Рішення

від 22.10.2018 по справі 908/1267/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/76/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 908/1267/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 16.07.2018

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1267/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Естрелла-Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к. 4, ідентифікаційний код 40425405)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, ідентифікаційний код 31914947)

про стягнення суми

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Естрелла-Україна» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 26.06.2018 № 25 до приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 611 396,00 грн., пені - 28 171,79 грн., 3% річних в сумі 2 487,74 грн. інфляційних витрат - 850,74 грн. за договорами поставки № 10 від 07.06.2016 та № 7 від 23.03.2018.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 09.07.2018 позовну заяву ТОВ «Естрелла-Україна» залишено без руху в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1267/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/76/18. Підготовче судове засідання призначено на 12.09.2018.

Станом на 11.09.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, заявник просить стягнути з відповідача основного боргу - 691 796,00 грн., пені - 73 918,93 грн., 3 % річних - 6 432,20 грн., інфляційних втрат - 850,74 грн.

Заява судом прийнята, оскільки відповідає вимогам ст.ст. 42,46 ГПК України.

Ухвалою від 12.09.2018 відкладено підготовче засідання на 01.10.2018.

27.09.2018 відповідачем подана суду заяву про розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців. Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 01.10.2018 продовжено підготовче провадження на 1 місяць. Підготовче судове засідання відкладено на 22.10.2018.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 22.10.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні представника позивача.

Позивач оголосив про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача просить долучити до матеріалів справи заперечення на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення

За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Позивачем надана письмова згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 22.10.2018.

Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зазначив, що сторонами укладено договори поставки № 10 від 07.06.2016 та № 7 від 23.03.2018, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар. В порушення прийнятих на себе зобов'язань, отриманий товар відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого сума основного боргу становить 691 796,00 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня у розмірі 73 918,93 грн., 3 % річних - 6 432,20 грн. та 850,74 грн. інфляції. Просить суд, на підставі ст. ст. 625, 664 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 22.10.2018 не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 22.10.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Естрелла-Україна» (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» (покупець) укладено договір поставки № 10, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставляти покупцеві кормові добавки, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються у накладних, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

Згідно п. 1.2 договору сторони дійшли згоди, що дія цього договору поширюється на будь-яку поставку здійснену постачальником та прийняту покупцем в період дії цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW «Франко завод» , що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, або на умові згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010.

За умовами п. 2.2 договору за згоди постачальника, поставка також може здійснюватися на умові FCA «франко-перевізник» згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010, шляхом передачі товару перевізнику - кур'єрський службі доставки чи транспортній організації для вручення товару покупцю.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами товару визначаються у накладних, що є невід'ємними частинами цього договору (п 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що зобов'язання сторін з поставки товару виникають на підставі погодженого постачальником письмового замовлення покупця, що подається не пізніше ніж за 3 (три) дні до планової дати поставки. У випадку недодержання зазначеного строку подання, замовлення приймається на розсуд постачальника.

Прийняття партії товару безумовно свідчить про те, що він був замовлений покупцем та звільняє постачальника від обов'язку доказування факту існування замовлення (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору до підписання товаросупровідних документів покупець зобов'язаний перевірити дотримання постачальником умов цього договору та замовлення покупця щодо кількості, асортименту, ціни товару, неушкодженості упаковки, належності маркування та наявності товаросупровідних документів. Підписання накладних свідчить про те, що постачальник належним чином виконав умови договору та замовлення щодо кількості, асортименту, ціни, упаковки, маркування та передачі товаросупровідних документів.

Згідно п. 6.1 договору ціни на товар, що поставляється за цим договором, вказуються у власних прайс-листах постачальника, які надсилаються покупцю на його вимогу у письмовій формі, чи шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою, а також у рахунках постачальника та узгоджуються сторонами шляхом підписання товарно-транспортної накладної (видаткової накладної) представниками сторін та скріплення печаткою кожної зі сторін (за наявності печатки або штампу). При цьому наявність печатки або за домовленістю - відбитків штампу на приймально-здавальному документі, підписаному будь-яким з працівників сторін, або підпис довіреної на отримання товару особи свідчать про безумовне прийняття товару за зазначеними цінами.

Сума договору визначається як сума вартості усього товару поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії цього договору за усіма накладними (п. 6.2 договору).

За умовами п. 7.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості поставленого товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір вступає в дію з дати підписання та діє до 31 грудня 2017 року. Продовження даного договору здійснюється в наступному порядку: якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення поточного календарного року жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжити договір, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки № 10 від 07.06.2016 позивач за період з січня 2018 року по 21 березня 2018 року поставив відповідачу товар на загальну суму 380 196,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані з боку відповідача без зауважень та містять його печатку (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково в сумі 10 000,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 370 196,00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: № 1 від 09 січня 2018 року на суму 74 736,00 грн.; №18 від 22 січня 2018 року на суму 41 520,00 грн.; № 35 від 08 лютого 2018 року на суму 61 740,00 грн., № 45 від 21 лютого 2018 року на суму 81 600,00 грн., № 65 від 06 березня 2018 року на суму 60 300,00 грн., № 81 від 21 березня 2018 року на суму 60 300,00 грн.

Також, 23.03.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Естрелла-Україна» (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» (покупець) укладено договір поставки № 7, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставляти покупцеві кормові добавки, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються у накладних, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

Згідно п. 1.2 договору сторони дійшли згоди, що дія цього договору поширюється на будь-яку поставку здійснену постачальником та прийняту покупцем в період дії цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW «Франко завод» , що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, або на умові згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010.

За умовами п. 2.2 договору за згоди постачальника, поставка також може здійснюватися на умові FCA «франко-перевізник» згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010, шляхом передачі товару перевізнику - кур'єрський службі доставки чи транспортній організації для вручення товару покупцю.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами товару визначаються у накладних, що є невід'ємними частинами цього договору (п 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що зобов'язання сторін з поставки товару виникають на підставі погодженого постачальником письмового замовлення покупця, що подається не пізніше ніж за 3 (три) дні до планової дати поставки. У випадку недодержання зазначеного строку подання, замовлення приймається на розсуд постачальника.

Прийняття партії товару безумовно свідчить про те, що він був замовлений покупцем та звільняє постачальника від обов'язку доказування факту існування замовлення (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору до підписання товаросупровідних документів покупець зобов'язаний перевірити дотримання постачальником умов цього договору та замовлення покупця щодо кількості, асортименту, ціни товару, неушкодженості упаковки, належності маркування та наявності товаросупровідних документів. Підписання накладних свідчить про те, що постачальник належним чином виконав умови договору та замовлення щодо кількості, асортименту, ціни, упаковки, маркування та передачі товаросупровідних документів.

Згідно п. 6.1 договору ціни на товар, що поставляється за цим договором, вказуються у власних прайс-листах постачальника, які надсилаються покупцю на його вимогу у письмовій формі, чи шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою, а також у рахунках постачальника та узгоджуються сторонами шляхом підписання товарно-транспортної накладної (видаткової накладної) представниками сторін та скріплення печаткою кожної зі сторін (за наявності печатки або штампу). При цьому наявність печатки або за домовленістю - відбитків штампу на приймально-здавальному документі, підписаному будь-яким з працівників сторін, або підпис довіреної на отримання товару особи свідчать про безумовне прийняття товару за зазначеними цінами.

Сума договору визначається як сума вартості усього товару поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії цього договору за усіма накладними (п. 6.2 договору).

За умовами п. 7.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості поставленого товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання договору поставки №7 від 23.03.2018 позивач за період з 02 квітня 2018 року по 24 травень 2018 року, включно, поставив відповідачу товар, згідно пункту 1.1. даного договору, на загальну суму 321 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач оплату поставленого товару за договором від 23.03.2018 № 7 не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 321 600,00 грн. за видатковими накладними № 141 від 08.05.2018 на суму 80 400,00 грн., № 95 від 02.04.2018 на суму 60 300,00 грн., № 110 від 11.04.2018 на суму 80 400,00 грн., № 125 від 08.02.2018 на суму 100 500,00 грн.

Отже, позивачем умови вищезазначених договорів виконані належним чином, жодних претензій відповідачем не заявлялось.

Проте, оплата товару у строк, визначений договорами, у повному обсязі здійснена не була.

Предметом даного судового розгляду є спір про стягнення з відповідача 691 796,00 грн. основного боргу, 73 918,93 грн. пені за загальний період з 10.03.2018 по 05.09.2018, 3 % річних за період з 10.03.2018 по 05.09.2018 в сумі 6 432,20 грн. та 850,04 коп. інфляції за період квітень 2018 року - травень 2018 року.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошву суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорами.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договорів та вимог закону, у визначений строк у повному обсязі не виконав, доказів суду не надав.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 691 796,00 грн.

Відповідач не спростував висновків суду та доводів позивача.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 691 796,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати товару, позивачем нарахована пеня у розмірі 73 918,93 грн. за загальний період з 10.03.2018 по 05.09.2018 (по кожній накладній окремо).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення, у розмірі подвійної ставки НБУ.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеня в сумі 73 918,93 грн., оскільки це не суперечить п. 8.5. договору та діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 10.03.2018 по 05.09.2018 в сумі 6 432,20 грн. та 850,04 коп. інфляції за період квітень 2018 року - травень 2018 року.

Розрахунок 3 % річних та інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства та умов договору, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог.

Відповідач не спростував висновків суду та не надав доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання наказу суду у даній справі.

Заявник, в порушення ст.ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів. Заявник не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємницької діяльності, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі у встановлений строк.

Нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан, суд не сприймає у якості достатньої підстави для розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також слід зазначити, що, з огляду на наявність світової фінансової кризи, всі підприємства знаходяться у рівних умовах. Негативний результат господарської діяльності боржника, відсутність грошових коштів не може бути підставою для надання розстрочки.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Отже, викладені боржником обставини, за змістом ст. 331 ГПК України, не є підставою для розстрочки виконання судового рішення. Боржником не доведено належними доказами наявність виключних обставин, які дають підстави для застосування розстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі № 908/1267/18 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 11 594,97 грн.

Керуючись ст. ст. 219, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Героїв України (Кірова), буд. 175, ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТРЕЛЛА-УКРАЇНА» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к. 4, ідентифікаційний код 40425405, п/р 26004010013473, Акціонерний банк "Південний" (м. Одеса), МФО 328209, код ЄДРПОУ 40425405) - 691 796 (шістсот дев'яносто одна тисяча сімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. основного боргу, 73 918 (сімдесят три тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 93 коп. пені, 6 432 (шість тисяч чотириста тридцять дві) грн. 20 коп. - 3 % річних, 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 74 коп. інфляційних втрат та 11 594 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 97 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.11.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян