Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/6048/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року 15:16 № 826/6048/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: представника позивача - Фінк О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс доЗакарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 22.08.2016, - На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 жовтня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсорс" (далі - позивач) з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації, вчинені 22.08.2016, щодо погодження включення товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища Держекоінспекції на території Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірне віднесення Берегівської філії ТОВ "Інтерсорс" до суб'єкта господарювання з високим ступенем ризику звужує права та свободи ТОВ "Інтерсорс" та сприяє незаконному втручанню в його господарську діяльність.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що оскаржувані дії відповідають вимогам чинного законодавства України та не виходять за межі повноважень, встановлених чинним законодавством України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розгляд справи за правилами загального провадження, та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 25 жовтня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 25 жовтня 2018 року суд, за попередньою згодою сторін, протокольною ухвалою ухвалив закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 25.10.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2017 року державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Закарпатській області прибули до Берегівської філії TOB Інтерсорс , що знаходиться за адресою: м. Берегово, вул. Верховинська, буд. 22, для здійснення планового державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Керівництво TOB Інтерсорс не допустило інспекторів до здійснення перевірки, про що був складений Акт від 23.10.2017 про не допуск до здійснення перевірки.

Відповідно до пояснень, які викладені в Акті від 23.10.2017, TOB Інтерсорс вважає, що були відсутні підстави для проведення планового державного нагляду, зокрема, порушено періодичність проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З приводу неправомірних дій посадових осіб Державної екологічної інспекції у Закарпатській області TOB Інтерсорс звернулося зі скаргою до Міністерства екології та природних ресурсів та до Державної регуляторної служби України.

Листом від 19.12.2017 за № 2/4-7-7874 Державна екологічна інспекція України повідомила TOB Інтерсорс про розгляд скарги.

Зокрема, у листі зазначено, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 19.03.2008 Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) був сформований і 22 серпня 2016 року погоджений Головою Закарпатської обласної державної адміністрації Перелік суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища на території Закарпатської області. В цей перелік була включена Берегівська філія TOB Інтерсорс .

Як вбачається з зазначеного листа, Берегівська філія TOB Інтерсорс була віднесена до підприємств з високим ступенем ризику за критерієм, визначеним підпунктом 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 19.03.2008 Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) : провадження діяльності, що спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тисяч тон на рік.

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області на адвокатський запит адвоката Гришиної М.М. повідомляє, що критерієм віднесення TOB Інтерсорс до групи суб'єктів з високим ступенем ризику також є наявність у нього об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Берегівська філія TOB Інтерсорс була віднесена до суб'єктів з високим ступенем ризику за такими критеріями як: наявність в неї об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини І і II класу небезпеки, або таких, що забезпечують перевезення небезпечних вантажів, та провадження нею діяльності, що спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тисяч тон на рік, водоспоживання і водовідведення - більш як 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів І і II класу небезпеки - більш як 100 тон на рік або інших відходів - більш як 1 тис. куб. метрів на рік; пов'язана з видобуванням корисних копалин та геологічним вивченням надр, у тому числі дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

В обґрунтування того, що Берегівська філія TOB Інтерсорс має в наявності об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку, Інспекція посилається на пункт 6 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2014 № 808.

Не погоджуючись із погодженням відповідача включення товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища Держекоінспекції на території Закарпатської області, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 4 цього Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 3.2. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 за № 18/16034, в редакції від 02.10.2012), планова перевірка здійснюється відповідно до квартального плану діяльності органу Держекоінспекції і проводиться за наказом органу Держекоінспекції.

Нормами ч. 1 ст. 5, абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду.

При цьому, складання та затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органами державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 902 Деякі питання проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Зокрема, у відповідності до положень п.п. 3, 4, 6 - 8 цього Порядку, план комплексних заходів складається і затверджується Мінекономрозвитку за формою згідно з додатком.

Органи державного нагляду (контролю) подають до Мінекономрозвитку в письмовій та електронній (у форматі Excel) формі відомості про заплановані заходи державного нагляду (контролю) до 15 вересня року, що передує плановому періоду, який починається з 1 січня і закінчується 31 грудня, або повідомляють про відсутність запланованих заходів.

Зміст таких відомостей визначений у п. 3 Порядку, та, зокрема, включає в себе інформацію про ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання, дату початку проведення заходу державного нагляду (контролю) та строки проведення заходу державного нагляду (контролю).

Мінекономрозвитку складає проект плану комплексних заходів та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому.

Органи державного нагляду (контролю) вносять зауваження та пропозиції до проекту плану комплексних заходів протягом 10 календарних днів після його оприлюднення.

План комплексних заходів затверджується наказом Мінекономрозвитку та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше 15 листопада року, що передує плановому.

Після затвердження плану комплексних заходів Мінекономрозвитку надсилає його копії зазначеним у плані органам державного нагляду (контролю).

З урахуванням плану комплексних заходів органи державного нагляду (контролю), включені до плану, затверджують свої річні плани заходів державного нагляду (контролю).

Зміни до плану комплексних заходів вносяться на підставі пропозицій органів державного нагляду (контролю) та затверджуються наказом Мінекономрозвитку.

З контексту наведених норм права вбачається, що розробка та затвердження Мінекономрозвитку плану комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний рік, на підставі якого органи державного нагляду (контролю) затверджують свої річні плани заходів державного нагляду (контролю), здійснюється за результатами отриманих від органів державного нагляду (контролю), в даному випадку - Держекоінспекції України, пропозицій про заплановані заходи державного нагляду (контролю).

В силу приписів ч. 2 ст. 5 Закону Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та п. 2.1 гл. 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за №18/16034) залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

В свою чергу орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивача включено до Плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік та Плану заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на ІІ квартал 2016 року, як відділення суб'єкта із високим ступенем ризику його господарської діяльності для навколишнього середовища.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 212 затверджено критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Так, відповідно до п.п. 1, 2 зазначених Критеріїв суб'єкти господарювання незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища.

Критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з високим ступенем ризику є:

1) наявність в них об'єктів, що:

становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини I і II класу небезпеки, або таких, що забезпечують перевезення небезпечних вантажів; забезпечують життєдіяльність населених пунктів, зокрема водопровідно-каналізаційні господарства та підприємства, що провадять діяльність у сфері поводження з відходами;

2) провадження ними діяльності, що:

спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тис. тон на рік, водоспоживання і водовідведення - більш як 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів I і II класу небезпеки - більш як 100 тон на рік або інших відходів - більш як 1 тис. куб. метрів на рік; пов'язана з вирубкою лісу, використанням водних живих ресурсів, веденням мисливського господарства та збереженням природно-заповідного фонду; пов'язана з видобуванням корисних копалин та геологічним вивченням надр, у тому числі дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 3 Критеріїв, критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів із середнім ступенем ризику є:

1) наявність в них об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно-небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини III і IV класу небезпеки;

2) провадження ними діяльності, що спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі близько 5 тис. тон на рік, водоспоживання і водовідведення - до 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів I і II класу небезпеки - близько 100 тон на рік або інших відходів - близько 1 тис. куб. метрів на рік;

3) діяльність, пов'язана з геологічним вивченням надр.

Згідно п. 4 Критерії, критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з незначним ступенем ризику є наявність в них об'єктів, що не належать до високого або середнього ступеня ризику для навколишнього природного середовища та не підлягають державному обліку.

В силу приписів п. 5 Критеріїв планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік, із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки, з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що підставою для віднесення суб'єкта господарювання до одного із ступенів ризику є наявність у нього хоча б одного із визначених критеріїв.

При цьому, об'єкти що належать до високого або середнього ступеня ризику для навколишнього природного середовища підлягають державному обліку у відповідності до Закону України Про екологічну експертизу , який регулює порядок визначення ступеня ризику для навколишнього природного середовища, а саме за результатами висновків екологічної експертизи.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 808 затверджено перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (далі - Перелік).

За результатами дослідження наявних матеріалів справи суд встановив, що позивач не використовує стаціонарні джерела на повну потужність, тому фактичні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є суттєво меншими, а саме позивач спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі не більше 1 тони на рік, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про виробництво промислової продукції (щомісячні). За 2015-2017 роки, копії рахунків за спожиту електричну енергію за 2015-2017 роки.

В ході розгляду справи в суді відповідач не надав суду жодні документальні докази відповідності позивача або його окремих господарських одиниць одному з Критеріїв віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з високим ступенем ризику, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 212, а тому суд не вбачає правових підстав для віднесення позивача до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

При цьому, суд відхиляє пояснення Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про те, що при формуванні Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища на території Закарпатської області Державна екологічна інспекція у Закарпатській області отримує відповідну інформацію від Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, а саме перлік суб'єктів господарювання, діяльність яких спричиняє потенційні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш 5 тис. тон на рік, а не проводить заміри викидів забруднення речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача вчинені без об'єктивного дослідження та у відсутності правових підстав на погодження включення товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища Держекоінспекції на території Закарпатської області.

За таких умов, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на недоведеність та необґрунтованість застосування конкретних показників, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсорс" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, приміщення 6, код ЄДРПОУ 36483712) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації, вчинені 22.08.2016, щодо погодження включення товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища Держекоінспекції на території Закарпатської області.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсорс" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, приміщення 6, код ЄДРПОУ 36483712) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської обласної державної адміністрації (88008, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 00022496).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 листопада 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа