Постанова

від 12.03.2019 по справі 826/6048/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6048/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, за апеляційною скаргою Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправними дії Закарпатської обласної державної адміністрації, вчинені 22.08.2016, щодо погодження включення Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища Держекоінспекції на території Закарпатської області.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідач просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника. Від позивача до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, відсутні клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, 23 жовтня 2017 року державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Закарпатській області прибули до Берегівської філії TOB Інтерсорс , що знаходиться за адресою: м. Берегово, вул. Верховинська, буд. 22, для здійснення планового державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Керівництво TOB Інтерсорс не допустило інспекторів до здійснення перевірки, з огляду на те, що вважає відсутні підстави для проведення планового державного нагляду, зокрема, порушено періодичність проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Про не допуск до здійснення перевірки був складений Акт від 23.10.2017.

TOB Інтерсорс звернулося зі скаргою до Міністерства екології та природних ресурсів та до Державної регуляторної служби України.

Листом від 19.12.2017 за № 2/4-7-7874 Державна екологічна інспекція України повідомила TOB Інтерсорс , що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 19.03.2008 Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) був сформований і 22 серпня 2016 року погоджений Головою Закарпатської обласної державної адміністрації Перелік суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища на території Закарпатської області. В цей перелік була включена Берегівська філія TOB Інтерсорс .

Як вбачається з зазначеного листа, Берегівська філія TOB Інтерсорс була віднесена до підприємств з високим ступенем ризику за критерієм, визначеним підпунктом 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 19.03.2008 Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) : провадження діяльності, що спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тисяч тон на рік.

Державна екологічна інспекція у Закарпатській області на адвокатський запит повідомляє, що критерієм віднесення TOB Інтерсорс до групи суб'єктів з високим ступенем ризику також є наявність у нього об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Берегівська філія TOB Інтерсорс була віднесена до суб'єктів з високим ступенем ризику за такими критеріями як: наявність в неї об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини І і II класу небезпеки, або таких, що забезпечують перевезення небезпечних вантажів, та провадження нею діяльності, що спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тисяч тон на рік, водоспоживання і водовідведення - більш як 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів І і II класу небезпеки - більш як 100 тон на рік або інших відходів - більш як 1 тис. куб. метрів на рік; пов'язана з видобуванням корисних копалин та геологічним вивченням надр, у тому числі дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

В обґрунтування того, що Берегівська філія TOB Інтерсорс має в наявності об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку, Інспекція посилається на пункт 6 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2014 № 808.

У зв'язку з зазначеними вище обставинами позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду докази відповідності позивача або його окремих господарських одиниць одному з Критеріїв віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з високим ступенем ризику, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 212, а тому відсутні підстави для віднесення позивача до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Апелянт в свою чергу посилається на те, що інформацію щодо суб'єктів господарювання, діяльність яких спричиняє потенційні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш або близько 5 тис. тонн на рік надано Департаментом екології та природних ресурсів на підставі вихідних даних поданим самим ТОВ Інтерсорс .

Підставою включення ТОВ Інтерсорс в Перелік суб'єктів з високим ступенем ризику їх господарської діяльності став Дозвіл № 2110200000-970 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (термін дії 16.11.2015 по 16.11.2025), який наданий на підставі розрахунків, поданих самим ТОВ Інтерсорс , тобто брались до уваги технологічні нормативи, які надало саме товариство.

На підставі вищенаведеного, на думку апелянта, голова Закарпатської обласної державної адміністрації не мав правових підстав не погоджувати Перелік суб'єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику їх господарської діяльності.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 4 цього Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 3.2. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 за № 18/16034, в редакції від 02.10.2012), планова перевірка здійснюється відповідно до квартального плану діяльності органу Держекоінспекції і проводиться за наказом органу Держекоінспекції.

Нормами ч. 1 ст. 5, абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду.

Складання та затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органами державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 902 Деякі питання проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до положень п.п. 3, 4, 6 - 8 цього Порядку, план комплексних заходів складається і затверджується Мінекономрозвитку за формою згідно з додатком.

Органи державного нагляду (контролю) подають до Мінекономрозвитку в письмовій та електронній (у форматі Excel) формі відомості про заплановані заходи державного нагляду (контролю) до 15 вересня року, що передує плановому періоду, який починається з 1 січня і закінчується 31 грудня, або повідомляють про відсутність запланованих заходів.

Зміст таких відомостей визначений у п. 3 Порядку, та, зокрема, включає в себе інформацію про ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання, дату початку проведення заходу державного нагляду (контролю) та строки проведення заходу державного нагляду (контролю).

Мінекономрозвитку складає проект плану комплексних заходів та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому.

Органи державного нагляду (контролю) вносять зауваження та пропозиції до проекту плану комплексних заходів протягом 10 календарних днів після його оприлюднення.

План комплексних заходів затверджується наказом Мінекономрозвитку та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше 15 листопада року, що передує плановому.

Після затвердження плану комплексних заходів Мінекономрозвитку надсилає його копії зазначеним у плані органам державного нагляду (контролю).

З урахуванням плану комплексних заходів органи державного нагляду (контролю), включені до плану, затверджують свої річні плани заходів державного нагляду (контролю).

Зміни до плану комплексних заходів вносяться на підставі пропозицій органів державного нагляду (контролю) та затверджуються наказом Мінекономрозвитку.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розробка та затвердження Мінекономрозвитку плану комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний рік, на підставі якого органи державного нагляду (контролю) затверджують свої річні плани заходів державного нагляду (контролю), здійснюється за результатами отриманих від органів державного нагляду (контролю), в даному випадку - Держекоінспекції України, пропозицій про заплановані заходи державного нагляду (контролю).

У силу приписів частини 2 статті 5 Закону № 877-V та п. 2.1 гл. 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. №464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.09р. за №18/16034, залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

У свою чергу, орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

Критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.08р. №212.

Відповідно до п.п. 1, 2 зазначених Критеріїв суб'єкти господарювання незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища.

Критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з високим ступенем ризику є:

1) наявність в них об'єктів, що:

становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини I і II класу небезпеки, або таких, що забезпечують перевезення небезпечних вантажів; забезпечують життєдіяльність населених пунктів, зокрема водопровідно-каналізаційні господарства та підприємства, що провадять діяльність у сфері поводження з відходами;

2) провадження ними діяльності, що:

спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі більш як 5 тис. тон на рік, водоспоживання і водовідведення - більш як 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів I і II класу небезпеки - більш як 100 тон на рік або інших відходів - більш як 1 тис. куб. метрів на рік; пов'язана з вирубкою лісу, використанням водних живих ресурсів, веденням мисливського господарства та збереженням природно-заповідного фонду; пов'язана з видобуванням корисних копалин та геологічним вивченням надр, у тому числі дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 3 Критеріїв, критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів із середнім ступенем ризику є:

1) наявність в них об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, або потенційно-небезпечних об'єктів, в обігу яких перебувають небезпечні речовини III і IV класу небезпеки;

2) провадження ними діяльності, що спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі близько 5 тис. тон на рік, водоспоживання і водовідведення - до 25 тис. куб. метрів на рік чи призводить до утворення та розміщення відходів I і II класу небезпеки - близько 100 тон на рік або інших відходів - близько 1 тис. куб. метрів на рік;

3) діяльність, пов'язана з геологічним вивченням надр.

Згідно п. 4 Критерії, критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з незначним ступенем ризику є наявність в них об'єктів, що не належать до високого або середнього ступеня ризику для навколишнього природного середовища та не підлягають державному обліку.

Пунктом 5 Критеріїв передбачено, планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік, із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки, з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.

Отже, підставою для віднесення суб'єкта господарювання до одного із ступенів ризику є наявність у нього хоча б одного із визначених критеріїв.

Об'єкти що належать до високого ступеня ризику для навколишнього природного середовища підлягають державному обліку у відповідності до Закону України від 9 лютого 1995 року N 45/95-ВР Про екологічну експертизу .

В матеріалах справи наявні звіти про виробництво промислової продукції (щомісячні) за 2015-2017 роки, копії рахунків за спожиту електричну енергію за 2015-2017 роки, які підтверджують, що позивач не використовує стаціонарні джерела на повну потужність, тому фактичні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є суттєво меншими, а саме позивач спричиняє викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в обсязі не більше 1 тони на рік.

При формуванні Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища не проводились заміри викидів забруднення речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, включення товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природнього середовища Держекоінспекції на території Закарпатської області є безпідставним.

Посилання на технологічні нормативи, надані позивачем, не є критерієм, за яким оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

На переконання суду, рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є вчинення дій щодо нагляду (контролю) за його діяльністю не може ґрунтуватись на припущеннях.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності правових підстав для віднесення позивача до переліку суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику та як наслідок - необґрунтованість підстав для включення до Плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю).

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерсорс до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 12.03.2019