Рішення

від 13.11.2018 по справі 920/620/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.2018 Справа № 920/620/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/620/18

за позовом: Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, 2, м. Суми, код 03366003),

до відповідача: Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40000, код 03363370),

про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 22836 грн. 70 коп. за договором №4 від 06.08.2015 про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю,

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-11/1405 від 12.09.2018;

Від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.09.2018 провадження у справі №920/620/18 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 04.10.2018.

В судовому засіданні 04.10.2018 було оголошено перерву в розгляді справи до 18.10.2018.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 18.10.2018 за клопотанням відповідача розгляд справи по суті було відкладено на 08.11.2018.

В судовому засіданні 08.11.2018 суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 12.11.2018 до 10 год. 50 хв.

У зв'язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 12.11.2018 не відбулось, сторонам було повідомлено про проголошення вступної та резолютивної частини рішення 13.11.2018 о 10 год. 50 хв.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22836 грн. 70 коп. зайво сплачених коштів за договором № 4 від 06.08.2015 про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві №691 від 24.09.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що обставини, викладені позивачем в позовній заяві не свідчать про наявність переплати і є лише припущеннями, що не підтверджуються первинними документами (актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами тощо).

Позивачем, в свою чергу, подано відповідь №01-11/1412 від 01.10.2018 на відзив, в якій він зазначає про те, що у відзиві відповідачем не наведено ані свого детального розрахунку своїх витрат по електропостачанню та теплопостачанню за грудень 2016 р. та січень-березень 2017 р. за Договором від 06.08.2015 № 4 із зазначенням конкретних цифр і джерел їх походження, ані жодного письмового доказу, якими б спростовувались наведені позивачем доводи щодо помилковості виконаного відповідачем розрахунку вказаних своїх витрат та отримання відповідачем зайвих бюджетних коштів.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

06 серпня 2015 року між Комунальним обласним підприємством Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр і Управлінням житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (в подальшому - Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації ) було укладено договір №4 про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого відповідач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Суми. вул. Шишкарівська, 9 (надалі - будівля), загальною площею 3068,3 м.кв., а також утримання прилеглої території, а позивач приймає участь у витратах Балансоутримувача (відповідача) на виконання названих робіт пропорційно площі, яку він займає в цій будівлі. Витрати на використану електроенергію, компенсуються на підставі показань лічильника:експлуатаційні витрати, теплопостачання, вода та водовідведення розраховуються розрахунковим шляхом. Крім того Орендар сплачує Балансоутримувач плату за користування земельною ділянкою пропорційно площі, яку він займає на підставі наданих розрахунків.

Позивач використовує приміщення загальною площею 334,90 м.кв. (корисна площа - 267 м.кв., додаткова - 67,90 м.кв ), розташованих на 4 поверсі будівлі, балансова вартість яких складає 10673,86 грн. (надалi - орендоване приміщення).

Згідно п. 2.1.1. Договору розмір плати за експлуатаційні витрати будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надано житлово-експлуатаційними та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячної оплати (кошторисом витрат) за експлуатаційні витрати, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору до обов'язку відповідача належить надання позивачу комунальних послуг згідно діючих тарифів, а також інформування позивача про зміни витрат на утримання будівлі і тарифів на послуги (п. 2.1.3. Договору).

Зі змісту п. 2.2.3. Договору вбачається, що позивач взяв на себе зобов'язання не пізніше 20 банківських днів з дня отримання рахунків вносити оплату на рахунок відповідача за експлуатаційні витрати та комунальні послуги.

Розрахунок компенсації вартості комунальних послуг сторони обумовили у розділі 5 Договору. Так, пунктом 5.1. Договору встановлено, що процент загальної площі, яку використовує позивач, становить 10,91%.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що вартість опалення розраховується згідно наданих рахунків постачальників у відповідності до займаної орендарем площі (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість опалення на 2015 рік складає 34437,50 грн. на опалювальний період, ПДВ-20% - 6887,50 грн., усього 41325,00 грн. та може бути скоригована сторонами на протязі року.

Згідно п. 5.4. Договору вартість електроенергії розраховується за показниками лічильника та діючими тарифами (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість електроенергії складає 19934,17 грн., ПДВ 20% - 23921,00 грн., усього на 2015 рік - 23921,00 грн. та може бути скоригована сторонами на протязі року.

Відповідно до п. 5.7. Договору розмір суми відшкодування комунальних послуг, експлуатаційних витрат на протязі року може бути скоригований сторонами в додатковій угоді до Договору.

В подальшому сторонами вносилися зміни до Договору, шляхом укладання Додаткових угод: від 28.08.2015 № 1, від 30.11.2015 № 2, без дати № 2, від 07.12.2015 № 3, від 24.12.2015 № 4, від 09.03.2016 № 5, від 02.08.2016 № 6, від 27.12.2016 № 7, від 27.12.2016 № 8, від 29.12.2016 №9.

Також Додатковою угодою від 28.03.2017 № 10 до Договору сторонами вносились зміни, проте у п. 5 передбачено, що додаткова угода набирає чинності з 28 березня 2017 року відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України та діє до закінчення терміну дії основного Договору.

Інші зміни до Договору Сторонами не вносилися.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що всупереч умов укладених між сторонами Додаткових угод до Договору відповідачем невірно було визначено розмір відшкодування витрат за теплопостачання та за спожиту електроенергію, в наслідок чого позивачем було внесено надлишково оплату за вказані комунальні послуги за грудень 2016 - березень 2017 в загальному розмірі 22 836 грн. 70 коп. (14 600грн. 79 коп. переплата по відшкодуванню витрат за теплопостачання; 8 235 грн. 91 коп. - переплата по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію).

Листом від 25.07.2018 № 01-11/1230 позивачем направлено відповідачу претензію про повернення зайво сплачених коштів за Договором у загальній сумі 22836,7 гривень, проте до цього часу грошові кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись в суд за захистом порушеного права.

Відповідач в свою чергу, обґрунтовує заперечення тим, що аудиторською перевіркою у червні 2017 року було з'ясовано, що ним було невірно визначено фактичну площу, яку займав позивач, у зв'язку з чим ним було здійснено перерахунок вартості відшкодування вартості комунальних послуг, зокрема, електропостачання та теплопостачання в сторону збільшення, всі акти здачі-прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури підписані сторонами без зауважень та претензій, а отже вважає позовні вимоги необґрунтованими .

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 25.07.2018 № 01-11/1230 позивачем було направлено відповідачу претензію про повернення зайво сплачених коштів за Договором. Вказаний лист Балансоутримувачем отримано 27.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте грошові кошти до цього часу відповідачем не повернуто.

Судом встановлено, що сторони у п.1.1.та п. 5.1, 5.2. Договору домовились про те, що позивач використовує приміщення загальною площею 334,90 м.кв . (корисна площа - 267 м.кв., додаткова - 67,90 м.кв ) від загальної площі 3 068,3 кв.м., процент загальної площі, яку використовує позивач, становить 10,91 %.

Будь-які зміни до зазначених пунктів Договору Додатковими угодами 1-10 до Договору /а.с.19-28/ з приводу займаної позивачем площі сторонами у порядку, передбаченому діючим законодавством України, сторонами не вносились.

Судом досліджено надані позивачем письмові докази здійснення оплати виставлених відповідачем рахунків за наслідками підписання відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: (щодо спожитої електроенергії) у грудні 2016 р. на підставі акта від 26.12.2016 № ОУ-0002896 позивачем платіжним дорученням від 27.12.2016 №178 була проведена оплата за спожиту електроенергію у загальній сумі 10449,77 гривень.; по рахунку № 161196 від 09.01.2017 філією Сумського міжрайонного відділення енергозбуту ПАТ Сумиобленерго за період з 09.12.2016 по 08.01.2017 відповідачу нараховані кошти за спожиту електроенергію у загальній сумі 20292,04 гривень (19677,92 грн. + 614,12 грн).

Крім того, судом встановлено, що позивачем обраховано витрати по рахунках ТОВ Сумитеплоенерго за грудень 2016 - березень 2017 р., виходячи з відсотку співвідношення площі приміщень, що використовувались позивачем, до загальної площі приміщень, що орендувались бюджетними установами, - 20,5%.

Відповідачем було надано на виконання вимог суду письмові докази на підтвердження здійснення оплати ним комунальних послуг за грудень 2016 року - березень 2017 року за теплопостачання та розрахунки за спожиту електроенергію /а.с.77-83/.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вірним було б нарахування належного до сплати позивачем розміру оплати зазначених комунальних послуг, виходячи з займаної площі, передбаченої п.1.1.та п. 5.1, 5.2. Договору, - 334,90 м.кв . ( 10,91 %.), а проаналізувавши розмір здійснених позивачем та відповідачем витрат, судом зроблено висновок про наявність переплати позивача за теплопостачання в розмірі 6 345 грн. 71 коп. та за спожиту електричну енергію в розмірі 634 грн. 41 коп., а всього 6 980 грн. 12 коп. зайво перерахованих відповідачу коштів.

Зі змісту ч.1 ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт наявності надмірної сплати позивачем грошових коштів в розмірі 6 980 грн. 12 коп. в рахунок оплати відповідачу за комунальні послуги (теплопостачання та електроенергія), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають .

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40000, код 03363370) на користь Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, 2, м. Суми, код 03366003) 6 980 грн. 12 коп. зайво сплачених коштів, 538 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 14.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_2