Постанова

від 08.11.2018 по справі 2-377/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №2-377/2010

Номер провадження 22-ц/788/1916/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

представника Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області - Коляди Ігоря Івановича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 04 вересня 2018 року в складі судді Куцан В.М., постановленої у м. Буринь, повний текст якої складений 07 вересня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Коляди І.І. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що 31 грудня 2010 року Буринським районним судом Сумської області видано виконавчий лист про стягнення з Дочірнього підприємства Буринський комунальник Сумської обласної асоціації підприємств сільського комунального господарства Сумиоблсількомунгосп на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 8376 грн 35 коп. З 2011 року по 01 квітня 2018 року він, як стягувач, періодично направляв до Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області виконавчий лист для його примусового виконання, однак рішення суду так виконано і не було.

01 квітня 2018 року заявник знову направив до Буриснького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області виконавчий лист для його виконання, але отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском строку пред'явлення його до виконання.

Посилаючись на те, що державний виконавець в порушення вимог статті 18 Закону України Про виконавче провадження не вжив усіх заходів щодо примусового виконання рішення суду, заявник просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Коляди І.І. щодо винесення 13 квітня 2018 року повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасувати вказане повідомлення.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 04 вересня 2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано дії старшого державного виконавця Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Коляди І.І. в частині винесення повідомлення від 13 квітня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними та зобов'язано його вирішити питання про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року відповідно до виконавчого листа, виданого 31 грудня 2010 року Буринським районним судом Сумської області про стягнення з Дочірнього підприємства Буринський комунальник на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 8376 грн 35 коп.

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Вказану ухвалу суду Буринський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі суб'єкт оскарження, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні скарги.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що скарга була подана заявником з пропуском встановленого законом 10-денного строку для її подання, однак суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, прийнявши до розгляду скаргу без вирішення питання про поновлення строку на її подання.

Щодо оскаржуваної ухвали суду, то виконавча служба зауважила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявник пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання ще у 2013 році, коли 20 вересня 2013 року пред'явив виконавчий документ до виконання після того, як постановою державного виконавця від 08 лютого 2012 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа. Відтак, суб'єкт оскарження вважає, що усі наступні звернення заявника до відділу виконавчої служби з метою пред'явлення цього виконавчого листа до виконання були вчинені ним вже з пропуском строку для їх пред'явлення до виконання, у зв'язку з чим, на його думку, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском строку пред'явлення до виконання було винесено державним виконавцем відповідно до вимог закону та в межах його повноважень.

Крім того, відділ ДВС звертає увагу на обставини того, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дочірнє підприємство Буринський комунальник перебуває у стані припинення і його ліквідатором є заявник ОСОБА_2, у якого на виконанні перебував виконавчий лист щодо стягнення на його користь заробітної плати в сумі 8376 грн 35 коп.

Від заявника ОСОБА_2 в установлений судом строк відзив не надходив, письмові заперечення на апеляційну скаргу також.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Коляди І.І. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року стягнуто з Дочірнього підприємства Буринський комунальник на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 8376 грн 35 коп. (а.с. 22).

На виконання вказаного рішення суду 31 грудня 2010 року Буринським районним судом Сумської області був виданий виконавчий лист про стягнення з Дочірнього підприємства Буринський комунальник на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 8376 грн 35 коп. (а.с. 11).

Постановою державного виконавця Буринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області від 06 січня 2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, однак наступною постановою державного виконавця від 30 червня 2011 року вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент винесення вказаної постанови) у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення (а.с. 23-25).

25 листопада 2011 року стягувач повторно пред'явив на виконання до Буринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області виконавчий лист і постановою державного виконавця від 28 листопада 2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа. Проте, постановою державного виконавця від 08 лютого 2012 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа було закінчено згідно з п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент винесення вказаної постанови) у зв'язку з припиненням юридичної особи ДП Буринський комунальник на підставі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року (а.с. 26-27).

Як вбачається з постанови Сумського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року, адміністративний позов Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції був задоволений і припинено юридичну особу - Дочірнє підприємство Буринський комунальник Сумської обласної асоціації підприємств сільського комунального господарства Сумиоблсількомунгосп , зареєстроване 18 березня 2003 року Буринською районною державною адміністрацією Сумської області (а.с. 70-71).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 червня 2018 року Дочірнє підприємство Буринський комунальник Сумської обласної асоціації підприємств сільського комунального господарства Сумиоблсількомунгосп перебуває у стані припинення, головою комісії з припинення (ліквідатором) є ОСОБА_2 (а.с. 32-36, 66-69).

Після цього, 20 вересня 2013 року ОСОБА_2 знову звернувся до Буринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області, пред'явивши виконавчий лист від 31 грудня 2010 року до виконання, але постановою державного виконавця від 23 вересня 2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент винесення вказаної постанови) у зв'язку з тим, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову (а.с. 28-29).

