Постанова

від 12.11.2018 по справі 922/3009/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р. Справа № 922/3009/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Крайз О.І., довіреність б/н від 04.06.2018 року, посвідчення №1599 від 18.10.2008 року;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (вх. №1788 Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2018 року у справі №922/3009/17, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Шарко Л.В.), повний текст якої складено 08.08.2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків

до 1-го відповідача Публічного акціонерного товариства "Відрадненське"

до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм", м. Харків,

про стягнення 7137747,65 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2018 року у справі №922/3009/17 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Відрадненське на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. відмовлено.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази щодо виконання судового наказу від 20.11.2017 року в межах суми боргу, яка на момент пред'явлення виконавчого документу становить 1194634,43 грн., а тому у приватного виконавця відсутні підстави для закриття виконавчого провадження з підстав повного виконання судового наказу.

Публічне акціонерне товариство Відрадненське з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2018 року по справі №922/3009/17 за скаргою Публічного акціонерного товариства Відрадненське на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства Відрадненське на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Оскаржувана ухвала суду господарського першої інстанції по справі №922/3009/17 є необґрунтованою, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінені докази надані сторонами.

Апелянт вважає висновки суду помилковими з огляду на те, що заборгованість ПАТ Відрадненське перед ТОВ Торговий будинок НОВААГРО , згідно наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3009/17 від 20.11.2017 року погашена в повному обсязі, що підтверджуються відповідними платіжними дорученнями, наданими до апеляційної скарги у зв'язку з чим, виконавець мав закрити виконавче провадження.

Апелянт не зміг надати вказані документи суду для дослідження, так як не був належним чином повідомлений про розгляд скарги. Ухвали господарського суду Харківської області від 31.07.2018 року про відкладення розгляду справи на 06.08.2018 року було отримано апелянтом лише 07.08.2018 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" залишено без руху; протягом 10 днів з дня вручення ухвали апелянта було зобов'язано усунути недоліки, а саме подати до Харківського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору сумі 1762,00 грн. та роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О, суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам справи строк - 5 днів з дня вручення даної ухвали, на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 ГПК України; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Відрадненське" надати в судовому засіданні для огляду оригінали опису вкладення до цінного листа та чека ПАТ "Укрпошта", які надавалися в копіях до заяви про усунення недоліків, в якості доказів надсилання копії апеляційної скарги ТОВ "Новакорм"; повідомлено учасників, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 22.10.2018 року.

12.10.2018 року на адресу суду апеляційної інстанції від ПАТ Відрадненське надійшло клопотання про надання доказів, в якому останній надає квитанцію від 13.09.2018 року відправлення апеляційної скарги другому відповідачу - ТОВ Новакорм та опис вкладення від 13.09.2018 року до цінного листа на адресу ТОВ Новакорм (вх.№87)

Відповідно до Указів Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів", а також ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 31 ГПК України, справу було передано до Східного апеляційного господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 року прийнято справу №922/3009/17 до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду на 12.11.2018 року.

25.10.2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу господарського суду Харківськї області від 06 серпня 2018 року по справі №922/3009/17 залишити без змін (вх.№366), який долучений до матеріалів справи.

Представники 1-го та 2-го відповідачів позивача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №6102226281125, №6102226281117, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 листопада 2017 року позовні вимоги було задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" штраф за порушення умов поставки за договором поставки № 0505 ПФ від 05.05.2017 року в розмірі 300 685,00 грн.; суму основного боргу в розмірі 4 069 803,92 грн., що виник за договором поставки № 28/04 від 28.04.2017 р. та був відступлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" за договором № 03/08К про відступлення права вимоги від 03.08.2017 р.; пеню в розмірі 407 208,60 грн.; 3% річних у розмірі 48 709,11 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 72 396,10 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" штраф на підставі договору поруки від 05.06.2017 року в розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 150,00 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

20.11.2017 року на виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області видано відповідні накази на примусове виконання рішення.

26.07.2018 року Публічне акціонерне товариство "ВІДРАДНЕНСЬКЕ" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В., в якій останній просив: визнати бездіяльність приватного виконавця Харківської області Попляк В.В., яка полягає в неприйнятті ним рішення про закриття виконавчого провадження №56707671 незаконною; скасувати п. 4 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.18р. у виконавчому провадженні №56707671; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. зняти арешт з майна Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", накладеного постановою про арешт майна боржника від 04.07.2018 р. у виконавчому провадженні №56707671; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. закрити виконавче провадження №56707671 щодо виконання наказу №922/3009/17 від 20.11.2017 року, виданого господарським судом Харківської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" штрафу за порушення умов за договором поставки № 0505 ПФ.

06.08.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Так, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. перебуває наказ господарського суду Харківської області у справі № 922/3009/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" штрафу за порушення умов поставки за договором від 05.05.2017 р. в розмірі 300 685,00 грн.; суми основного боргу в розмірі 4 069 803,92 грн., що виник за договором поставки № 28/04 від 28.04.2017 р. та був відступлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" за договором № 03/08К про відступлення права вимоги від 03.08.2017 р.; пені в розмірі 407 208,60 грн.; 3% річних у розмірі 48 709,11 грн. та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 72 396,10 грн.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 04.07.2018 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №ВП №56707671 щодо виконання судового наказу від 20.11.2017 р. по справі №922/3009/17 в межах суми боргу, яка на момент пред`явлення виконавчого документу становить 1194634,43 грн.

У пункті 4 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 119463,44 грн.

Зазначена постанова направлена сторонам та отримана боржником 14.07.2018 року.

В обгрунтування скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця заявник вказує, що заборгованість ПАТ ВІДРАДНЕНСЬКЕ перед ТОВ Торговий будинок Новаагро , згідно наказу №922/3009/17 від 20.11.2017 р. виданого господарським судом Харківської області, погашена в повному обсязі, у зв`язку з чим, на думку заявника, приватний виконавець мав закрити виконавче провадження.

Втім, доказів погашення заборгованості за судовим наказом №922/3009/17 від 20.11.2017 р. заявником до скарги не надано.

Як встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, приватний виконавець зазначив, що ані стягувачем, ані боржником не було надано доказів погашення заборгованості за наказом №922/3009/17 від 20.11.2017 р. в повному обсязі.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, оскільки, в матеріалах виконавчого провадження №ВП №56707671 відсутні докази щодо виконання судового наказу від 20.11.2017р. у справі №922/3009/17 в межах суми боргу, яка на момент пред`явлення виконавчого документу становить 1194634,43 грн., місцевий господарський суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що у приватного виконавця відсутні правові підстави для закриття виконавчого провадження з підстав повного виконання судового наказу.

Щодо вимог заявника про скасування п. 4 постанови про відкриття виконавчого провадження №ВП №56707671, а саме щодо зазначення про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 119463,44 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 та Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, а саме п. 19, приватний виконавець, який забезпечив повне та часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно положень п. 9 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Аналогічне положення міститься, також, в ч. 3. ст. 45 Закону України Про виконавче провадження .

У пункті 8 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" вказано про те, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

А отже, дії приватного виконавця щодо зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 119463,44 грн., відповідають нормам чинного законодавства.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що заборгованість ПАТ ВІДРАДНЕНСЬКЕ перед ТОВ Торговий будинок НОВААГРО , згідно наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3009/17 від 20.11.2017 року погашена в повному обсязі, що підтверджуються відповідними платіжними дорученнями, наданими до апеляційної скарги у зв'язку з чим, на думку апелянта виконавець мав закрити виконавче провадження.

Колегія суддів вказані аргументи апелянта вважає недоречними, у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що апелянтом надані платіжні доручення в ксерокопіях від 10.07.2018 року №2353 на суму 500000,00 грн., від 11.07.2018 року №2356 на суму 200000,00 грн., від 13.07.2018 року №2359 на суму 200000,00 грн., від 13.07.2018 року №2360 на суму 200000,00 грн., від 18.07.2018 року №2365 на суму 95821,71 грн., від 18.07.2018 року №2366 від 18.07.2018 року.

Однак, ксерокопії вказаних платіжних доручень не містять печатки банку та підпису уповноваженої особи, не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні статтей 76-77 ГПК України на підтвердження доказів сплати заявником відповідних грошових коштів кредитору, тобто, позивачу в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню та не приймаються колегією суддів, оскільки не відповідають ст. 36 ГПК України , якою передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчених копіях . Копіями вважаються засвідчені уповноваженим органом документи, ідентичні за своїм змістом і формою оригіналам.

Відповідно до п. 5.27 Національних стандартів Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідчуваної копії документа.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Проте, всупереч даним вимогам законодавства апелянтом надано копії платіжних доручень, які не засвідчені належним чином, у зв'язку з чим надані копії не є належними доказами виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017 року у справі №922/3009/17.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, апелянт, в разі наявності таких доказів виконання рішення суду, повинен був надати їх безпосередньо приватному виконавцю, втім, як вже було зазначено вище, приватний виконавець зазначив, що ані стягувачем, ані боржником не було надано доказів погашення заборгованості за наказом №922/3009/17 від 20.11.2017 р. в повному обсязі.

Аргументи апелянта щодо того, що місцевим господарським судом не було повідомлено його про час та місце розгляду справи, а ухвалу господарського суду Харківської області від 31.07.2018 року останній отримав лише 07.08.2018 року не приймаються, у зв'язку з тим, що матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення апелянту - копії ухвали господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року у даній справі, яку апелянт отримав 02.08.2018 року (т.5, а.с.177).

Тобто, заявник, знаючи про знаходження його скарги на дії приватного виконавця у господарському суді першої інстанції, не був позбавлений права ознайомитись з відповідною інформацією у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2018 року у справі №922/3009/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.11.2018 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін