОБА_1 як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, яке було подано до Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 р. відмовлено у задоволенні позову.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу , в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судового рішення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення спору. Зазначив, що оскільки позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, то наявні встановлені підстави для перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України № 796-ХІІ, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з 01.10.2017 року.

Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач) надалодо суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на вірне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та прийняття рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначило, що про правомірність рішення суду першої інстанції, оскільки позивач брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час дійсної строкової служби.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін ( у письмовому провадженні), а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.311, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядаєтьсяв межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС категорії 1, інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку у Сумському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченнями (а.с. 9, 12, 13 ).

13.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського об`єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

25.07.2018 року листом № 489/с відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 11).

Позивач, вважаючи неправомірною відмову відповідача у перерахунку йому пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу, оскільки на позивача не поширюється ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - № 796-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Таким чином, Закон України № 796-ХІІ спрямований на захист трьох категорій осіб, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивачу пенсія призначена на підставі ст. 54 Закону України № 796-ХІІ, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду третьої групи.

Разом з тим, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 р. № 231-V) визначалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2017 р.) визначено категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Зазначеною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017 р., передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу редакцій ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач призваний на військові збори, направлений до військової частини № 18576, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 10.07.1986 року по 01.08.1986 року, що підтверджується копіями військового квитка, архівної довідки, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову службу (а.с. 10, 17).

При цьому, колегія суддів зазначає, що пенсія позивачу призначена на підставі статті 54 Закону України № 796-ХІІ, відповідно до якої, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

Пунктом 1 Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).

15.11.2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України Закону № 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку № 1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію на підставі ст.54 Закону України № 796-ХІІ, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивачу.

Доводи апелянта щодо безпідставного врахування судом першої інстанції ухвали Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №820/1148/18, , а не "постанови" , оскільки суд має враховувати лише висновки, які містяться у постановах Верховного суду, а не ухвалах, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про невірне застосування судом норм матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги про звуження змісту та обсягу його прав і свобод, дискримінаційну відмову відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Положеннями ст.85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів.

Зі змісту ст.14 Закону № 796 встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, залежно від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров`я, яких зазнала особа.

Розділом VIII Закону № 796 передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, що впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

Частиною 3 ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку 1210 врегульовано питання перерахунку пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження строкової військової служби.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що положення ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII не поширюються на позивача як на військовозобов`язаного.

Зазначені норми ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач у розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії зобов`язаний був діяти відповідно до вимог законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. У прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, що визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, що характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у перерахунку пенсії позивача не мала наслідком зменшення розміру пенсії позивача, що позивач отримував до звернення за перерахунком та не є звуженням вже набутих позивачем прав та / або позбавленням права позивача права на соціальний захист.

Щодо доводів апеляційної скарги про не врахуванням судом першої інстанції ст.76 Закону "О всеобщей воинской обязанности" (від 12.10.1967р.), відповідно до якої військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманих при захисті СРСР або при виконанні інших обов`язків військової служби,користуються правом на державне пенсійне забезпечення по інвалідності. Особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани та військовослужбовці понадстрокової служби мають також право на пожиттєву пенсію за вислугою років, а також Закону України " Про правонаступництво", яким Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення ч.1 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

За таких обставин, регулювання, передбачене законом щодо реалізації окремих прав осіб, що проходили дійсну строкову службу у період підвищеної небезпеки, пов`язаною з впливом радіаційного випромінювання, закріплене ч.3 ст.59 Закону не може вважатися стосовно позивача ні звуженням змісту та обсягу його прав, ні надмірним тягарем, ні втручанням, ні дискримінацією у контексті обставин даної справи.

Також у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Thlimmenos проти Греції від 06.04.2000, № 34369/97 суд наголосив, що згідно зі ст.14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи об`єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у ст.14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких норма ст.59 Закону № 796 розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби саме з підстав того, що військовослужбовці, які проходять дійсну строкову службу, отримували мінімальне грошове забезпечення в цей період, а тому потребують додаткового соціального захисту.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у перерахунку пенсії, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 по справі № 1840/2931/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді І.М. Ральченко О.В. Присяжнюк