В подальшому, 05 грудня 2014 року ОСОБА_2 також подавав до Буринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області виконавчий лист для примусового виконання рішення суду, проте постановою державного виконавця від 09 грудня 2014 року заявнику було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент винесення вказаної постанови), тобто, у зв'язку з тим, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову (а.с. 30-31).

Також, як вбачається з виконавчого листа, виданого 31 грудня 2010 року Буринським районним судом Сумської області, 30 листопада 2016 року відділ примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Сумській області повернув ОСОБА_2 виконавчий лист на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , тобто, у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (а.с. 11, на звороті).

01 квітня 2018 року до Буринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 2-377/2010, виданого Буринським районним судом Сумської області про стягнення з ДП Буринський комунальник на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 8376 грн 35 коп. (а.с. 5).

На підставі повідомлення державного виконавця Буринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області від 13 квітня 2018 року вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачу без прийняття до виконання згідно з п. 2 ч. 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження , тобто, у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (а.с. 39).

Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що після того як 30 листопада 2016 року виконавчий лист був повернутий заявнику відділом державної виконавчої служби, тому саме з цієї дати розпочався трирічний строк для пред'явлення його до виконання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявник не пропустив встановлений законом строк для пред'явлення такого виконавчого документа до виконання.

В той же час, дійшовши висновку про те, що вимоги скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції визнав протиправними оскаржувані дії державного виконавця та зобов'язав останнього вирішити питання про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання цього виконавчого листа.

Однак, в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1403-VІІІ передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 49 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, яка була чинною на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 лютого 2012 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

У частині 3 статті 49 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV йдеться про те, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналогічне положення щодо неможливості розпочати закінчене виконавче провадження міститься і у нині діючому Законі України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1403-VІІІ, частиною першої статті 40 якого передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-377/10, виданого 31 грудня 2010 року Буринським районним судом Сумської області про стягнення з Дочірнього підприємства Буринський комунальник Сумської обласної асоціації підприємств сільського комунального господарства Сумиоблсількомунгосп на користь ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 8376 грн 35 коп. було закінчено відповідно до постанови державного виконавця Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 08 лютого 2012 року згідно з п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент винесення вказаної постанови), тобто, у зв'язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (ліквідатору) у зв'язку з ліквідацією боржника - юридичної особи (а.с. 26-27).

Також, листом від 05 лютого 2016 року за № Л-7/02.1/09-44 управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області надіслало повідомлення ОСОБА_2 про те, що копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08 лютого 2012 року разом з виконавчим документом була направлена до ліквідатора ДП Буринський комунальник ОСОБА_2 для подальшого виконання. При цьому, заявнику було роз'яснено, що контроль за діяльністю ліквідаторів не належить до компетенції управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (а.с. 4).

Таким чином, на підставі наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання у зв'язку з пропуском строку його пред'явлення до виконання, оскільки таке рішення державного виконавця не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги про пропуск заявником строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця колегія суддів до уваги не приймає, оскільки стягувач, як вбачається з матеріалів справи, своєчасно, в межах трирічного строку 01 квітня 2018 року пред'явив виконавчий лист до виконання, діючи відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження та ч. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, ураховуючи, що останній раз виконавча служба повернула йому виконавчий лист саме 30 листопада 2016 року.

Отже, висновок суду першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення про те, що заявник не пропустив встановлений законом строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання є правильним. В той же час, в резолютивній частині оскарженого судового рішення суд, визнавши дії старшого державного виконавця неправомірними в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, не вказав, що вказана неправомірність виразилась внаслідок того, що виконавчий документ був повернутий з причин пропуску строку для його пред'явлення до виконання.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця з порушенням вимог процесуального законодавства, тому в зазначеній частині судове рішення необхідно скасувати і ухвалити нове, яким визнати дії старшого державного виконавця Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Коляди І.І. стосовно винесення повідомлення від 13 квітня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними щодо пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В іншій частині ухвала суду щодо відмови у задоволенні скарги про скасування повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання є законною і обґрунтованою, так як постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, оскільки відповідає вимогам ч. 2 статті 451 ЦПК України, тому її в зазначеній частині необхідно залишити без змін.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, тому суб'єкту оскарження підлягає відшкодуванню половина судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в сумі 881 грн (1762 грн / 2), які необхідно стягнути із заявника на його користь.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 04 вересня 2018 року в даній справі в частині визнання неправомірними дій і ухвалити нове судове рішення, яким визнати дії старшого державного виконавця Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Коляди Ігоря Івановича стосовно винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13 квітня 2018 року неправомірними щодо пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В іншій частині ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 04 вересня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Буринського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 881 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)

Судді: Т.А. Левченко

О.І. Собина