Постанова

від 13.11.2018 по справі 636/789/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 листопада 2018 року

м.Харків

справа № 636/789/18

провадження № 22-ц/818/1353/18

Харкывський апеляційний суд:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сільськогосподарський кооператив Вітязь в особі голови Золотарьова Михайла Ілліча

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу Вітязь в особі голови Золотарьова Михайла Ілліча про розірвання договорів оренди земельних ділянок за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року, постановлене під головуванням судді Гуменного З.І., в залі суду в місті Чугуєві Харківської області (повний текст судового рішення складено 27 липня 2018 року), -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського кооперативу Вітязь в особі голови Золотарьова Михайла Ілліча про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відповідачем були порушені істотні умови договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Голова Сільськогосподарського кооперативу Вітязь Золотарьов Михайло Ілліч подав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року - залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки не встановлено істотних порушень умов договору оренди землі. Крім того ОСОБА_1 не надала доказів про зниження родючості та погіршення корисних властивостей земельної ділянки, яка їй належить.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,6781 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, а також земельної ділянки площею 3,68 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області (а.с. 24, 27).

03 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським кооперативом Вітязь в особі голови Золотарьова Михайла Ілліча були укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 15 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельні ділянки (а.с. 12-13, 18-19).

Позивачка звернулася до голови Сільськогосподарського кооперативу Вітязь Золотарьова Михайла Ілліча з вимогою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме: просила шляхом оформлення додаткової угоди внести зміни в п. 9 Договору оренди землі, укладеного 03.01.2008 року в частині розміру орендної плати, змінивши 3% на 11% (а.с.29).

29 листопада 2017 року відповідач надав відповідь на лист ОСОБА_1, в якому зазначив, що розмір орендної плати у 11% від нормативної грошової оцінки землі є економічно необгрунтованим та неприйнятним для підприємства, але СК Вітязь гарантував виплату орендної плати за землю не нижчу, ніж на підприємствах, розташованих на території Коробочкинської сільської ради (а.с.30).

Як на підставу позовних вимог про розірвання договорів оренди земельних ділянок, ОСОБА_1 посилалася на те, що передавши фактично в оренду земельні ділянки в 2008 році та підписавши договори оренди землі, ОСОБА_1 підписала акт приймання-передачі земельних ділянок без конкретизації дати, яку згодом проставив сам орендатор, а саме - 06.05.2009 рік. Самого факту передачі земельних ділянок на місцевості не відбулося. Вважає, що наявні підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок, оскільки СК Вітязь не виконав вимоги щодо укладення договорів оренди, передачі землі актом в оренду, державної реєстрації договору землі, індексації орендної плати кожного року, а також не вносить в землю органічних добрив, виснажує землю, не проводить сівообороту. Крім того вважає, що наявні підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок також через небажання відповідача підвищувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч.2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Матеріали справи свідчать про те, що при укладенні договорів оренди земельної ділянки площею 3,6781 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, а також земельної ділянки площею 3,68 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, - сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

При укладанні договорів від 03.01.2008 року складено акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та акти приймання-передачі земельних ділянок до договору оренди від 06.05.2009 року, які також містять підписи сторін (а.с. 14-15, 20-21).

Оплата орендної плати за спірними договорами була здійснено в повному обсязі (а.с.44).

Крім того згідно з актом № 721/01-04/07-09 Державної екологічної інспекції у Харківській області, під час перевірки СК Вітязь на дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, будь-яких порушень екологічних вимог не виявлено (а.с.45).

Частиною 2 ст. 23 3акону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Указом Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток паїв (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725/2008) забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток паїв у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки паю та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Встановлено, що позивач зверталася до відповідача з пропозицією про підвищення розміру орендної плати. Відмова СК Вітязь у підвищенні орендної плати сама по собі не є підставою для розірвання договору.

Статтею 5 Земельного Кодексу України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів від 4 червня 2009 року статтю 22 Земельного кодексу України було доповнено частиною четвертою з наступним змістом: Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель .

Згідно п. 18 Перехідних положень Земельного Кодексу України вимоги частини четвертої статті 22 цього Кодексу поширювалися лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляції від 12 лютого 2015 року № 191-УТТТ частину четверту статті 22 Земельного Кодексу України виключено.

Отже ненадання проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь не є самостійною підставою для розірвання договору.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що договори оренди земельних ділянок від 03.01.2008 року укладено з істотним порушенням закону. Не встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, що він допускає погіршення екологічного стану та родючості земельної ділянки позивачкою суду не надано. Факту систематичної несплати орендарем орендної плати у справі також не встановлено.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок від 03.01.2008 року, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук