Рішення

від 05.11.2018 по справі 910/2521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2018Справа № 910/2521/18

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії, стягнення 1 122 488,59 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

Прокурор: Вакулюк Д.С.

від позивача 1: Рибальченко Л.М.

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства до з обмеженою відповідальністю "АТФ України" про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення 836 995,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №820 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 24.10.2016 щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування комунальним майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 позовну заяву (з доданими до неї документами) Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ України про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення 836 995, 49 грн. повернуто заявникові без розгляду, на підставі п.4 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексуУкраїни, оскільки позовна заява та додані до неї документи не містять обґрунтування наявності представництва.

Не погодившись з ухвалою суду, заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 та передати справу № 910/2521/18 на розгляд Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018р. апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 р. у справі № 910/2521/18 задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. у справі №910/2521/18 скасовано; справу №910/2521/18 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва № 05-23/1194 від 19.07.2018 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №910/2521/18, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Спичаку О.М., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018р.

Ухвалою від 24.07.2018р. судом було відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.08.2018р.

17.08.2018р. до господарського суду надійшла заява прокурора про збільшення позовних вимог, в якій заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 122 488,59 грн., з яких основний борг в сумі 959 559,58 грн., пеня в розмірі 110 614,59 грн., штраф в сумі 28786,79 грн. та 3% річних в сумі 23 527,63 грн., в іншій частині позов підтримано у відповідності до змісту позовної заяви.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 28.08.2018р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 03.09.2018р. судом було призначено розгляд справи на 21.09.2018р.

У судовому засіданні 21.09.2018р. судом було прийнято заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог як таку, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, у вказаному судовому засіданні судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 05.10.2018р.

05.10.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2018р.

У судовому засіданні 05.11.2018р. прокурором та представником позивача 1 було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник позивача 2 у судове засідання не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду спору по суті був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 05.10.2018р. про призначення судового засідання з розгляду справи по суті та протоколом від 05.10.2018р. судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 05.11.2018р., як і попередні засідання суду не з'явився, відзиву на позов у строки, визначені судом не подав, поважних причин неявки до суду не навів, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судова кореспонденція була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03186, м.Київ, вул.Мартиросяна, будинок 16/14.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою не знаходиться .

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відсутність особи за адресою місцязнаходження.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки не знаходиться свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі суд зазначає, що згідно ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті .

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

За висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 05.11.2018р.

В судовому засіданні 05.11.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 1, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016р. між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва (підприємство - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АТФ Україна (орендар) було укладено договір №820 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації №6 від 10.10.2016р. та розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №597 від 17.10.2016р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Закревського Миколи, буд.81/1, для розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.

У п.1.2 договору №820 від 24.10.2016р. вказано, що останній визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 20 кв.м, в тому числі, на 1 поверсі 20 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1 договору №820 від 24.10.2016р.).

За умовами п.2.4 укладеного між сторонами правочину орендар вступає в строкове платне користування об'єктом у термін, вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.

Пунктом 3.1 договору №820 від 24.10.2016р. визначено, що орендна плата визначена за результатами проведення засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації №6 від 10.10.2016р., затвердженого розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №597 від 17.10.2016р., і становить без податку на додану вартість 35 400 грн. за 20 кв.м орендованої площі, і становить без податку на додану вартість 1770 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку - жовтень 2016р. - 35 400 грн.

У п.3.2 вказаного договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.3.5 договору №820 від 24.10.2016р.).

Згідно п.п.3.6, 3.7 договору №820 від 24.10.2016р. орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 22.10.2019р. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України , умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору, а саме 24.10.2016р. (п.9.1 договору №820 від 24.10.2016р.).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №820 від 24.10.2016р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у учасників судового процесу взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №820 від 24.10.2016р. орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 20 кв.м, в тому числі, на 1 поверсі 20 кв.м., розташоване за адресою: вул. Закревського Миколи, буд.81/1, про що сторонами складено та підписано акт від 24.10.2016р. приймання-передачі нерухомого майна (додаток №1 до договору №820 від 24.10.2016р.).

За час здійснення орендарем користування об'єктом оренди згідно договору №820 від 24.10.2016р. орендодавцем нараховувалась орендна плата, зокрема, за розрахунком, наданим до матеріалів справи прокурором за період з жовтня 2016р. по липень 2018р. сума орендної плати, яка підлягала перерахуванню на рахунок підприємства-балансоутримувача складала 959 559,58 грн.

Проте, за твердженнями прокурора та позивачів, відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №820 від 24.10.2016р. виконано не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна утворилась заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2016р. по липень 2018р. в розмірі 959 559,58 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Частиною 3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.ч.1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Як вказувалось судом, пунктом 3.1 договору №820 від 24.10.2016р. визначено що орендна плата визначена за результатами проведення засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації №6 від 10.10.2016р., затвердженого розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №597 від 17.10.2016р., і становить без податку на додану вартість 35 400 грн. за 20 кв.м орендованої площі, і становить без податку на додану вартість 1770 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку - жовтень 2016р. - 35 400 грн.

Згідно п.п.3.6, 3.7 договору №820 від 24.10.2016р. орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Отже, виходячи з вищенаведених умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення Товариством з обмеженою відповідальністю АТФ Україна орендних платежів за період з жовтня 2016р. по липень 2018р., настав.

Судом зазначалось, що за твердженнями прокурора та позивачів, відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №820 від 24.10.2016р. в частині перерахування орендної плати за вказаний вище період виконано не було, внаслідок чого у орендаря утворилась заборгованість в розмірі 959 559,58 грн.

Проте, здійснивши перевірку наведеного розрахунку заборгованості відповідача, суд дійшов висновку щодо його помилковості з урахуванням наступного.

У п.3.2 вказаного договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.3.5 договору №820 від 24.10.2016р.).

Однак, при розрахунку орендної плати позивачами було застосовано невірні індекси інфляції, зокрема, за лютий-березень 2017р.

Після здійснення власного перерахунку, судом встановлено, що розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна з орендних платежів за договором №820 від 24.10.2016р. за період з жовтня 2016р. по липень 2018р. становить 958 534,90 грн. Доказів погашення відповідачем означеної заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва до Товариства до з обмеженою відповідальністю АТФ України в частині стягнення заборгованості з орендних платежів, а саме на суму 958 534,90 грн.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 110 614,59 грн., штрафу в сумі 28786,79 грн. та 3% річних в сумі 23 527,63 грн. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.6.2 договору №820 від 24.10.2016р. за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законом. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення орендної плати, позивачами було нараховано пеню на загальну суму 110 614,59 грн. та штраф - 28786,79 грн.

Здійснивши перевірку наведеного розрахунку, судом встановлено, що хоча останній і здійснено виходячи з помилково розрахованої загальної суми основного боргу, проте, кінцева сума неустойки вирахована арифметично вірно.

Одночасно, суд зазначає, що вимоги в частині стягнення штрафу у заявленому до стягнення розмірі є необґрунтованими, оскільки виходячи з висновків суду стосовно наявності у відповідача заборгованості з орендних платежів в сумі 958 534,90 грн., обґрунтованим є стягнення з відповідача штрафу в сумі 28 756,05 грн. (958 534,90 х 3% = 28 756,05).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №820 від 24.10.2016р., позивачами було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних на загальну суму 23 527,63 грн.

Здійснивши перерахунок з урахуванням висновків щодо часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу з орендної плати, суд зазначає, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23415,66 грн., а отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Одночасно, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог прокурора в частині розірвання договору №820 від 24.10.2016р., укладеного між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, Комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю АТФ Україна . При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору оренди.

Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, ст.782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 29.08.2018р. Верхового Суду України по справі №908/1399/17.

При цьому, вказану норму слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати виникає, якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд.

Відповідно до п.5.1 Постанови №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Пунктом 9.3 укладеного між сторонами правочину визначено, що одностороння відмова від договору не допускається крім випадку, передбаченого п.5.1.3 договору.

Умовами п.5.1.3 договору №820 від 24.10.2016р. передбачено право орендодавця відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано зм рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як було встановлено вище, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна з орендних платежів за договором №820 від 24.10.2016р. за період з жовтня 2016р. по липень 2018р. становить 958 534,90 грн. Доказів погашення відповідачем означеної заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що відповідачем так і не було спростовано належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності заборгованості з внесення орендної плати згідно договору №820 від 24.10.2016р. за період жовтня 2016р. по липень 2018р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 958 534,90 грн., суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва в частині розірвання укладеного між сторонами правочину.

Суд також дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна повернути по акту приймання-передачі Комунальному некомерційному підприємству Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва нежитлове приміщення площею 20 кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул.М.Закревського, 81/1, перший поверх. При цьому, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2.20 договору №820 від 24.10.2016р. визначено, що після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувач. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством - балансоутримувачем.

Згідно п.7.5 договору №820 від 24.10.2016р. у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ні ж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З огляду на наявність підстав для розірвання договору №820 від 24.10.2016р., суд дійшов висновку, що у орендаря виник обов'язок з порушення об'єкта оренди, а отже, позовні вимоги в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна повернути по акту приймання-передачі Комунальному некомерційному підприємству Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва нежитлове приміщення площею 20 кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул.М.Закревського, 81/1, перший поверх, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання прокурором розглядуваного позову та апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. про повернення позову, яка була скасована судом апеляційної інстанції, покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна (03186, м.Київ, вул.Мартиросяна, будинок 16/14, ЄДРПОУ 39170810) на користь Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва (02232, м.Київ, вул.Закревського, будинок 81/1, ЄДРПОУ 26188308) заборгованість в розмірі 958 534,90 грн., пеню в сумі 110614,59 грн., 3% річних в сумі 23415,66 грн. та штраф в сумі 28 756,05 грн.

3. Розірвати договір №820 від 24.10.2016р., укладений між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, Комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю АТФ Україна .

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю АТФ Україна (03186, м.Київ, вул.Мартиросяна, будинок 16/14, ЄДРПОУ 39170810) повернути по акту приймання-передачі Комунальному некомерційному підприємству Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва (02232, м.Київ, вул.Закревського, будинок 81/1, ЄДРПОУ 26188308) нежитлове приміщення площею 20 кв.м, розташоване за адресою: м.Киїі, вул.М.Закревського, 81/1, перший поверх.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТФ Україна (03186, м.Київ, вул.Мартиросяна, будинок 16/14, ЄДРПОУ 39170810) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м.Київ, вул.Предславинська, будинок 45/9, ЄДРПОУ 02910019 ) судові витрати в сумі 22 103, 99 грн.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 14.11.2018р.

Суддя Спичак О.М.