Рішення

від 30.10.2018 по справі 465/5761/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5761/17

2/465/284/18

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, керівника Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради з участю третьої особи директора Львівського будинку органної та камерної музики ОСОБА_2 про зобов'язання укласти трудовий договір та видати наказ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом в суд до Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, керівника Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, в якому просить зобов'язати керівника управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради на виконання ч. 5 ст. 21-5 Закону України Про культуру призначити ОСОБА_1 керівником Львівського буднику органної та камерної музики шляхом видання відповідного наказу на підставі попередньо укладеного трудового контракту; визнати незаконним Наказ управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 14.09.2017 року №539-к про оголошення конкурсу на заміщенні посади директора Львівського будинку органної та камерної музики ; вирішити питання про відшкодування ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у відповідності до Наказу Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 26.04.2017 року №209-к Про припинення безстрокового трудового договору з ОСОБА_1. з 03.05.2017 року з позивачем, як директором Львівського будинку органної та камерної музики, припинено безстроковий трудовий договір згідно п.9 ст. 36 КЗпП України на виконання Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури із змінами, внесеними згідно із Законом України №1657-VII від 06.10.2016 року.

Згідно Наказу Управління від 03.05.2017 року №223-к Про виконання обов'язків директора Львівського будинку органної та камерної музики позивача з 04.05.2017 року призначено виконуючим обов'язки директора Львівського будинку органної та камерної музики до часу призначення керівника установи за результатами конкурсного добору.

Відповідно до наказу Управління від 03.07.2017 року №385-к Про оголошення конкурсу на заміщення просади директора Львівського будинку органної та камерної музики оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики та встановлено кваліфікаційні вимоги для претендентів, що будуть брати участь в даному конкурсі

Позивач взяв участь в конкурсі, попередньо подавши необхідний пакет документів визначний Законом України Про культуру . Наказом Управління від 01.08.2017 року №460-к Про конкурсну комісію на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики утворено комісію, призначено секретаря конкурсної комісії та визначено дату засідання конкурсної комісії. Керівник управління культури департаменту розвитку Львівської міської ради на виконання ч.15 ст. 21-5 Закону України Про культуру зобов'язаний був призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури не пізніше 03.09.2017р. станом на момент звернення позивача з даним цивільним позовом наказ виданий не був.

06.11.2017 року на адресу суду надійшов відзив-заперечення на позовну заяву, в якому управління культури департаменту розвитку Львівської міської ради не погоджується з позицією позивача, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вказує, що 03.07.2017 року управлінням культури дійсно було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики та встановлено к4валіфікаційні вимоги для претендентів, що будуть брати участь у даному конкурсі. Це оголошення розміщується на сайті Львівської міської ради у розділі Оголошення , та є загальнодоступним. Конкурсна комісія засідала 14.08.2017 року та 23.08.2017 року, що відповідно оформлено протоколами. Проте, у зв'язку з численними скаргами громадян та членів конкурсної комісії, відсутністю належно оформленого протоколу, що засвідчує результат конкурсу, що передбачено ЗУ Про культуру , дорученням заступника міського голови з питань розвитку №4-2703-292 від 30.08.2017 року була створена робоча група для розгляду та вивчення проблемних питань, пов'язаних із проведенням конкурсу на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики. У зв'язку з відсутністю офіційно оприлюднених результатів конкурсу, грубими порушеннями Закону України Про культуру , робоча група рекомендувала управлінню культури департаменту розвитку, як уповноваженому органу, оголосити новий конкурс. Таким чином, управлінням культури департаменту розвитку Львівської міської ради 14.09.2017 року було оголошено новий конкурс на зазначену посаду.

07.05.2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи директора Львівського будинку органної та камерної музики ОСОБА_2 В своїх письмових поясненнях вказує, що 03.07.2017 року управлінням культури дійсно було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики. Однак, 14.09.2017 року управління культури було оголошено новий конкурс на посаду директора Львівського будинку органної та камерної музики. ОСОБА_2 в свою чергу подав повторно необхідний пакет документів для участі в конкурсному доборі, що в свою чергу не зробив позивач. Наказом №647-к від 09 листопада 2017 року ОСОБА_2 було оголошено переможцем конкурсу та укладено контракт терміном на 5 років.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задоволити.

Представники відповідачів позов заперечили, просили відмовити в задоволенні такого за безпідставністю.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив, просив відмовити в задоволенні такого.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні показали, що був проведений конкурс та проголошено переможцем ОСОБА_1, застережень щодо протоколу в них не було.

Свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_6. суду показали, що протокол підписали, жодних застережень до протоколу не мали.

Суд, розглянувши матеріали позовної заяви та інші заяви учасників по суті справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України кожному гарантовано право на працю, ст. 22 КЗпП України встановлено, що необґрунтована відмова у прийняття на роботу забороняється.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Згідно ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню.

Згідно ст. 2-1 КЗпП України Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно роз'яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів: працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років; виборних працівників після закінчення строку повноважень; працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв'язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби), або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст.22 КЗпП.

Судом встановлено, що Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 26 квітня 2017 року №209-к 03 травня 2017 року припинено безстроковий трудовий договір з директором Львівського будинку органної та камерної музики ОСОБА_1, згідно п.9 ст. 36 КЗпП України.

Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 03 травня 2017 року №223-к з 04 травня 2017 року призначено виконуючим обов'язки директора Львівського будинку органної та камерної музики ОСОБА_7 з наданням права підпису на фінансових, розпорядчих та кадрових документах.

Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 03.07.2017 року №385-к оголошено конкурс на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики.

Частиною 15 ст.21-5 Закону України Про культуру передбачено, що керівник органу управління зобов'язаний призначити переможця конкурсу керівником комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання контракту.

Законом України Про культуру із відповідними змінами, встановлено, що він визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей, і спрямований на забезпечення доступу до них, а діяльність у сфері культури (культурна діяльність) це творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян.

Законодавство України про культуру регулює:

1) діяльність у сфері:

художньої літератури, кінематографії, театрального, музичного, хореографічного, пластичного, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, фотомистецтва, дизайну;

нематеріальної культурної спадщини, в тому числі народної культури (фольклор, традиції, звичаї і обряди, діалекти і говірки, народні художні промисли та ремесла, історична топоніміка тощо);

охорони національного культурного надбання, в тому числі культурної спадщини;

музейної справи, колекціонування;

архівної справи;

бібліотечної справи;

книговидання, створення видавничої продукції, її розповсюдження і використання;

створення і розповсюдження фонограмної та аудіовізуальної продукції;

художньо-естетичної освіти, спеціальної культурно-мистецької освіти, позашкільної освіти сфери культури, педагогічної діяльності у закладах освіти сфери культури;

наукових досліджень у сфері культури;

міжнародних культурних зв'язків, а також переміщення культурних цінностей через державний кордон;

виробництва матеріалів та обладнання, необхідних для збереження, створення і використання культурних цінностей та культурної спадщини;

2) іншу діяльність, основною метою якої є створення, збереження, розповсюдження і використання культурних цінностей, культурної спадщини та культурних благ.

Частиною 1 ст. 21 Цього Закону передбачає, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

Частиною першою ст. 21-1 Закону визначено, що керівником державного чи комунального закладу культури може бути особа, яка має вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіє державною мовою та здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов'язки.

Статтею 21-2 Закону встановлено, що кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади.

Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури складається з таких етапів: оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; формування складу конкурсної комісії;

подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури.

Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

Орган управління оголошує конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури не пізніш як за два місяці до завершення строку повноважень керівника державного чи комунального закладу культури відповідно до контракту або впродовж семи днів з дня дострокового припинення його повноважень.

Оголошення про конкурс розміщується в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за наявності), на офіційному веб-сайті органу управління, на інформаційних сайтах, сайтах професійного спрямування, сайтах установ культури та може поширюватися в будь-який інший спосіб.

Оголошення про конкурс на посаду керівника державного чи комунального закладу культури має містити інформацію про дату початку приймання документів, дату початку формування конкурсної комісії, умови, строки проведення конкурсу та вимоги до кандидатів.

Судом встановлено, що 14.09.2017 року Наказом №539-к Про оголошення конкурсу на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики оголошено новий конкурс.

Позивач в поданій до суду позовній заяві не оспорює ту обставину, що йому було відомо про оголошення конкурсу.

Суд критично оцінює твердження позивача що конкурс 14.09.2017 року був повторним.

При цьому, судом встановлено що позивач ОСОБА_1 не подав нового пакету документів для добору кандидату на посаду директора Львівського будинку органної та камерної музики, а тому суд приходить до переконання, що позивач не виявив бажання прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, його волевиявлення з цього питання було відсутнє, отже, відповідач жодним чином не порушив право позивача на працю.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування такого наказу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до ст. 4 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

При вирішенні зазначених позовних вимог суд також виходить з того, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позивачем не доведена неправомірність прийняття відповідачем наказу від 14.09.2017 року №539-к Про оголошення конкурсу на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики позивач був наділений правом брати участь у конкурсі, оголошений Наказом від 14.09.2017 року, отже, жодним чином не було порушено та не могло бути порушено жодних його прав чи охоронюваних законом інтересів, а тому суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову повністю, сума судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, на користь Позивачки з Відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, керівника Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради з участю третьої особи директора Львівського будинку органної та камерної музики ОСОБА_2 про зобов'язання укласти трудовий договір та видати наказ - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ванівський Ю.М.