Постанова

від 13.11.2018 по справі 701/611/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 701/611/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Мельничука В.П., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2018 року, суддя Маренюк В.Л., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Чорного Руслана Михайловича про скасування постанови,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Маньківського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Чорного Руслана Михайловича про скасування постанови від 26.06.2018 року у справі про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за обєктом - земельної ділянки від 14 червня 2018 року встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради за межами населеного пункту, площею 15,1 га кадастровий номер НОМЕР_1 використовується ФГ Бонівар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, а саме на момент перевірки на вказаній земельній ділянці проведено посів кукурудзи, що є порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України.

15 червня 2018 року інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Чорним Русланом Михайловичем складено протокол №232-ДК/0275П/07/01/-18 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 ФГ Бонівар земельна ділянка сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради за межами населеного пункту, площею 15,1 га кадастровий номер НОМЕР_1 використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, а саме на момент перевірки на вказаній земельній ділянці проведено посів кукурудзи, що є порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП та ч.1 ст. 211 ЗК України.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.06.2018 року № 2332-ДК/0288По/08/01-18 ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП так як земельна ділянка сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради за межами населеного пункту, площею 15,1 га кадастровий номер НОМЕР_1 використовується останньою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правоустанавлюючих документів, зокрема на момент перевірки на вказаній земельній діяленці проведений посів кукурудзи, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції щодо протиправності прийнятої постанови про накладення на позивачку адміністративного стягнення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель прийнято постанову відповідно до якої позивачка використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення без правостановлюючих документів.

Зазначені доводи інспектора не відповідають обставинам справи, а тому суд першої інстанції вірно визнав постанову протиправною та скасував її.

Як встановлено судом першої інстанції спірна земельна ділянка, надана чоловіку позивачки ОСОБА_4 на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 27.12.2001 року, серія НОМЕР_2, виданого Маньківською районною радою та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.02.2017 року.

ОСОБА_4 було створено та зареєстровано фермерське господарство Бонівар .

Після збору урожаю 2017 року, чоловік позивачки провів підготовчі дії під посів кукурудзи у 2018 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.02.2018 року, виданого Дзендзелівською сільською радою.

Після смерті чоловіка, позивачка офіційно подала до Маньківської державної нотаріальної контори заяву про вступ у спадщину, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.05.2018 року.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного Кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами 1 та 2 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто момент переходу прав та обов'язків в порядку спадкування законом визначається як час відкриття спадщини. З цього моменту права та обов'язки спадкодавця належать спадкоємцеві.

Отже, чинне законодавсто України чітко визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини, воно належить позивачу з часу відкриття спадщини, а тому доводи відповідача про те, що позивачка використовує земельну ділянку без правоустанавлюючих документів є безпідставними.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп-2005 визнано неконституційними положення п. 6 Перехідних положень ЗК України, якими визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 20108 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, визнано ці положення неконституційними, а отже дана норма не є чинною, а право користування земельною ділянкою залишається у фізичних осіб, незважаючи на вичерпний перелік, закріплений у ст. 92 ЗК України.

Даним рішення Конституційного Суду також визначено, що використання терміну набувають , що означає ставати власником чого-небуть, здобувати що небуть після набрання чинності ст. 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування ділянками, набуде громадянами, в установлених законодавством випадках, станом на 1 січня 2002 року.

Такми чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки чоловік позивачки набув при житті право користування земельною ділянкою, його дружина, як особа, яка офіційно подала заяву про вступ у спадщину після смерті чоловіка, не позбавлена права користуватися земельною ділянкою до часу офіційного оформлена правоустанавлюючих документів.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верхолвного суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що у порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачка на законних підставах використовувала земельну ділянку площею 15,1 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Приймаючи спірну постанову, інспектором не було враховано, що самовільне зайняття земельної ділянки це дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за вийнятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Що стосується доводів суду першої інстанції про помилки в оформленні протоколу у справі про адміністративне правопорушення, то в даному випадку вони не є суттєвими, а отже не тягнуть за собою скасування оскаржуваної постанови у разі її законності та обгрунтованості.

Щодо порушень посадовою особою під час складання акта та в самому акті, то такий акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, констатує лише факт встановлення порушень і не тягне за собою будь-яких наслідків.

Крім того, предметом даного позову є постанова про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 26 червня 2018 року є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 272, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Мельничук В.П.

Степанюка А.Г.

Повний текст виготовлено: 07 листопада 2018 року.