Рішення

від 18.10.2018 по справі 910/6883/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2018Справа № 910/6883/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКЛІНСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІКС ТРЕЙД"

про стягнення 53 149,56 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 18.10.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКЛІНСЕРВІС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІКС ТРЕЙД" (далі - відповідач, Постачальник) про стягнення заборгованості в розмірі 53 149,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання №2017-12/01 від 01.12.2017 в частині поставки замовленого в повному обсязі, у зв'язку з чим, за ствердженням позивача, утворилась заборгованість в розмірі 53 149,56 грн, з яких 38 149,56 грн - сума передоплати за непоставлений товар, 15 000,00 грн - сума надмірно сплачених коштів, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 по справі № 910/6883/18 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 27.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 25.07.2018.

20.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі - канцелярія суду) надійшли письмові пояснення по справі від представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 розгляд справи відкладено на 01.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, викликано в підготовче засідання посадову особу позивача для надання пояснень, витребувано у позивача докази, запропоновано сторонам надати докази та призначено підготовче засідання на 20.08.2018.

17.08.2018 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення позивача.

У підготовчому засіданні 20.08.2018 було заслухано пояснення посадової особи позивача - ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.09.2018 для подання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою Господаоського суду міста Києва від 30.08.2018 підготовче з 18.09.2018 засідання було перенесено на 24.09.2018 у зв'язку з направленням судді Джарти В.В на навчання до Національної школи суддів України.

У підготовче засідання 24.09.2018 прибув представник позивача та надав пояснення.

За наслідками судового засідання 24.09.2018 судом постановлена ухвала, якою закрите підготовче провадження та призначено справу № 910/6883/18 до розгляду по суті в судовому засіданні 18.10.2018.

У судовому засіданні 18.10.2018 представником позивача були надані пояснення по суті заявлених вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив.

При цьому, з приводу повідомлення відповідача про розгляд заяви суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статті 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/6883/18, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 24.09.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт із вказаною ухвалою, скерований на адресу відповідача був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пункт 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, у силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1,2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 стаття 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 24.09.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІКС-ТРЕЙД", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКЛІНСЕРВІС", як покупцем, був укладений договір постачання № 2017-12/01 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, в обумовлений договором строк, замовлені їм миючі засоби, засоби побутової та профе6сійної хімії, особистої гігієни, у тому числі засоби для дезінфекції, дезінсекції та дератизації (іменовані далі - товар), а покупець зобов'язується належним чином прийняти і оплатити товар на умовах договору. Право власності на товар, що постачається по договору, переходить до покупця з моменту підписання покупцем та/або уповноваженим представником покупця товарної накладної (пункт 1.2 договору).

Згідно розділу 2 договору покупець формує і передає постачальнику замовлення в письмовій або електронній формі. Постачання кожної партії товару здійснюється постачальником на підставі замовлення покупця у термін, який узгоджено сторонами. Постачання товару покупцеві здійснюється за рахунок постачальником. У разі недопостачання та/або пересортиці товару та/або постачання пошкодженого товару, постачальник зобов'язаний поставити недопоставлену кількість екземплярів товару, або зробити заміну поставленого неякісного або невідповідного замовленню товару протягом 5 (п'яти) робочих днів після одержання рекламації, або врахувати такий товар, як недопоставлений при розрахунках з покупцем.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна та асортимент договору визначається у рахунку-фактурі та видаткових накладних.

Товар постачається покупцю згідно видаткових накладних, як то передбачено пунктом 4.1 договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору всі розрахунки між сторонами по даному договору проводяться у безготівковій формі шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що Постачальником протягом грудня 2017 року були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 131 862,32 грн, а саме: № 85 від 01.12.2017 на суму 24 022,48 грн, № 86 від 04.12.2017 на суму 10 956,00 грн, № 87 від 05.12.2017 на суму 31 307,48 грн, № 89 від 12.12.2017 на суму 38 149,56 грн, № 93 від 27.12.2017 на суму 25 818,80 грн та № 94 від 27.12.2017 на суму 1 608,00 грн.

У свою чергу Товариством вказані рахунки були оплачені в повному в загальному розмірі на суму 140 254,32 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 21 від 20.12.2017 на суму 104 435,52 грн, № 11 від 04.12.2017 на суму 15 000,00 грн, № 35 від 15.01.2018 на суму 10 000,00 грн, № 43 від 06.02.2018 на суму 10 818,80 грн.

Наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 29 від 04.12.2017 на суму 24 022,48 грн, № 30 від 04.12.2017 на суму 10 956,00 грн, № 32 від 05.12.2017 на суму 31 307,48 грн, № 43 від 27.12.2017 на суму 25 818,80 грн та № 44 від 28.12.2017 на суму 1 608,00 грн підтверджується, що відповідачем поставлено, а Товариством прийнято товару всього на суму 93 712,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство 17.04.2018 звернулось до Постачальника із вимогою № 17/04, в якій просило останнього здійснити поставку недопоставленого товару на суму 38 149,56 грн, або здійснити повернення сплаченої суми грошових коштів, а також просило повернути 15 000,00 грн помилково сплачених Товариством коштів.

Оскільки вказана вимога залишена з боку відповідача без виконання Товариство звернулось з даним позовом до суду, в межах якого просило стягнути з відповідача 53 149,56 грн грошових коштів. Вказана сум складається із 38 149,56 грн вартості недопоставленого товару та 15 000,00 грн суми грошових коштів надмірно сплаченої понад вартість товару.

Відповідач не скористався своїм правом подачі до суду письмового відзиву, проте надав фотокопії листа позивача від 14.03.20418 та акту звірки взаєморозрахунків, з яких вбачається, що заборгованість Постачальника перед позивачем становить 10 000,00 грн, на чому й наполягав в судовому засіданні представник відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторонами умовами договору погоджено, що постачання товару здійснюється на підставі видаткових накладних у термін, обумовлений сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем був виставлений рахунок № 89 від 12.12.2017 на суму 38 149,56 грн, який оплачений з боку Товариства в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 21 від 20.12.2017 із призначенням платежу - оплата за госп. засоби згідно рах. № 89 від 12.12.2017. Всупереч наведеному Постачальник не здійснив поставку товару на вказану суму, належних доказів на спростування вказаних обставин не надав.

За приписами частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як судом встановлено вище, позивач звертався до Постачальника із вимогою від 17.04.2018 щодо здійснення поставки товару або повернення грошових коштів, яка залишена відповідачем без виконання.

Відтак, внаслідок невиконання обов'язку з поставки товару на суму 38 149,56 грн - за відповідачем обліковується заборгованість за договором поставки в сумі 38 149,56 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з поставки товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 38 149,56 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, Товариство просить суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн надмірно сплачених коштів.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначає, що Постачальником були виставлені рахунки № 85, № 86, № 87 та № 89 на загальну суму 104 435,52 грн, які за його твердженням були оплачені саме згідно платіжного доручення № 21 від 20.12.2017. У той же час, платіжним дорученням № 11 від 04.12.2017 позивачем було перераховано 15 000,00 грн на користь Постачальника із призначенням платежу: Часткова оплата санітарно-гігієнічних виробів згідно рахунку № 85 від 01.12.2017, у сумі 12 500,00 грн, ПДВ - 20 % 2500,00 грн . Оскільки, сума виставлених рахунків менша суми грошових коштів, спрямованих позивачем на їх оплату, Товариство стверджує, що 15 000,00 грн отримана відповідачем без достатньої правової підстави.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов: - набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; - таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим; - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У частині 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, норми статті 1212 ЦК можуть бути застосовані тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як надмірно сплачені, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/9072/17 від 26.06.2018.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн були перераховані на користь відповідача на підставі рахунки, виставленого на виконання договору постачання, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення вказаної позовної вимоги.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд відзначає, що надані відповідачем копії листа № 02/3 від 14.03.2018 та акту звірки взаєморозрахунків не можуть вважатися належними доказами, оскільки не засвідчені належним чином, а оригінали на вимоги суду сторони не надали. При цьому інформація, що міститься у вказаних документах є такою, що спростовується доводами позивача, що ґрунтуються на належних доказах, наявних в матеріалах справи.

При цьому, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 44 від 06.02.2018 на суму 1 608,00 грн не врахована судом як належний доказ підтвердження факту оплати спірних рахунків, оскільки із вказаної копії платіжного доручення вбачається, що грошові спрямовані на оплату санітарно-гігієнічних виробів згідно рахунку № 3 від 03.01.2018, однак матеріали справи не містять останнього. При цьому спір між сторонами виник щодо поставленого товару згідно рахунків, наданих у грудні 20178 року.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства в частині стягнення з відповідача 38 149,56 грн вартості непоставленого товару.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКЛІНСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІКС ТРЕЙД" про стягнення 53 149,56 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІКС ТРЕЙД" (03115, місто Київ, вулиця Сільська, будинок 14; ідентифікаційний код 40150661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКЛІНСЕРВІС" (03039, місто Київ, провулок Руслана Лужевського,14; ідентифікаційний код 39182915) 38 149,56 грн (тридцять вісім тисяч сто сорок дев'ять гривень 56 копійок) вартості непоставленого товару та 1 264,72 грн (одну тисячу двісті шістдесят чотири гривні 72 копійки) судових витрат.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.11.2018.

СУДДЯ В.В.ДЖАРТИ