Постанова

від 12.11.2018 по справі 810/701/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/701/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Чаку Є.В., Шелест С.Б., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Молнія" (представник Кравченко Р.М., довіреність б/н від 07.02.2018 року) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (представник Войцехівська П.П., довіреність №1332/9/10-26-10-08 від 08.02.2018 року) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Молнія" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2017 №0043691402 та №0043701402.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Молнія" відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 12.10.2006 (а.с.10).

Як платник податків перебуває на обліку у Баришівсько-Березнянському відділенні Броварської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Молнія", з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період - з 01.01.2015 по 30.06.2017 та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

Перевірка проводилась з 29.09.2017 по 10.11.2017 на підставі направлень від 29.09.2017 №2264, №2265, №2266, №2267, №2268, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області.

Термін перевірки продовжувався з 30.10.2017 по 10.11.2017, відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 25.10.2017 №1934.

За результатами вказаної перевірки оформлено Акт від 17.11.2017 №892/10-36-14-02-13/05407746, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44 ПК України. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 294 887,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за півріччя 2017 року на суму 2 863 679,00 грн. (а.с.11-36).

До такого висновку контролюючий орган дійшов у зв`язку із тим, що відповідно до інформації, яка знаходиться в ІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ "Семіваса" декларації з податку на прибуток за 2015 рік подано без додатку АМ, що вказує на відсутність основних фондів, та унеможливлює здійснення господарських операцій з ПрАТ "Молнія". До того ж , у деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік, баланси (форма 1) за 2016 рік не подані, що вказує на відсутність наявних активів, останню декларацію контрагентом позивача подано за березень 2016 року.

При цьому, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва, під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені слідством особи використовували паспорти колишніх громадян України, які в 2014 році отримали громадянство Російської Федерації, для реєстрації та ведення фінансово--господарської діяльності підприємств, у тому числі ТОВ "Семіваса".

На підставі Акта перевірки від 17.11.2017 №892/10-36-14-02-13/05407746, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 30.11.2017 №0043691402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок прибуток приватних підприємств" на загальну суму 307 959,00 грн. (а.с.37) та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 №0043701402, відповідно до якого позивач повинен виправити суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 863 679, 00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та не заперечувалось відповідачем, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПрАТ "Молнія" оскаржило їх у порядку, передбаченому статтею 56 ПК України, до контролюючого органу вищого рівня.

Так, 04.02.2018, позивач, за результатами розгляду скарги, отримав Рішення ДФС України від 31.01.2018 №3219/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 31.11.2017 №0043691402 та №0043701402 залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на прибуток підприємств, порядок його нарахування та сплати, закріплений розділом ІІІ Податкового Кодексу України.

Статтею 133 ПК України, встановлено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом такого оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134 ст.134).

Згідно із пунктом 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею цього Кодексу, з урахуванням його положень.

У відповідності до пункту 137.1 статті 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, податок на прибуток підприємства справляється юридичними особами, шляхом нарахування відповідної законодавчо визначеної ставки на показник прибутку платника податку, який формується на підставі первинних документів, оформлених під час провадження господарської діяльності.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог пункту другого статті 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У цьому контексті, суд звертає увагу, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, однак, і не взяв їх до уваги, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Водночас, між ПрАТ "Молнія" (Постачальник) та ТОВ "Семіваса" (Покупець) укладено договір поставки від 29.10.2015 №М-74, у відповідності до якого, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки товар, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити за нього визначену грошову суму (а.с. 39-40).

Згідно із пунктом 2.1 вищезазначеного договору, поставка здійснюється на умовах EXW (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010).

На виконання умов Договору №М-74 позивач поставив ТОВ "Семіваса" товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 29.10.2015 №М-0000304 (а.с.41);від 12.11.2015 №М-0000320 (а.с.42-44); від 30.11.2015 №М-0000335 (а.с.45-91); від 21.12.2015 №М-0000360 (а.с. 92-93); від 28.01.2016 №М-00000036 (а.с.94).

Всього було поставлено товар на загальну суму 4 501 943,91 грн. з ПДВ.

З наявних в матеріалах справи довіреностей, а саме №98, №102, №110, №112, №11, вбачається, що товар було отримано директором ТОВ "Семіваса", Сімчишиним О.С. (а.с. 95-99).

Розрахунок за поставлений товар був здійснений у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, а саме: від 05.11.2015 на суму 800 000,00 грн. (а.с. 100); від 06.11.2015 на суму 186 926,24 грн. (а.с.101); від 12.11.2015 на суму 1 167 728,24 грн. (а.с.102); від 02.12.2015 на суму 851 064,00 грн. (а.с. 103); від 18.12.2015 на суму 851 064,00 грн. (а.с. 104); від 28.01.2016 на суму 645 161,30 грн. (а.с. 105).

Разом з тим, у ході розгляду справи, судом встановлено, що здійснюючи операції за Договором №М-74, у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем були зареєстровані податкові накладні, що підтверджується наступними квитанціями про реєстрацію: квитанція від 01.02.2016, зареєстрована в ЄРПН за №90007840054 (а.с.151); квитанція від 18.11.2015, зареєстрована в ЄРПН за №9235976268 (а.с.154); квитанція від 08.1.2015, зареєстрована в ЄРПН за №9226895749 (а.с.160); квитанція від 28.12.2015, зареєстрована в ЄРПН за №9261958921 (а.с.162); квитанція від 09.12.2015, зареєстрована в ЄРПН за №9249083824 (а.с.166).

Отже, аналіз вищенаведених норм у їх зв`язку з фактичними обставинами справи свідчать про дійсність та фактичність господарських операцій позивача, з яких він нараховував та сплачував податок на прибуток підприємства, що підтверджується переліком наданих, як суду в ході розгляду справи, так і контролюючому органу під час перевірки, первинних документів.

Окрім того, в Акті перевірки контролюючий орган посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14357/17, відповідно до якої Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001068 від 20.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною третьою статті 209 КК України, у якому фігурує контрагент позивача (ТОВ "Семіваса").

Однак, таке посилання Податкового органу суд оцінює критично, адже зі змісту вказаної ухвали убачається, що під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи, діючи з посадовцями органів державної влади, реєстрували суб`єкти підприємницької діяльності з метою мінімізації податків та легалізації грошових коштів підприємствам реального сектору економіки України, використовуючи документи громадян України, які до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ніякого відношення не мають.

Зокрема, невстановлені слідством особи використовували паспорти колишніх громадян України, які в 2014 році отримали громадянство Російської Федерації, для реєстрації та ведення господарської діяльності підприємств, серед яких - ТОВ "Семіваса".

Суд звертає увагу, що вищезазначена ухвала вказує лише на факт існування відкритого кримінального провадження за №42016000000001068 та є проміжним рішенням у справі. При цьому, на сьогоднішній день не прийнято жодного рішення, у тому числі вироку у кримінальній справі, яким ТОВ "Семіваса" або його посадових осіб було б визнано винними у вчинені злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Така обставина вказує на безпідставність посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14357/17, як на ознаку вдаваності господарських відносин між ПрАТ "Молнія" та ТОВ "Семіваса".

Важливим для врахування є також те, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування витрат та доходів не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку про безспірність, фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Семіваса", оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, актами приймання-передачі, актами надання послуг тощо).

Судом також, враховано той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем спірних господарських операцій, достовірності і повноти відображення у податковій звітності, що вказує на безпідставність тверджень відповідача.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про заниження податку на прибуток, а відтак, податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 № 0043691402 та №0043701402 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Є.В.Чаку

суддя С.Б.Шелест