Постанова

від 07.11.2018 по справі 1640/2280/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2280/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018, суддя К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.09.18 по справі № 1640/2280/18

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Полтавської області третя особа Державна судова адміністрація України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Апеляційного суду Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна судова адміністрація України, в якому просив суд:

- визнати дії відповідача протиправними;

- зобов'язати видати довідку про розмір суддівської винагороди з 01.01.2017 у розмірі двадцяти п'яти прожиткових мінімумів з визначенням коефіцієнта 1.1 та надбавки за вислугу років у розмірі 80%, що становить 74880,00 грн;

- зобов'язати видати довідку про суддівську винагороду з 01.01.2018 із розрахунку тридцяти прожиткових мінімумів із застосуванням коефіцієнта 1.1 та з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 80%, що становить 98319,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідачем порушено вимоги положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо того, що підставою для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а оскільки в Апеляційному суді Полтавської області працюють судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання та яким з серпня 2017 року встановлено посадовий оклад у розмірі 25 прожиткових мінімумів, з 01.01.2018 з розрахунку 30 прожиткових мінімумів, у позивача виникло право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а тому відмова у видачі довідок для здійснення такого перерахунку є незаконною та суперечить позиції Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, рнокпп НОМЕР_1) до Апеляційного суду Полтавської області (вул. Соборності, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ02893077), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 №2596-VІ відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом виконуючого обов'язки голови апеляційного суду Полтавської області Касмініна О.В. від 04.11.2010 №09-03/130 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 07.10.2010 №2596-VІ ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку з виходом у відставку 04.11.2010.

16.01.2018 ОСОБА_3 подано лист до апеляційного суду Полтавської області, відповідно до якого суддя у відставці просив видати йому довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 01.05.2017 та з 01.12.2017 з підстав того, що прожитковий мінімум для працездатних громадян збільшився з 01.05.2017 до 1684,00 грн, а з 01.12.2017 до 1762,00 грн

Апеляційним судом Полтавської області позивачу надано відповідь від 13.02.2018 №06-12/173/1/2018, відповідно до якої зазначено, що з 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 16000 гривень, про що ОСОБА_1 надано відповідну довідку. Оскільки ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційного оцінювання, підстави для надання довідки про суддівську винагороду судді який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) відсутні.

25.04.2018 ОСОБА_1 подано скаргу до Державної судової адміністрації України, за результатами розгляду якої позивачу повідомлено, що питання щодо надання довідки про розмір суддівської винагороди суддів Апеляційного суду Полтавської області належить до компетенції виключно зазначеного суду.

Не погоджуючись з відмовою у видачі довідок, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для набуття права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, позивач повинен бути таким, який пройшов кваліфікаційне оцінювання та підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або був призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), за приписами статті 142 якого судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону України №1402-VIIІ від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" (який 30.09.2016 набрав чинності) суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Як передбачено ч.3 ст.135 Закону України №1402-VIIІ від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів", базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з ч.4 ст.135 Закону України №1402-VIІI від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У ч.5 ст.135 Закону України №1402-VIІI від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (ч.10 ст.135 Закону України №1402-VII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до п.23 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів".

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (ч.3 ст.133 Закону України №2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів").

Пунктом 3 Розділу ІІ Закону України №1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 гривень.

Як зазначено у пп.1 п.24 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIІI від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів", розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIІI від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4 ст.142 Закону України №1402-VIІI від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч.5 ст.142 Закону України №1402-VIІI від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п.25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто, законодавцем чітко визначено умови та підстави для набуття права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом України №1402-VІII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України з питання гарантій незалежності суддів, правову позицію Верховного суду України, а також практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання апелянта на неврахування правової позиції Верховного суду України є хибними, оскільки Верховним судом України та Верховним Судом не висловлювалась правова позиція зі спірного питання, а приведені в апеляційній скарзі рішення Верховного суду України не стосуються питання здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з зміною суддівської винагороди суддям, які пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Суд вказує, що відмова у видачі довідки для здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання не може розглядатися як дискримінація, оскільки відсутні докази того, що з позивачем поводилися інакше, ніж з іншими, в аналогічній ситуації або так само, як з іншими, в інших ситуаціях, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, що викладена, зокрема, у рішенні в справі "Флімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, яка викладена в рішенні Великодна проти України від 03.06.2014 р., законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій Апеляційного суду Полтавської області та зобов'язання видати довідки про розмір суддівської винагороди з 01.01.2017 у розмірі 25 прожиткових мінімумів з визначенням коефіцієнта 1.1 та надбавки за вислугу років у розмірі 80%, що становить 74880,00 грн та довідки про суддівську винагороду з 01.01.2018 із розрахунку 30 прожиткових мінімумів із застосуванням коефіцієнта 1.1 та з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 80%, що становить 98319,60 грн.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року по справі № 1640/2280/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 по справі № 1640/2280/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка Повний текст постанови складено 12.11.2018.