Постанова

від 07.11.2018 по справі 647/531/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року м. Херсон

справа № 647/531/18

провадження № 22-ц/819/196/18

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Вейтас І.В., Приходько Л.А., секретарКутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області у складі судді Миргород В.С. від 05 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до Фермерського господарства "Агро - Альянс" про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона із сином у 2006 році у рівних частках успадкували після смерті ОСОБА_7, земельну ділянку площею 18,06 га, яка знаходиться в оренді у фермерського господарства Агро-Альянс згідно договору оренди від 26 вересня 2005 року. 21квітня 2008 року вони уклали договір про внесення змін до вищезазначеного договору в частині зміни орендодавців. У 2010 році термін дії договору було продовжено на 20 років до 2025 року. Позивачі вважають, що після поновлення терміну дії договору оренди землі на двадцять років, орендар практично перестав приділяти увагу якісному стану земельної ділянки, не займався поповненням мінеральної складової ґрунту, та систематично не виконує п. 17 договору оренди землі в частині здійснення ґрунтоохоронних заходів з метою запобігання погіршенню якісного стану ґрунту земельної ділянки. За період з 2014 до 2017 року, коли земельна ділянка знаходилася у користуванні ФГ Агро-Альянс , зміст гумусу знизився на 0.4 відносних відсотка, підвищився рівень солонцюватості ґрунту від слабкого рівня до середнього, що є вкрай негативним фактором, відзначилося підвищення умісту важких металів, що свідчить про неправильне використання гербіцидів, а використання земельної ділянки способом, який привів до зниження вмісту гумусу, суттєвого зниження хімічної складової ґрунту, збільшення складової важких металів та зниження еколого-агрохімічного стану ґрунту на половину - тягне за собою заборону використання належної їм земельної ділянки.

На підставі наведеного, з метою захисту свого права на належний екологічний стан земельної ділянки, позивачі просили суд припинити договір оренди земельної ділянки від 26 вересня 2005 року шляхом розірвання в частині оренди земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1, площею 18,06 га, внаслідок систематичного невиконання орендарем ФГ Агро-Альянс обов'язків щодо захисту екологічного стану ґрунту та стягнути судові витрати.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, та таким, що постановлен з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, учасників справи та процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження недотримання орендарем екологічного землеробства, що призвело б до погіршення стану орендованої земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом першої інстанції, що згідно договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2005 року вбачається, що з однієї сторони ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 як орендодавці , а з іншої сторони - ФГ Агро-Альянс , в особі голови Островерхова О.А., уклали договір оренди, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 171.57 га, в т.ч. 171.57 га із земель громадян - власників державних актів на право власності на земельні ділянки, в такому якісному стані: 71е чорноземи південні важко суглинкові, бал бонітету-45. Вміст гумусу по Тюріну в одному шарі ґрунту на орендованих землях становить 2.80% ( а.с.11).

21 квітня 2008 року укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2005 року, згідно якого у зв'язку зі зміною власника земельної ділянки переданої у оренду замість орендодавця ОСОБА_7 в Договорі оренди зазначити орендодавцями - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.17).

01 грудня 2010 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2005 року, згідно якого поновлено термін дії договору оренди строком на 20 років з урахуванням ротації сільськогосподарських культур (а.с.20).

Договір оренди від 26 вересня 2005 року та зміни до цього договору зареєстровані у встановленому законом порядку (а.с.7-9, 11, 17, 20).

Пунктом 17 Договору передбачені умови збереження стану об'єкта оренди: Орендар зобов'язаний здійснювати грунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршення якісного стану земельних ділянок та якісного стану суміжних земельних ділянок і довкілля в цілому.

Згідно п.28 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів.

Відповідно до п.38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Можливість дострокового розірвання договору з вищезгаданих підстав передбачена і п. 38 Договору оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель встановлено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, зокрема: власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ст. 37 Закону Про охорону земель , з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Таким чином у справі позивач має довести факти невиконання відповідачем обов'язків, покладених на нього, як орендаря, ст. 24 Закону України Про оренду землі або умовами договору чи інші передбачені законодавством підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач посилалася на те, що за період користування орендарем земельною ділянкою, а саме з 2003 року по 2017 рік, її стан значно погіршився, що свідчить про порушення відповідачем земельного законодавства щодо збереження родючості ґрунтів.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення цих вимог закону позивачем не надано належних та допустимих доказів (ст.ст.77,78 ЦПК України) на підтвердження доводів про те, що в результаті використання відповідачем земельної ділянки зменшилася родючість її ґрунтів.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що станом на час укладення договору оренди вміст гумусу по Тюріну в орному шарі ґрунту на орендованих землях складав 2,8 %, про що зазначено в п.2 Договору оренди (а.с.11).

Згідно Довідки про стан родючості ґрунту за результатами еколого-агрохімічного моніторингу (2014-2017рр.), виданої Інститутом охорони грунтів України 29 вересня 2017 року, та згідно з еколого-агрохімічним паспортом земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за 2014 рік та за 2017 рік, станом на 26 вересня 2017 року вміст в ґрунті гумусу становить 2,64 % та 2,63% відповідно, в той час як в Договорі оренди 2005 року зазначено про вміст гумусу у розмірі 2,8 % (а.с.22-23,24,25,26).

Проте, надані документи не свідчать про те, що зниження вмісту гумусу в ґрунтах орендованої земельної ділянки відбулося саме у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків щодо збереження родючості ґрунтів. Крім того, Договір оренди земельної ділянки, в якому було зазначено про вміст гумусу в орному шарі ґрунту на орендованих землях в розмірі 2,8 %, було укладено на загальний земельний масив загальною площею 171,57 га. Окремо даних щодо вмісту гумусу на належній позивачу орендованій земельній ділянці площею 18,06 га станом на 2003 рік умови договору не містять. Не містить таких даних і наявний в матеріалах справи еколого-агрохімічний паспорт земельної ділянки за 2003 рік та за 2009 рік (загальною площею 228,3 га та 231,47 га відповідно) (а.с.27,28). Тобто окремо заміри вмісту гумусу на земельній ділянці, належній позивачу, на момент укладення договору не проводилися.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано не визнав належними надані позивачем докази на підтвердження факту зниження родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки та факту того, що таке погіршення відбулося саме з вини відповідача.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, були допитані свідки, а саме представники Херсонської філії Державної установи Інституту родючості ґрунтів України , які безпосередньо проводили аналіз ґрунту, на підставі чого було складено еколого-агрохімічний паспорт належної позивачу земельної ділянки за 2017 року (а.с. 25). Зазначені особи пояснили, що матеріал для аналізу було зібрано за відсутності представника інституту, що не дає стовідсоткової гарантії дотримання методики відбору зразків ґрунту для хімічного портрету. При цьому велике значення має температура, при якій відбираються зразки, глибина, з якої такі зразки відбираються та інше. Замовник зразок ґрунту відбирав та привіз самостійно. Відомості, які містяться у висновку за 2017 рік, є опосередкованими по всьому масиву ділянки 16 контуру. Зазначали, що стверджувати, що стовідсотковою причиною зниження родючості ґрунту є господарська діяльність орендаря не можна. Існують також природні чинники зниження родючості ґрунтів, такі як кліматичні умови, та інші чинники.

Таким чином, відомості, зазначені в еколого-агрохімічних паспортах належної позивачу земельної ділянки, є необгрунтованими, і не можуть вважатися належними доказами на підтвердження як самого факту зниження родючості ґрунту на належній позивачу земельній ділянці, так і факту, що ймовірне зниження родючості ґрунту було спричинено господарською діяльністю орендаря.

Згідно ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, як позивач ОСОБА_5 не довела наявність фактів порушення відповідачем її прав, як орендодавця і власника земельної ділянки, з наявністю яких Закон або умови договору пов'язують виникнення у неї права вимагати розірвання договору оренди землі, то її вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Обставин, які б спростовували висновки суду щодо цього апеляційна скарга не містить, а тому доводи апеляційної скарги, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Не є підставою для скасування рішення суду і доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної правової оцінки тому, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що умови договору з його боку не порушуються, що ним забезпечується еколого-економічне обґрунтування сівозміни, регулярно проводяться всі необхідні заходи для підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисливих властивостей ґрунтів, що перебувають в оренді, що за час перебування земельної ділянки в оренді якість ґрунтів тільки збільшилася.

Так, виходячи із норм ст.ст.2,12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що оскільки підставою звернення до суду позивач зазначав недотримання відповідачем п.38 Договору оренди та ст.35 Закону України Про охорону земель , а судом першої інстанції обґрунтовано встановлено про відсутність таких підстав для розірвання договору, тому доводи апеляційної скарги про надання доказів утримання відповідачем земель в належному стані є необґрунтованими та такими, що не відповідають ч.3 ст.12 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 367, 374, 375, 381-384,390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 12 листопада 2018 року.

Головуючий О.А. Кузнєцова

Судді: І.В.Вейтас

Л.А.Приходько