Постанова

від 24.01.2019 по справі 920/620/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. Справа№ 920/620/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 (повний текст складено 14.11.2018)

у справі №920/620/18 (суддя Коваленко О.В.)

за позовом Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації

до Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр

про стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 22 836 грн. 70 коп. за договором №4 від 06.08.2015 про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю

В С Т А Н О В И В :

Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (далі, позивач або Управління житлово-комунального господарства СОДА) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр (далі, відповідач або КОП СОР НВЦ ) про стягнення 22 836 грн. 70 коп. надмірно сплачених коштів за договором №4 від 06.08.2015 про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що всупереч умов укладених між сторонами Додаткових угод до Договору відповідачем невірно було визначено розмір відшкодування витрат за теплопостачання та за спожиту електроенергію, внаслідок чого позивачем було внесено надлишково оплату за вказані комунальні послуги за грудень 2016 - березень 2017 року в загальному розмірі 22 836 грн. 70 коп. (14 600 грн. 79 коп. переплата по відшкодуванню витрат за теплопостачання; 8 235 грн. 91 коп. - переплата по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 у справі №920/620/18 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр на користь Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації 6 980 грн. 12 коп. зайво сплачених коштів, 538 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вірним є нарахування відповідачем належного до сплати позивачем розміру оплати комунальних послуг, виходячи з займаної площі, передбаченої пунктом 1.1. та пунктами 5.1, 5.2. Договору, - 334,90 кв.м. (10,91%.).

Не погодившись з прийнятим рішенням, КОП СОР НВЦ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 у справі №920/620/18 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 у справі №920/620/18 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вартість теплопостачання та електроенергії визначалась додатковими угодами до договору та підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Позивач не надав суду належних доказів, що свідчать про переплату за теплопостачання та електроенергію у спірні періоди.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 апеляційну скаргу КОП СОР НВЦ у справі №920/620/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КОП СОР НВЦ , розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки справа є малозначною у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено сторонам строк для надання можливості скористатися наданими статтями 166, 167, 263, 267 Господарського процесуального кодексу України правами - до 11.01.2019.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Враховуючи закінчення встановленого ухвалою суду від 18.12.2018 строку для подачі сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 06 серпня 2015 року між Комунальним обласним підприємством Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр і Управлінням житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (в подальшому - Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації ) було укладено договір №4 про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі, Договір), відповідно до умов якого відповідач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Суми. вул. Шишкарівська, 9 (надалі - будівля), загальною площею 3068,3 м.кв., а також утримання прилеглої території, а позивач приймає участь у витратах Балансоутримувача (відповідача) на виконання названих робіт пропорційно площі, яку він займає в цій будівлі. Витрати на використану електроенергію, компенсуються на підставі показань лічильника: експлуатаційні витрати, теплопостачання, вода та водовідведення розраховуються розрахунковим шляхом. Крім того Орендар сплачує Балансоутримувач плату за користування земельною ділянкою пропорційно площі, яку він займає на підставі наданих розрахунків.

Позивач використовує приміщення загальною площею 334,90 м.кв. (корисна площа - 267 м.кв., додаткова - 67,90 м.кв ), розташованих на 4 поверсі будівлі, балансова вартість яких складає 10673,86 грн. (надалi - орендоване приміщення).

Згідно пункту 2.1.1. Договору розмір плати за експлуатаційні витрати будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надано житлово-експлуатаційними та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячної оплати (кошторисом витрат) за експлуатаційні витрати, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Відповідно до пунктів 2.1.2., 2.1.3. Договору до обов'язку відповідача належить надання позивачу комунальних послуг згідно діючих тарифів, а також інформування позивача про зміни витрат на утримання будівлі і тарифів на послуги.

Зі змісту пункту 2.2.3. Договору вбачається, що позивач взяв на себе зобов'язання не пізніше 20 банківських днів з дня отримання рахунків вносити оплату на рахунок відповідача за експлуатаційні витрати та комунальні послуги.

Розрахунок компенсації вартості комунальних послуг сторони обумовили у розділі 5 Договору.

Так, пунктом 5.1. Договору встановлено, що процент загальної площі, яку використовує позивач, становить 10,91%.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що вартість опалення розраховується згідно наданих рахунків постачальників у відповідності до займаної орендарем площі (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість опалення на 2015 рік складає 34 437,50 грн. на опалювальний період, ПДВ-20% - 6887,50 грн., усього 41325,00 грн. та може бути скоригована сторонами на протягом року.

Згідно пункту 5.4. Договору вартість електроенергії розраховується за показниками лічильника та діючими тарифами (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість електроенергії складає 19 934,17 грн., ПДВ 20% - 3 986,83 грн., усього на 2015 рік - 23 921,00 грн. та може бути скоригована сторонами протягом року.

Відповідно до пункту 5.7. Договору розмір суми відшкодування комунальних послуг, експлуатаційних витрат на протязі року може бути скоригований сторонами в додатковій угоді до Договору.

У подальшому сторонами вносилися зміни до Договору, шляхом укладання Додаткових угод: від 28.08.2015 № 1, від 30.11.2015 № 2, без дати № 2, від 07.12.2015 № 3, від 24.12.2015 № 4, від 09.03.2016 № 5, від 02.08.2016 № 6, від 27.12.2016 № 7, від 27.12.2016 № 8, від 29.12.2016 №9.

Так, Додатковою угодою від 27.12.2016 №7 внесено зміни до пунктів 5.3., 5.4. Договору та викладено їх у наступній редакції:

5.3. Вартість опалення розраховується згідно наданих рахунків постачальників у відповідності до займаної орендарем площі (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість опалення на 2016 рік складає 33 283,33 грн. на опалювальний період, ПДВ-20% - 6 656,67 грн., усього 39 940,00 грн. та може бути скоригована сторонами протягом року.

5.4. Вартість електроенергії розраховується за показниками лічильника та діючими тарифами (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість електроенергії складає 24 590,00 грн., ПДВ 20% - 4 918,00 грн., усього на 2016 рік - 29 508,00 грн. та може бути скоригована сторонами протягом року .

Також, сторонами вносились зміни до Договору Додатковою угодою від 28.03.2017 №10, проте у пункті 5 останньої передбачено, що додаткова угода набирає чинності з 28 березня 2017 року відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та діє до закінчення терміну дії основного Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що всупереч умов укладених між сторонами Додаткових угод до Договору відповідачем невірно було визначено розмір відшкодування витрат за теплопостачання та за спожиту електроенергію, внаслідок чого позивачем було внесено надлишково оплату за вказані комунальні послуги за грудень 2016 року - березень 2017 року в загальному розмірі 22 836 грн. 70 коп. (14 600 грн. 79 коп. переплата по відшкодуванню витрат за теплопостачання; 8 235 грн. 91 коп. - переплата по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію).

Із наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку вбачається, що сума переплати за теплопостачання розрахована ним наступним чином:

81 700,09 грн. (витрати по рахунках ТОВ Сумитеплоенерго за грудень 2016 року - березень 2017 року) х 1,2 (ПДВ) х 20,5 % (відсоток співвідношення площі приміщень, що використовувались орендарем до загальної площі приміщень, що орендувались бюджетними установами) = 20 098,23 грн. (сума витрат, що підлягала відшкодуванню).

34 699,02 грн. (сума відшкодування орендарем балансоутримувачу за теплопостачання згідно актів №0002895 від 26.12.2016 та №0000957 від 28.03.2017) - 20 098,23 грн. (сума витрат, що підлягала відшкодуванню) = 14 600,79 грн. (сума переплати за теплопостачання у грудні 2016 року - березні 2017 року).

Сума переплати за спожиту у грудні 2016 року електроенергію розрахована позивачем наступним чином:

20 292,04 грн. (сума спожитої активної та реактивної електричної енергії згідно актів ПАТ Сумиобленерго за грудень 2016 року) х 10,91% (відсоток співвідношення площі приміщень, що використовувались орендарем до загальної площі приміщень) = 2 213,86 грн. (сума витрат, що підлягала відшкодуванню).

10 449,77 грн. (сума відшкодування орендарем балансоутримувачу за спожиту електроенергію згідно акту №ОУ-0002896 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2016) - 2 213,86 грн. (сума витрат, що підлягала відшкодуванню) = 8 235 грн. 91 коп. - переплата по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію).

Листом від 25.07.2018 № 01-11/1230 позивачем направлено відповідачу претензію про повернення зайво сплачених коштів за Договором у загальній сумі 22 836,7 гривень, проте до цього часу грошові кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду із позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги у даній справі, дійшов висновку, що вірним було б нарахування належного до сплати позивачем розміру оплати зазначених комунальних послуг, виходячи з займаної площі, передбаченої пунктом 1.1. та пунктом 5.1., 5.2. Договору, - 334,90 м.кв. (10,91%), а проаналізувавши розмір здійснених позивачем та відповідачем витрат, зробив висновок про наявність переплати позивача за теплопостачання в розмірі 6 345 грн. 71 коп. та за спожиту електричну енергію в розмірі 634 грн. 41 коп., а всього 6 980 грн. 12 коп. зайво перерахованих відповідачу коштів.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду необґрунтованими та приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача у даній справі з огляду на наступне.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як уже зазначалося, пунктами 5.3., 5.4. Договору в редакції Додаткової угоди №7, положеннями якої регулювалися правовідносини сторін у спірний період, встановлено, що вартість опалення розраховується згідно наданих рахунків постачальників у відповідності до займаної орендарем площі (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість опалення на 2016 рік складає 33 283,33 грн. на опалювальний період, ПДВ-20% - 6 656,67 грн., усього 39 940,00 грн. та може бути скоригована сторонами протягом року; вартість електроенергії розраховується за показниками лічильника та діючими тарифами (обкладається податком на додану вартість 20% згідно діючого Законодавства). Вартість електроенергії складає 24 590,00 грн., ПДВ 20% - 4 918,00 грн., усього на 2016 рік - 29 508,00 грн. та може бути скоригована сторонами на протягом року.

Тобто умовами пунктів 5.3., 5.4. Договору в редакції Додаткової угоди №7 сторонами погоджена вартість опалення на 2016 рік у розмірі 39 940,00 грн. та вартість електроенергії на 2016 рік у розмірі 29 508,00 грн.

При цьому, зазначення у пункті 5.3. Договору поруч із загальною вартістю теплопостачання на рік про те, що вартість опалення розраховується згідно наданих рахунків постачальників у відповідності до займаної орендарем площі не свідчить про неправильність розрахунків відповідача, на підставі яких позивачу були виставлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002895 від 26.12.2016 та №ОУ-0000957 від 28.03.2017 та здійснені оплати згідно платіжних доручень №176 від 27.12.2016 та №32 від 29.03.2017, оскільки умова пункту 5.3. Договору, поруч із вказаним, встановлює також загальну вартість опалення по об'єкту за опалювальний період.

З огляду на зазначене, оскільки позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами не доведено, що ним протягом спірного опалювального періоду було здійснено оплат за послуги із теплопостачання у розмірі, що перевищує встановлену сторонами в Договорі (в редакції Додаткової угоди №7) річну вартість опалення на опалювальний період (39 940,00 грн.), у суду відсутні підстави для висновку про наявність у позивача переплати за отримані послуги із теплопостачання.

Аналогічні висновки стосуються і спожитої у грудні 2016 року позивачем електроенергії.

Поруч із цим, колегія суддів наголошує, що положення пункту 5.4. Договору в редакції Додаткової угоди №7 взагалі не містять умови стосовно розрахунку вартості спожитої електричної енергії пропорційно займаній позивачем площі (10,91%), а встановлюють, що вартість електроенергії розраховується за показниками лічильника та діючими тарифами.

Позивачем, у свою чергу, не спростована кількість спожитої електричної енергії у грудні 2016 року, яка була виставлена йому до оплати згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002896 від 26.12.2016 на суму 10 449,77 грн.

Таким чином, оскільки річна вартість опалення та електропостачання визначалась та погоджувалась сторонами у додаткових угодах до Договору (пункти 5.3., 5.4.) та сторонами у спірному періоді не коригувалась, а позивачем не доведено здійснення оплат за послуги із теплопостачання та за споживання електричної енергії у розмірі більшому, ніж це встановлено умовами додаткової угоди №7, положеннями якої регулювалися правовідносини сторін у спірний період, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні передбачені частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку послався суд першої інстанції в оскарженому рішенні, підстави для повернення заявлених позивачем до стягнення з відповідача у даній справі грошових коштів, сплачених на виконання умов Договору.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується факт наявності надмірної сплати позивачем грошових коштів у спірному періоді в рахунок оплати відповідачу за комунальні послуги (теплопостачання та електроенергія), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 у даній справі таким, що підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 у справі №920/620/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2018 у справі №920/620/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, 2, м. Суми, код 03366003) на користь Комунального обласного підприємства Сумської обласної ради Навчально-виробничий центр (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40000, код 03363370) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №920/620/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка