Постанова

від 20.01.2020 по справі 465/5761/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 465/5761/17

провадження № 61-15015св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, Керівник управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, керівника управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради про зобов`язання укласти трудовий договір та видати наказ.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі наказу управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 26 квітня 2017 року № 209-к Про припинення безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 з 03 травня 2017 року з ним, як директором Львівського будинку органної та камерної музики, було припинено безстроковий трудовий договір на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України на виконання Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06 жовтня 2016 року № 1657-VII.

Згідно наказу управління від 03 травня 2017 року № 223-к Про виконання обов`язків директора Львівського будинку органної та камерної музики його з 04 травня 2017 року призначено виконуючим обов`язки директора Львівського будинку органної та камерної музики до часу призначення керівника установи за результатами конкурсного добору.

Відповідно до наказу управління від 03 липня 2017 року № 385-к Про оголошення конкурсу на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики та встановлено кваліфікаційні вимоги для претендентів, що будуть брати участь в конкурсі.

Наказом управління від 01 серпня 2017 року № 460-к Про конкурсну комісію на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики було утворено комісію, призначено секретаря конкурсної комісії та визначено дату проведення конкурсу.

За результатами конкурсу керівник управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради був зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником державного чи комунального закладу культури відповідно не пізніше 03 вересня 2017 року, що передбачено положеннями частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону України Про культуру .

Він прийняв участь у конкурсі, попередньо подавши необхідний пакет документів, визначений Законом України Про культуру , та вважає, що переміг у ньому, однак наказ про оголошення його переможцем конкурсу відповідачем не був виданий.

З урахуванням уточнених позовних вимогпросив суд зобов`язати керівника управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради на виконання частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону України Про культуру призначити його керівником Львівського будинку органної та камерної музики шляхом видання відповідного наказу на підставі попередньо укладеного трудового контракту; визнати незаконним наказ управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 14 вересня 2017 року № 539-к Про оголошення конкурсу на заміщенні посади директора Львівського будинку органної та камерної музики ; визнати незаконним та скасувати наказ управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 09 листопада 2017 року № 648-к Про звільнення від виконання обов`язків директора Львівського будинку органної та камерної музики та наказ управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 09 листопада 2017 року № 647-к Про оголошення ОСОБА_2 переможцем проведеного конкурсу ; поновити його виконуючим обов`язки директора Львівського будинку органної та камерної музики та стягнути з управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підсумки конкурсу на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики , оголошеного відповідно до наказу управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 03 липня 2017 року № 385-к належним чином підведені не були у зв`язку з відсутністю належно оформленого єдиного протоколу засідання конкурсної комісії, а тому 14 вересня 2017 року наказом № 539-к управлінням оголошено новий конкурс на заміщення вказаної вакантної посади.

Позивач не подав необхідний пакет документів для участі у цьому конкурсі, участі у ньому не приймав, а тому його трудові права не можливо вважати порушеними.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

19 вересня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

25 вересня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник третьої особи просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 26 квітня 2017 року № 209-к 03 травня 2017 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України припинено безстроковий трудовий договір з директором Львівського будинку органної та камерної музики ОСОБА_1

Наказом управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 03 травня 2017 року № 223-к ОСОБА_1 з 04 травня 2017 року призначено виконуючим обов`язки директора Львівського будинку органної та камерної музики з наданням права підпису на фінансових, розпорядчих та кадрових документах.

Наказом управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 03 липня 2017 року № 385-к оголошено конкурс на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики.

Наказом управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 01 серпня 2017 року № 460-к утворена конкурсна комісія на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики у відповідності до наказу від 03 липня 2017 року № 385-к.

14 вересня 2017 року наказом № 539-к управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради оголошено новий конкурс на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики. При цьому управлінням прийнято до уваги висновки робочої групи від 08.09.2017 року, створеної за дорученням заступника міського голови з питань розвитку від 30.08.2017 року № 4-2703-292, а також відсутність належно оформленого єдиного протоколу засідання конкурсної комісії, створеної наказом управління від 01 серпня 2017 року № 460-к, щодо встановлення результатів конкурсу, що унеможливило встановлення та офіційне оприлюднення результатів конкурсу.

ОСОБА_1 документи для участі у оголошеному наказом управління № 539-к від 14 вересня 2017 року конкурсі на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики не подавав, участі у ньому не приймав.

09 листопада 2017 року наказом управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради № 647-к ОСОБА_2 оголошено переможцем проведеного конкурсу, а наказом № 648-к позивача звільнено від виконання обов`язків директора Львівського будинку органної та камерної музики.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

У статті 24 Основного Закону закріплене положення про те, що всі громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.

Частина друга статті 24 Конституції України, а також стаття 2 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) проголошують, що всі громадяни рівні у трудових правах незалежно від походження, кольору шкіри, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно із статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема - вільний вибір виду діяльності.

Закріпивши гарантії права на працю, законодавство України про працю встановлює порядок прийому на роботу, порядок переведення, вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника (або уповноваженого ним органу) тощо.

Законом України від 05 липня 2012 року № 5067- VI Про зайнятість населення (далі - Закон № 5067- VI) визначено правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, а статтею 1 цього Закону встановлено, що:

вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;

вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов`язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб;

зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно;

працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

У статті 6 Закону № 5067- VI передбачено право особи на вибір місця, виду діяльності та роду занять і встановлено, що кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору. Реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб`єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Таким чином, будь-яке суб`єктивне право, в тому числі право на працю, передбачає правовий механізм його охорони і захисту, сутність якого полягає в тому, щоб забезпечити захист прав людини у сфері праці і продуктивної зайнятості, а основна мета захисту - забезпечити реалізацію суб`єктивного права на працю, обов`язків та законних інтересів людини праці.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 14 грудня 2010 року № 2778-VI Про культуру (далі - Закон № 2778- VI ) керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

Статтею 21-2 Закону № 2778- VI визначено, що кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури визначає конкурсна комісія за результатами відкритого та публічного конкурсного добору на зайняття цієї посади. Організацію та проведення конкурсного добору, а також роботу конкурсної комісії забезпечує орган управління.

Порядок конкурсного добору керівника державного чи комунального закладу культури також установлений статтею 21-2 Закону № 2778- VI.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 21-5 Закону України Про культуру , керівник органу управління зобов`язаний призначити переможця конкурсу керівником комунального закладу культури не пізніше двох місяців з дня оголошення конкурсу. Підставою для видання наказу про призначення керівника державного чи комунального закладу культури є підписання з ним контракту.

Конкурсний добір керівника державного чи комунального закладу культури згідно Закону України Про культуру складається з наступних етапів: оголошення органом управління конкурсу на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; формування складу конкурсної комісії; подання документів кандидатами на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури; призначення органом управління керівника державного чи комунального закладу культури за результатами конкурсу.

Встановлено, що конкурсна комісія з питань визначення підсумків конкурсу засідала 23 серпня 2017 року, однак результати конкурсного добору визначені не були, оскільки протокол результатів конкурсу належним чином складений та оформлений не був.

У зв`язку з відсутністю єдиного належно оформленого протоколу результатів конкурсу, який би засвідчив результати конкурсу, за дорученням заступника міського голови з питань розвитку від 30 серпня 2017 року № 4-2703-292 була створена робоча група для вивчення проблемних питань, пов`язаних із проведенням конкурсу на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики.

Відсутність єдиного належно оформленого протоколу результатів конкурсу на заміщення посади директора Львівського будинку органної та камерної музики, оголошеного наказом управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 03 липня 2017 року № 385-к, зробила неможливим належне встановлення та офіційне оприлюднення результатів цього конкурсу.

У зв`язку з унеможливленням офіційного оприлюднення результатів конкурсу, управлінню культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, як уповноваженому органу, робочою групою було рекомендовано оголосити новий конкурс на заміщення посади керівника Львівського будинку органної та камерної музики.

14 вересня 2017 року наказом № 539-куправління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради було оголошено новий конкурс на зазначену посаду та запропоновано позивачу взяти участь у ньому.

Оскільки позивач не подав необхідний пакет документів для участі у вказаному конкурсі, участі у ньому не брав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що призначенням нового конкурсу та результатами його проведення трудові права позивача порушені не були.

Доводи касаційної скарги про порушення конкурсної процедури на заміщення вакантної посади директора Львівського будинку органної та камерної музики належним чином не обґрунтовані таспростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило