Постанова

від 06.11.2018 по справі 914/425/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. Справа № 914/425/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.

суддів Зварич О.В. Мирутенка О.Л.

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (ордер серія ЛВ№078236 від 25.05.2018);

від відповідача (скаржника): не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей-як для себе! вих. №785 від 18 липня 2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2018 року (підписане 02.07.2018 року), суддя Фартушок Т.Б.

у справі №914/425/18

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Крохмалепродукти України , с. Михайлівка-Рубежівка, Київська область

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей-як для себе! , м. Львів

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 2 455 719,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2018 на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Крохмалепродукти України , с. Михайлівка-Рубежівка, Київська область до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей-як для себе! , м. Львів про стягнення 2 511 118,00 грн. суми основного боргу за договором поставки від 15.02.2016 №15/02/16 та 202 036,28 грн. пені.

Позивачем в процесі розгляду справи подавались на розгляд господарського суду Львівської області заяви про зменшення позовних вимог, які ухвалами суду було прийнято та про збільшення позовних вимог і в результаті чого позивач просить стягнути з відповідача 2 455 719,43 грн. заборгованості з яких: 2 131 118 грн. основного боргу та 324 601,43 грн. пені (Т-1, а.с.199-200).

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/425/18 позовні вимоги ТОВ Крохмалепродукти України , с. Михайлівка-Рубежівка, Київська область до ТОВ Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей-як для себе! , м. Львів задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 131 118,00 грн. суми основного боргу, 192994,28 грн. пені та 34 861,68 грн. судового збору, 4750 грн. витрат на професійну правову допомогу та 1014,83 грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи. В решті позовних вимог - відмовлено.

Відповідач - ТОВ Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей-як для себе! не погодившись з винесеним рішення в частині стягнення пені, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції при частковому задоволенні вимог про стягнення пені було допущено помилку і замість стягнення 182 994,28 грн. з відповідача стягнуто 192 428,15 грн. Вказує, що позивач у заяві від 05.06.2018 №54 просив стягнути пеню у розмірі 324 601,43 грн., однак при цьому не врахував положення ст. 232 Господарського кодексу України при її нарахуванні, а суд перевіривши розрахунки вказав на цю помилку, однак допустив помилку у розрахунках та надмірно стягнув 566,13 грн. пені.

Відтак, скаржник, просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 566,13 грн. пені скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих вимог. Також просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення з відповідача у справі суми основного боргу у розмірі 2 131 118,00 грн. на 12 календарних місяців рівними частинами помісячно.

Позивач - ТОВ Крохмалепродукти України у відзиві, б/н від 06.09.2018 вказує на те, що відповідач вірно зазначає, що при розрахунку пені позивачем не було враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України і суд правомірно перевіривши розрахунки вказав на цю помилку і здійснив перерахунок пені з урахуванням положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Визначений господарським судом Львівської області розмір пені у сумі 192 994,28 грн. вважає вірним і таким, що відповідає обставинам справи та положенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Щодо вимоги про розстрочення виконання рішення, яка викладена в апеляційній скарзі зазначає, те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 суд апеляційної інстанції ухвалив залишити без розгляду клопотання апелянта про розстрочення виконання рішення в частині стягнення з відповідача у справі суми основного боргу у розмірі 2 121 118,00 грн. на 12 календарних місяців рівними частинами помісячно, відтак вважає, що дане питання не входить в межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції в розумінні ст. 269 ГПК України. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 (в складі колегії: головуючого судді - Матущака О.І., суддів - Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей-як для себе! вих. №785 від 18 липня 2018 року на рішення господарського суду Львівської області від 27 червня 2018 року у справі №914/425/18 (Т-2, а.с.93-94).

В подальшому, ухвалою суду від 26.09.2018 призначено справу №914/425/18 до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2018 в складі колегії: головуючого судді Матущака О.І., суддів - Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г. (Т-2, а.с.109-110)

Указом Президента України від 29 грудня 2017 троку №454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

В газеті Голос України №185 (6940) від 03 жовтня 2018 року опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018 року.

Судді Львівського апеляційного господарського суду переведені до Західного апеляційного господарського суду Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №295/2018.

Згідно з витягом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2018 року справу №914/425/18 розподілено колегії суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий суддя), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Т-2, а.с.112)

Ухвалою від 18.10.2018 справу №914/425/18 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Зварич О.В. та Мирутенка О.Л. Справу №914/425/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 30 жовтня 2018 року.

В подальшому, в зв язку з клопотанням скаржника розгляд справи 30.10.2018 відкладено на 06.11.2018 в складі колегії: головуючий (суддя - доповідач) Якімець Г.Г., судді - Зварич О.В. та Мирутенка О.Л. (Т-2, а.с.120-121).

В судове засідання 06.11.2018 з явився представник позивача. Відповідач (скаржник) участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 30.10.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах справи (Т-2, а.с.123).

Станом на 06.11.2018 додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2018 заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/425/18 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

15.02.2016 ТОВ Крохмалепродукти України (постачальник) та ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (покупець) укладено договір поставки №15/02/16 (Т-1, а.с.16-20), згідно п.1.1. якого покупець в порядку та на умовах , визначених договором, замовляє, приймає у власність та оплачує, а постачальник приймає на себе зобов язання виготовити та поставити покупцю концентрат квасного сусла ККС (товар) згідно ГОСТу 28538-90 та додатку №2 до договору (специфікації з якості), що є невід ємною частиною договору. Постачальник передає у власність покупцю товар згідно з додатками №1 та №2 до договору, що є невід ємною частиною договору (п.2.1. договору).

Загальна кількість товару , що має бути поставлена постачальником покупцю у 2016 році складає 600 тонн (п.2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору поставки встановлено, що поставка відбувається партіями по двадцять тонн кожна партія, на умовах FCA (Інкотермс - 2010) , Київська область , Києво-Святошинський район, с.Михайлівка - Рубежівка, вул. Шкільна, 15 або на умовах DAP склад покупця м. Львів, вул. Дж.Вашингтона,10.

Відповідно до п.4.1. договору базова вартість тонни товару та загальна вартість партії товару є договірною та визначається у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною та включає витрати на виробництво.

Загальна сума договору визначається сумарно згідно специфікацій до договору протягом строку його дії. Ціна товару може змінюватись, про що постачальник повинен попередньо, за п'ять календарних днів повідомити покупця та фіксується у підписаних обома сторонами специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (п.п.4.2, 4.3. договору).

Покупець оплачує 100 відсоткову оплату в сумі повної вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом двадцяти одного банківського дня з моменту фактичної поставки товару на склад покупця у відповідності до реквізитів, вказаних в рахунках постачальника (п.5.1. договору).

Згідно п.5.2. договору датою поставки партії товару вважається дата відвантаження товару, яка вказується уповноваженими представниками постачальника у відповідних товаросупровідних документах.

Відповідно до п. 8.1. договору, у випадку порушення з вини покупця строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діятиме на день прострочення від неоплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Додатком від 15.02.2016 №1 до договору сторонами встановлено, що за договором буде поставлятись концентрат квасного сусла ГОСТ 28538-90 в кількості 600000,00 кг за ціною 14,00 грн. за кг. без ПДВ, 16,80 грн. за кг. з ПДВ на загальну суму 10080000,00 грн. Термін поставки з 22.02.2016 по 31.12.2016 (Т-1, а.с.18).

Додатком від 15.02.2016 №2 до договору визначено специфікацію з якості товару за договором (Т-1, а.с.19-20).

Специфікацією від 20.02.2017 №2 до договору сторонами встановлено, що за договором буде поставлятись концентрат квасного сусла ГОСТ 28538-90 в кількості 650000,00 кг за ціною 17,50 грн. за кг. без ПДВ, 21,00 грн. за кг. з ПДВ на загальну суму 13 650 000,00 грн. Термін поставки з 01.03.2017 по 31.12.2017 (Т-1, а.с.21).

Як вбачається з обставин справи, позивачем на виконання умов договору впродовж періоду лютого - серпня 2017 згідно видаткових накладних від 23.02.2017 №194 на суму 348000 грн., від 06.04.2017 №388 на суму 420000 грн., від 21.04.2017 №462 на суму 420 000 грн., від 15.05.2017 №577 на суму 420 000грн., від 29.05.2017 №658 на суму 420 000 грн., від 07.06.2017 №713 на суму 420 000 грн., від 12.06.2017 №741 на суму 420 000 грн., від 16.06.2017 №774 на суму 420 000 грн., від 23.06.2017 №811 на суму 210 000 грн., від 27.06.2017 №823 на суму 270 186 грн., від 30.06.2017 №835 на суму 420 000 грн., від 26.07.2017 №992 на суму 315 000 грн., від 14.08.2017 №1082 на суму 420 000 грн. поставлено, а Покупцем прийнято товар за договором на загальну суму 4 923 186 грн. (Т-1, а.с.22-34)

Дані поставки підтверджуються також товарно-транспортними накладними від 23.02.2017 №194 на суму 348 000 грн., від 06.04.2017 №388 на суму 420 000 грн., від 21.04.2017 №462 на суму 420 000 грн., від 15.05.2017 №577 на суму 420 000 грн., від 29.05.2017 №374 на суму 420 000 грн., від 07.06.2017 №713 на суму 420 000 грн., від 12.06.2017 №741 на суму 420 000 грн., від 16.06.2017 №774 на суму 420 000 грн., від 23.06.2017 №811 на суму 210 000 грн., від 27.06.2017 №823 на суму 270 186 грн., від 30.06.2017 №835 на суму 420 000 грн., від 26.07.2017 №992 на суму 315 000 грн., від 14.08.2017 №374 на суму 420 000 грн.; всього на загальну суму 4 923 186 грн. (Т-1, а.с.79, 82, 86, 90, 92, 94, 97, 99, 101, 104, 106, 109, 112); а також довіреностями відповідача від 22.02.2017 №115, від 05.04.2017 №261, від 29.05.2017 №409, від 06.06.2017 №447, від 12.06.2017 №467, від 26.07.2017 №593, від 14.08.2017 №642 (Т-1, а.с.80, 83, 87, 89, 96, 103, 115, 110).

20.09.2017 позивач звернувся до відповідача листом - вимогою від 20.09.2017 №72 про оплату 2 811 118 грн. боргу з оплати поставленого за договором товару (Т-1, а.с.69).

Крім цього, сторонами підписано та скріплено відбитком печаток акт звірки взаємних розрахунків за договором станом на 31.12.2017 , відповідно до якого позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4 923 186 грн. Відповідачем здійснено частково оплату на суму 2 540 000грн., відтак заборгованість складає 2 511 118 грн. (Т-1, а.с.44).

З обставин справи вбачається, що відповідач взятих на себе договірних зобов язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, сплачено на користь позивача 2 920 000 грн., в тому числі за поставками за період з лютого по серпень 2017 - 2 792 068 грн., що підтверджується, зокрема відомостями по рахунках позивача, копіями платіжних доручень про часткову сплату боргу та актами звірок взаєморозрахунків за підписом позивача, внаслідок чого утворився борг в розмірі 2 131 118,00 грн., який в добровільному порядку не сплачений

Крім цього, позивачем нараховано 324 601,43 грн. пені за порушення порядку і строку оплати поставленого за договором поставки товару від 15.02.2016 №15/02/16 (Т-1, а.с.204-205).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду, керувалась наступним.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується положенням ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було вже зазначено вище, позивачем на виконання умов договору в період лютого - серпня 2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 923 186 грн., що підтверджується видатковими накладними, товаротранспортними накладними та довіреностями, за який відповідач розрахувався частково і заборгованість становить 2 131 118,00 грн., згідно акту звірки взаєморозрахунків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З обставин та матеріалів справи вбачається, факт порушення відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором товару на суму 2 121 118,00 грн. (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 19.06.2018 вх.№1638/18 яка подана в суді першої інстанції), яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а відтак правомірно задоволена до стягнення місцевим господарським судом. В даній частині рішення місцевого господарського суду відповідачем не оскаржено.

Згідно вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зав весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем, згідно розрахунку розраховано пеню в сумі 324601,43 грн. за порушення порядку і строку оплати поставленого за договором поставки від 15.02.2016 №15/02/16 за період з 28.03.2017 по 04.06.2018 з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок пені, який проведено місцевим господарським судом, судова колегія вважає, що останнім підставно задоволено до стягнення 192 994,28 грн. (яка розрахована згідно вимог ст. 232 Господарського кодексу України), в задоволенні решти суми пені відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідачем в суді першої інстанції 29.05.2018 подано заяву про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду (Т-1, а.с.132-133), яка обґрунтована тим, що заявлена до стягнення сума пені є надмірно великою для відповідача у зв'язку з його скрутним матеріальним становищем, зниженням купівельної здатності споживачів продукції відповідача, її сезонністю, наявністю договірних зобов'язань перед контрагентами та іншими договорами та податками перед бюджетом, а також необхідністю виплати заробітної плати працівникам. В обґрунтування даного долучено до заяви копію оборотно-сальдової відомості від 13.04.2018, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2018, декларації з акцизного податку за лютий 2018, штатний розпис, постанови про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах виконавчого провадження ВП 56128993 та виписки з банківських рахунків відповідача про наявність коштів (Т-1, а.с.134-163).

Відтак, відповідач просить суд зменшити нараховані позивачем санкції на 80 відсотків від заявленої суми та у випадку повного або частково задоволення позову, розстрочити виконання судового рішення у справі рівними частинами на 12 календарних місяців.

Позивачем в свою чергу подано заяву від 18.06.2018 №22317/18 про заперечення проти зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення (Т-1, а.с.220-223), при цьому вказує на те, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, такими, що спрямовані на уникнення відповідачем відповідальності за порушення порядку і строку здійснення оплати поставленого товару за договором. Окрім цього, позивач , зазначає, що ним нараховано пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ в той час як загальна практика та звичаї ділового обороту дозволяють встановлювати пеню за прострочення виконання грошового - зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. При цьому також вказує, позивач , що ним не заявлено позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, враховуючи наведене, матеріали та обставини справи, судова колегія взявши до уваги, зокрема причини виникнення заборгованості, тривалий час її існування, ступінь виконання зобов'язання, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, відсутність нормативного обґрунтування права суду до розстрочення виконання рішення при ухваленні такого, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованих висновків про те, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами винятковості випадку виникнення заборгованості, зокрема, вжиття ним негайних заходів до припинення її існування, а також скрутного матеріального становища як підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та розстрочки виконання судового рішення у справі, і наявності підстав до зменшення розміру пені чи розстрочення виконання рішення.

Крім цього, судова колегія зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі в резолютивній частині, просить, розстрочити виконання рішення в частині стягнення з відповідача у справі суми основного боргу у розмірі 2131118,00 грн. на 12 календарних місяців рівними частинами помісячно.

Однак, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у справі №914/425/18 дане клопотання скаржника залишено без розгляду, із зазначенням, що вказане питання не входить в межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції в розумінні ст. 269 ГПК України (Т-2, а.с.76-78). Ухвалою Верховного суду від 03.09.2018 відмовлено у відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у справі №914/425/18 (Т-2, а.с. 104-106).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 131 118,00 грн. суми основного боргу та 192 994,28 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог - правомірно відмовлено за необґрунтованістю.

Згідно ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В підтвердження здійснення витрати на професійну правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 25.05.2018 №1-25/05 (Т-1, а.с.201). Актом наданих послуг від 27.06.2018 складеним по договору від 25.05.2018 №1-25/0 , підтверджено передання адвокатом (ОСОБА_6А.) та прийняття Клієнтом (позивач) наданих послуг в розмірі 5 000 грн.(Т-2, а.с.19, 20, 21). ОСОБА_1 є адвокатом та представником позивача у даній справі, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатської діяльності від 02.04.2015 серії ЛВ №000200 та ордером від 25.05.2018 №ЛВ №078236 (Т-1, а.с.130, 131).

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 05.06.2018. №14709 на суму 5000 грн. про сплату клієнтом адвокату правничої допомоги за договором від 25.05.2018 №1-25/05; касові чеки ПАТ Укрпошта від 17.04.2018 на суму 33 грн. та від 15.06.2018 на суму 33 грн. про направлення процесуальних документів; посадкові документи від 04.05.2018 №#П64-Т1-2191706-0405 на суму 570,62 грн. на ОСОБА_7 (відправлення КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ, 07.05.2018 14:07; прибуття ЛЬВІВ, 07.05.2018 19:50), від 04.05.2018 №П64-Т2-2191706-0405 на суму 570,62 грн. на ОСОБА_8 (відправлення: КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ, 07.05.2018 14:07; прибуття: ЛЬВІВ, 07.05.2018р. 19:50), від 04.05.2018 №#1Ж7-Т1-2176409-0405 на суму 422,88 грн. на ОСОБА_7 (відправлення: ЛЬВІВ, 08.05.2018р. 18:47; прибуття: КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ, 08.05.2018р. 23:53), від 04.05.2018 №#1Ж7-Т2-2176409-0405 на суму 422,88 грн. на ОСОБА_8 (відправлення: ЛЬВІВ, 08.05.2018 18:47; прибуття: КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ 23:53), від 25.05.2018 №#4ФЮ-Т1-0470891-2505 на суму 375,55 грн. на ОСОБА_8 (відправлення: КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ, 29.05.2018р. 06:00; прибуття: ЛЬВІВ, 29.05.2018 11:06), від 25.05.2018 №#4Ю2-Т1-0488756-2505 на суму 375,55 грн. на ОСОБА_8 (відправлення: ЛЬВІВ, 29.05.2018р. 18:47; прибуття: КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ, 29.05.2018 23:53); також рахунок ТзОВ Глобал Отель Сервіс від 18.06.2018 №000221 на суму 980 грн. на ОСОБА_9 з призначенням платежу: проживання у готелі 18.06.2018р. 19.06.2018р., 1 особа; а також фіскальний чек про оплату 18.06.2018 980 грн. (Т-2, а.с.25-31)

Проаналізувавши вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, про часткове недоведення в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 Господарського процесуального кодексу України розміру понесених у справі судових витрат. Вважає, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір, виплачений адвокату за надання правничої допомоги, представництво в господарському суді та надання послуг гонорар, а також витрати, повязані із вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відтак правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 34 861,68 грн. судового збору, 4 750 грн. витрат на професійну правову допомогу та 1014,83грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи, в решті судові витрати правомірно залишено за позивачем. В даній частині рішення місцевого господарського суду відповідачем не оскаржувалось.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2018 року у справі №914/425/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/425/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 12.11.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Мирутенко О.Л.