Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/16015/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 13 листопада 2018 року                      № 826/16015/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу   за позовом   Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙНЕЛ" про зобов'язання вчинити дії , ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙНЕЛ" в якому просило прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙНЕЛ" (код 40699444), а також тих рахунків, які можуть бути відкриті після ухвалення рішення по суті у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач неправомірно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу позивача. Відповідно статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, а відтак позивач вважає, що наявні підстави для застосування арешту на рахунки позивача. Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що наказ про проведення перевірки є незаконним. Більше того зазначає, що у позовній заяві не зазначено, який саме арешт просить накласти позивач. Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Суд звертає увагу на положення п. 10 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙНЕЛ" перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві  направлено на адресу відповідача запити від 12.05.2017р. № 12153/10/26-15-40-01-24, від 02.06.2017р. № 15219/10/26-15-40-01-24, від 04.07.2017р. № 19539/10/26-15-40-01-24 про надання пояснень та їх документальних підтверджень. Позивач вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі надано пояснення на вищезазначені запити та їх документальні підтвердження прийняв рішення про проведення документальної позапланової перевірки, оформлене наказом  ГУ ДФС у м. Києві від 20.10.2017р. № 11197 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ПРАЙНЕЛ" (40699444)". (а.с. 18) З метою вручення копії вищезазначеного наказу ГУ ДФС у м. Києві та проведення перевірки ТОВ "ПРАЙНЕЛ", співробітниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід 26.10.2017 за адресою здійснення діяльності відповідачем. Представник ТОВ "ПРАЙНЕЛ" відмовився від підпису в направленнях від 23.10.2017р. № 6783/26-15-40-01 та № 6782/26-15-40-01 (а.с. 17, 18) та відмовився від отримання наказу на проведення перевірки, що підтверджується актом відмови від отримання наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та підпису у направленнях на перевірку від 26.10.2017р. № 540/26-15-40-01-14. (а.с. 15) Також, відповідно до акту відмови у допуску до проведення перевірки (або відмови у наданні документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки) від 26.10.2017р. № 536/26-15-40-01-14, посадовим особам відмовлено у допуску до проведення перевірки. (а.с. 14) З огляду на вищевикладене, начальником Головного управління ДФС у м. Києві 30.10.2017р. о 17 год. 51 хв. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №34231. Позивач вважаючи не допуск до проведення перевірки протиправним та таким, що обумовлює наявність підстав для прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю  "ПРАЙНЕЛ", звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання що наявності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного. Згідно підпункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок є розмежованими, та мають різне призначення, підстави та порядок їх проведення. Відповідно до пункту 78.5. статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 94.4 цієї статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Відповідно до статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Відповідно    до    підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків. При чому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах. Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку Суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог. В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах. Суд звертає увагу на те, що позовна заява жодних доводів щодо наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу не містить, будь-які докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.08.2018р. у справі № 803/1153/17 адміністративне провадження №К/9901/51205/18. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78  цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, В И Р І Ш И В : У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України. Суддя                                                                                      Я.І. Добрянська