Постанова

від 05.11.2018 по справі 820/4936/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4936/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника позивача - Криничанська Н.Т.

представника відповідача - Лютянський М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 19.07.2018, суддя Заічко О.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 23.07.18 по справі № 820/4936/18

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Маяк" (далі - позивач, ПСП "Маяк") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2018 року № 0000101305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 463 883,23 грн. та № 0000111305 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 154762,27 грн..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду, від 19.07.2018 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що оскільки факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору відповідачем жодним актом не встановлено та не зафіксовано, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% та 75 % є неправомірним.

На адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача, в яких останній, обгрунтовуючи позицію, викладену в апеляційній скарзі, послався на практику Верховного Суду, викладено в постановах по справі № 805/3649/17-а від 11.09.2018, № 820/477/18 від 11.09.2018, № 820/2405/16 від 24.10.2018.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін та зазначив, що у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (ненарахування, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень. При цьому відповідач послався на висновки. Викладені в постанові Верховного Суду України від 22.05.2018 по справі № 820/6437/16

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 представником ГУ ДФС у Харківській обл. подано клопотання, в якому останній просив долучити до матеріалів справи розрахунки по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) , суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої викладено в акті від 13.03.2018 № 930/20-40-13-05-09/00708897.

На підставі висновків перевірки контролюючим органом відносно позивача складено податкове повідомлення - рішення від 28.03.2018 № 0000101305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1463883,23 грн., у тому числі, за податковим зобов'язанням - 245485,82 грн., за штрафними санкціями - 1200586,30 грн., пеня - 17811,11 грн. та податкове повідомлення - рішення від 28.03.2018 № 0000111305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 154762,27 грн., у тому числі, за податковим зобов'язанням 17092,57 грн., за штрафними санкціями - 135416,54 грн., пеня 2253,16 грн.

Суд зазначає, що позивачем не оскаржується факт встановлення податковим органом порушення позивачем норм ПК України щодо своєчасності сплати податків.

Предметом оскарження у даній справі є застосування приписів ст.127 ПК України при обчисленні суми штрафних санкцій відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 1463883,23 грн. та зобов'язання з військового збору у сумі 154762,27 грн. винесені відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. (далі - пп. 168.1.2. ст. 168 ПК України)

Відповідно до пп.168.1.5 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно ч.1 п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що відповідає передбаченому пп. 168.1.2., 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а , г п. 176.2 ст. 176 ПК України складу порушення.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 ПК України).

Згідно пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.&lВ;…&?в;

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів прийшла до висновку, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, відображених у акті.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні. Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.09.2018 по справі № 805/3649/17-а.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення слідує, що, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію вперше у розмірі 25%, в подальшому у розмірі 50% та 75 % суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету.

Як вбачається із Акту перевірки встановлено, що позивачем вчинене порушення вимог 168.1.2., 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а , г п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, проте даним актом не зафіксовано факт повторного протягом 1095 днів ненарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб, а також не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень за вказані правопорушення, а тому, з урахуванням п.86.1 ст.86 ПК України, у зазначених діяннях відсутня повторність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскільки факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, а тому контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію в розмірах 50% та 75% та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення частково підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначену правову норму, колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені у постановах від 11.09.2018 по справах № 805/3649/17-а, 820/477/18 та від 24.10.2018 по справі № 820/2405/16, а не у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 по справі № 820/6437/16, на яку посилається податковий орган, оскільки правова позиція, яка викладена в постанові, була змінена Верховним Судом по вищезазначеним справам.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 820/4936/18 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року № 0000101305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1463883,23 грн. (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень) та № 0000111305 про збільшення суми грошового обов'язання з військового збору у розмірі 154762,27 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві гривні).

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 60699,69 грн. (шістдесят тисяч шістсот дев'яносто дев'ять).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 12.11.2018