Рішення

від 24.10.2018 по справі 714/623/17

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 714/623/17

Провадження № 2/714/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого-судді: Козловської Л.Д.

при секретарі: Гуменюк Д.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся д осуду з вищенаведеним позовом. В обґрунтування позовних вимог як на підставу позову посилається на наступне. 02 листопада 2009 року в селі Остриця Герцаївського району Чернівецької області померла її тітка ОСОБА_6., внаслідок чого відкрилась спадщина на все майно, що належало їй на момент смерті в тому числі і на домоволодіння, що знаходиться в селі Остриця Герцаївського району Чернівецької області по вул. Червоноармійська, 41, та на земельні ділянки площею 0.1862 га., кадастровий номер 7320784000:01:001:0948, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої в селі Остриця, вул. Червоноармійська №41, Герцаївського району та площею 0,1141 га. кадастровий номер 7320784000:01:001:0949, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Остриця, Герцаївського району Чернівецької області.

23 жовтня 2009 року склала заповіт зареєстрований за №105, яким заповіла на користь матері позивачки ОСОБА_7 все свої майно, який на час відкриття спадщини не змінений та не скасований. ОСОБА_7 прийняла спадщину за заповітом шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою та одночасно подала дублікат заповіту та правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Постановою нотаріуса ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом мотивуючи тим, що інший заповіт спадкодавця складений 30 жовтня 2009 року, що скасовує попередній заповіт, в свою чергу спадкодавець за даним заповітом прийняв спадщину. Даний заповіт не був належним чином посвідчений печаткою Острицької сільської ради, а тому не набув юридичної сили та не є дійсним однак незважаючи на це секретар виконавчого комітету Острицької сільської ради ОСОБА_8 21 травня 2012 року без законних на те підстав, а саме без наявності заяви про виготовлення дублікату заповіту, розуміючи, що заповіт ОСОБА_6 від 30 жовтня 2009 року є недійсним, оскільки не містить печатки Острицької сільської ради під надуманим приводом його втрати, виготовила дублікат даного заповіту, при цьому на той час ні оригінал заповіту ні його дублікат не були внесені до Єдиного реєстру заповітів. Однак 18 вересня 2012 року секретар виконавчого комітету Острицької сільської ради ОСОБА_8 розуміючи, що заповіт складений 30 жовтня 2009 року належним чином не посвідчений печаткою Острицької сільської ради внесла даний заповіт до Єдиного реєстру заповітів, а 19 листопада 2012 року також внесла до Єдиного реєстру заповітів дублікат даного заповіту від 21 травня 2012 року. Дані факти встановлені та підтверджуються ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області16 вересня 2016 року по кримінальному провадженню №12015260070000131 внесеного в ЄРДР від 14 травня 2015 року по обвинуваченню колишнього секретаря Острицької сільської ради ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, де ОСОБА_9 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення.

23 серпня 2013 року мати позивачки ОСОБА_7 померла. За життя остання заповіла на користь позивачки все своє майно. Нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері на вищезазначене спадкове майно, яке було успадковане нею за життя після смерті тітки ОСОБА_6, мотивуючи тим, що спадкодавцем за життя не оформлено правовстановлюючих документів на спадкове майно, необхідних для вчинення нотаріальних дій. Просить суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на вищезазначене домоволодіння та земельні ділянки.

Позивач на призначені судові засідання не з'явився, однак від імені позивача діяв представник, який після початку розгляду по суті пояснення не давав, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, також просив суд задовольнити позовні вимог у повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті було подано суду заперечення на позовну заяву, посилаючись на те, що заповіт складений ОСОБА_6 від 30.10.2009 року є чинним, у зв'язку з чим нотаріусом, згідно постанови №31/02-31 від 18.05.2010 року, відмовлено матері позивачки ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав, що неможливо видати свідоцтво на майно, по заповіту, після якого уже складалися та посвічувалися нові заповіти, які скасовують попередній заповіт. При оскарженні даної постанови позивачкою у судовому порядку, їй було відмовлено. Рішенням Герцаївського районного суд Чернівецької області від 26.04.2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову про визнання заповіту складеного ОСОБА_6 від 30.10.2009 року нікчемним. Посилання позивача на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16.09.2016 року по справі №714/732/16-к, як доказ того, що секретарем Острицької сільської ради ОСОБА_8 визнано винною у видачі дубліката заповіту спадкоємцеві без відповідної на те заяви є безпідставними, оскільки відповідач та його брат особисто 03.02.2011 року подавали такі заяви, про що свідчить відмітка на такій заяві. Порушення секретарем порядку видачі дубліката заповіту не тягне за собою визнання заповіту недійсним. Так як вимоги ст. 1247 ЦК України під час складення заповіту від 30.10.2012 року були дотриманні у повному обсязі, заповіт чинний та ніким не скасований, а тому з часу відкриття спадщини даний заповіт автоматично скасував попередній заповіт від 23.10.2009 року, у зв'язку з чим мати позивачки за життя втратила право на спадкування за вказаним заповітом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також заявив клопотання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач з 18 травня 2010 року знала про відмову у отриманні спадкового свідоцтва на отримання спадщини, яка є фактично предметом спору та з тих пір вона не зверталась до суду з приводу визнання свого права на вищевказане спадкове майно. З відповідним позовом вона звернулась поза трьохрічним строком позовної давності, а саме 12.09.2017 року та не вказала причин пропущення такого терміну, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Після початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_10 на призначені судові засідання не з'явився. Однак від його імені діяла представник ОСОБА_4 Після початку розгляду справи по суті відповідач та її представник пояснення не давали, на призначені судові засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 на призначені судові засідання не з'явився, хоча повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_11 відносно спадкового майна ОСОБА_6 №9/2009, судом встановлено наступне.

01.11.2009 року у віці 82 років померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-МИ №071168 від 02.11.2009 року (а.с.131).

За життя остання 23.10.2009 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Острицької сільської ради ОСОБА_8, скріпленого підписом заповідача, секретаря сільської ради та печаткою, зареєстрованого в реєстрі за №105, який відповідно до відмітки секретаря виконком Острицької сільської ради від 13.11.2009 року, не змінений та не скасований. Даним заповітом, заповідач заповіла на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй належить і на що за законом матиме право, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.135).

В матеріалах спадкової справи наявна копія заповіту ОСОБА_6, складеного 30.10.2009 року секретарем Острицької сільської ради ОСОБА_8 посвідченого підписами заповідача, секретаря сільської ради та свідка ОСОБА_12, записаного на дому у с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області, у зв'язку з хворобою заповідача, секретарем сільської ради зі слів заповідача, текст заповіту прочитано вголос у присутності свідка. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №107, не посвідчений печаткою сільської ради, не містить відмітки про те чи на час відкриття спадщини не змінений та не скасований. Даним заповітом, заповідач заповіла на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй належить і на що за законом матиме право, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у рівних частках (а.с.140).

Спадкоємці за вказаними заповітами у встановлений термін прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою (а.с. 143 звор. арк., 149).

До складу спадкового майна ОСОБА_6, що являється предметом позову, входить:

1). домоволодіння, що знаходиться в селі Остриця Герцаївського району Чернівецької області по вул. Червоноармійська, 41, яке належить спадкодавцю на праві приватної владності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.08.2008 року та витягами про реєстрацію права владності на нерухоме майно №20196416 від 11.09.2008 року, №24587211 від 26.11.2009 року, та складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 23.40 кв.м., у тому числі житловою площею 13,60 кв.м., літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , сараю літ. Г , вбиральні літ. Д , огорожі № 1-2 (а.с.144-145);

2). земельна ділянка площею 0,1862 га., кадастровий номер 7320784000:01:001:0948, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої в селі Остриця, вул. Червоноармійська №41, Герцаївського району, яка належить спадкодавцю на праві власності на підставі Державного акту на земельну ділянку серії ЯБ №603073 від 09.03.2010 року (а.с.146);

3). земельна ділянка площею 0,1141 га. кадастровий номер 7320784000:01:001:0949, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Остриця, Герцаївського району Чернівецької області, яка належить спадкодавцю на праві власності на підставі Державного акту на земельну ділянку серії ЯБ №603043 від 09.03.2010 року (а.с.147);

ОСОБА_6 постійно проживала та була прописана у с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області з 1927 року по день смерті (а.с.131). Осіб які мали право на обов'язкову частку у спадщині немає (а.с.132). Так як в матеріалах спадкової справи відсутні заяви спадкоємців про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за заповітами, суд дійшов висновку про те, що спадкоємці з відповідними заявами не зверталися, а отже право власності на спадкове майно спадкодавця не зверталися.

23.08.2013 року у віці 81 років померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-МИ №122485 від 23.08.2013 року.

З матеріалів спадкової справи №115/2013 заведеної приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу районного нотаріального округу ОСОБА_13 відносно майна ОСОБА_7, судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 27.06.2013 року склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 все майно, що буде належати їй на день смерті а також все те на що за законом буде мати право. Заповіт зареєстрований в реєстрі за №2150 та на час відкриття спадщини не змінений та не скасований, що підтверджується відповідною відміткою на заповіті. ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріуса у встановлений шестимісячний термін з часу відкриття спадщини. Спадкоємцем першої черги за законом а також який мав право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_7 являється її чоловік ОСОБА_14, 07.09.1940 року, який відмовився від прийняття належної йому за законом частки у спадщині та не претендує на спадкове майно спадкодавця. Інших осіб які б прийняли спадщину та які б мали право на обов'язкову частку у спадщині немає.

Постановою відповідного нотаріуса від 05.08.2014 року №574/02-14/115/2013 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке є предметом спору та належало ОСОБА_6, через неподання правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с.126).

Суд, даючи законну та правову оцінку доказам по справі, дійшов до наступних висновків.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. У випадку відсутності заповіту, право на спадкування одержують спадкоємці за законом (ст. 1223 ЦК ). Частинами 1, 3 ст. 1268 , ч. 1 ст. 1269 , ч. 1 ст. 1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як судом встановлено, спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла 02.11.2009 року, проводиться за заповітом. Даючи оцінку доказам сторін по справі та доводам щодо нікчемності заповіту складеного ОСОБА_6 від 30 жовтня 2018 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, оскільки дії однієї особи (заповідача) породжують певні правові наслідки у майбутньому і не передбачають будь-якого зустрічного волевиявлення іншої особи. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно зі ст.ст.1247, 1248 ЦК України., п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 р. № 22/5 , чинними на час складання заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч.3 ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно Правил ведення нотаріального діловодства, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 31.12.2008 року №2368/5 який діяв на момент складення заповіту, одним із обов'язкових елементів посвідчу вального напису на заповіті є печатка органу чи особи, яка його здійснила, а саме:

П. 5.1. Вказаних правил вказує, що складання і оформлення документів передбачає обов'язкове дотримання таких вимог: найменування установи, автора, адреси установи, автор, якому адресується документ, найменування виду документа, складання заголовка документа, дати документа, відмітки про погодження тексту документа, посвідчення документа (підписання, затвердження, проставлення печатки), проставлення відміток про проходження та виконання документа.

П. 5.4.7. Печатка проставляється на документі, оформленому у зв'язку з вчиненням нотаріальної дії, передбаченої чинним законодавством, а також на запитах про надання відомостей, необхідних для вчинення нотаріальних дій, довідках про повернення платежів (державного мита, платежів до пенсійного фонду, тощо) та інших документах на яких проставлнення відбитка печатки є обов'язковим

П. 5.4.6. Оформлення документа включає його підписання. Свій підпис на документі нотаріус скріплює печаткою. Відбиток печатки проставляється таким чином, щоб він охопив частину найменування, посади особи, яка підписала документ.

П. 5.5.4. Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Дописки та інші виправлення мають бути застережені підписом та скріплені печаткою нотаріуса.

Відповідно до п.18 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року за № 22/5 , яка діяла на момент складення заповіту, нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладанням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів.

Згідно ч. 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а вимоги ч.1 ст.219 ЦК України, встановлюють, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Як вбачається з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Відповідно до ст.1257 ЦК України, заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно абз. 2 п.4 Постанови пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 №9 (далі-Постанова), нікчемний заповіт є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заповіт спадкодавця ОСОБА_6 від 30.11.2009 року, складений з грубим порушенням 1257 ЦПК України щодо його посвідчення, а саме в порушення п.51, п. 5.4.7. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 31.12.2008 року №2368/5 які діяли на момент складення заповіту та встановлюють форму та посвідчення заповіту, відповідний заповіт не посвідчений печаткою сільської ради у зв'язку з чим в силу закону даний заповіт є нікчемним та визнання його недійсним не вимагається.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як доказ нікчемності заповіту суд бере до уваги обставини встановлені ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16.09.2016 року №714/932/16-к постановлене по кримінальному провадженню №12015260070000131 від 14 травня 2015 року по обвинуваченню колишнього секретаря Острицької сільської ради ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення офіційних документів, тобто складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за результатами розгляду якої справу було зарито у зв'язку із закінченням строків давності, з якої вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 30 жовтня 2009 року, працюючи на посаді секретаря виконавчого комітету Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, тобто будучи службовою особою, виготовила заповіт ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки с.Остриця Герцаївського району Чернівецької області, яким остання заповідала все своє майно ОСОБА_5 та ОСОБА_3, однак не посвідчила його у встановленому законом порядку, а саме печаткою Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області. Розуміючи, що вказаний заповіт не набув юридичної сили та не є дійсним, ОСОБА_8 не внесла його до Єдиного реєстру заповітів.

У відповідності до ч.2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог та не може вийти за їх межі. Так як таких позовних вимог перед судом як визнання недійсності заповіту чи застосування наслідків нікчемності заповіту сторонами не ставилось, а тому пояснення сторін в частині видачі відповідачам дубліката заповіту від 30.11.2009 року, порядку та законності видачі, реєстрації відповідного заповіту у реєстрі нотаріальних дій суд не бере до уваги так як це не стосується предмету спору.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на існування рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14.03.2012 року, яке скасоване рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 26.04.2012 року та винесено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання заповіту від 30.11.2009 року складеного ОСОБА_6 недійсним, як на підтвердження дійсності відповідного заповіту, суд не бере до уваги, так як предметом відповідного спору було визнання відповідного заповіту нікчемним з підстав, що не був прочитаний та був укладений у присутності лише одного свідка та не охоплював такі підстави як визнання заповіту недійсним (нікчемним) у зв'язку з порушенням вимог щодо його посвідчення, а саме відсутності печатки сільської ради на заповіті.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Це означає, що його вчинення не є підставою набуття тих прав та обов'язків, на що спрямовано правочин, зокрема, особа не стає власником майна, переданого їй за правочином, визнаним недійсним.

Так як судом встановлено, що заповіт складений ОСОБА_6 від 30.11.2009 року є нікчемним в силу закону, його вчинення не є підставою для набуття відповідачами прав та обов'язків щодо спадкування за заповітом.

Так як попередній заповіт складений ОСОБА_6 від 23.10.2009 року містить відмітку на зворотній стороні про те, що не скасований (а.с.135), зареєстрований у спадковому реєстрі нотаріальних дій 23.10.2009 року за №105 (а.с.153), враховуючи, що заповіт який був складений пізніше від 30.10.2009 року є нікчемним, суд дійшов висновку про набуття спадкоємцем за попереднім заповітом, а саме ОСОБА_7, прав та обов'язків щодо спадкування за заповітом.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про звернення позивача з відповідним позовом поза строками позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256 ЦПК України).

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ч.1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що позивач дізналась про порушення свого права, а саме про відмову у отриманні свідоцтва про право на спадщину, яка є фактично предметом спору, з 18.05.2010 року, у зв'язку з чим пропустила строк для звернення до суду з даним позовом.

З даними твердженнями відповідача суд не може погодитись та вважає їх хибними, виходячи за наступного.

Відповідно до змісту ст. 1216 ЦК України, у разі спадкування, права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців. Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так як ОСОБА_7 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а отже набула належним чином прав на спадкове майно. З матеріалів спадкової справи №9/2009 заведеної відносно майна померлої ОСОБА_6 судом встановлено, що ОСОБА_7 за життя не зверталась з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_6, а отже відповідне право на оформлення спадкових прав, набуте за життя ОСОБА_7, переходить до позивача по справі, яка прийняла спадщину за заповітом та відповідні права належать їй з часу відкриття спадщини.

Так як позивач прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, а отримання свідоцтва про право на спадщину законом не обмежено часовим проміжком, та навпаки, відсутність відповідного свідоцтва не позбавляє позивача права на спадщину, а сама відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не є підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в межах трьохрічного терміну давності, суд дійшов висновку, що норми позовної давності застосуванню не підлягають.

Згідно ст. 392 ЦК України , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 16 ЦК України , визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Враховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_6 належним чином набула право власності на майно, що є предметом спору, в свою чергу заповіла все своє майно на користь ОСОБА_7, яка в свою чергу прийняла спадщину за заповітом, та після її смерті позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом, однак у позасудовому позбавлена можливості оформити успадковані нею права так як за життя ОСОБА_7 не оформила правовстановлюючі документи на успадковане нею майно за заповітом після смерті ОСОБА_6, яке є предметом спору, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 215, 216, 204, 215, 219 ч.1, ч.2, 256, 267 ч.4, 261 ч.1, 1216, 1218, 1223 , 1233, 1247-1248,1251, 1257, 1268-1270 , 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81-89, 229, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/1 частини домогосподарства, що знаходяться по вул. Червоноармійській №41 в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області та складається з житлового будинку літ. А загальною площею 23,40 кв.м. у тому числі 13,60 кв.м., літньої кухні літ. Б , сараю літ. В , сараю літ. Г , вбиральні літ. Д , огорожі № 1-2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 02.11.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1862 га., кадастровий номер 7320784000:01:001:0948. цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої в селі Остриця, вул. Червоноармійська, №41, Герцаївського району в порядку спадкування як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_7 02.11.2009 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1141 га, кадастровий номер 7320784000:01:001:0949, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Остриця, Герцаївського району Чернівецької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 02.11.2009 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги, яка до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області.

При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2018 року.

Суддя: